28 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16017/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явилися
відповідача - Данилов К. О. (самопредставництво)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутен Інжиніринг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутен Інжиніринг"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення в частині.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рутен Інжиніринг" (далі - ТОВ "Рутен Інжиніринг", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання в частині недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 25.07.2024 № 242-р у справі №145-26.13/68-24 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 (суддя Мандичев Д.В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (колегія суддів: Сулім В. В., Майданевич А. Г., Коротун О. М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Рутен Інжиніринг", з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі в частині, що стосується позивача.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права, а саме Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.11.2022 у справі № 910/737/21 та від 19.05.2021 у справі № 916/103/20 (щодо недоведеності обставин порушення в сукупності доказів, відсутність доказів впливу на результати торгів, неповне дослідження доказів позивача.)
4.3. Скаржник також зазначає про те, що судами попередніх інстанцій:
- неправильно застосовано пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III;
- порушено частину другу статті 52 Закону № 2210-III;
- порушено статтю 61 Конституції України;
- порушено норми процесуального права, а саме: статті 79, 86 і 13 ГПК України.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. АМК також звертає увагу Суду, що доводи скаржника фактично зводяться до власного бачення обставин справи.
5.2. АМК звертає увагу Суду на те, що:
- обставини, встановлені в рішенні АМК свідчать про спільну підготовку ТОВ "Рутен Інжиніринг" та іншого відповідача в антимонопольній справі до участі в Торгах 1 і Торгах 2 та не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дій об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координації) своєї поведінки під час підготовки до участі та участі в Торгах 1 та Торгах 2, зокрема про обмін між ними інформацією; характер та кількість виявлених співпадінь виключають можливість того, що пропозиції конкурсних торгів готувалися окремо і без обміну інформації;
- твердження скаржника про подвійне притягнення до відповідальності є необґрунтованим, оскільки в розрізі кожного окремого правопорушення (кожних окремих торгів) АМК притягнуто позивача до відповідальності 1 раз за кожний епізод спотворення торгів.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
6.2. Комітетом 25.07.2024 прийнято рішення № 242-р у справі № 145-26.13/68-24 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким:
- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнібуд Енергосервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рутен Інжинірінг" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, на закупівлю "Славський міський полігон ТПВ, смт. Славське Сколівського району Львівської області. Реконструкція (рекультивація)" (код ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт)" (ідентифікатор торгів на вебпорталі "Prozorro" UA-2023-10-24-014452-a), проведених Славською селищною радою;
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення, накладено на ТОВ "Рутен Інжинірінг" штраф у розмірі 1066,00 грн;
- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнібуд Енергосервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рутен Інжинірінг" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, на закупівлю "Славський міський полігон ТПВ, смт. Славське Сколівського району Львівської області. Реконструкція (рекультивація)" (код ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт)" (ідентифікатор торгів на вебпорталі "Prozorro" UA-2024-01-12-006846-a), проведених Славською селищною радою;
- за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини рішення, накладено на ТОВ "Рутен Інжинірінг" штраф у розмірі 1066,00 грн.
6.3. Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з такого.
6.4. Відповідачами у справі є, зокрема, такі суб'єкти господарювання:
a) ТОВ "ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС"; як вбачається з відомостей щодо ТОВ "ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), основним видом діяльності товариства є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12);
б) ТОВ "РУТЕН ІНЖИНІРИНГ"; як вбачається із відомостей щодо ТОВ "РУТЕН ІНЖИНІРИНГ", які містяться в ЄДР, основним видом діяльності товариства є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12).
6.5. Отже, ТОВ "ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС" та ТОВ "РУТЕН ІНЖИНІРИНГ" (далі - відповідачі у справі Комітету) є суб'єктами господарювання в розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
6.6. Торги 1 (період проведення 24.10.2023-08.12.2023). Славською селищною радою проведено відкриті торги з особливостями на закупівлю: "Славський міський полігон ТПВ, смт. Славське Сколівського району Львівської області. Реконструкція (рекультивація)" (код ДК 021 2015:45000000-7 Будівельні роботи (поточний ремонт), оголошення -10-24-014452-а, опублікованого 24.10.2023 на вебпорталі "Prozorro".
6.7. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 20 листопада 2023 року 00:00.
6.8. Очікувана вартість: 50 884 189,20 грн з ПДВ.
6.9. Дата проведення електронного аукціону: 20 листопада 2023 року 13:41.
6.10. Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі в Торгах 1 тендерні пропозиції подали такі суб'єкти господарювання:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІН БУД СЕРВІС";
ТОВ "ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС";
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь";
ТОВ "РУТЕН ІНЖИНІРИНГ".
6.11. Торги не відбулися через відсутність пропозицій з причини відхилення Замовником всіх тендерних пропозицій через невідповідності тендерних пропозицій учасників торгів умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі згідно з Протоколом № 253 уповноваженої особи від 08.12.2023, оприлюдненого Замовником на вебпорталі "Prozorro".
6.12. Торги 2 (період проведення 12.01.2024-10.04.2024) Славською селищною радою Стрийського району Львівської області проведено відкриті торги з особливостями на закупівлю: "Славський міський полігон ТПВ, смт. Славське Сколівського району Львівської області. Реконструкція рекультивація)" ДК 021:2015: 45000000-7 Будівельні роботи та поточний оголошення ремонт) (код відповідно до "Prozorro" UA-2024-01-12-006846-а, опублікованого 12.01.2024.
6.13. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 07 лютого 2024 року 15:45.
6.14. Очікувана вартість: 50 884 189,20 грн з ПДВ.
6.15. Дата проведення електронного аукціону: 08 лютого 2024 року 12:05.
6.16. Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі в Торгах 2 тендерні пропозиції подали такі суб'єкти господарювання:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІН БУД СЕРВІС";
ТОВ "ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС";
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь";
ТОВ "РУТЕН ІНЖИНІРИНГ".
6.17. За результатами проведення Торгів 2, товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІН БУД СЕРВІС" визнано переможцем.
6.18. Встановлюючи антиконкурентні узгоджені дії, Комітет вказав на те, що відповідачі у справі Комітету узгоджували між собою умови участі в Торгах, що підтверджується таким:
- взаємозв'язком Товариством та ТОВ "Рутен Інжиніринг" через інших суб'єктів господарювання (ТОВ "Сервіс Експерт Буд", ПП "Гайворон");
- господарськими відносинами між відповідачами у справі Комітету;
- господарськими відносинами одного суб'єкта господарювання із фізичною особою- підприємцем, який є засновником (учасником), кінцевим бенефіціарним власником та керівником іншого суб'єкта господарювання;
- надання бухгалтерських послуг одним і тим же суб'єктом господарювання обом суб'єктам господарювання;
- використанням спільних засобів зв'язку (телефонного номера, електронних адрес);
- використанням одних і тих же ІР-адрес під час входу в аукціон Торгів, завантаження тендерних пропозицій, подання податкової звітності та входу в інтернет-банкінг й електронну пошту;
- оплатою одним із суб'єктів господарювання послуг електронного майданчика за рахунок коштів, отриманих від іншого учасника (участь позивача була забезпечена за рахунок перерахування коштів Товариства);
- комунікацією між відповідачами у справі Комітету;
- подачею відповідачами у справі Комітету у складі тендерної пропозиції кошторисів, створених одним виконавцем на одному обладнанні;
- уповноваженням засновника одного з суб'єктів господарювання розпоряджатися банківськими рахунками іншого суб'єкта господарювання;
- наявністю файлів, завантажених Товариством та ТОВ "Рутен Інжиніринг" для участі в Торгах, з однаковими властивостями та документів із подібним за текстом, змістом та спільними стилістичними ознаками оформлення.
6.19. Наведені вище обставини, за висновками Комітету, свідчать про спільну підготовку Товариством та ТОВ "Рутен Інжиніринг" до участі в Торгах 1 та Торгах 2 та не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) Товариством та ТОВ "Рутен Інжиніринг" своєї поведінки під час підготовки до участі та участі в Торгах 1 та Торгах 2 і, зокрема, про обмін між ними інформацією.
6.20. Узгодивши свої дії під час підготовки та участі в Торгах відповідачі у справі Комітету замінили ризик, що породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки. Така координація економічної поведінки призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення Торгів 1 та Торгів 2.
6.21. Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, зазначає:
- перебування учасників торгів в господарських відносинах не суперечить приписам законодавства та не є свідченням узгодженості дій між товариствами;
- твердження про те, що директор і засновник Товариства уповноважений на розпорядження банківськими рахунками позивача, не відповідає дійсності;
- ФОП Анікєєв Ю.М. здійснює бухгалтерський супровід як позивача, так і Товариства, чим пояснюється використання вказаними особами одних ІР-адрес;
- твердження про виконання кошторисів в одному комплексі та про однакові властивості електронних файлів не відповідає дійсності;
- відсутні докази того, що учасники здійснювали обмін інформацією, яка безпосередньо стосується їх участі в Торгах, а також координацію своєї поведінки під час участі в Торгах;
- позивач не став переможцем у Торгах 1 та 2;
- накладення відповідачем штрафу на позивача двічі порушує норми статті 61 Конституції України щодо неможливості бути двічі притягнутим до відповідальності за одне і те ж правопорушення;
- відповідач не з'ясував обставин щодо отримання позивачем незаконного прибутку при визначенні розміру штрафу.
З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсними Рішення АМК в частині, що стосується позивача.
6.22. Рішенням Господарського суду міста Києва, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, у задоволенні позову відмовлено.
6.23. Суди попередніх інстанцій, за результатом оцінки усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених Комітетом щодо наявності/відсутності узгоджених антиконкурентних дій, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, а також доводів позивача, покладених в основу підстав позову, дійшли висновку про те, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що Рішення Комітету є неправомірним та необґрунтованим щодо позивача.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.3. У зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025, який наявний в матеріалах справи.
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування рішення АМК в частині, що стосується позивача.
8.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за пунктом 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210-III, які стосуються спотворення результатів торгів.
8.3. Відповідно до приписів Закону №2210-III:
- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210-III.
8.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.8. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.9. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.10. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.11. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.12. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
8.13. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.14. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
8.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.16. Так, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
8.17. Як вже було зазначено, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним рішення АМК (в частині, що стосується позивача), яким визнано, що позивачем вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
8.18. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог, вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону № 2210-III, для скасування оскаржуваного рішення АМК.
8.19. Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і ухваленні нового рішення про задоволення позовних вимог.
8.20. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з'ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
-недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
8.21. Суд наголошує, що Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19 (на яку посилається скаржник), від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20, які є релевантними і для цієї справи з точки зору застосування статті 86 ГПК України.
8.22. Щодо доводу скаржника про те, що відсутність результату торгів (у зв'язку з відхиленням замовником усіх тендерних пропозицій) виключає можливість кваліфікації дій позивача як таких, що призвели до спотворення, що є ключовою ознакою порушення за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-ІІІ, то Суд в цій частині звертається до правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 14.08.2025 у справі № 910/3374/24, де, зокрема, зазначено, що: "відміна торгів або визнання торгів такими, що не відбулися не звільняють їх учасників від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у спотворенні результатів торгів, оскільки, недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі (у цьому випадку у зв'язку з тим, що торги визнані такими, що не відбулися), не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону, адже негативним наслідком є сам факт спотворення через узгоджену поведінку".
8.23. Скаржник також зазначає про неврахуванням судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.11.2022 у справі № 910/737/21 та від 19.05.2021 у справі № 916/103/20.
8.24. Верховний Суд неодноразово вказував про те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
8.25. Верховний Суд також не раз наголошував, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
8.26. Судом першої інстанції зазначено про те, що матеріалами справи № 145-26.13/68-24 встановлено, що відповідачі в антимонопольній справі узгоджували між собою умови участі в Торгах.
8.27. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 910/737/21 та від 19.05.2021 у справі № 916/103/20, оскільки у справі, яка розглядається, суди, враховуючи усю сукупність обставин і доказів, з'ясованих і досліджених в антимонопольній справі, встановили, що АМК досліджував, зокрема:
- взаємозв'язком Товариства та ТОВ "Рутен Інжиніринг" через інших суб'єктів господарювання (ТОВ "Сервіс Експерт Буд", ПП "Гайворон");
- господарськими відносинами між Товариством та ТОВ "Рутен Інжиніринг";
- господарськими відносинами одного суб'єкта господарювання із фізичною особою-підприємцем, який є засновником (учасником), кінцевим бенефіціарним власником та керівником іншого суб'єкта господарювання;
- надання бухгалтерських послуг одним і тим же суб'єктом господарювання обом суб'єктам господарювання;
- використанням спільних засобів зв'язку (телефонного номера, електронних адрес);
- використанням одних і тих же ІР-адрес під час входу в аукціон Торгів, завантаження тендерних пропозицій, подання податкової звітності та входу в інтернет-банкінг й електронну пошту;
- оплатою одним із суб'єктів господарювання послуг електронного майданчика за рахунок коштів, отриманих від іншого учасника;
- комунікацією між Товариством та ТОВ "Рутен Інжиніринг";
- подачею Товариством та ТОВ "Рутен Інжиніринг" у складі тендерної пропозиції кошторисів, створених одним виконавцем на одному обладнанні;
- уповноваженням засновника одного з суб'єктів господарювання розпоряджатися банківськими рахунками іншого суб'єкта господарювання;
- наявністю файлів, завантажених Товариством та ТОВ "Рутен Інжиніринг" для участі в Торгах, з однаковими властивостями та документів із подібним за текстом, змістом та спільними стилістичними ознаками оформлення.
8.28. У справі № 910/737/21 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для визначення частково недійсним та скасування рішення АМК відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210-ІІІ, враховуючи, що відсутні докази фактичного використання учасниками торгів номерів телефонів, зазначених в рішенні АМК, обставини, якими обґрунтовувалося рішення антимонопольного органу, відбувалися задовго до торгів або після їх проведення.
8.29. У справі № 916/103/20 Верховний Суд зазначив про те, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неповноти дослідження обставин справи та не спростували відповідних доводів Відділення у передбачений законом спосіб, а тому їх висновки щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог і визнання недійсним Рішення АМК є передчасними.
8.30. Тобто, у кожній із зазначених справ суди досліджували різні за змістом докази, які подавалися сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин ухвалювалися відповідні судові рішення, що не може свідчити про подібність правовідносин за змістовим критерієм, а наведені скаржником в цій частині мотиви для скасування оскаржуваних судових висновків здійсненні без урахування дійсного змісту антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, де правове значення має сама собою фактична відсутність змагальності під час проведення торгів внаслідок узгодження їх учасниками своєї поведінки, і не спростовують правильності висновків рішення АМК, що ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах у їх сукупності, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
8.31. Як зазначалося вище, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов'язковий для суду та інших суб'єктів. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.32. Суд зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться лише до виокремлення деяких висновків Верховного Суду (зокрема у справі № 916/103/20 та № 910/737/21), пов'язаних з сукупною оцінкою доказів, вказаних АМК у рішенні. 8.33. Зміст касаційної скарги свідчить, що скаржник виокремлює такі висновки на спростування деяких окремих фактів правопорушення, що встановлені у рішенні АМК, а доводи касаційної скарги в цій частині стосуються переважно заперечення обставин, встановлених АМК та судами попередніх інстанцій, у контексті, зокрема: "не можуть підтверджувати", "не доводять належним чином".
8.34. Судами попередніх інстанцій зазначено, що рішення АМК у справі, що розглядається, обґрунтовано встановленням під час розгляду справи обставин, які, на думку відповідача, свідчать про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.
8.35. За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
8.36. Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
8.37. Водночас згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
8.38. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210-ІІІ встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
8.39. Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
8.40. Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.
8.41. Таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
8.42. Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
8.43. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
8.44. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
8.45. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
8.46. Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, від 09.12.2021 зі справи № 916/3366/20, від 14.06.2022 зі справи № 910/1667/21, і підстави для відступу від неї відсутні.
8.47. Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
8.48. Закон № 2210-ІІІ не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
8.49. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2019 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, від 26.01.2021 зі справи № 910/2576/20, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20.
8.50. Суд при розгляді цього спору, в контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19, відповідно до якого: "кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині".
8.51. Норми права, за якими відповідачем здійснена кваліфікація правопорушення (пункт 1 статті 50 та пункт 4 частини другої статті 6 Закону), та про неправильне застосування яких, зазначає скаржник, є загальними нормами при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним/скасування його рішень про притягнення суб'єкта господарювання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів/аукціонів.
8.52. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
8.53. Суд зазначає, що відповідно до приписів частини першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.54. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
8.55. Крім того, сукупна оцінка доказів, вказаних АМК в оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження.
8.56. Згідно з частиною третьою статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.57. Під час розгляду справ за участю органів АМК України, предметом яких є визнання недійсним/скасування його рішень, встановлені у рішенні АМК обставини та докази підлягають оцінці судами, виходячи з положень частини третьої статті 86 ГПК України і саме від встановлення відповідних обставин справи на підставі правильної оцінки доказів щодо всебічності, повноти та об'єктивності залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами, визначеними у статті 86 ГПК України.
8.58. Скаржник, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, вказує про понятійні категорії, такі як "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, що пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів. Проте, наведене не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту" відповідно до визначених статтею 300 ГПК України повноважень. А перевірка зазначених доводів виходить за визначені цією статтею межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.59. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що судами надано обґрунтування своєї позиції про відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК в частині, що стосується позивача, з урахуванням сталої та послідовної практики Верховного Суду стосовно оцінки доказів у порядку статті 86 ГПК України.
8.60. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
8.61. Суди попередніх інстанцій, в аспекті доводів позивача про надмірність величини штрафу, який може бути встановлений у справі за інкриміновані порушення, врахували встановлені обставини вчинення позивачем у справі порушень, передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210-ІІІ , а також те, що штраф за кожне вчинене порушення не перевищує розміру 10% від суми виручки, як це і передбачено статтею 52 Закону №2210-ІІІ .
8.62. Твердження скаржника щодо обов'язку АМК з'ясувати факт наявності або відсутності незаконного отримання прибутку суб'єктом господарювання від вчиненого ним порушення судом відхиляються, оскільки в оскаржуваному рішенні АМК застосований штраф до 10 % від доходу, як передбачено статтею 52 Закону № 2210-ІІІ. Наявності незаконного одержаного прибутку АМК під час встановлення обставин вчиненого правопорушення не встановлювалась, оскільки не впливає на кваліфікацію правопорушення у цій справі.
8.63. Таким чином, АМК при визначенні розміру штрафу діяло у межах своїх повноважень та без порушення положень чинного законодавства України, що виключає можливість визнання рішення АМК в частині накладення штрафу недійсним.
8.64. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.
8.65. Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Верховним Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
8.66. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.67. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутен Інжиніринг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 910/16017/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова