Справа №345/4401/25
Провадження № 2/345/1992/2025
30.10.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Якиміва Р.В.
секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 14.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було укладено кредитний договір №13.01.2025-100002780 на строк 155 днів за умовами якого на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 8000,00 грн.. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована у розмірі 1% за один день користування кредитом.Процентна ставка «Економ» фіксована у розмірі 0,5% за один день користування кредитом протягом чергових періодів , наступних за черговими періодами в якох застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія за надання кредиту 720 грн.. Неустойка 120 грн. за кожен день невиконання зобовязання.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка припинила здійснення платежів для погашення кредитної заборгованості в результаті чого заборгованість боргу за кредитним договором №13.01.2025-100002780 станом на 11.08.2025 становить 24080,00 грн., з яких 8000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, сума заборгованості за відсотками становить 9920,00 грн., по комісії - 720,00, додаткова комісія - 1440,00 грн., неустойка - 4000,00 грн. Відповідачка добровільно борг не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача наявну заборгованість за кредитним договором №13.01.2025-100002780 від 14.01.2025 року , а також судові витрати.
23.09.2025 від відповідачки до суду надійшов відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що матеріали позову не містять банківських документів, на підтвердження обставин укладення з нею кредитного договору, наданий розрахунок не є первинним банківським документом. Долучена довідка розрахунок заборгованості не підтверджують умови кредитування та суму заборгованості. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стягнення неустойки в період воєнного стану є безпідставним. Позивач не надав доказів наявності, переліку наданих послуг і погодження їх з споживачем при укладенні договору, а тому комісія за обслуговування кредиту є нікчемною. Таким чином вважає, що позивачем не доведено належним чином наявність вказаної заборгованості, а тому позов є безпідставним. Крім того витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. належним чином не обґрунтовано.
07.10.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що спірний кредитний договір укладено в електронній формі, що відповідно до вимого законодавства України прирівнюється до письмової форми та підписувався електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний відповідачкою на номер - 0957299101. Відповідачка не заперечує, що цей номер належить саме їй. Кредитні кошти було перераховано відповідачці на її картковий рахунок., номер якого зазначено нею у договорі. Розрахунок заборгованості проведено у відповідності до умов договору та є належним та допустимим доказом. Комісія нарахована за обслуговування та пов'язана з наданням ряду послуг наданих позивачем.На підставі змін у законодавстві, за договорами укладеними з 24.01.2024 кредитора дозволено здійснювати нарахування неустойки та інших платежів передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Просить позов задоволити повністю.
Ухвалою судді від 12.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у поданій заяві просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася однак подала суду відзив на позов.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно достатті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як встановлено в судовому засіданні, 14.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було укладено кредитний договір №13.01.2025-100002780 на строк 155 днів за умовами якого на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 8000,00 грн.. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована у розмірі 1% за один день користування кредитом.Процентна ставка «Економ» фіксована у розмірі 0,5% за один день користування кредитом протягом чергових періодів , наступних за черговими періодами в якох застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія за надання кредиту 720 грн.. Неустойка 120 грн. за кожен день невиконання зобовязання.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 11.08.2025 становить 24080,00 грн., з яких 8000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, сума заборгованості за відсотками становить 9920,00 грн., по комісії - 720,00, додаткова комісія - 1440,00 грн., неустойка - 4000,00 грн..
Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до вимог ч. 1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Таким чином, суд установив, що позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування.
Встановлено, що кредитний договір №13.01.2025-100002780 від 14.01.2025 р. був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Е742. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надала жодного доказу на спростування того, що вона не укладала кредитний договір, не отримувала та не вводила одноразовий ідентифікатор, не надала ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.
Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Так, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Кредитний договір відповідачкою був укладений 14.01.2025 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною та підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за кредитним договором №13.01.2025-100002780 від 14.01.2025 в розмірі 21920,00 грн., яка складається з 8000,00 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, суми заборгованості за відсотками - 9920,00 грн., неустойка - 4000,00 грн..
Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідачки заборгованості за комісіями в сумі 2160,00 грн.,що нараховані банком за кредитним спірним договором суд зазначає наступне.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»(у редакції станом на дату укладання договору14.12.2018) № 1734-VIII від 15.11.2016 (далі Закон №1734), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
У ч. 2 ст.8 Закону №1734 (у відповідній редакції) визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Водночас, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Зокрема, згідно з ч.1 ст.11 Закону №1734 (у відповідній редакції), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 2 ст.11 Закону №1734 (у відповідній редакції), у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку, відповідно до ч.1 ст. 11 Закону №1734, така інформація надається безоплатно.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 (п.31.29) та Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону №1734, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджували б той факт, що відповідачці щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені нею, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісіями в розмірі 2160,00 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідачка клопотання про витребування доказів не заявляла, доказів на підтвердження відсутності заборгованості суду не надала.
За вищевказаних вказаних обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідачки заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за кредитним договором №13.01.2025-100002780 від 14.01.2025 в розмірі 21920,00 грн., яка складається з 8000,00 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, суми заборгованості за відсотками - 9920,00 грн., неустойка - 4000,00 грн..
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.
Оскільки позов задоволено частково (91%), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2204,38 грн..
На підставі наведеного, відповідно до ст. 207, 512, 514, 526, 625, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833 суму заборгованості за кредитним договором №13.01.2025-100002780 від 14.01.2025 в розмірі 21920,00 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»судовий збір у розмірі 2204,38 грн..
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя