Справа № 204/6133/25
Провадження № 2/204/3244/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
30 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Чапали Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Азарян Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим у її інтересах представником - адвокатом Мухою Сергієм Сергійовичем, до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів, -
У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра від представника позивача - адвоката Мухи Сергія Сергійовича, надійшла позовна заява ОСОБА_1 , про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 92 714, 00 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 27 032, 98 грн. а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем останнім була нарахована, але не виплачена заробітна плата, заборгованість по якій станом на 06.05.2025 року складає 92 714, 00 грн. Також зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Зазначає, що в даному випадку стягненню на її користь підлягає компенсація втрати частини грошових доходів у розмірі 27 032, 98 грн. На підставі викладеного позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
22 серпня 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перебувало та перебуває зараз в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірванням контрактів, які складали питому вагу замовлень продукції, несе великі фінансові збитки. Звернув увагу, що протягом 2019-2023 рр. та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи, що підтверджується наказом по підприємству про режим роботи. З 28.02.2022 року і до 01.09.2023 року підприємство знаходилось на простої, що підтверджується відповідними наказами. З січня 2023 року підприємство працює в одноденному режимі роботи. Окрім того, на думку відповідача, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду. Щодо стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати зазначив, що розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проведено не у відповідності до вимог законодавства, оскільки в розрахункових листах на ім'я позивача при нарахуванні заробітної плати окремим рядком визначається розмір такої компенсації (код 329), який буде виплачений робітнику одночасно з виплатою заробітної плати. У зв'язку з наведеним просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Також разом із відзивом на позовну заяву, представником відповідача надано довідку № 289/88 від 23 липня 2025 року, з якої вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з липня 2021 року по березень 2025 року у загальному розмірі 88 425, 00 грн.
26 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мухи С.С. надійшла відповідь на відзив. У поданому документі представник позивача зазначив, що у своєму відзиві на позовну заяву відповідач фактично підтверджує та не заперечує наявність заборгованості перед позивачем із виплати заробітної плати у розмірі 88 425, 00 грн, яка зменшилась в результаті часткової сплати за серпень 2024 року, що також підтверджується довідкою №289/88 від 23.07.2025 року, доданою відповідачем. Крім того, у відзиві відповідач посилається на те, що несвоєчасна виплата заробітної плати зумовлена тяжким фінансовим становищем підприємства. Проте, представник позивача обґрунтовано наголошує, що чинне законодавство не передбачає жодних підстав для припинення або зупинення виплати заробітної плати, зокрема й у разі фінансових труднощів, відсутності коштів чи запровадження воєнного стану. Таким чином, вказані аргументи відповідача є безпідставними та такими, що не звільняють його від обов'язку здійснити відповідні виплати. Щодо твердження відповідача про начебто пропущений тримісячний строк звернення до суду, представник позивача зазначає, що воно також є необґрунтованим. Строк звернення до суду не був пропущений, оскільки його обчислення почалося з моменту отримання позивачем довідки №289/56 від 06.05.2025 року в якій міститься детальна інформація про розмір заборгованості по заробітній платі, в тому числі помісячно з відповідними сумами. Саме в цей момент позивачу стало відомо про обсяг порушених прав, що і є моментом початку перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 233 КЗпП України.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09 березня 1992 року перебуває у трудових відносинах з ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» та за період своєї роботи працювала на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 19-20).
Звернувшись до суду позивач зазначила, що відповідач не виплачував їй нараховану заробітну плату, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з довідкою №289/88 від 23 липня 2025 року, виданою Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний заводом ім. О.М. Макарова», вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» станом на 23 липня 2025 року має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з липня 2021 року по березень 2025 року включно у загальному розмірі 88 425, 00 грн. (а.с. 34).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача підлягає стягненню нарахована, однак не виплачена заробітна плата, у розмірі 88 425, 00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом 88 425, 00 грн.; період стягнення дорівнює 20 повних місяців. Отже, розмір заробітної плати який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 88 425, 00 грн./ 20 = 4 421, 25 грн.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 27 032, 98 грн. суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із довідкою ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» №289/88 від 23 липня 2025 року вбачається, що заборгованість з виплати заробітної плати виникла за період з липня 2021 року по березень 2025 року та становить 88 425, 00 грн., і станом на день ухвалення рішення позивачу не виплачена.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Заборгованість утворилась з липня 2021 року по березень 2025 року, та на теперішній час не виплачена. Позивач просить стягнути компенсацію у розмірі 27 032, 98 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 9-13). Суд, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітку у розмірі 27 032, 98 грн.
Посилання відповідача на помилковість наданого позивачем розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати належним чином не обґрунтовані та не доведені, а тому судом до уваги не беруться.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення компенсації, оскільки в розрахункових листах на ім'я позивача при нарахуванні заробітної плати окремим рядком визначений розмір такої компенсації (код 329), яка буде виплачена робітнику одночасно з виплатою заробітної плати, суд до уваги їх не бере та відхиляє як безпідставні.
Наведені висновки суду ґрунтуються на тому, що розмір компенсації може бути визначений виключно на момент виплати робітнику заборгованості по заробітній платі у зв'язку з порушенням строків її виплати, що відповідає приписам ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», та виключно у випадку, якщо строк виплати заробітної плати був порушений. Отже, з наведеного очевидним є висновок про те, що на момент нарахування заробітної плати робітнику, роботодавець не може визначати розмір такої компенсації, оскільки невідомо, коли заробітна плата буде виплачена і чи буде порушений строк її виплати, а від строку затримки виплати заробітної плати залежить і розмір компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 27 032, 98 грн., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Муха С.С., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 21.05.2025 року № 293 (а.с. 22).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
21 травня 2025 року між позивачем, як замовником, та Мухою С.С., як виконавцем, було підписано Акт виконаних та підготовлених до виконання послуг на суму 3 000,00 грн. (а.с. 23).
Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Мухи С.С., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 3 000,00 грн. є об'єктивної та розумною, та відповідає змісту та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. (ч. 1 ст. 233 КЗпПУ).
Частиною 2 статті 233 КЗпПУ визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що позивач на теперішній час з підприємства не звільнилася та продовжує працювати, довідку про розмір заборгованості по заробітній платі отримала лише 06.05.2025 року (а.с. 21), після чого звернулася до суду з даним позовом, а отже встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі нею не пропущено. З огляду на наведене доводи відповідача в цій частині судом визнаються неприйнятними.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати задоволені на загальну суму 115 457, 98 грн., а позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
На підставі ст. ст. 115, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька,1, ЄДРПОУ -14308368) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 88 425, 00 грн. (вісімдесят вісім тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень (нуль) копійок, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 27 032, 98 грн. (двадцять сім тисяч тридцять дві) гривні (дев'яносто вісім) копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі) гривень (нуль) копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ 14308368) судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень (двадцять) копійок на користь держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 4 421, 25 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять одна) гривня (двадцять п'ять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя