Справа №345/5302/25
Провадження № 2/345/2404/2025
29.10.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду м. Калуша у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , представника позивача Грицай Васіліси Антонівни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача Грицай В.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з нього на користь позивача заборгованість у розмірі 1170,85 грн., яка складається з 881,62 грн. за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 224,09 грн., 3% річних у розмірі 65,14 грн, а також судові витрати по справі в склад яких входить 968,96 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Свої вимоги мотивували тим, що Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 . 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні. Згідно Додатку №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором до ОСОБА_2 , який є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавалися КП «Екосервіс» Калуської міської ради, правонаступником якого є ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.01.18 по 31.12.24 заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами ОСОБА_2 становить 881,62грн. Оскільки відповідач не погасив дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат розмір яких склав 224,09 грн. та нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка склала 65,14 грн. Відповідач добровільно вказану заборгованість не погашає, тому позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просить стягнути в примусовому порядку вказану вище заборгованість та судові витрати по справі.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву остання не скористалася, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Причину неявки суду не повідомив.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга (послуга з управління багатоквартирним будинком); комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами).
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Аналогічний обов'язок споживача закріплено в ст. 68 Житлового кодексу України, згідно з якою зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Згідно з положенням ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власник або наймач житлового приміщення та повнолітні члени його сім'ї, що мешкають разом з ним, зобов'язані своєчасно та у повному обсязі вносити оплату за надані житлово-комунальні послуги згідно з ст. 66-68 Житлового кодексу України.
Статтями 64, 156 Житлового кодексу України, передбачено, що повнолітні члени сім'ї несуть з наймачем (власником) солідарну відповідальність
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України,Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв'язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов'язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.
Відсутність договору між позивачем та відповідачем щодо утримання житлового будинку і прибудинкової території не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території тощо за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будівлі.
В судовому засіданні встановлено, що Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 року у справі № 909/510/23 Комунальне підприємство «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
07.11.2024 р. відбувся електронний аукціон № BRD001-UA-20241028-00226 з продажу майна банкрута по лоту № 15, а саме: права вимоги за дебіторською заборгованістю Комунального підприємства «Екосервіс» Калуської міської ради станом на 01 липня 2024 року
Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 р. переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом про проведення аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 р.: - ціна, сплачена переможцем за лот (що становить залишок гарантійного внеску за вирахуванням винагороди оператора) - 91 006,27 грн. без ПДВ (дев'яносто одна тисяча шість гривень 27 копійок без ПДВ); - сума, яка підлягає поверненню переможцю електронного аукціону, у разі, коли сума гарантійного внеску, сплаченого таким переможцем аукціону більша за суму ціни продажу лота та винагороди оператора: 14 958,92 грн.
Повідомлення про повний розрахунок №14/11-01 від 14.11.2024 р. за майно, придбане на електронному аукціоні № BRD001-UA-20241028-00226 підтверджує здійснення оплати в повному обсязі.
Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 85 КУзПБ, в повному обсязі сплачено запропоновану ціну під час проведення аукціону з продажу майна банкрута Комунального підприємства «Екосервіс» Калуської міської ради.
Частиною 1 ст. 87 КУзПБ визначено, що придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.
14.11.2024 р. на підставі протоколу про проведення аукціону № BRD001-UA-20241028 - 00226 від 07.11.2024 р., між КП «Екосервіс» та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні, згідно з яким КП «Екосервіс» передає, а ФОП ОСОБА_1 приймає у власність майно банкрута згідно лота № 15.
Дебіторська заборгованість на загальну суму 1 834 341,21 грн., за даними бухгалтерського обліку КП «Екосервіс» станом на 01 липня 2024 року, утворилась внаслідок не проведення оплати фізичними особами послуг наданих КП «Екосервіс» з поводження з побутовими відходами
Дебіторська заборгованість, за даними бухгалтерського обліку КП «Екосервіс» станом на 14 листопада 2024 року складає 1 799 759,15 грн.
В додатку № 1 до даного Акту про придбання майна на аукціоні, який є його чинною складовою, зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» станом на 14 листопада 2024 року, та заборгованість яких на загальну суму 1 799 759,15 грн. передається покупцю.
Відповідно до електронної системи закупівель Prozorro щодо аукціону BRD001-UA20241028-00226 за посиланням: https://prozorro.sale/auction/BRD001-UA-20241028- 00226/, можна переглянути інформацію лоту, зокрема публічні документи, до яких входить загальний перелік фізичних осіб, заборгованість яких перед КП «ЕКОСЕРВІС» станом на 14 листопада 2024 року за надані послуги з поводження з побутовими відходами (право вимоги заборгованості) передано переможцю аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 ФОП ОСОБА_1 , що зберігається файлом - Характеристика склад майна по лоту № 15.xls.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Придбавши це майно на аукціоні, ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги, яке раніше належало КП «ЕКОСЕРВІС», що надає статус правонаступника, згідно з приписів ЦК України.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором до фізичних осіб боржників за надані послуги з поводження з побутовими відходами згідно з Додатком № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 14.11.2024 року, зокрема до боржників за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2
За адресою: АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість у розмірі 881,62 грн., що підтверджується копією витягу з Додатка № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 14.11.2024 року.
Відповідно до акта звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , проживає дві особи, абонентом є ОСОБА_2 .
Акт звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , підтверджує, що за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року (включно) розмір наданих послуг з управління побутовими відходами Відповідачу становить на суму 881,62 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки № 444417900 від 20.09.2025р.) за адресою: АДРЕСА_1 , власником є ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Таким чином, з огляду на приписи статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначена ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі заміни сторони зобов'язання до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Позивачем не надано доказів того, що набуте ним право вимоги заборгованості відповідача включає в себе нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, акт про придбання майна на аукціоні не передбачає, що позивач набув право вимоги, окрім суми боргу, на такі нарахування.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач набув права на нарахування 3% річних та інфляційних з моменту набуття права вимоги на дебіторську заборгованість КП «Екосервіс», тобто з 14.11.2024.
Таким чином, згідно проведеного судом перерахунку, розмір нарахованих за період з 14.11.2024 до 24.09.2025 (дата подачі позову до суду) 3% річних складає 22,82 грн., а інфляційних втрат 87,24 грн.
Будь-яких клопотань в частині застосування до позовних вимог строків позовної давності зі сторони відповідачів до суду не надходило.
Таким чином, вимоги позивача слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 991,68 грн., яка складається з 881,62 грн. за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 87,24 грн., 3% річних у розмірі 22,82 грн. В задоволенні решти позову слід відмовити за безпідставністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн. Сума майнової вимоги була визначена позивачем в розмірі 1 170,85 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 991,68 грн. А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 822,12 грн. (968,96 грн. х 991,68 грн. / 1 170,85 грн.) сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Також представник позивача просить стягнути судові витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 234,17 грн.
Вирішуючи дане клопотання по суті зазначає наступне.
Так, положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025р.; додаток № 1 від 14.07.2025р. до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025р.; додаток № 2 від 14.07.2025р. до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025р., що укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Юлії Біжко»; акт № 74 від 22.10.2025 р. здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025р.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 3 234,17 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим, а також не становитиме надмірного тягара для відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 512, 514, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , представника позивача Грицай Васіліси Антонівни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) заборгованість у розмірі 991,68 грн., яка складається з 881,62 грн. за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 87,24 грн., 3% річних у розмірі 22,82 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 822,12 грн. та 1 500,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
В задоволенні решти позову відмовити.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: