30 жовтня 2025 рокуСправа №640/22278/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (вул. Кутузова, 18/7, м. Київ, 01133) до Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 44116011) про визнання незаконним та скасування рішення від 08.06.2018 №4296/10/26-55-08-05, зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним і скасу-вати рішення ДПІ від 08.06.2018 №4296/10/26-55-08-05, зобов'язати відповідача прийняти податкову декларацію позивача з ПДВ за звітний (податковий) період травень 2018 з додатками та доповненням до неї з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з поданих позивачем документів від 08.06.2018.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про відмову у прийнятті декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року, а відтак підлягає скасуванню, оскільки подання податкової декларації в письмовій формі є законним.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 640/22278/18 та передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Костенко Д.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними матеріалами у справі.
05.04.2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, де вказав, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві представником ТОВ «Нікея-ЛТД» було подано декларацію з податку на додану вартість з додатками 2, 3, 4, 5 за звітний період травень 2018 року на паперових носіях.
11.07.2018 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було направлено лист № 5127/10/26-55-08-05, яким повідомлено платника про відмову у прийнятті та запропоновано платнику повторно подати зазначений звіт у спосіб, передбачений п. 49.4 ст. 49 Податкового Кодексу України.
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ведення та захист документів податкової звітності платників податків з урахуванням різних способів надходження документів до ОДПС, здійснюється у відповідності до Податкового кодексу України, а також наказу ДПА України від 14.06.2012 №516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» із змінами та доповненнями.
Листом ДФСУ від 19.01.2015 № 1403/7/99-99-19-03-01-17, розміщеним на офіційному сайті ДФС України, надано роз'яснення щодо порядку подання звітів з ПДВ, а саме: починаючи з першого звітного періоду 2015 року (січень/ І квартал), податкова звітність з ПДВ подається до контролюючого органу всіма платниками податку виключно в електронній Формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядну, визначеному законодавством.
Отже, відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Нікея-ЛТД» має можливість реєструвати податкову звітність та податкові накладні, надіслані засобами телекомунікаційного зв'язку.
Таким чином, податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2018 року подана ТОВ «Нікея-ЛТД» на паперових аркушах в порушення вимог п. 49.4 ст. 49 Кодексу.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі -Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Згідно з абзацом четвертим п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ, інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1,289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
В січні 2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/22278/18.
10.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. та передано на розгляд 11.02.2025 року.
Ухвалою від 17 лютого 2025 року суд прийняв адміністративну справу № 640/22278/18 до провадження судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. та продовжив розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою від 13 березня 2025 року суд клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони її правонаступником - задовольнив.
Замінив первісного відповідача - на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 44116011) та розгляд адміністративної справи № 640/22278/18 почав спочатку.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» є юридичною особою приватного права, платником податків з 13.06.2005 року зареєстроване платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номера 335468526557, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100342672.
Позивач подав до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у письмовій формі податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період травень 2018 року.
11.07.2018 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було направлено лист № 5127/10/26-55-08-05, яким повідомлено платника про відмову у прийнятті та запропоновано платнику повторно подати зазначений звіт у спосіб, передбачений п. 49.4 ст. 49 Податкового Кодексу України.
ДПІ надало позивачу податкову консультацію з приводу практичного застосування п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у письмовій формі, а саме: у формі рішення від 08.06.2018 року № 4296/10/26-55-08-05, зазначивши про те, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов'язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України) податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2018 року, яка була надана ТОВ "Нікея-ЛТД" 4 квітня 2018 року, вважається неподаною, у зв'язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи, як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації. Зазначено, що свідоцтво платника ПДВ позивача за ІПН 335468526557 анульовано 25 травня 2016 року.
Вважаючи вказану відмову необґрунтованою та протиправною позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).
Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
За приписами пункту 46.4 статті 46 ПК України, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.
У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.
Згідно з пунктом 46.5 статті 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пункту 48.1, 48.2 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 ПК України.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
За приписами пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Відповідно до пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно з пунктом 48.4 статті 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Відповідно до пункту 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Таким чином, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій з:
1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України;
2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.
Одночасно, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
З податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» з податку на додану вартість за травень 2018 року вбачається, що зазначена податкова звітність складена з дотриманням приписів статті 48 ПК України та містить всі обов'язкові реквізити, що відповідачем не заперечується.
Водночас, відмова контролюючого органу у прийнятті цієї податкової звітності пов'язана із тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН335468526557 було анульоване 25 травня 2016 року, що на думку відповідача, унеможливлює подачу позивачем податкової звітності з ПДВ.
Факт анулювання за рішенням контролюючого органу свідоцтва платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» за ІПН335468526557 підтверджується інформацією з офіційного сайту Реєстру платників ПДВ (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv).
Проте, судом встановлено, що вищезазначене рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було оскаржене ТОВ «Нікея-ЛТД» у судовому порядку.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року у справі № 826/15293/16 за позовом ТОВ «Нікея-ЛТД» до ДФС України, ДФС у м. Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Уповноваженої Верховної Ради України Денисової Л.Л., зокрема, про визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 485/26-55-12-05 від 25 травня 2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Нікея-ЛТД» - скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 травня 2016 року № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».
За приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, після набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.
Таке рішення податкового органу не може створювати будь-яких правових наслідків для платника податку. Протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття контролюючим органом рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 804/6726/16.
Суд встановив, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2018 року з додатками була подана позивачем до податкового органу на паперових носіях.
Зазначений факт сторонами не заперечується та підтверджується наявною в матеріалах справи копією декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року.
З 01 січня 2015 року набув чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі (далі - Закон № 71).
На підставі Закону № 71 змінено редакцію статті 49 Податкового кодексу України та встановлено імперативний припис, відповідно до якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 46.5 статті 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
На виконання цієї норми наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23 січня 2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 102/26547 (далі - Наказ № 13) внесені зміни, зокрема, до Форм податкової декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23 вересня 2014 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044 (далі - Порядок № 966); Порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1128 від 14 листопада 2014 року.
У подальшому, наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28 січня 2016 року, який вступив в силу з 01 лютого 2016 року затверджено, зокрема, нову форму податкової декларації з податку на додану вартість та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок № 21).
Згідно з пунктом 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну № 21 від 28 січня 2016 року, на який посилається податковий орган в своєму листі № 12553/10/26-55-08-06 від 06 вересня 2017 року «Про відмову у прийнятті» платник податку зобов'язаний здійснити відправлення податкової звітності на адресу відповідного контролюючого органу:
- при поданні податкової звітності в електронній формі - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання податкової декларації, визначений пунктом 5 розділу II цього Порядку; у разі надсилання декларації поштою у випадку, передбаченому пунктом 2 цього розділу, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного пунктом 5 розділу II цього Порядку.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складання нового договору подавати податкову звітність до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку як платник податку, в один із таких способів: 1) особисто платником податку або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
На час виникнення спірних у цій справі правовідносин, подання електронної податкової звітності здійснювалося відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронний цифровий підпис» та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10 квітня 2008 року (далі - Інструкція № 233).
Відповідно до пункту першого розділу ІІ Інструкції № 233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу криптографічного захисту інформації (ключ), керуючись цією Інструкцією та договором.
Примірний договір про визнання електронних документів міститься у додатку 1 до вказаної Інструкції, зміст якого передбачає, що договір укладається між платником податків та конкретним контролюючим органом в особі начальника, на підставі якого податковий орган і здійснює приймання та розшифровку поданих електронних документів.
Зазначене дозволяє зробити висновок, що на момент виникнення правовідносин, для реалізації обов'язку, передбаченого абзацом другим пункту 49.4 статті 49 ПК України, платник податків повинен мати засіб криптографічного захисту інформації (ключ) та чинний договір, укладений з конкретним податковим органом, який здійснює адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 49.4 статті 49 ПК України у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.
Положення пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачають, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1711/17 (адміністративне провадження № К/9901/63300/18) платник податку вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації (електронний чи паперовий) лише у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами Податкового кодексу України. Оскільки податковим законодавством встановлено імперативний обов'язок щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронному вигляді, єдиний виняток передбачений змістом абзацу третього пункту 49.4 статті 49 ПК України, а саме припинення дії попереднього договору про визнання електронних документів на період до моменту складення нового договору. При цьому відповідний договір повинен відповідати всім законодавчо визначеним, описаним вище вимогам.
Отже, суд вважає, що у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України, з 01 січня 2015 року (Закон № 71-VIII) відповідно до пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу податкова звітність з податку на додану вартість подається виключно в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкові звітність у паперовому вигляді.
Згідно із чинним на час спірних правовідносин законодавства позивач був зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі. Невиконання позивачем цього обов'язку обумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності, поданої з порушенням вимог закону. Подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, є обов'язком платника податків (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01 січня 2015 року стало покладення на платника податків обов'язку щодо її подання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1711/17.
Натомість, позивачем порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: особисто у паперовій формі, замість електронної форми, що також є підставою для визнання її неприйнятою.
З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок про те, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за травень 2018 року з підстав порушення поряду її направлення (особисто у паперовій формі) є обґрунтованою та законною, а відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (вул. Кутузова, 18/7, м. Київ, 01133) до Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 44116011) про визнання незаконним та скасування рішення від 08.06.2018 №4296/10/26-55-08-05, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук