Справа № 191/5587/24
Провадження № 2/191/2059/24
24 жовтня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Форощука О.В., за участю секретаря - Рибак М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
02.12.2024 року позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 77513958, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 12 512.00 грн. з процентною ставкою (базовою, фіксованою) у розмірі 1,6%, яка нараховується за кожен день користування позикою.
27.01.2022 року було укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77513958.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77513958. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №77513958.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 77513958 від 15.09.2021 року становить 27857,77 грн., із яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 12512,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15116,79 грн., нараховані 3% річних - 28,79 грн., інфляційні збитки - 200,19 грн.
В зв'язку із викладеними обставинами, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №77513958 від 15.09.2021 у розмірі 27857, 77 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
21.02.2025 року до суду надійшов відзив на позов представника відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому він просить відмовити в позові, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів отримання листа ОСОБА_1 на адресу електронної пошти та смс-повідомлення про здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і укладення кредитного договору в електронному вигляді; не підтверджено перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 12512 грн. 00 коп.; відсутні докази, що електронний підпис належить ОСОБА_1 ; нараховано відсотки за користування кредитом за межами строку кредитування, і така сума відсотків є несправедливою; не надано доказів на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту. Крім того, не надано документів про сплату грошових коштів правонаступниками за договорами відступлення права вимоги. Вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи.
У відповіді на відзив від 26.02.2025 року, представник позивача позовні вимоги підтримав та вказав, що 15.09.2021 року відповідачу на зазначений номер був надісланий одноразовий ідентифікатор NQS0kd2qoE. Вказаним ідентифікатором було підписано Договір, додаток №1 до договору. Вищезазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Таким чином, відповідач здійснив усі дії, спрямовані на укладання договору шляхом підписання договору про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та із зазначенням поміж іншого інформації щодо реквізитів банківської картки на рахунок якої, в подальшому, були перераховані грошові кошти в сумі 12512, 00 грн. Договір позики було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а не електронно-цифровим підписом. Відповідач ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви-анкети (ПІП, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту, номер платіжної картки та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодився з запропонованими умовами договору та підписав їх. Згідно листа ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», 15.09.2021 року здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , який належить позичальнику, у сумі 12512,00 грн. Крім того зазначено, що оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. Укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», детально (поденно) відображені усі проведені за Договором надання позики операції та нарахування процентів і формування заборгованості відповідача за період з 15.09.2021 р. по 29.11.2021 р., тобто нарахування відсотків здійснювалось в межах строку, визначеного та погодженого сторонами Договору. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат було здійснено станом на 23.02.2022 року, тобто до введення воєнного стану, а відтак і прийняття відповідної норми щодо обмеження в стягненні заявлених сплат (п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України). Щодо відступлення права вимоги, то саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Щодо стягнення з відповідача витрат на правовому допомогу, то останній не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції, при цьому, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, отже, такі твердження є припущеннями. Вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки, сам відзив на позовну заяву є необґрунтованим, а розмір суперечливим.
Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, в позові вказала про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача ОСОБА_4 до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, зазначає наступне.
15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №77513958 підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
У п.2, 2.1, 2.2, 2.3 вказаного Договору позики зазначено, що сума позики складає 12512,00 грн., строк позики - 64 дні, процентна ставка (базова/день) - 1,6 %, знижена процентна ставка - 1,60% (застосовується у відповідності до умов програми лояльності), процентна ставка за понадстрокове користування позикою в день - 2,70% (не застосовується в період карантину), пеня %/день - 2,70% (не застосовується в період карантину), орієнтована реальна процентна ставка - 20972,36%, орієнтована загальна вартість позики - 21418,88 грн.
Пунктом 4 Договору встановлено, що Проценти за цим Договором нараховуються на залишок Позики згідно Графіка платежів, за кожний день користування Позикою, включаючи дати отримання та повернення.
Крім того, п.п. 5.1. та 5.2 Договору встановлено, що позичальник ознайомився на сайті позикодавця з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також до моменту підписання договору позичальник вивчив договір та правила надання грошових коштів у позику на умовах ануїтету, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
За пунктом 12 Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до Додатку № 1 до договору позики №77513958 від 15.09.2021 розмір відсотків за користування кредитом становить 6906,88 грн. та загальна вартість кредиту становить 12512 грн.
Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Суд зазначає, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позикодавцем та відповідачем не був би укладений, тому суд вважає, що укладення договору позики у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Підписавши вказаний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання позики від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Судом встановлено та не спростовано відповідачем та його представником, що 15.09.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, який підписано одноразовим ідентифікатором, а тому суд не приймає до уваги заперечення відсутності у справі доказів укладення вказаного договору.
Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
З відповіді на запит АТ КБ «ПриватБанк» від 10.09.2025 року встановлено, що в даному банку емітовано ОСОБА_1 картку № НОМЕР_2 , на яку 15.09.2021 року зараховано грошові кошти у сумі 12 512 грн. 00 коп., про що суду надано виписку за договором б/н за період 15.09.2021 року - 15.10.2021 року.
Викладені обставини спростовують заперечення представника позивача в цій частині. У належний спосіб підтверджено безготівкове зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 та фактичне користування ним цими коштами.
27.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77513958. За платіжним дорученням від 27.01.2022 року ТОВ ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснено сплату ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» грошових коштів за вказаним договором факторингу у сумі 6405568 грн.95 коп.
10.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір факторингу № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77513958. 31.03.2023 року між вказаними товариствами складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за договором позики №77513958 від 15.09.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 27 857, 77 грн., із яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 12 512,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15 116, 79 грн., нараховані 3% річних - 28,79 грн., інфляційні збитки - 200, 19 грн.
Проте, стосовно стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом слід зазначити наступне.
Згідно з п. 2.1 договору, сума кредиту становить 12 512 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2.2 договору, позика надана строком на 64 дні з 15 вересня 2021 року.
Відповідно до п.2.3 визначено процентну ставку (базову), фіксовану на день - 1,6%. Нарахування інших процентів, вказано, що не застосовується в період карантину.
Суд зазначає, що на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, нарахування процентів за користування коштами в сумі 12512 грн. слід проводити із відсоткової ставки 1,6%, яка обмежується 64 днями та їх загальний розмір складає 12812 грн. 29 коп. (12512 грн. х 1,6% х 64 дні).
Розмір відсотків за користування кредитними коштами у сумі 2304 грн. 50 коп. на дату відступлення прав вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за договором позики, нарахованим відсоткам, 3% річних та інфляційним втратам, суду не надано.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №77513958 станом на 10.03.2025 року становить 25 553 грн. 27 коп., яка складається з: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 12 512,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 812 грн. 29 коп., нарахованих 3% річних - 28,79 грн., інфляційних збитків - 200,19 грн.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 2222 грн. 01 коп.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, понесену позивачем, у розмірі 9000,00 грн., суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС». Підставами для надання позивачу правничої допомоги адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» є Договір №01-07/2024 від 01.07.2024 на надання правової допомоги. Згідно прайс-листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», який співпадає з заявкою на надання юридичної допомоги №249 від 11.10.2024 та витягом з акту №1 про надання юридичної допомоги від 08.11.2024, правова допомога складається з 2 годин на надання усної консультації (3 000 грн.), 2 годин складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (6 000 грн.).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З урахуванням складності справи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, виходячи з обставин справи та заявленої ціни позову, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 4000 гривень витрат на правову допомогу. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Крім того, відповідачем у справі також понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 500 грн., в підтвердження чого суду надано: договір про надання правової допомоги №б/н-25 від 18.02.2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.02.2025 року про сплату 6 500 грн., акт виконаних робіт на вказану суму, який включає усну консультацію, складання та направлення відзиву на позовну заяву, заперечення на клопотання.
Однак, враховуючи викладені вище критерії визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також зважаючи на пропорційність задоволених вимог, яку становить 99,09 %, суд вважає за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 77513958 від 15.09.2021 у сумі 25553 грн. 27 коп., яка складається з: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 12512,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 12812 грн. 29 коп., нарахованих 3% річних - 28,79 грн., інфляційних збитків - 200,19 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ - 44276926; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Мечникова, будинок 3, офіс 305) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 01 коп., а також витрати на правову допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ - 44276926; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Мечникова, будинок 3, офіс 305), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Суддя О. В. Форощук