Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відвід судді
29 жовтня 2025 року Справа №200/6054/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Черникової А.О. у справі № 200/6054/25 за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 через систему підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) “Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі-відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 та його територіального підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виражається в ненаданні відповіді на запит позивача на публічну інформацію про виключення позивача з військового обліку за віком;
- зобов'язати розглянути запит позивача в цій частині і ухвалити обґрунтоване рішення про його задоволення, або про відмову в задоволенні;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 та його територіального підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виражається в несвоєчасному та неповному наданні інформації на інформаційний запит про те: на підставі якого нормативно-правового акта, рішення чи документа його було внесено до переліку осіб, які вважаються такими, що “розшукуються ТЦК», що відображено в його мобільному застосунку “Резерв+»; яким саме нормативно-правовим актом (із зазначенням назви, номера, дати прийняття та положень) передбачено можливість внесення особи до розшуку ТЦК, порядок ухвалення такого рішення, орган, який його приймає, і механізм поновлення/зняття/оскарження відповідного статусу; хто саме (посадова особа, підрозділ, дата) прийняв рішення про внесення його до розшуку, з наданням копії даного рішення; на підставі якого нормативно-правового акта було змінено позивача статус у застосунку “Резерв+» з “Не на обліку» на “На обліку» та присвоєно звання “Рекрут», якщо він особисто не подавав заяву до ТЦК про взяття на облік або присвоєння військового звання, з наданням копії цього акта; якими актами регламентовано функціонування електронного сервісу “Резерв+», його зв'язок із реєстром “Оберіг», а також правила формування, оновлення й обміну персональними даними у цьому застосунку; чи інформував його орган ТЦК у встановленому законом порядку про підстави для внесення відомостей до зазначеного електронного реєстру про розшук, в тому числі щодо ознак адміністративного правопорушення;
- визнати протиправними дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 та його територіального підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо направлення звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення до позивача адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в порядку ст. 259 КУпАП, а також дії щодо внесення запису про можливе порушення позивачем правил військового обліку та передачу його в розшук;
- зобов'язати відповідача скасувати відносно позивача позначку в системі “Резерв+» наступного змісту “Вас розшукує ТЦК. ТЦК та СП 18.06.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити для складання протоколу. Звання Рекрут. Категорія обліку: військовозобов'язаний» та внести позначку “Не на обліку».
11 серпня 2025 року позивачем разом із позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (через ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до 4 органів Національної поліції щодо його адміністративного затримання та доставлення до ТЦК у порядку ст. 259 КУпАП та зобов'язання відповідача утриматися від повторного направлення аналогічних звернень до завершення розгляду справи по суті.
12 серпня 2025 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову відмовлено, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.
Мотивуючи означену ухвалу суд встановив, що в позовній заяві зазначив, що не має доходу, для сплати судового збору. При цьому надав суду довіку ОК-5, ОК-7, Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді за 4 квартал 2024 року. На підставі чого просить звільнити його від сплати судового збору. Однак, доказом на підтвердження обґрунтованості клопотання про відстрочення (звільнення) від сплати судового збору, зокрема, але не виключно, є також довідка управління соціального захисту щодо перебування позивача на обліку та отриманих ним соціальних виплат за попередній рік, банківська довідка про відсутність коштів на рахунках. З огляду на викладене вище, позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували його складне матеріальне становище, що унеможливило виконання позивачем обов'язку сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду, а тому у клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду слід відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, повернуто заявникові з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог, що визначені ст.172 КАС України.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі № 200/6054/25 - скасовано, а справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25 вересня 2025 року заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Черниковій А.О.
29 вересня 2025 року ухвалою суду заяву про забезпечення позову було розглянуто по суті, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено з мотивів того, що доводи позивача викладені у заяві не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони передбачають можливість або ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях, посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06 жовтня 2025 року до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву.
23 жовтня 2025 року до суду надійшли заперечення позивача на відзив на позов.
27 жовтня 2025 року до суду надійшла заява позивача про відвід судді.
Дослідивши заяву позивача про відвід судді у справі № 200/6054/23 від 27.10.2025 року суд встановив, що вона обґрунтована тим, що:
- суддя повторно розглянула заяву про забезпечення позову поза межами відкритого провадження, не врахувавши вказівки апеляційної інстанції;
- в ухвалі від 29.09.2025 суддя не дослідила: запис у «Резерв+» про статус «розшуку»; звернення ТЦК до поліції щодо затримання; ризик фактичної мобілізації до вирішення спору; відсутність врученої повістки, військового обліку, притягнення до відповідальності; суддя не оцінила, що звернення ТЦК до поліції щодо затримання не має правової основи, суперечить ч. 6 ст. 258 КУпАП, і може бути використане для незаконної мобілізації, що має ознаки кримінального правопорушення (ст. 146, 365 КК України);
- суддя не заявила самовідвід, хоча вже висловила позицію щодо заяви позивача, яка була визнана помилковою;
- суддя вимагала «очевидної небезпеки» замість оцінки обґрунтованого припущення, як того вимагає ст. 150 КАС України;
- заяву розглянуто поза межами відкритого провадження, без виклику сторін, що порушило право позивача на доступ до правосуддя та можливість заявити відвід.
На думку позивача, такі дії вказують на сформований намір відмовити у задоволенні позову, оскільки суддя вже фактично дала оцінку правовим обставинам справи без їх повного дослідження, до початку розгляду справи по суті позивачу вже відомо, яке рішення буде ухвалено, що суперечить принципу змагальності, неупередженості та презумпції добросовісності сторони, суддя втратила об'єктивність, оскільки її дії свідчать про заздалегідь сформовану позицію, яка не може бути змінена в межах справедливого судового розгляду. Позивач зазначає, що заява про відвід не ґрунтується на незгоді з процесуальним рішенням судді, як це передбачено частиною другою статті 30 КАС України, а базується на сукупності обставин, які об'єктивно викликають сумнів у неупередженості судді.
28 жовтня 2025 року своєю ухвалою суддя Черникова А.О. визнала необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Черникової А.О.; заяву про відвід судді Черникової А.О. у справі № 200/6054/25 у порядку, визначеному частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, передано для визначення судді, який буде розглядати заяву про відвід.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 року о 14 год 29 хв заяву передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Кониченку О.М.
29 жовтня 2025 року від позивача до суду надійшли заперечення на ухвалу судді Черникової А.О. від 28 жовтня 2025 року про відвід судді, у яких позивач зазначив, що суддя Черникова А.О. в ухвалі від 28.10.2025 ігнорує саму природу заяви про відвід, яка не вимагає доведення упередженості, а лише наявності обставин, що викликають сумнів у неупередженості; підміняє стандарт оцінки: замість аналізу об'єктивних процесуальних дій, суддя вимагає доказів суб'єктивного стану, що суперечить п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України; не враховує, що джерелом сумніву є сама процесуальна поведінка судді, зафіксована в офіційних ухвалах, а не припущення чи емоційна реакція сторони. Позивач надав не припущення, а конкретні процесуальні факти, які є доказами в розумінні адміністративного процесу: ухвала судді Черникової А.О. від 15.08.2025 була скасована апеляційним судом, що вже свідчить про порушення; повторна ухвала від 29.09.2025 винесена до відкриття провадження, тобто поза межами процесуальної допустимості; не викликано сторін, що позбавило позивача права заявити відвід до розгляду заяви; не досліджено жодного доказу, що суперечить принципу обґрунтованості; не враховано постанову апеляційного суду, яка прямо вказала на необхідність належного розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Ураховуючи приписи наведеної норми, заява позивача про відвід судді подано до суду у встановлені процесуальним законом строки.
Відповідно до ч.ч. 3-4, 8, 11-12 ст. 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Дослідивши доводи заяви позивача про відвід судді та надавши їм ґрунтовну оцінку суд зазначає наступне.
Щодо доводів позивача відносно передачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову після апеляційного оскарження судді Черниковій А.О. суд зазначає, що постановами Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позовну заяву та заяву про забезпечення позову передано для продовження розгляду, а не на новий розгляд.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 31 КАС України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, ст. 37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Статтею 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі: неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Водночас, п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Виходячи з системного аналізу викладених норм, повноваження направляти справу на новий розгляд належать суду касаційної інстанції за наслідком скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій, натомість апеляційний суд взагалі не наділений повноваженням передавати справу на новий розгляд, у тому числі, у разі скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відтак, оскільки позовну заяву та заяву про забезпечення позову було передано для продовження розгляду, а не на новий розгляд як помилково вважає позивач, склад суду залишився незмінним, підстави для передачі справи на розгляд іншого судді були відсутні.
Щодо доводів позивача відносно того, що суддя Черникова А.О. повторно розглянула заяву про забезпечення позову поза межами відкритого провадження, не врахувавши вказівки апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом підставою для повернення заяви про забезпечення позову без розгляду слугувала несплата позивачем судового збору за подання цієї заяви та висновок суду про недостатність доказів про неможливість сплати судового збору, по суті заява про забезпечення позову не розглядалась.
Дослідивши зміст постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 200/6054/25 суд встановив, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, діяв з порушенням норм процесуального права та передчасно, не звільнивши позивача від сплати судового збору, при цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам щодо його майнового стану та статусу внутрішньо переміщеної особи, висновків по суті заяви про забезпечення позову постанова суду апеляційної інстанції не містить.
Водночас, 25 вересня 2025 року матеріали заяви про забезпечення позову надійшли до суду та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Черниковій А.О.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначено ст. 154 КАС України.
Відтак, ч.ч. 1-3 вказаної норми визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Виходячи з системного аналізу приписів зазначеної норми, термін розгляду заяви про забезпечення позову є скороченим, поряд із цим, за загальним правилом здійснюється без повідомлення учасників справи та у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні, вирішення питання про достатність доказів та призначення судового засідання є правом суду та віднесено на його розсуд.
Слід також урахувати, що матеріали адміністративної справи повернулись до суду 25 вересня 2025 року та відповідним протоколом передані на розгляд судді Черниковій А.О.
Проте, для вирішення питання відносно відкриття провадження в адміністративній справі ст. 171 КАС України, встановлено п'ятиденний термін, що вказує на можливість розгляду заяви про забезпечення позову без відкриття провадження у справі.
На користь цього свідчать також приписи ст. 153 КАС України, згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 якої, заява про забезпечення позову подається, у тому числі, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відтак, процесуальний закон не встановлює вимог щодо розгляду заяви про забезпечення позову виключно після відкриття провадження в адміністративній справі.
Поряд із цим, постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.09.2025 року, містяться у матеріалах справи, їх висновки відносно помилковості позиції суду першої інстанції щодо застосування приписів ст. 172 КАС України та сплати судового збору суддею враховано за наслідком чого відкрито провадження в адміністративній справі та звільнено позивача від сплати судового збору, також прийнято до розгляду та розглянуто по суті заяву про забезпечення позову.
Щодо доводів позивача відносно самовідводу судді суд зазначає наступне.
Статтею 36 КАС України «Підстави для відводу (самовідводу) судді» визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Позивач вважає, що наявні інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Водночас, для заявлення суддею самовідводу за п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, саме суддя має вважати, що існують обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, такий висновок є суб'єктивним та залежить виключно від оцінки обставин справи та ситуації, що склалась, самим суддею, а не іншою особою, зокрема, позивачем.
Виходячи із позиції викладеної в ухвалі про відвід судді від 28 жовтня 2025 року суддя Черникова А.О. не вважає себе упередженою, натомість, такий інструмент забезпечення неупередженого розгляду справи як відвід судді не можна використовувати для спонукання судді до заявлення самовідводу.
Щодо доводів позивача відносно неповного з'ясування обставин справи та дослідження доказів при розгляді заяви про забезпечення позову суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Водночас, відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у забезпеченні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 293 КАС України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розглядаючи заяву про відвід судді суд не може перебирати на себе повноваження суду апеляційної інстанції та надавати оцінку обґрунтованості судового рішення та повноти дослідження доказів, досліджувати та констатувати порушення норм матеріального або процесуального права.
Такі повноваження належать виключно суду апеляційної інстанції та здійснюються під час процедури апеляційного оскарження.
За даними КП «ДСС» та ЄДРСР суд встановив, що позивачем ухвала суду від 27 жовтня 2025 року про відмову у забезпеченні позову не оскаржувалась.
Щодо доводів позивача відносно висловлення суддею позиції щодо його заяви, яка була визнана помилковою, суд зазначає, що встановлені судом апеляційної інстанції порушення підчас вирішення питання про прийняття позовної заяви та заяви про забезпечення позову стосувались процесуальних питань щодо об'єднання позовних вимог та сплати судового збору.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, зокрема, процесуальні рішення, суд дійшов висновку про відсутність у них висловлювань відносно наявності у судді Черникової А.О. будь-якої сформованої позиції по суті адміністративного позову або передчасної оцінки доказів в контексті заявлених позовних вимог.
Відтак, заява позивача не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно до статей 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Донецького окружного адміністративного суду Черникової А.О. у результаті розгляду справи або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумніви у її неупередженості з доводів заяви про відвід, суд не встановив.
Натомість, суд дійшов висновку, що саме у позивача сформувалась суб'єктивна упередженість щодо судді та певні побоювання, що скасування судом апеляційної інстанції ухвал судді Черникової А.О. за його апеляційними скаргами може вплинути на її позицію у справі, однак, з цього приводу слід зазначити, що різне тлумачення процесуальних норм судом першої та апеляційної інстанції свідчить про різну правову оцінку тої чи іншої ситуації, а не про упередженість суду як під час прийняття скасованих ухвал, так і у майбутньому.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, під час розгляду справи суд не може надавати перевагу будь-якій зі сторін, а також надавати передчасну оцінку правомірності дій сторін в судовому засіданні до постановлення рішення по справі.
Водночас, ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до приписів ст. 244 КАС України, саме під час ухвалення рішення у справі суд вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Поряд з цим, положеннями ч. 4 ст. 246 КАС України установлено, що обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, а також мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову зазначаються у мотивувальній частині рішення.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем відводу.
Керуючись статтями 2, 5-10, 36, 39, 40, 72-77, 90, 241-244, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Черникової А.О. у справі № 200/6054/25 - залишити без задоволення.
Ухвала складена та підписана 29 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від остаточного рішення суду не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко