29 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 910/2314/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В. В., судді: Андрієнко В. В., Буравльов С. І.)
у справі № 910/2314/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор"
до Антимонопольного комітету України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - ОСОБА_1 ,
про визнання недійсним рішення в частині.
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Артсіті" (далі - ТОВ "Артсіті", позивач-1) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України (АМК, відповідач), у якій (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 16 липня 2023 року) просило визнати недійсними пункти 1, 2, 4, 5 рішення АМК від 10 листопада 2022 року № 252-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - рішення АМК) у частині, що стосується ТОВ "Артсіті" (справа № 910/2314/23).
2. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Артмотор" (далі - ТОВ "Артмотор", позивач-2) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до АМК, у якій (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 22 червня 2023 року) просило визнати недійсними пункти 1, 3, 4, 6 рішення АМК у частині, що стосується ТОВ "Артмотор" (справа № 910/2379/23).
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 травня 2023 року у справі № 910/2379/23 об'єднано в одне провадження справи № 910/2314/23 та № 910/2379/23 і присвоєно номер об'єднаній справі - 910/2314/23.
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 липня 2023 року залучено до участі у справі № 910/2314/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник).
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у справі № 910/2314/23 у задоволенні позову ТОВ "Артсіті" та ТОВ "Артмотор" до АМК про визнання недійсним рішення відмовлено.
6. 04 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Розумна О. О. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у справі № 910/2314/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсними та виключення певних підпунктів спірного рішення АМК та змінити шляхом виключення з пункту 212 спірного рішення певних слів.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
7. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15 вересня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у справі № 910/2314/23.
8. Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що скаржник не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо перебування на військовій службі у період розгляду справи в суді першої інстанції, що унеможливило отримання ним поштової кореспонденції суду та своєчасне подання апеляційної скарги.
9. Дослідивши подані скаржником докази на підтвердження його перебування на військовій службі, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що станом на 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на посаді начальника групи бронювання; за час проходження військової служби на посаді старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 зарекомендував себе як відповідальний та дисциплінований офіцер та загалом має позитивну характеристику. При цьому жодних відомостей щодо періоду проходження військової служби під час мобілізації надані документи не містять.
10. Апеляційний суд також відхилив посилання скаржника на те, що він як військовослужбовець був позбавлений можливості скористатися послугами адвоката з огляду на те, що вказані обставини не були підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року скасувати, а справу № 910/2314/23 направити для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс).
13. Скаржник, зокрема, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права, а саме статті 13, 79, 86, 119, 234, 236, 261 ГПК України.
14. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначає про те, що він є офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був призваний на військову службу до Збройних Сил України у першу хвилю. Скаржник зазначає, що робота в мобілізаційному відділенні в таких умовах передбачає надзвичайне навантаження, ненормований робочий день, постійний психологічний тиск та відсутність можливості відволікатися на особисті справи. Його посада (начальник групи бронювання) також свідчить про його безпосередню залученість до критично важливих мобілізаційних процесів. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із формалізованого та застарілого підходу, розглядав проходження військової служби як звичайну обставину, що підлягає доказуванню на загальних підставах. Такий підхід, на думку скаржника, суперечить правовим позиціям, сформованим Верховним Судом після початку повномасштабного вторгнення.
Доводи інших учасників справи
15. АМК надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/2314/23 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.
17. Верховний Суд ухвалою від 29 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року у справі № 910/2314/23 та вирішив здійснювати перегляд зазначеного судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року № 32.2-01/2740 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/2314/23 у зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б.
19. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2025 року справу № 910/2314/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
20. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Джерела права
22. Предметом касаційного перегляду є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року у справі № 910/2314/23 про відмову у відкритті апеляційного провадження.
23. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норм пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
24. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої цієї статті).
25. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2020 року № 5-р/2020).
26. Водночас реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення здійснюється за процедурою, встановленою нормами ГПК України.
27. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
28. Згідно з частинами першою, другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
29. Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
30. Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
31. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
32. Виходячи зі змісту наведених норм права скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися строку подання апеляційної скарги. При цьому законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, тому у разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом подання відповідного клопотання; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
33. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
34. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
35. З матеріалів справи вбачається, що, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд установив, що копії усіх процесуальних документів, а також оскаржуваного рішення надсилалися на адресу ОСОБА_1 , повідомлену ним та його представником - адвокатом Розумною О. О. в поданих заявах по суті справи та з процесуальних питань: АДРЕСА_1 . Більшість процесуальних документів було вручено скаржнику або членам його сім'ї засобами поштового зв'язку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи. Так, скаржнику було вручено, зокрема, копію ухвали Господарського суду міста Києва від 26 серпня 2024 року про виклик в судове засідання на 12 вересня 2024 року та безпосередньо копію оскаржуваного судового рішення Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2024 року. При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставини проходження ОСОБА_1 військової служби у складі Збройних Сил України, оскільки такі докази не були додані до апеляційної скарги. Крім того апеляційний господарський суд зазначив, що інтереси скаржника в суді першої інстанції представляла адвокат Розумна О. О., яка і подала апеляційну скаргу. З урахуванням встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави щодо пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження є неповажними.
36. У зв'язку з цим апеляційний суд ухвалою від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху на підставі частини третьої статті 260 ГПК України та запропонував скаржнику подати заяву про поновлення строку з додатковими аргументами на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, надати докази на підтвердження проходження військової служби у складі Збройних Сил України в період розгляду справи в суді першої інстанції.
37. 22 серпня 2025 року від представника скаржника - адвоката Розумної О. О. до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
38. Розглянувши доводи щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у справі № 910/2314/23 апеляційний суд зазначив, що до матеріалів заяви не додано копії витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 10 березня 2022 року № 72 та копій сторінок військового квитка серії НОМЕР_1 , на які посилається представник скаржника у якості доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 починаючи з 10 березня 2022 року і по теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України. Разом з тим апеляційний господарський суд дослідив зміст додатково поданої скаржником довідки (форма 5) від 21 серпня 2025 року № 8255 та службової характеристики від 16 листопада 2024 року та дійшов висновків, що станом на 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на посаді начальника групи бронювання; за час проходження військової служби на посаді старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 зарекомендував себе як відповідальний та дисциплінований офіцер та загалом має позитивну характеристику. Проте, апеляційний суд виснував, що з наданих доказів неможливо встановити факт, коли саме скаржник був мобілізований до лав Збройних Сил України та чи припадало це на період розгляду цієї справи в суді першої інстанції.
39. Апеляційний суд також зазначив, що скаржником не доведено, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення зумовлений фактом проходження ним військової служби, що він у зв'язку з цим був позбавлений фізичної можливості особисто отримувати кореспонденцію, своєчасно знайомитись з її змістом та оперативно реагувати на неї. З поданої довідки від 21 серпня 2025 року № 8255 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на посаді начальника групи бронювання, місцем реєстрації скаржника також є місто Харків, тому неможливо встановити, чи був залучений скаржник до виконання завдань в зоні ведення бойових дій.
40. З урахуванням встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
41. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження є пропуск строку на подання апеляційної скарги та визнання підстав, викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, такими, що не є поважними та об'єктивно непереборними та зазначає, що статтею 119 ГПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 910/9187/19).
42. Щодо посилання скаржника на надмірний формалізм при оцінці доказів, суд касаційної інстанції зазначає про те, що суд апеляційної інстанції сприяв скаржнику у реалізації ним права на апеляційне оскарження, залишивши апеляційну скаргу без руху із наданням скаржнику строку на усунення недоліків, зокрема, шляхом подання належних доказів перебування ОСОБА_1 на військовій службі в період розгляду цієї справи в суді першої інстанції та неможливості в зв'язку з цим вчасно подати апеляційну скаргу. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Скаржник на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подав довідку (форма 5) від 21 серпня 2025 року № 8255 та службову характеристику від 16 листопада 2024 року. Дослідивши вказані докази апеляційний господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що вказані докази не підтверджують доводів скаржника про неможливість вчасного звернення з апеляційною скаргою, оскільки з їх змісту не можна зробити висновок коли саме ОСОБА_1 вступив на військову службу та яким саме чином несення військової служби об'єктивно перешкодило скаржнику вчасно подати апеляційну скаргу.
43. Щодо твердження скаржника про порушення права на доступ до правосуддя з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що апеляційний суд дослідив та оцінив подані скаржником докази та дійшов висновку, що скаржником не доведено, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення зумовлений фактом проходження ним військової служби, що він у зв'язку з цим був позбавлений фізичної можливості особисто отримувати кореспонденцію, своєчасно знайомитись з її змістом та оперативно реагувати на неї. З поданої довідки від 21 серпня 2025 року № 8255 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на посаді начальника групи бронювання, місцем реєстрації скаржника також є місто Харків, тому неможливо встановити, чи був залучений скаржник до виконання завдань в зоні ведення бойових дій. Тому суд відхиляє посилання скаржника на вказану постанову з огляду на недоведеність скаржником його перебування у віддалених місцях, де, зокрема, відсутній доступ до правової допомоги, що унеможливило своєчасне звернення з апеляційною скаргою.
44. Скаржник у касаційній скарзі також посилається не недотримання апеляційним господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали вимог законності та обґрунтованості. За твердженням скаржника, апеляційний суд проігнорував сукупність наданих доказів, а саме обмежився констатацією фактів відсутності певних документів, натомість суд не зробив висновку про безперервність військової служби ОСОБА_1 .
45. Дослідивши наведені доводи, Верховний Суд зазначає, що апеляційний господарський суд дослідив усі надані скаржником докази на підтвердження проходження ОСОБА_1 військової служби, а саме довідку (форма 5) від 21 серпня 2025 року № 8255 та службову характеристику від 16 листопада 2024 року і встановив, що зі змісту цих документів не можна дійти висновку чи перебував скаржник на військовій службі в період розгляду цієї справи в суді першої інстанції, що скаржником не доведено, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення зумовлений фактом проходження ним військової служби. Інших доказів на підтвердження своїх тверджень скаржник суду не надав, тому твердження скаржника про те, що апеляційний суд проігнорував сукупність доказів є необґрунтованим.
46. Щодо твердження скаржника про те, що апеляційний суд не надав належної уваги аргументам про його постійну залученість до захисту Батьківщини і неможливість з цих причин брати активну участь в судових процесах колегія суддів зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, у тому числі на апеляційне оскарження судових рішень. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку, та наданих на їх підтвердження доказів.
47. Відповідно до статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Однак, як правильно установив апеляційний господарський суд, скаржник не довів належними доказами, що він був позбавлений можливості в межах строку, передбаченого ГПК України, подати апеляційну скаргу.
48. Верховний Суд зазначає, що звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
49. Наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на значний період (більше 7 місяців з дати складання повного судового рішення місцевого господарського суду) не можуть вважатися непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 , що свідчить про суб'єктивний характер пропуску цього строку.
50. Щодо доказів вручення поштової кореспонденції, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції направляв листи з рекомендованим повідомленням на поштову адресу ОСОБА_1 , повідомлену ним та його представником. Матеріали справи містять докази вручення такої поштової кореспонденції, в тому числі, оскаржуваного в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду. Водночас, за твердженням скаржника, він не отримував судової кореспонденції засобами поштового зв'язку через зайнятість на військовій службі. У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданій на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2025 року, скаржник зазначає, що проставлення у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення відмітки про вручення може свідчити про помилку чи недбалість працівників Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта"). При цьому скаржник зазначає, що через сплив часу встановити відповідні факти неможливо. Однак, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що скаржник намагався встановити порушення чи недбалість працівників АТ "Укрпошта" під час вручення поштової кореспонденції за адресою ОСОБА_1 , зокрема, залучивши свого представника, шляхом направлення адвокатських запитів про надання інформації до АТ "Укрпошта" про вручення чи невручення поштової кореспонденції за поштовою адресою ОСОБА_1 .
51. При цьому Верховний Суд враховує, що матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції ОСОБА_1 та його матері від апеляційного суду під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду за апеляційними скаргами позивачів. Так, матеріали справи містять докази вручення засобами поштового зв'язку, зокрема, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2025 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Артмотор" та ТОВ "Артсіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у справі № 910/2314/23 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25 березня 2025 року про відкладення розгляду справи. Тобто вказані докази свідчать про те, що скаржник був обізнаний про розгляд справи а апеляційному суді ще в лютому 2025 року, однак з апеляційною скаргою він звернувся лише в серпні 2025 року.
52. Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Як встановив суд апеляційної інстанції, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 31 грудня 2024 року оскаржуваного в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Отже, скаржник мав безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням вручення йому оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду 31 грудня 2024 року, до 20 січня 2025 року. Натомість, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою лише 04 серпня 2025 року, що є суттєвим пропуском строку на апеляційне оскарження. Поновлення строку на апеляційне оскарження за наведених обставин не було б виправданим, оскільки пропуск такого строку безпосередньо залежав від суб'єктивної волі скаржника. Таке поновлення свідчило би про порушення принципу правової визначеності.
53. Відтак, перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена у відповідності до приписів процесуального законодавства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
54. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
57. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
58. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а отже підстав для її зміни чи скасування немає.
Судові витрати
59. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року у справі № 910/2314/23 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова