про продовження застосування запобіжного заходу
Справа № 495/2167/25
Номер провадження 1-кп/495/572/2025
29 жовтня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровський обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань ЄРДР № 12025162240000197 від 08.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.357, ч.1 ст.263 КК України
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025162240000197 від 08.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 263 КК України.
22.10.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді у даному кримінальному провадженні судді ОСОБА_7 у відпустці, на підставі відповідного розпорядження в.о. керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 кримінальне провадження передано судді ОСОБА_1 для розгляду зазначеного вище клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, яке мотивував тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, може переховатися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення (ризики за пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України).
Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечили, вважали клопотання прокурора не обґрунтованим, заявлені ризики не підтвердженими, посилались на наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, трьох малолітніх дітей. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, при вирішенні питання про обрання чи продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено дію вищевказаного запобіжного заходу до 31.10.2025.
Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченим переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.
За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених суд враховує, що судовий розгляд даного кримінального провадження триває.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту, і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Надаючи оцінку обставинам щодо наявності заявлених ризиків, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років; можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих; можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 його характеризуючи дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, що мають високий ступінь суспільної небезпеки, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Поряд з цим, судом не здобуто відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені статті 177 КПК України.
Ризики, що існували на час обрання і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_4 під вартою.
Застосування до обвинувачених іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачуються, суд вважає за можливе залишити ОСОБА_4 раніше визначену заставу у розмірі 302 800,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених наступні обов'язки: прибувати до прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання/роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим у справі; здати на зберігання до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 27.12.2025 включно.
Залишити обвинуваченому ОСОБА_4 раніше визначену заставу у розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу прокурора, суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання/роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим у справі;
- здати на зберігання до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У разі внесння застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави складає 2 місяці.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складено та проголошено 30.10.2025 об 11:00 годині.
Суддя ОСОБА_9