29 жовтня 2025 рокуСправа №160/26600/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про накладення штрафу від 02.09.2025 року №7655344.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 02.09.2025 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову №76553443 про накладення штрафу, якою за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 накладено на Департамент гуманітарної політики ДМР штраф у розмірі 5 100 грн. та зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів. Однак, рішення суду від 17.11.2023 року в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не виконано з поважних причин, у зв'язку з тим, що вказана особа перебуває за кордоном та не звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. На підставі зазначеного позивач вважає, що відповідачем протиправно накладено на нього штраф оскаржуваною постановою. Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку ст.287 КАС України. Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача надати до суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №76553443. Залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
До суду від відповідача 21.10.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на виконанні перебуває виконавче провадження №76553443 з примусового виконання вимог виконавчого листа №160/20980/23, виданого 01.10.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання Департамент гуманітарної політики ДМР нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному. 14.11.2024 року за заявою стягувача, керуючись ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та боржника проінформовано про необхідність виконання рішення у строк протягом 10 робочих днів. 23.12.2024 року надійшов лист б/н Департаменту гуманітарної політики ДМР, яким повідомлено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , виїхала за межі України, виплату здійснити неможливо, при цьому вимогами виконавчого документа передбачено, а саме: зобов'язати Департамент гуманітарної політики ДМР нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному. Таким чином, рішення суду у визначений строк виконано не було. На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
27.10.2025 року від позивача надійшли пояснення, в якій вказано, що судом був встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п'яти днів з 25.09.2025 р., тобто останній день для подачі відзиву спливав 30.09.2025 р. У відзиві на позов, який поданий відповідачем з пропуском встановленого судом строку, відсутнє клопотання про поновлення процесуального строку для його подання із зазначенням поважних причин пропуску та надання доказів такої поважності. Як і відсутня обґрунтована заява відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву, яку можливо було подати в останній день встановленого судом такого строку - 30.09.2025 р. Отже, позивач просить суд не приймати до розгляду відзив відповідача на позов та вирішувати справу за наявними матеріалами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не скористалась своїм правом надати до суду письмові пояснення щодо даного предмету спору.
Суд, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також враховуючи, що разом з відзивом на позовну заяву надійшли завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №76553443, вважає за можливе продовжити відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву до 21.10.2025 року, а саме до дати, коли відзив з додатками подано до суду та прийняти до розгляду відзив по справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 позов Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі позивача Управління-служби у справах дітей Соборної адміністрації Дніпровської міської ради до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо не нарахування та невиплати випускникам навчальних закладів дітям - сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів;
- зобов'язано Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.
Вищезазначене рішення суду набрало законної сили 08.04.2024 року.
14.11.2024 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Хоменко Д.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №76553443 стосовно виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/20980/23, виданого 01.10.2024 року, стосовно зобов'язання Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.
23.12.2024 року на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов лист Департаменту гуманітарної політики ДМР, в якому зазначено, що ОСОБА_1 виїхала за межі України, тому здійснити виплату неможливо, а також зазначено, що останньою не надано до департаменту необхідних документів (паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків та довідки (виписки) за реквізитами відкритого у банку рахунку) для отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим виплату даної грошової допомоги не здійснено.
02.09.2025 року старшим державним виконавцем Хоменко Д.Ю. складено вимогу виконавця стосовно необхідності виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
02.09.2025 року старшим державним виконавцем Хоменко Д.Ю. прийнято постанову про накладення штрафу №76553443, якою за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця накладено на Департамент гуманітарної політики ДМР штраф у розмірі 5 100 грн.
В даній постанові повторно зазначено, що на адресу відділу 23.12.2024 року надійшов лист Департаменту гуманітарної політики ДМР, яким повідомлено відділ, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 виїхала за межі України, виплату здійснити неможливо, при цьому вимогами виконавчого документа передбачено, а саме: зобов'язано Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно із ч.1 ст.1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
В силу частин 1, 2 статті 15 Закону № 1404-VІІІ сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VІІІ встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404-VІІІ за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно із статтею 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.11.2019 року у справі №420/70/19, від 09.12.2020 року у справі №522/19758/18, від 22.04.2021 року у справі №1440/2242/18, від 20.05.2021 року у справі №420/5465/18, від 03.04.2024 року у справі №620/6019/23.
Як встановлено судом, позивач посилається на такі обставини, що унеможливлюють на його думку виконання рішення суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23, як на поважні, а саме: виїзд ОСОБА_1 за межі України, а також те, що останньою не надано до Департаменту гуманітарної політики ДМР необхідних документів (паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків та довідки (виписки) за реквізитами відкритого у банку рахунку) для отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже рішення суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання Департаментом гуманітарної політики ДМР.
Суд зауважує, що зобов'язальна частина рішення в даному випадку складається з двох частин, а саме: нарахування одноразової грошової допомоги та виплата одноразової грошової допомоги.
Однак, суд звертає увагу, що відповідач, посилаючись на неможливість виплати одноразової грошової допомоги, не надав суду та державному виконавцю жодного доказу, з якого вбачалося б вчинення дій навіть щодо нарахування ОСОБА_1 вищезазначеної одноразової грошової допомоги.
При цьому суд звертає увагу, що посилання позивача на виїзд ОСОБА_1 за межі України як на поважну підставу для невиконання рішення суду є необґрунтованим, оскільки, по-перше позивачем не надано ані до суду, ані до виконавця доказів такого виїзду, по-друге сам факт виїзду стягувача за кордон не звільняє боржника від обов'язку виконати рішення суду.
Також суд звертає увагу, що позивач ставить в залежність виконання рішення суду від вчинення стягувачем додаткових дій в межах виконавчого провадження.
Частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
Відповідно до п.4 Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2005 року №823, виплата одноразової допомоги здійснюється у готівковій (грошовій) формі районними (міськими) відділами (управліннями, департаментами) освіти на підставі заяви та паспорта отримувача цієї допомоги.
Згідно із ч.ч.1, 4, 5, 6, 8 ст.19 Закону № 1404-VІІІ сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які на підставі закону звернулися з позовом в інтересах інших осіб (крім прокурора), беруть участь у виконавчому провадженні і користуються правами сторони виконавчого провадження, відкритого за їхньою заявою або за заявою іншої сторони в справі.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Отже в даному випадку наявне рішення суду зобов'язального характеру, яке підлягає виконанню. Однак відповідач посилається на процедуру виплати одноразової грошової допомоги щодо необхідності в даному випадку стягувачу вчинити певні дії. Проте суд зазначає, що посилання на вказану процедуру в даному випадку не є обґрунтованим, оскільки вказана процедура була можливою при добровільному виконанні своїх обов'язків щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, тобто до звернення прокурора до суду з позовною заявою щодо захисту дітей, позбавлених батьківського піклування. Отже в даному випадку позивач ставить в залежність стягувача від виконання певних дій щодо звернення до боржника із заявою, для виконання рішення суду в повному обсязі.
Проаналізувавши положення статті 19 Закону № 1404-VІІІ суд доходить висновку, що доводи позивача щодо необхідності стягувачу звернутися до боржника із заявою, для виконання рішення суду в повному обсязі, виходить за межі прав та обов'язків стягувача, наданих йому в межах процедури виконавчого провадження.
Крім цього, суд звертає увагу позивача на наступне.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно із ч.1 ст.19 Закону № 1404-VІІІ сторони виконавчого провадження мають право надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Отже Департамент гуманітарної політики ДМР, як боржник у спірному виконавчому провадженні має право, зокрема, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій та надавати усні та письмові пояснення.
Так, позивач в період з 14.11.2024 року по 02.09.2025 року, не проявляв ініціативи стосовно виконання рішення суду в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а саме: не заявляв клопотань щодо участі у вчиненні виконавчих дій, а також не звертався до державного виконавця із клопотанням щодо отримання інформації, необхідної для здійснення виплати одноразової грошової допомоги тощо.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що обставини, на які позивач посилається та які вважає поважними для невиконання рішення суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 в повному обсязі, є необґрунтованими та такими, які не свідчать про поважність невиконання рішення суду.
Окремо суд зауважує, що Порядок надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку, затверджений постановою КМУ від 25.08.2005 року №823, передбачає надання заяви для виплати одноразової грошової допомоги, проте вказаний порядок не ставить в залежність нарахування одноразової грошової допомоги від подання вищенаведеної заяви.
За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваної постанови від 02.09.2025 року за виконавчим провадженням №76553443 та застосування за відсутності поважних причин невиконання рішення суду штрафу відносно позивача у розмірі 5 100 грн.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262, 287 КАС України, суд,
Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ч.6 ст.287 КАС України.
Суддя К.С. Кучма