29 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9668/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 08 серпня 2025 року №032350032708 про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача призначити з 03 серпня 2025 пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи у Луцькому міському об'єднанні “Продтовари» з 13 січня 1984 року по 15 березня 1994 року та у КСП “8 Березня» з 16 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.08.2025 вона звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Волинській області про призначення пенсії за віком. Проте відповідач листом від 08.08.2025 відмовив у призначенні пенсії по віку у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу згідно архівної довідки від 20.06.2024 не було зараховано періоди роботи у Луцькому міському об'єднанні “Продтовари» з 13 січня 1984 року по 15 березня 1994 року та згідно архівних витягів від 21.12.22 у КСП “8 Березня» з 16 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року, оскільки зазначене ПІБ « ОСОБА_1 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_1 ».
Позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача та вказує на те, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у неї достатньо страхового стажу для призначення пенсії, а відповідач безпідставно не враховує періоди її трудової діяльності, що підтверджуються записами трудової книжки та архівними довідками. Записи містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведень та звільнення її з роботи, як цього вимагає чинне законодавство.
Враховуючи наведене вище вважає, що до страхового стажу роботи підлягає зарахуванню вказані у трудовій книжці періоди. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що позивачу правомірно було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, вказаних у архівних довідках, оскільки згідно даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб, загальний страховий стаж позивача становить 22 роки 03 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по віку.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 01.08.2025 позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Волинській області про призначення пенсії за віком.
08.08.2025 ГУ ПФУ в Житомирській області рішенням №032350032708 відмовило у призначенні пенсії по віку. Підставою відмови у призначенні пенсії слугувало те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності:
-згідно архівної довідки від 20.06.2024 №1399/1-11, з 11.01.1984 по 15.03.1994, оскільки зазначене ПІБ « ОСОБА_1 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_1 »;
-період роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки від 08.12.2022 №272 з 1994 по 1997, оскільки зазначене ПІБ « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_1 »;
-згідно архівних витягів від 21.12.2022 №726/01.35 з 16.03.1994 по 30.09.1997, оскільки ПІБ не відповідає паспортним даним.
Не погоджуючись із відмовою щодо призначення пенсії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом, позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 11.01.1984 по 15.03.1994 згідно архівної довідки від 20.06.2024 №1399/1-11; період роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки від 08.12.2022 №272 з 1994 по 1997; період роботи згідно архівних витягів від 21.12.2022 №726/01.35 з 16.03.1994 по 30.09.1997, оскільки ПІБ « ОСОБА_1 » не відповідає паспортним даним позивача « ОСОБА_1 » (в російській транскрипції).
Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача, суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що відповідні записи у трудовій книжці відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58).
До набрання чинності вищевказаної Інструкції, раніше діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162. (далі Інструкція №162).
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985) (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Пунктом 8.1 Інструкції №162 визначено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.173 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (СП СРСР, 1973, №21, ст. 115).
Згідно з п. 18 цієї Постанови відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначає наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Разом з тим, такі недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо), не є достатньою підставою для незарахування періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві, отримання допомоги по безробіттю, а не правильність заповнення трудової книжки.
Суд звертає увагу, що окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується “ІНФОРМАЦІЯ_2».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У трудовій книжці позивача записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Судом, на підставі запису на титульній сторінці трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 13.01.1984 встановлено, що вона була видана на ПІБ « ОСОБА_1 ». Згідно записів в даній трудовій книжці, позивач у оспорювані періоди дійсно працювала у Луцькому міському об'єднанні «Продтовари» з 13.01.1984 по 15.03.1994, та з 16.03.1994 по 30.09.1997 у КСП «8 Березня» (а.с.15-16).
Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що по-батькові у вищевказаних архівних довідках не відповідає паспортним даним, оскільки в трудовій книжці прізвище позивача записано російською мовою « ОСОБА_3 », що при перекладі на українську мову відповідає по-батькові згідно з паспортом « ОСОБА_4 ».
Слід зазначити, що по-батькові « ОСОБА_4 », яке вказано у архівній довідці від 20.06.2024 №1399/1-11, архівній довідці від 08.12.2022 №272, архівних витягах від 21.12.2022 №726/01.35 та зазначено в паспорті серії НОМЕР_2 фактично є ідентичним та відмінне лише в написанні російською мовою.
При цьому суд зазначає, що наявність у справі документів, таких як: архівні витяги від 21.12.2022 №726/01.35 (а.с.21), архівна довідка від 08.12.2022 №272 (а.с.22), архівна довідка від 20.06.2024 №1399/1-11 (а.с.23), наказ №4-К (а.с.24), наказ №6а (а.с.26), які були видані на підставі наявної трудової книжки, підтверджують ПІБ позивача та підтверджують її страховий стаж у вказані оспорювані періоди.
Суд вважає, що некоректне написання прізвища заявника не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства.
Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відтак, вищенаведені доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.
У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17, який полягає у наступному.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні довідок, які видані на основі трудової книжки.
ГУ ПФУ в Житомирській не врахувало, що не усі недоліки записів у архівних довідках, що видавались на основі трудової книжки, можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 10.12.2020 у справі №195/851/17 (2-а/195/161/17).
Відтак, період роботи позивача згідно архівної довідки від 20.06.2024 №1399/1-11, архівної довідки від 08.12.2022 №272, архівних витягів від 21.12.2022 №726/01.35 повинні бути зараховані до її страхового стажу.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, з врахуванням спірних періодів роботи з 13 січня 1984 року по 15 березня 1994 року та з 16 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У цій справі пенсійний орган не наділений дискреційними повноваженнями. Умови для призначення пенсії чітко визначені законом, і при їх дотриманні особа має безумовне право на відповідний вид соціального захисту.
За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за 1 день до досягнення пенсійного віку.
Як слідує з рішення відповідача від 08.08.2025 №032350032708, на момент звернення страховий стаж позивача на час звернення за призначенням пенсії складає 22 роки 03 місяці 15 днів (а.с.30).
З огляду на висновки суду викладені вище, додатково до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період її трудової діяльності з 13 січня 1984 року по 15 березня 1994 року та з 16 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року (понад 13 років).
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент звернення виконала всі законодавчі вимоги (щодо віку, стажу), у ГУ ПФУ в Житомирській області був лише один правомірний варіант поведінки - призначити пенсію позивачу.
З огляду на це, належним способом захисту ОСОБА_1 буде не зобов'язання повторно розглянути її заяву, що може призвести до нового необґрунтованого рішення та повторного звернення до суду, а саме зобов'язання призначити пенсію.
Такий підхід відповідає принципу ефективності правосуддя та висновкам Верховного Суду (зокрема, постанова від 24.12.2019 у справі №823/59/17).
Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач досяг пенсійного віку та за умови зарахування спірних періодів у неї наявний достатній страховий стаж роботи, тому вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, з 03.08.2025.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 27.08.2025 (а.с.9).
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця О. Ольжича, 7; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08 серпня 2025 року №032350032708 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи у Луцькому міському об'єднанні “Продтовари» з 13 січня 1984 року по 15 березня 1994 року та у КСП “8 Березня» з 16 березня 1994 року по 30 вересня 1997 року та призначити пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, з 03.08.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик