Справа №523/20656/25
Провадження №1-кп/523/1835/25
22 жовтня 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт №12025162490001033 від 30.05.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-
В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України
В підготовчому судовому засіданні прокурор доповів про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду та окрім того, просив задовольнити подане клопотання та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, мотивуючи клопотання тим, що він може:
- переховуватись від суду, обгрунтовуючи тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відносять до категорії тяжких злочинів та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним (покарання у вигляді позбавлення волі від семи до десяти років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду, окрім зазначеного, на стадії досудового розслідування ОСОБА_6 фактично переховувався від органу досудового розслідування та був затриманий.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_6 усвідомлюючи міру покарання у разі визнання його винуватим у скоєні вказаного злочину, може вчиняти дії направлені на уникнення від кримінальної відповідальності, шляхом переховування та суду та фактично ухилявся від органу досудового розслідування.
- незаконно впливати на свідків по вказаному кримінальному провадженню, оскільки їх покази є визначальними у кримінальному провадженні. Разом з тим, з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на зазначених осіб. Окрім зазначеного, ОСОБА_6 є військовослужбовцем, у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби має доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків шляхом залякування та погрозою застосування насильства. Крім того, станом на даний час свідки сторони обвинувачення ще не допитані в судовому засіданні, отже може виникнути необхідність у додатковому допиті свідків обвинувачення, їх показання мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ризик вчинити інше кримінальне правопорушення пов'язаний із ризиком летальності, що створює військовослужбовець у зв'язку із доступом його до зброї, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем та має доступ до зброї, а також в останнього відсутні офіційні доходи, це призводить до ризику вчинення інших кримінальних правопорушень;
потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та клопотання прокурора;
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, але заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити розмір застави;
обвинувачений ОСОБА_6 , підтримав думку свого захисника.
Суд, з'ясувавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, приходить до висновку про можливість призначення обвинувального акту й додатків до нього до судового розгляду.
Так, обвинувальний акт складений слідчим, в цілому відповідно до вимог ст.291 КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокурору на теперішній час не встановлено.
У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, а також з інших питань, передбачених ч.2 ст.315 КПК України, не заявлено.
Стосовно клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст.178 КПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України Кримінальне Процесуальне Законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на стадію підготовчого засідання та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень. Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 , на даній стадії судового провадження обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого: який є громадянином України, неодруженим, маючого постійне місце проживання в м. Одесі, раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до семи до десяти років, вважаю, що потрібно продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд приймає до уваги викладені підстави та наведені і встановлені в судовому засіданні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, враховується необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання та застосувати стосовно ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням даних про особу підозрюваного, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що на теперішній час застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти можливим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у розмірі - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім того, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи майновий стан обвинуваченого, його особу та те, що останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, продовжити злочинну діяльність, вважає за можливе визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на останнього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, враховується необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити клопотання та застосувати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з урахуванням даних про особу підозрюваного, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що на теперішній час застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти можливим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, на 22.10.2025 року о 13 год. 10 хв., у відкритому судовому засіданні, в залі №4 Пересипського районного суду м. Одеси, за участю учасників судового розгляду.
Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої пррокуратури у сфері оборони Південного регіону про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 20.12.2025р. включно, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 908400 грн.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1)не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
3)утримуватись від спілкування із свідками в цьому кримінальному провадженні;
4)здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
5)прибувати до старшого слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1