Справа № 127/19698/22
Провадження 2/127/2777/22
30 жовтня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду цивільної справи № 127/19698/22, -
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича про визнання заповіту недійсним, розгляд якої відбувається в порядку загального позовного провадження.
30.10.2025 на електрону адресу суду надійшла заява від Матвійчука А.Л., із змісту якої вбачається заявлення відводу судді Борисюк І.Е. від розгляду вищевказаної цивільної справи. Заява мотивована тим, що суддею Борисюк І.Е. проігноровано заяви позивача про повернення на стадію підготовчого провадження, а також повернуто заяву про відвід, що на думку заявника вказує на зацікавленість судді у винесенні «давно вже готового рішення на користь вищеперерахованих росіян». На думку заявника, суддею Борисюк І.Е. порушено норми ЦПК України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки Великої Палати Верховного Суду, Конституцію України та практику Конституційного Суду України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і рішення ЄСПЛ. Заявник вважає, що суддя Борисюк І.Е. є упередженою.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість; якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу; якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
За змістом ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Судом не встановлено необхідності вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Тому, враховуючи положення ч. 7 і ч. 8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід розглядається судом без повідомлення учасників справи, у порядку письмового провадження.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 , суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 3 і п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суд стверджує, що мотиви, з яких Матвійчуком А.Л. судді І.Борисюк висловлюється недовіра, є необґрунтованими та безпідставними.
Доводи заявника про порушення норм цивільно-процесуального законодавства суддею ґрунтуються на власному тлумаченні цих норм.
Порядок розгляду заяв і клопотань учасників справи чітко встановлений Цивільним процесуальним кодексом України, який суддею Борисюк І.Е. дотримано.
Питання про прийняття справи до свого провадження вирішено суддею у відповідності до норм ч. 12 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Твердження заявника про можливу заінтересованість у розгляді справи, упередженість та необ'єктивність судді ґрунтується на припущеннях.
У судді Борисюк І.Е. відсутній приватний інтерес, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання повноважень.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення Європейського суду «Веттштайн проти Швейцарії»).
Слід врахувати, що суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Таким чином, суд діяв в межах своїх повноважень, керуючись чинним законодавством України. Доводи ж заявника зводяться, зокрема, до суб'єктивної оцінки процесуальних дій судді.
Судом не встановлено обставин, які б могли свідчити про заінтересованість судді прямо чи побічно у результаті розгляду справи, також не встановлено необ'єктивність чи упередженість судді або наявність будь-яких інших обґрунтованих підстав для відводу, передбачених ч. 1 та/або ч. 2 ст. 36 ЦПК України.
Проте, оскільки учасник справи має сумніви в неупередженості судді та висловлює недовіру цьому складу суду, суд вважає за можливе заяву про відвід судді Борисюк І.Е. задовольнити з метою недопущення сумнівів в об'єктивності прийнятих судом рішень. При цьому, суд виходить з наступного.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення справи.
Право особи на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, а також його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.
Наявність безсторонності визначається в тому числі і забезпеченням умов, за яких були б неможливі сумніви у неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України від 09.11.2006 та у справі Мироненко та Мартенко проти України від 10.12.2009), зокрема, має бути створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що суд не є безстороннім.
Також важливим питанням є довіра, яку суди мають вселяти у громадськість в демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, має брати самовідвід або бути відведений.
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі Феррантеллі та Сантанджело проти Італії (Ferrantelli and Santangelo v. Italy від 07.08.1996 року).
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється» (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі справі Кастільо Альгар проти Іспанії (Castillo Algar v. Spain) від 28.10.1998).
Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором чи забезпечено судом умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи є однією із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим і справедливим судом, покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Отже, з метою виключення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Борисюк І.Е., для забезпечення достатніх гарантій на справедливий розгляд даної справи незалежним і безстороннім судом та, виходячи із положень п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про відвід судді Борисюк І.Е., а справу передати для повторного автоматизованого розподілу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 40, 258-261 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду цивільної справи № 127/19698/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Цивільну справу № 127/19698/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича про визнання заповіту недійсним передати до канцелярії Вінницького міського суду Вінницької області для визначення іншого судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя