Справа № 347/1441/25
Провадження № 2/347/817/25
30 жовтня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області, в складі:
головуючої-судді: Крилюк М.І.,
секретаря: Лазорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До суду звернувся представник ТОВ «Юніт Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.04.2021р між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 494146762 на суму 5 000,00 грн.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7Q93V.
Відповідач самостійно здійснила реєстрацію на офіційному сайті Первісного кредитора www.moneyveo.ua, створила особистий кабінет позичальника, подала заявку на отримання кредиту, заповнивши персональні дані та пройшовши відповідну верифікацію.
Після цього Відповідач ознайомилася з умовами оферти, індивідуальною частиною договору та правилами надання кредиту, що перебувають у публічному доступі, та погодився з ними, підписавши кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора.
У результаті виконання умов договору, кредитор виконав свій обов'язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 5 000,00 грн 19.04.2021 на банківську карту № 4149-49XX-XXXX-5648 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.
Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №139 від 22.06.2021 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон плюс» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 139 від 22.06.2021 року до Договору факторингу 1 до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 право вимоги до Відповідача передано ТОВ «ФК Онлайн Фінанс».
04.06.2025 між ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» (Позивачем) укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. Згідно з реєстром боржників без номера від 04.06.2025, право вимоги до Відповідача в обсязі 17780,00 грн було передано Позивачу.
Передача прав вимоги у кожному випадку підтверджується відповідними витягами з реєстрів прав вимоги (боржників), актами прийому-передачі та платіжними документами про перерахування коштів у межах факторингових договорів. Позивач наголошує, що всі договори факторингу є чинними, укладені відповідно до вимог закону, не визнані недійсними, а їх умови дозволяють передавати права вимоги як по вже існуючих, так і по майбутніх кредитних договорах.
Згідно з розрахунками, які додаються до позову, Відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків. Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить: 17 780,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 780,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
У період передачі прав вимоги між кредиторами, платежі на погашення боргу з боку Відповідача не надходили. ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та Позивач не здійснювали нарахування нових відсотків чи штрафів.
Таким чином, Позивач підтвердив факт укладення кредитного договору, належність прав вимоги та наявність заборгованості. Правочини про відступлення прав вимоги оформлені належним чином, договірні відносини з Відповідачем виникли на законних підставах, і Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків.
У зв'язку з викладеним, Позивач просить суд задовольнити позов та стягнути з Відповідачки суму заборгованості в розмірі 17 780 грн.
У судове засідання представник Позивача не з'явився, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, що відповідає положенням ч. 2 ст. 223 ЦПК України.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала суду заяґву із клопотанням про розгляд справи без її участі вимоги позову визнає частково , просить зменшити розмір нарахованих відсотків, які в значному розмірі перевищують тіло кредиту та є несправедливими.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 19.04.2021р між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 494146762 на суму 5 000,00 грн.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7Q93V. Відповідач самостійно зареєструвався на офіційному сайті кредитора - www.moneyveo.ua, створила особистий кабінет, заповнила персональні дані, пройшла верифікацію та підтвердила ознайомлення з умовами оферти, індивідуальною частиною договору і правилами надання кредитів. Факт погодження з умовами договору підтверджується укладенням договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів.
Надання Відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн 19.04.2021 підтверджується платіжним дорученням, що долучене до матеріалів справи та не заперечується відповідачкою а відтак не підлягає доказуванню.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов 'язків та оформлена в електронній формі.
В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням та не заперечується самою відповідачкою.
28.11.2018 р між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.
Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №139 від 22.06.2021 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон плюс» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 139 від 22.06.2021 року до Договору факторингу 1 до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 право вимоги до Відповідача передано ТОВ «ФК Онлайн Фінанс».
04.06.2025 між ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» (Позивачем) укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. Згідно з реєстром боржників без номера від 04.06.2025, право вимоги до Відповідача в обсязі 17780,00 грн було передано Позивачу.
Передача прав вимоги у кожному випадку підтверджується відповідними витягами з реєстрів прав вимоги (боржників), актами прийому-передачі та платіжними документами про перерахування коштів у межах факторингових договорів. Позивач наголошує, що всі договори факторингу є чинними, укладені відповідно до вимог закону, не визнані недійсними, а їх умови дозволяють передавати права вимоги як по вже існуючих, так і по майбутніх кредитних договорах.
При цьому, право вимоги по Кредитному договору було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон плюс» , та на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.
Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».
Таким чином, Договір факторингу 1 та Договір факторингу 2 є дійсними, відповідно до законодавства містять істотні умови конкретного змісту щодо відступлення прав вимоги до Боржників, що визначаються на момент переходу цих прав в порядку передбаченому договорами факторингу, в тому числі вимог, прав і обов'язків Сторін, які виникнуть після укладання цих договорів. Тобто, Сторонами досягнуто згоди щодо предмета договору факторингу.
Відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків у встановлені строки. Протягом усього періоду, коли право вимоги належало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і Позивачу, відповідачем не здійснювалися жодні платежі з погашення заборгованості.
Договори факторингу, витяги з реєстрів, акти приймання-передачі та платіжні документи щодо переказу коштів між кредиторами долучені до матеріалів справи та підтверджують безперервність правонаступництва вимог до Відповідача. Позивач зазначає, що зазначені договори укладено відповідно до вимог законодавства, вони є чинними, не визнані недійсними, а їх умови дозволяють передавати права вимоги як за чинними, так і за майбутніми договорами.
Згідно з поданим Позивачем розрахунком заборгованості, який долучено до позовної заяви, Відповідач порушила умови кредитного договору, не виконала зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих відсотків.
Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить: 17 780,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 780,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про надходження від Відповідача будь-яких платежів на погашення боргу в період після укладення договору або після передачі прав вимоги новим кредиторам. Також відсутні докази про сплату частини боргу чи про спірність зобов'язань.
ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» (Позивач) не здійснювали нарахування нових процентів чи штрафних санкцій після передачі прав вимоги, про що свідчить долучений до позову розрахунок та пояснення Позивача.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, та підлягають частковому задоволенню в межах заявленої суми основного боргу і відсотків - 12780 грн.
Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов'язання на законних підставах, і Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, чим порушив умови договору.
У силу п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти іншій стороні (клієнту) за плату, а клієнт відступає фактору право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Стаття 1078 ЦК України прямо допускає можливість відступлення як наявних, так і майбутніх грошових вимог. Це також узгоджується з положеннями ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
У свою чергу, ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути отримані кошти з урахуванням нарахованих процентів, а ст. 1048 ЦК України передбачає право кредитора на отримання таких процентів.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, згідно зі ст. 526, 610-612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, з усіма передбаченими законом правовими наслідками.
Належне виконання первісним кредитором своїх зобов'язань підтверджується наданими платіжними документами про перерахування кредитних коштів, а також технічною документацією, що підтверджує процедуру укладення договору, зокрема лог-файлами, верифікацією, погодженням з умовами оферти тощо.
Передача прав вимоги кожному наступному кредитору здійснювалася з дотриманням вимог чинного законодавства, що підтверджується відповідними договорами факторингу, реєстрами боржників та актами приймання-передачі, які наявні в матеріалах справи.
Отже, у ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» утворилася загальна сума заборгованості в розмірі 17780 грн, яка складається з основної суми кредиту 5000 грн та відсотків 12780 грн.
Оскільки відповідачкою не спростовано факту отримання нею кредиту, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн. є обґрунтованими.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами суд вважає в цій частині вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного:
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 К України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011року N15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11липня 2013року N7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4ст. 263 ЦК України).
Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів (постанова Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).
Позивач просить стягнути з відповідачки 12780 грн. заборгованості за нарахованими процентами, тобто у розмірі, який у більше ніж два рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.
Зважаючи на викладене, у даному випадку, визначений ТОВ «Юніт Капітал» у кредитному договорі розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 4.10, 4.13 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
За таких обставин суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 2000,00 грн.
Таким чином, враховуючи вище наведене, з ОСОБА_1 лід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №494146762 від 19.04.2021 року у розмірі 7 000,00 грн., що складається із : 5000 грн суми основного боргу та 2000 грн в рахунок відшкодування процентів за користування кредитом.
Позивач також заявив вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, такі витрати мають бути співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, ціною позову та значенням справи для сторін.
Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження як малозначна, суд вважає обґрунтованим зменшити суму витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн як таку, що є помірною, розумною та пропорційною.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з цим, з Відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі наведеного, ст.ст.526, 530, 612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163 заборгованість за Кредитним договором № 494146762 від 19.04.2021 у загальному розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень) а також: 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в рахунок відшкодування оплаченого судового збору, та 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: М.І. Крилюк