Справа № 643/12399/25
Провадження № 2/643/5262/25
29.10.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Єрмакової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»
до ОСОБА_1
про стягнення 30 828, 17 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі - позивач) звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 30 828, 17 грн., з яких: 13 936, 71 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом, 2 456, 66 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 14 434, 80 грн. - прострочена заборгованість за комісією. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 11.01.2019 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем був укладений Кредитний договір № 4/3119612, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 31 380, 00 грн, строком на 60 місяців з 11.01.2019 по 10.01.2024 зі сплатою процентної винагороди щомісячно у розмірі 11, 00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за Договором, та сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,30% у місяць від суми кредиту. Між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» 29.08.2023 року було укладено Договір № 4-2023 про відступлення прав вимог до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4/3119612 від 11.01.2019. Передача прав вимоги за Кредитним договором № 4/3119612 від 11.01.2019 до ТОВ «Глобал Спліт» відбулась 15.09.2023 року, тобто з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги за зразком, згідно Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги. У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором заборгованість відповідача станом на 03.07.2025 року становить 30 828, 17 грн., з яких: 13 936, 71 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом, 2 456, 66 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, 14 434, 80 грн. - прострочена заборгованість за комісією. Оскільки договірні зобов'язання відповідачем не виконуються, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 30.07.2025 року Салтівський районний суд міста Харкова прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 643/12399/25, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрорщеного позовного провадження, судове засідання призначив на 26.09.2025 року.
17.09.2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
26.09.2025 року розгляд справи відкладено на 29.10.2025 року.
19.10.2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник позивача у судове засідання 29.10.2025 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_1 , які були повернути органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній», а також шляхом направлення судових повісток через підсистему «Електронний суд» в якій відповідач значиться зареєстрованим.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності сторін та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.01.2019 року між АТ «Креді Агріколь Банк» (далі - Банк) та відповідачем (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір (далі - Договір) № 4/3119612.
Відповідно до п. 1.1 Договору банк надає Позичальнику кредит в сумі 31 380, 00 грн. строком на 60 місяців з 11.01.2019 по 10.01.2024 (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток № 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як день повернення кредиту.
Згідно з п. 1.2 Договору кредит надається Позичальнику на споживчі потреби.
Відповідно до пп. 1.3.1 Договору Позичальник зобов'язаний сплачувати банку процентну винагороду щомісячно, в розмірі 11,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором.
Згідно з п. 1.3.2 Договору Позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (далі - комісія) щомісячно, в розмірі 2,30 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № 29096000502346 в Банку.
Відповідно до п. 2.2 Договору Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Банку, щомісяця, в день повернення кредиту одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (частиною кредиту) на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо зазначений день повернення кредиту є неробочим, Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий день.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що підписанням Договору Позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.
Умовами п. 2.6 Договору передбачено, що Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав і вигод за Договором, а також за угодами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про Позичальника та третіх осіб, з якими укладено Договори про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.
Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісіями (у разі їх наявності) згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15% від суми простроченого платежу. У разі порушення Позичальником без поважних причин вимог пп. 2.2.2-2.2.9 Правил, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 Договору, за кожний випадок порушення.
На підставі вищевказаного Кредитного договору відповідачу були перераховані грошові кошти у розмірі 30 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 25265587-1 та 1 380, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 25265587-3 та випискою з рахунку.
29.08.2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ «Глобал Спліт» (далі - Новий кредитор) було укладено Договір № 4-2023 про відступлення прав вимог (далі - Договір) згідно з п. 2.1. якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відступлення Первісного кредитора здійснюється шляхом купівлі Новим кредитором Права вимоги, Новий кредитор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржників на виконання вимоги, а Первісний кредитор не відповідатиме перед Новим кредитором, якщо одержана ним сума буде меншою від суми, сплаченої Новим кредитором Первісному кредитору. Разом з Правом вимоги до Нового кредитора переходять всі інші права та обов'язки Первісного кредитора за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.
За умовами п. 3.1. Договору право вимоги переходить до Нового кредитора з дати підписання відповідного Реєстру прав вимог за зразком, наведеним в Додатку № 1 до Договору, що становить його невід'ємну частину та складається з обов'язковим зазначенням інформації (реквізитів) за переліком, що містяться в Додатку № 4 до цього Договору та зарахування коштів у розмірі ціни Договору на рахунок Первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованостей по Кредитним договорам. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з Додатком №1 до Договору про відступлення права вимоги № 4-2023 від 29.08.2023 року - Реєстр прав вимог № 1, АТ «Креді Агріколь Банк» на умовах Договору відступає ТОВ «Глобал Спліт» право вимоги, у тому числі, до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4/3119612 від 11.01.2019 року.
Відповідно до платіжних доручень № 150, № 4884 від 18.09.2023 року ТОВ «Глобал Спліт» сплатило АТ «Креді Агріколь Банк» грошові кошти в рахунок оплати за відступлення права вимоги за Договором № 4-2023 від 29.08.2023 року.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідач має заборгованість у розмірі 30 828, 17 грн., з яких: 13 936, 71 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом, 2 456, 66 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 14 434, 80 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
15.09.2023 року позивачем направлено відповідачу повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за Договором № 4-2023 від 29.08.2023 року до ТОВ «Глобал Спліт», у зв'язку з чим необхідно перерахувати кошти у сумі 30 828, 17 грн., що відповідає заборгованості за Кредитним договором.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина 2 ст. 1056-1 ЦК визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).
Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Виходячи з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження тих обставин, що ним належним чином виконувалися умови вказаного вище кредитного договору, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованості в сумі 30 828, 17 грн., з яких: 13 936, 71 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом, 2 456, 66 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по комісії в сумі 14 434, 80, то суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Крім того, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.3.2. кредитного договору № 4/3119612 від 11.01.2019 умови щодо обов'язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,30% від суми кредиту, є нікчемними.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.
Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.
Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.
З огляду на вказане вище, положення Кредитного договору № 4/3119612 від 11.01.2019 року про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісяця в період сплати у розмірі 2,30 % від суми виданого кредиту (пункт 1.3.2. Договору) суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
Оскільки банком без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 14 434, 80 грн., а позовні вимоги ТОВ «Глобал Спліт» про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією в сумі 14 434, 80 грн. є необґрунтованими.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлені можливості у порядку ч. 4 ст. 83 ЦПК України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України Суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення 30 828, 17 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» прострочену заборгованість в сумі 13 936 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 71 коп., заборгованість за прострочені проценти в сумі 2 456 (дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 66 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 288 (одну тисячу двісті вісімдесят вісім) грн. 15 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
5. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
7. Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5-Б, оф. 5; код ЄДРПОУ 41904846).
8. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 29.10.2025 року.
Суддя Н.В. Новіченко