Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 жовтня 2025 року Справа№200/6846/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (надалі - ГУ ПФУ в Закарпатський області, відповідач), про:
- визнання протиправним та скасування рішення № 914270168742 від 15.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком з 07.08.2025 року;
- зобов'язання зарахувати до пільгового стажу роботи в підземних умовах з повним робочим днем під землею за Списком № 1 та за Списком робіт затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 31.03.1994 р. N 202 розділ І, періоди роботи з 01.10.2010 по 13.02.2011, з 01.10.2019 по 31.08.2024 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, та період знаходження на інвалідності з 14.02.2011 по 30.09.2019 у відповідності до ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язання призначити пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.08.2025 року в розмірі визначеному ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача № 914270168742 від 15.08.2025 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки станом на 07.08.2025 року він не досяг пенсійного віку, встановленого п.1 ч.2 ст.114 Закону і не займав посади, передбачені п.3 ст.114 Закону, які дають право на пенсію незалежно від віку. Позивач вважає рішення від 15.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, протиправним та таким що підлягає скасуванню через той факт, що стаж роботи позивача, який підлягає до зарахування з повним підземним робочим днем за Постановою № 202 та за Списком №1, складає більше 25 років, а тому позивач має право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перерахунок розміру пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2025 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.
29 вересня 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах (ст. 114), а не до Роботи та професії, робота на яких відноситься до підземних робіт затверджені постановою КМУ №202 у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». До пільгового стажу не зараховано період роботи з 29.12.2012 р. по 27.09.2019 р.- гірничий диспетчер, оскільки в матеріалах ЕПС відсутня довідка, що підтверджує пільговий характер роботи згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою від 12 серпня 1993р. №637. Пільгова довідка № 882 від 30.11.2021 р. не відповідає Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою від 12 серпня 1993р. №637. Також зміст довідки №882 від 30.11.2021 року не відповідає записам у трудовій книжці НОМЕР_1 . Враховуючи відсутність пільгового стажу за Списком № 1 по постанові № 202 відсутні підстави для задоволення позовних вимог. У зв'язку з чим, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , 07.08.2025 року звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До вказаної вище заяви ОСОБА_1 надав також заяву довільної форми, в якій просив при розгляді його заяви про призначення пенсі за віком від 07.08.2025 року, в тому числі перерахувати розмір його пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та врахувати до його стажу роботи в підземних умовах з повним робочим днем під землею за Списком № 1 та за Списком робіт затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 розділ І, періоди роботи з 01.10.2010 по 13.02.2011, з 01.10.2019 по 31.08.2024 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, та період знаходження ним на інвалідності з 14.02.2011 по 30.09.2019 у відповідності до ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якою передбачено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Рішенням № 914270168742 від 15.08.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовлено у перерахунку розміру пенсії.
В оскаржуваному рішенні № 914270168742 від 15.08.2025 року зазначено, що при розгляді наданих документів встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 3 місяці 0 днів, з них 12 років 10 місяців 13 днів пільгового стажу. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 29.12.2012 р. по 27.09.2019 р.- гірничий диспетчер, оскільки в матеріалах ЕПС відсутня довідка, що підтверджує пільговий характер роботи згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою від 12 серпня 1993р. №637. Пільгова довідка № 882 від 30.11.2021 р. не відповідає Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою від 12 серпня 1993р. №637. Також зміст довідки №882 від 30.11.2021 року не відповідає записам у трудовій книжці НОМЕР_1 . Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви № 6410 від 07.08.2025 щодо зміни виду розрахунку, оскільки станом на 07.08.2025 року він не досяг пенсійного віку, встановленого п.1 ч.2 ст.114 Закону і не займав посади, передбачені п.3 ст.114 Закону, які дають право на пенсію незалежно від віку.
Як вбачається з розрахунку стажу позивача за формою РС-право, до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи за Постановою КМУ № 202 з 01.10.2019 по 31.08.2024, а також період знаходження на інвалідності з 14.02.2011 по 30.09.2019.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 18.12.1997 року вбачається, що позивач працював:
- з 28.10.2019 по 09.06.2021 гірничим диспетчером виробничої служби в ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»;
- з 10.06.2021 переведений начальником зміни підземним.
Крім того, з 13.02.2011 року позивач звільнений з посади гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті за станом здоров'я.
Також, як вбачається з копій довідок МСЕК за 2012-2019 роки, позивач є інвалідом ІІІ групи, захворювання пов'язано з нещасним випадком на виробництві, трудове каліцтво.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.2 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон 1788).
Закон 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Даний Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 14 Закону 1788 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Вищевказана норма закону кореспондується із частиною 3 статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Позивач претендує на призначення пенсії за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Розділом І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» цього Списку передбачено, що правом на пенсію за статтею 14 Закону № 1788-ХІІ (не менш 25 років), користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
На підставі п.1, п.2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
При цьому, пунктами 20-22 Порядку № 637 визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
Так, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
З трудових книжок позивача серії НОМЕР_1 від 18.12.1997 року вбачається, що він працював:
- з 28.10.2019 по 09.06.2021 гірничим диспетчером виробничої служби в ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»;
- з 10.06.2021 переведений начальником зміни підземним.
З матеріалів справи судом встановлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи за Постановою №202 з 28.10.2019 по 31.08.2024.
Згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідкою ОК-5) періоди роботи позивача з 10.2019 по 06.2021 року має код ЗПЗ014А1, з 06.2021 по 08.2024 - ЗПЗ014А4.
Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок № 454):
- під кодом ЗП3014А1 обліковується спеціальний стаж працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202;
- під кодом ЗП3014А4 обліковується спеціальний стаж інженерно-технічних працівників, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
Отже, посади гірничого диспетчера та начальника зміни підземного відноситься до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та відповідає записам в «Індивідуальних відомостях про застраховану особу» форми ОК-5 із зазначенням періоду трудової діяльності позивача з 10.2019 по 08.2024 як спеціального стажу за кодами ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А4.
Таким чином, професія і код ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А4, зазначений підприємством-страхувальником при поданні звітів, належить до робіт за Списком № 1, який дає право на пенсію незалежно від віку.
Враховуючи наведене, період роботи з 27.10.2019 по 31.08.2024 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1 та Постанови № 202.
Період роботи з 01.10.2010 по 13.02.2011 зарахований до пільгового стажу позивача за ст. 14 і Постановою № 202, що підтверджується розрахунком стажу позивача, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо зарахування періоду знаходження на інвалідності з 14.02.2011 по 30.09.2019 у відповідності до ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
На підставі частини 5 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII ) час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідна гарантія встановлена також частиною четвертою статті 9 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-XII, згідно із якою час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
02.08.2008 року Законом № 345-VI внесені зміни до Закону № 1058-IV шляхом доповнення частини першої статті 24 вказаного Закону абзацом четвертим такого змісту: "Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах".
У постанові від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17 Верховний Суд, за результатами аналізу наведених правових норм, дійшов висновку, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже, до пільгового стажу особи зараховується період до того часу, коли він вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі №185/8991/16-а, від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17.
Час перебування позивача на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням підтверджується довідками МСЕК за 2012-2019 роки, згідно яким позивач є інвалідом ІІІ групи, захворювання пов'язано з нещасним випадком на виробництві, трудове каліцтво.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував час перебування позивача на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням з 14.02.2011 по 30.09.2019 до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Таким чином, період перебування позивача на інвалідності з 14.02.2011 по 30.09.2019 у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підлягає зараховуванню до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Отже, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 914270168742 від 15.08.2025 року не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Відносно позовних вимог призначити пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.08.2025 року в розмірі визначеному ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону 1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Отже, правовідносини із призначення пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу.
Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу роботи в підземних умовах з повним робочим днем під землею за Списком № 1 та за Списком робіт затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 р. № 202 розділ І, період роботи з 27.10.2019 по 31.08.2024 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, та період знаходження на інвалідності з 14.02.2011 по 30.09.2019 у відповідності до ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., з відповідача підлягає стягненню 775,17 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 914270168742 від 15.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу роботи в підземних умовах з повним робочим днем під землею за Списком № 1 та за Списком робіт затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 р. № 202 розділ І, період роботи з 27.10.2019 по 31.08.2024 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, та період знаходження на інвалідності з 14.02.2011 по 30.09.2019 у відповідності до ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 775 (сімсот сімдесят п'ять) гривень 17 копійок.
Судове рішення складено та підписано 30 жовтня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко