21 жовтня 2025 року Справа № 640/27457/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
за участі секретаря судового засіданняБеседа Г.Р.
за участі:
представника позивача представника відповідача Жук Л.В. Кошарська А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (код ЄДРПОУ 24744461, адреса: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3Г) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:
1.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007490902.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007480902.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що починаючи з 01.04.2020 року здійснював змішування підакцизного товару, який знаходився на складі, із неакцизним товаром (ацетоном, толуолом та ін.,) та в результаті отримував розчинники з кодом УКТ ЗЕД 3814009019, а відповідно отримував неакцизні продукти, які в подальшому реалізовував іншим суб'єктам господарювання.
Позивач придбаваючи пальне в подальшому, змінював його фізико-хімічні характеристики шляхом змішування пального з іншими продуктами, отримуючи в підсумку непальне. Відбувалася реалізація розчинників з кодом УКТ ЗЕД 3814009019, тобто не акцизного товару.
Позивач вважає, що висновок Головного управління ДПС у м. Києві про те, він порушив п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ за необладнання витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників та не здійснення їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників є безпідставним. А, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007490902, яким встановлено порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не обладнання витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі та не обладнання пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст.54 та п. 128-1.1 ст.128 Податкового кодексу України, а саме: не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та застосування штрафу в розмірі 160 000,00 грн є протиправним.
З протиправності податкового повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007490902 випливає і протиправність Податкового повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007480902, яким встановлено порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не подання платником податків контролюючим органам дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст.54 та п. 128-1.3 ст.128 Податкового кодексу України, а саме: не забезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального, та застосування штрафу в розмірі 144 000,00 грн.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 640/27457/20 та передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними матеріалами у справі.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі -Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Згідно з абзацом четвертим п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ, інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1,289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
В січні 2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/27457/20.
07.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподіллено судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. та передано на розгляд 10.02.2025 року.
Ухвалою від 14 лютого 2025 року прийнято адміністративну справу № 640/27457/20 до провадження судді Ніколайчук С.В. та продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою від 11 березня 2025 року суд замінив первісного відповідача - на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 44116011) та розгляд адміністративної справи № 640/27457/20 почати спочатку.
Ухвалою від 20 червня 2025 року суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 15 липня 2025 року 12-00 год.
Суд переніс розгляд справи на 05.08.2025.
Ухвалою від 05 серпня 2025 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі № 640/27457/20 та розпочати розгляд справи по суті. Призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 09 вересня 2025 року о 11:30 год.
Суд переніс розгляд справи на 02.10.2025 року, 21.10.2025.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої правові позиції.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Приватне підприємство «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» є юридичною особою, зареєстрованою за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г.
На підставі п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПКУ) та наказу ГУ ДПС у м.Києві від 22.07.2020 року № 4853, направлень від 13.08.2020 р. № 5332/26-15-32-07, № 5331/26-15-32-07, № 5333/26-15-32-07 проведено фактичну перевірку ПП «Акрілат-Хімконтракт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні придбання, зберігання та реалізації пального.
ПП «Акрілат-Хімконтракт» зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального.
Згідно єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ПП “Акрілат-Хімконтракт» отримано:
- ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614201901666 (термін дії з 21.08.2019 р. до 21.08.2024 р.)
- ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі № 990514201900355 (термін дії з 28.08.2019 р. до 28.08.2024 р.), адреса місця оптової торгівлі: м.Київ, вул. Богатирська, буд. 3-Г.
На акцизному складі ПП «Акрілат-Хімконтракт» за адресою: м.Київ, вул. Богатирська, буд. 3-Г перевіркою було встановлено відсутність залишків підакцизного пального.
За період з 01.07.2019 р. по 22.08.2020 р. ПП «Акрілат-Хімконтракт» імпортувало наступні підакцизні нафтопродукти:
- ксилол/XYLENE (код УКТ ЗЕД 2707309000) у загальному обсязі - 163 178 л.;
- уайт-спіріт (код УКТ ЗЕД 2710122100) у загальному обсязі - 237 601 л.;
- розчинники ROMPETROL/n-HEXANE (код УКТ ЗЕД 2710122500) у загальному обсязі - 968 087 л.;
- розчинники Methylacetate crude/Destillan MH/MPA RE-00-110-1 (код УКТ ЗЕД 3814009090) у загальному обсязі - 44 938 л.
Вищевказані підакцизні нафтопродукти у період з 01.07.2019 р. по 22.08.2020 р. реалізувались на території України шляхом відвантаження покупцям автоцистернами.
Також, частина підакцизних нафтопродуктів (за кодами УКТ ЗЕД 2707309000, 2710122100, 2710122500) відвантажувались на уніфікований склад № 1011837 та в подальшому, відповідно до рецептів розчинників (розроблених ПП «Акрілат-Хімконтракт», ТОВ «НВП Укрполіхімсинтез», ТОВ «Флекс Стайл») та комплектацій номенклатури, вищевказані підакцизні нафтопродукти використовувались, шляхом змішування їх з іншими хімічними речовинами (ацетоном, бутилацетатом, толуолом, етилацетатом, ортоксилолом нафтовим), для отримання розчинників:
- за ТЦУ У 20.3-24744461-001:2019 - розчинник «Змивка поліграфічна Д60-Т» (код УКТ ЗЕД 3814009010), розчинник «Змивка поліграфічна Д60А» (код УКТ ЗЕД 3814009019), розчинник «Змивка поліграфічна Д60-О» (код УКТ ЗЕД 3814009019), розчинник поліуретановий РП-1 (код УКТ ЗЕД 3814001000), розчинник Р4 б/п AG (код УКТ ЗЕД 3814009019), розчинник КС (код УКТ ЗЕД 3814009019);
- за ТУ У 20.3-33165119-007:2017 - розчинник марки «АБ» (код УКТ ЗЕД 3814009013), розчинник марки «АРГС» (код УКТ ЗЕД 3814009019);
- за ТУ У 20.3-35439259-003:2012 - розчинник марки ТГ (код УКТ ЗЕД 3814009019), розчинник марки ТН (код УКТ ЗЕД 3814009019), розчинник марки АН (код УКТ ЗЕД 3814009019), розчинник марки АГ (код УКТ ЗЕД 3814009019);
- за ТУ 6-10-1095-76 - розчинник марки РП (код УКТ ЗЕД 3814009019).
Відповідно до Експертного висновку ДП «Орган з сертифікації нафтопродуктів та систем якості «МАСМА-СЕПРО» від 16.04.2020 р. № 2-2020 отримані згідно ТУ У 20.3-24744461-001:2019 розчинники мають коди УКТ ЗЕД 3814001000 або 3814009019.
Відповідно до п.п. 215.3.4 п.215.3 ст 215 ПКУ розчинники, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 3814001000, 3814009013 та 3814009019 не належать до підакцизних товарів.
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС У м. Києві був складений АКТ про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального від 25 серпня 2020 року №1971/26-15-32-07/24744461 (далі-Акт).
На підставі наведеного Акту ГУ ДПС у м. Києві винесло:
- Податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007490902, яким встановлено порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не обладнання витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі та не обладнання пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст.54 та п. 128-1.1 ст.128 Податкового кодексу України, а саме: не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, застосовано штраф в розмірі 160 000,00 грн; та
- Податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007480902, яким встановлено порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не подання платником податків контролюючим органам дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст.54 та п. 128-1.3 ст.128 Податкового кодексу України, а саме: не забезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального, застосовано штраф в розмірі 144 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.
Згідно з приписамистатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України(далі -ПК України).
Згідно із вимогами підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексуУкраїниакцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно зУКТ ЗЕД2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Згідно із пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК Українине обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Відповідно до приписів пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто складом правопорушення, визначеного пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Вирішуючи спір по суті суд встановив, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало порушення позивачем п.п.230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України, а саме: ПП «Акрілат-хімконтркт»» не здійснено реєстрацію в Єдиному державному реєстрі 4-х витратомірів-лічильників та 4-х рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
З матеріалів стправи також видно, що починаючи з 01.04.2020 року позивач здійснював змішування підакцизного товару, який знаходився станом на 01.04.2020 на складі в тарі об'ємом 1000 або 200 л., із неакцизним товаром (ацетоном, толуолом та ін.,) та в результаті отримував розчинники з кодом УКТ ЗЕД 3814009019, а, відповідно, отримував неакцизні продукти, які в подальшому реалізовував іншим суб'єктам господарювання. Реалізації підакцизних продуктів наливом позивач не здійснював. Позивач здійснював змішування пального, а реалізацію здійснював уже не пального, а розчинників, які втратили статус пального. Тож на акцизному складі позивача «місць відпуску пального наливом з акцизного складу» не зафіксовано.
Таким чином, суд вважає, що позивач не може бут притягнутий до відповідальності за не здійснення реєстрації в Єдиному державному реєстрі 4-х витратомірів-лічильників та 4-х рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, адже не здійснював відповідний вид діяльності у спірний період.
Підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007490902, підтверджуються матеріалами справи.
Із протиправності податкового повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007490902 випливає і протиправність податкового повідомлення-рішення від 05.10.2020 року №0007480902, яким встановлено порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не подання платником податків контролюючим органам дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст.54 та п. 128-1.3 ст.128 Податкового кодексу України, а саме: не забезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального
Враховуючи зміст встановлених та проаналізованих вище фактичних обставин справи, а також нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд робить висновок про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 05.10.2020 року №0007490902 та №0007480902.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 4204,00 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі, тобто ГУ ДПС у м. Києві.
В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у сумі 22740,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частини дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивач надав до суду:
1. копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №8946/10 від 29.05.2020 р.
2. копія Договору про надання правничої допомоги №02/2025 від 09.01.2025 р.
3. копія Додатку 12 від 15.08.25 року до Договору про надання правничої допомоги №02/2025 від 09.01.2025 року (розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги)
Всього на суму 37 850,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Оцінюючи рівень складності цієї справи та рівень витрат на правничу допомогу за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат, понесених позивачем, враховуючи, що відповідач є бюджетними установами та фінансується за рахунок Державного бюджету України, з урахуванням воєнного стану в країні, суд вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу буде становити надмірний тягар для відповідача, порушуючи принцип пропорційності, тому в цьому випадку судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню та стягненню з відповідача у розмірі 15000,00 грн, оскільки така вартість наданих адвокатом послуг є співмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги.
З огляду на викладене, суд зробив висновок про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат у розмірі 15000,00 грн.
Керуючись ст. 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (код ЄДРПОУ 24744461, адреса: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3Г) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 №0007490902.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 №0007480902.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (код ЄДРПОУ 24744461, адреса: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3Г) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) сплачені позивачем у розмірі 4204,00 грн.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (код ЄДРПОУ 24744461, адреса: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3Г) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. У задоволенні решти вимог правничої допомоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 30 жовтня 2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук