30 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/14889/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у його військово-обліковому документі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він був знятий (виключений) ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку на підставі п.5 наказу Міноборони України від 09.06.2006 №342, на підтвердження чого надав тимчасове посвідчення 08.12.2008 з відповідною відміткою. Також відмітка про виключення позивача з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 внесена до його паспорта. Однак позивач вказує, що згідно інформації, отриманої позивачем з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до реєстру відомостей про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку не включено. На адвокатський запит представника позивача було надано відповідь відповідачем надано відповідь від 20.05.2025 №3589, з якої вбачається, що 22.09.2007 позивач був знятий з обліку згідно наказу МОУ №342 від 09.06.2006, але не виключений та оскільки вказаний наказ втратив чинність позивачу потрібно особисто прибути до ТЦК та СП і пройти військово-лікарську комісію на предмет визначення категорії непридатності (придатності) до військової служби. Такі дії відповідача слугували підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, про причини неподання відзиву не повідомив, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до тимчасового посвідчення виданого 08.12.2008 ІНФОРМАЦІЯ_3 знятий (виключений) з військового обліку на підставі п.5 наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342 (а.с.13).
Також відмітка про виключення позивача з військового обліку 08.12.2008 ІНФОРМАЦІЯ_3 внесена до паспорта позивача (сторінка 7) (на звороті а.с.8).
Згідно інформації, отриманої позивачем з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до реєстру відомостей про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку не включено.
04.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем направлено заяву про внесення відомостей у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку (а.с.14-17).
Вказану заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 отримано 14.04.2025, однак відповідь про її розгляд позивачу не надходила.
07.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатом позивача ОСОБА_2 направлено адвокатський запит з вимогою повідомити про результати розгляду заяви ОСОБА_1 (а.с.11).
27.05.2025 з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь на адвокатський запит від 20.05.2025 №3589, з якої вбачається, що 22.09.2007 позивач був знятий з військового обліку згідно наказу МОУ №342 від 09.06.2006, однак не виключений з військового обліку. Крім того, позивача повідомлено, що оскільки вказаний наказ втратив чинність, то позивачу потрібно особисто прибути до ТЦК та СП і пройти військово-лікарську комісію на предмет визначення категорії непридатності (придатності) до військової служби (а.с.12).
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови внести відомості та виключити позивача з військового обліку військовозобов'язаних, а також відмовою внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію, яка міститься у його військово-обліковому документі, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 12.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-ХІІ).
За змістом частин 1, 3 та 9 статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Статтею 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Згідно з частинами 1, 5 статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII).
Відповідно до статті 1 названого Закону України єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно зі статтею 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Так, статтею 5 Закону №1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону №1951-VIII).
Отже, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені статтею 37 Закону №2232-ХІІ.
Згідно з частинами 1, 6 статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних, які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно з пунктом 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94 (чинного на момент звернення до відповідача) виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
При цьому, слід зазначити, що пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №94 не містить чітких строків розгляду мотивованої заяви призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виправлення недостовірних відомостей з Реєстру із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
У той же час, відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559) військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа".
Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом п.5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
Як встановлено судом, позивачу 08.12.2008 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано тимчасове посвідчення про те, що позивач знятий (виключений) з військового обліку на підставі п.5 наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342, як такий, що непридатний до військової служби (а.с.13).
Також до паспорта позивача 08.12.2008 (сторінка 7) внесений запис про те, що позивач є невійськовозобов'язаним (на звороті а.с.8).
Суд зазначає, що тимчасове посвідчення є перехідним документом, який втрачає чинність після видачі військового квитка.
У матеріалах справи відсутній військовий квиток, виданий на ім'я ОСОБА_1 .
Відсутність військового квитка не дозволяє однозначно підтвердити статус особи, як виключеної з військового обліку.
Таким чином, наявність лише тимчасового посвідчення не є достатнім, оскільки військовий квиток є основним військово-обліковим документом, який підтверджує статус особи, як військовозобов'язаної або виключеної з обліку.
Відсутність військового квитка, навіть за наявності тимчасового посвідчення, може розцінюватися, як порушення правил військового обліку, особливо під час воєнного стану.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.03.2023 у справі №600/2520/22-а.
Позивач не був виключений з військового обліку та не отримав військовий квиток, тобто тимчасове посвідчення не було реалізовано, а позивача не було виключено з військового обліку.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу замість військового квитка було видане тимчасове посвідчення від 08.12.2008 № НОМЕР_1 (а.с.13).
Згідно запису у вказаному тимчасовому посвідченні позивач 08.12.2008 був знятий (виключений) з військового обліку згідно наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342.
Наказ Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342, на підставі якого позивачу було видано тимчасове посвідчення, втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України від 15.01.2015 №24 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань».
З огляду на вказане, тимчасове посвідчення не було реалізовано та вже не може бути реалізовано позивачем за чинним законодавством.
Разом з тим, позивачем не подано до матеріалів справи жодної постанови ВЛК, яка б підтвердила його непридатність за станом здоров'я до військової служби.
На підставі вищевказаного, позивач має повторно пройти військово-лікарську комісію для визначення його придатності чи непридатності до військової служби.
Суд звертає особливу увагу на той факт, що позивач був саме знятий з військового обліку, а не виключений з нього.
Зазначені поняття не є тотожними, так, у випадку виключення особи з військового обліку, чинним законодавством не передбачено можливості та механізмів поновлення такої особи на обліку і така особа з моменту виключення вже не вважається і не може вважатися військовозобов'язаною у майбутньому, водночас зняття з військового обліку може передбачати поновлення в певних випадках.
Відповідно до абзацу сьомого п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають громадяни України зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Відтак, оскільки позивача знято з військового обліку 08.12.2008 на підставі Наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342, а не виключено з нього, то останній на виконання абзацу сьомого п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-XII повинен був взятий (поновлений) на військовий облік.
Що ж стосується доводів позивача, що він є "невійськовозобов'язаним", оскільки має відповідний штамп у своєму паспорті, суд вважає таке твердження безпідставним з огляду на те, що чинним законодавством така відмітка не передбачена, як підстава для звільнення від військового обов'язку.
У зв'язку зі зміною законодавства невчасна реалізація тимчасового посвідчення та неотримання військового квитка зумовило ситуацію, у якій у позивача виник обов'язок повторно пройти ВЛК для підтвердження статусу непридатного до військової служби, що не порушує прав позивача. Після проходження ВЛК та підтвердження непридатності до військової служби, позивача буде виключено військового обліку за станом здоров'я.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову у повному обсязі, а також враховуючи положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
30.10.25