15 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 11/Б-664
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.,
за участю представників:
ТОВ ФІРМА "АГРО" ЛТД - Квіткін Ю.М.,
Сибаль А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025,
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025
та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (в частині зменшення розміру нарахування та виплати грошової винагороди)
у справі № 11/Б-664
за заявою кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
до боржника Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас"
про банкрутство.
Провадження у справі № 11/Б-664 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" (далі - боржник) порушено ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2005.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2018 припинено процедуру розпорядження майном ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Окряка А.В.; боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Окряка А.В.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2020 у справі №11/Б-664 клопотання арбітражного керуючого Окряка А.В. (вх. №7867 від 03.11.2020) у справі №11/Б-664 задоволено. Встановлено основну грошову винагороду арбітражному керуючому Окряку А.В. за виконання ним повноважень ліквідатора ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень з 14.06.2018.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2023 у справі №11/Б-664 у задоволенні скарги ТОВ Фірма «Агро» ЛТД на дії та бездіяльність ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» арбітражного керуючого Окряка А.В. (вх. №3861) у справі №11/Б-664 відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким скаргу ТОВ Фірма «Агро» ЛТД на дії та бездіяльність ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» арбітражного керуючого Окряка А.В. задоволено частково, відсторонено арбітражного керуючого Окряка А.В. від виконання повноважень ліквідатора боржника, обов'язки ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» до призначення судом першої інстанції ліквідатора у встановленому законом порядку покладено на арбітражного керуючого Окряка А.В.
14.05.2024 арбітражний керуючий Окряк А.В. звернувся до суду про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 та звіту від 06.05.2024 про використання коштів боржника (вх. №3851).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 у справі №11/Б-664 затверджено звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн. Прийнято звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про використання коштів банкрута ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664 у сумі 169 685,11 грн до відома.
Ухвала мотивована тим, що під час ліквідаційної процедури банкрута ліквідатором здійснено відповідні заходи відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ), що підтверджується звітами ліквідатора (проміжний) за період здійснення повноважень ліквідатором, які відповідними ухвалами суду прийняті до відома та оцінивши обсяг роботи, виконаної арбітражним керуючим Окряком А.В. вбачається, що останнім обов'язки, покладені на нього Кодексом, виконувалися належним чином: складено реєстр вимог кредиторів; вчинено дії, направлені на виявлення майна, яке підлягає державній реєстрації, та іншої інформації про боржника; проведено інвентаризацію майна боржника; подано до суду звіти; прийнято участь у судових засіданнях, тощо, а отже перевіривши наданий арбітражним керуючим Окряком А.В. розрахунок основної грошової винагороди, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок є обґрунтованим і арифметично правильним та таким, що відповідає приписам КУзПБ.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ Фірма «Агро» задоволено частково, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 у справі №11/Б-664 в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі № 11/Б-664 про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн скасовано; прийнято в цій частині нове рішення, яким затверджено частково звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» за період з 01.07.2018 до 01.05.2024 у сумі 430 059,90 грн; в решті вимог про нарахування та виплату грошової винагороди відмовлено.
Апеляційний суд, врахував фактичні встановлені обставини справи, висновки зазначені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у даній справі, звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі за період з 01.07.2018 по 01.05.2024, встановив, що частковому затвердженню підлягають вимоги ліквідатора в сумі 430 059,90 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2024 прийнято до відома проміжний звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про хід ліквідаційної процедури банкрута станом на 07.05.2024 у справі №11/Б-664, відсторонено арбітражного керуючого Окряка А.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Опришка О.З.
13.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх.№7119) про визнання поточних грошових вимог до боржника ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас».
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що він виконував у справі про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» повноваження розпорядника майна та ліквідатора банкрута, а тому відповідно до положень КУзПБ йому належить до виплати основна грошова винагорода.
На підтвердження заявлених вимог подано такі документи:
- акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами станом на 01.07.2018;
- акт прийому-передачі печаток та правоустановчих документів ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» від керівника боржника арбітражному керуючому Окряку А.В. від 21.06.2018;
- акт прийому-передачі печаток та правоустановчих документів ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» від арбітражного керуючого Окряка А.В. арбітражному керуючому Опришку О.З. від 24.07.2024;
- реєстр вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» станом на 01.06.2024;
- розрахунок нарахування основної та додаткової винагороди ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» арбітражного керуючого Окряка А.В. за період з 01.07.2018 до 01.06.2024.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025 у задоволенні заяви арбітражного керуючого Окряка А.В. про визнання поточних грошових вимог відносно боржника ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» (вх. №7119 від 13.09.2024) у справі №11/Б-664 відмовлено; відхилено кредиторські грошові вимоги арбітражного керуючого Окряка А.В. про визнання поточних грошових вимог відносно боржника в сумі 898 661,25 грн заборгованості та у сумі 6056,00 грн судового збору.
В обґрунтування ухвали місцевий господарський суд зазначив, що вимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів, порядок їх вирішення, визначений КУзПБ.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2025 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025 залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції, зазначивши, що грошова винагорода розпорядника майна та ліквідатора сплачується у порядку, визначеному у статті 30 та статті 61 КУзПБ, і не може бути визнана як поточні грошові вимоги до боржника.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
В касаційній скарзі арбітражний керуючий Окряк А.В. просить:
- скасувати постанову від 11.06.2025 Західного апеляційного господарського суду та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025 повністю, передати справу на новий розгляд;
- скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 в частині зменшення розміру нарахування та виплати грошової винагороди арбітражного керуючого Окряка А.В. повністю; залишити в силі ухвалу від 23.01.2025 Господарського суду Тернопільської області в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн,
Підставами касаційного оскарження (з урахуванням заяви про усунення недоліків) зазначає:
- щодо ухвали від 13.02.2025 та постанови від 11.06.2025 - суди неправильно відмовили у визнанні вимог скаржника як поточних, хоча частина цих вимог виникла до відкриття ліквідаційної процедури, а тому має характер поточних вимог, підтверджених документально; проігнорували положення статей 1, 10, 30, 60, 61 КУзПБ та статті 43 Конституції України щодо права на платну професійну діяльність; висновки судів суперечить практиці Верховного Суду (постанови №5021/1493/12 від 15.10.2019, №910/4475/19 від 16.07.2020, №923/862/15 від 26.05.2022), які визнають оплату винагороди ліквідатора незалежно від наявності реалізації майна;
- щодо постанови від 29.04.2025 - суд допустив процесуальні порушення (пункт 2 статті 287 ГПК України), оскільки не надав належної оцінки письмовим доказам: звітам ліквідатора, клопотанням про затвердження проміжних звітів, протоколам комітету кредиторів, що підтверджують обсяг виконаної роботи; аргументи суду про нібито продаж майна ліквідатором в особистих інтересах не підтверджені первинною документацією, проігноровано рішення комітету кредиторів від 19.03.2024; суд неправильно застосував статтю 30 КУзПБ, статтю 43 Конституції України, а також судову практику, включно з рішеннями Верховного Суду щодо обов'язкової оплати винагороди арбітражного керуючого навіть без реалізації активів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 2 КУзПБ).
Переглянувши доводи касаційної скарги щодо оскаржуваних судових рішень за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого Окряка А.В. про визнання поточних грошових вимог до боржника колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 4 статті 60 КУзПБ, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
У даній справі, арбітражний керуючий, який виконував обов'язки розпорядника майна боржника та ліквідатора банкрута у справі та якого було відсторонено від виконання обов'язків внаслідок задоволення скарги кредитора боржника на дії та бездіяльність ліквідатора, звернувся з заявою про визнання грошових вимог до боржника, які складаються з несплаченої суми грошової винагороди арбітражного керуючого, які він вважає поточними грошовими вимогами.
За змістом частині чотирнадцятій статті 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 59 КУзПБ визначено наслідки визнання боржника банкрутом, згідно із частиною першою якої з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: - господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; - строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; - у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Зазначеними нормами Закону законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
При цьому, в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
Зі змісту наведеного, слідує, що вимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів, порядок їх вирішення, визначений КУзПБ.
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) визначено положеннями статті 30 КУзПБ.
Частинами 2, 5 вказаної статті встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення). Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.
Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Наведені приписи свідчать, що Кодексом визначено декілька джерел отримання арбітражним керуючим грошової винагороди під час виконання своїх повноважень у процедурі банкрутства.
Згідно із частиною четвертою статті 60 КУзПБ до функцій господарського суду у ліквідаційній процедурі належить розгляд заяв з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Як визначено частиною 3 статтею 61 КУзПБ під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. У разі якщо кредитором боржника є нерезидент України, ліквідатор має право використовувати для розрахунків з таким кредитором валютний рахунок боржника в банківській установі. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Оплата витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, здійснюється у такому порядку: у першу чергу оплачуються витрати, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора; у другу чергу виконуються зобов'язання перед особами, які після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника надавали кредитування, поставляли сировину, комплектуючі з відстроченням платежу.
Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені обставини заяви у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками судів, що грошова винагорода ліквідатора сплачується у порядку, визначеному в статті 30 та статті 61 КУзПБ, і не може бути визнана як поточні грошові вимоги до боржника.
Адже у разі набуття статусу кредитора у справі, арбітражний керуючий, якого було відсторонено від участі у справі внаслідок задоволення скарги кредитора на його дії та бездіяльність, отримає процесуальну можливість впливати на хід ліквідаційної процедури шляхом оскарження судових рішень, що не відповідає меті відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.
Щодо касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 в частині зменшення розміру нарахування та виплати грошової винагороди колегія суддів зазначає таке.
Конституцією України (частини четверта, сьома статті 43) визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2020 у справі №11/Б-664 клопотання арбітражного керуючого Окряка А.В. (вх. №7867 від 03.11.2020) у справі №11/Б-664, задоволено. Встановлено основну грошову винагороду арбітражному керуючому Окряку А.В. за виконання ним повноважень ліквідатора ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/ Б-664 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітраж з 14.06.2018.
14.05.2024 арбітражний керуючий Окряк А.В. звернувся до суду про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" арбітражного керуючого Окряка А.В. за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 та звіту від 06.05.2024 про використання коштів боржника (вх. №3851).
Арбітражним керуючим Окряком А.В. обраховано основну грошову винагороду за виконання ним повноважень ліквідатора, виходячи із встановленого ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2020 у справі №11/Б-664 розміру, а також складено та винесено на розгляд комітету кредиторів звіт про нарахування грошової винагороди за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн.
Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2021 у справі №4/42-Б(906/1210/20) щодо застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012, яка стосується застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак не втратила актуальності після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 23.01.2025 затвердив звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн. Прийняв звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про використання коштів банкрута ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664 у сумі 169685,11 грн до відома.
Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким затвердив частково звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 430 059,90 грн. В решті вимог про нарахування та виплату грошової винагороди - відмовив.
Апеляційний господарський суд керувався встановленими обставинами:
- 07.05.2024 відбулося засідання комітету кредиторів ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", оформлене протоколом №02/2024, на якому вирішено роботу арбітражного керуючого Окряка А.В. із ліквідації банкрута ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" визнати незадовільною. Також вирішено, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" арбітражного керуючого Окряка А.В. розглядати після перевірки діяльності арбітражного керуючого Окряка А.В. під час здійснення повноважень ліквідатора ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" - Міністерством юстиції України;
- зі змісту листа Міністерства юстиції України щодо результатів засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, вбачається, що за результатами розгляду питання пункту 19 порядку денного Комісія прийняла рішення скасувати висновки акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Окряка А.В. від 24.10.2024 за №54, складеного Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, як такі, що не відповідають вимогам п.2 розділу ІІІ Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих та ініціювати проведення територіальним органом Мін?юсту перевірки діяльності арбітражного керуючого Окряка А.В. з питань, викладених у скарзі ТОВ Фірма "Агро" від 17.06.2024, у зв'язку з необхідністю проведення додаткового контролю вх. № 9562 від 12.12.2024);
- 24.12.2024 відбулося засідання комітету кредиторів боржника, шляхом опитування згідно запиту ліквідатора Опришка О.З. від 06.12.2024 №01/Т, оформлено рішенням №03/2024, на якому вирішено звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про хід ліквідаційної процедури ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" станом на 07.05.2024 взяти до відома. Визнати роботу арбітражного керуючого Окряка В.А. в ході ліквідаційної процедури боржника незадовільною і такою, що заподіяла шкоди кредиторам і боржнику. Вирішено відмовити у схвалені звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації за період з 01.07.2018 по 01.05.2024;
- активні дії та заходи були здійснені ліквідатором в періоди: з 01.07.2018 по 31.12. 2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2024, за які з розрахунку двох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, загальна сума грошової винагороди арбітражного керуючого, яка підлягає затвердженню судом, становить 458 596,00 грн;
- у постанові Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у даній справі встановлено, що арбітражний керуючий Окряк А.В., Кобильник С.М. та ОСОБА_2 у складі інвентаризаційної комісії проводили списання непридатного до експлуатації майна банкрута у 2018, 2020 та 2021 році, а ліквідатор здійснював продаж списаного майна в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також Окряку А.В. в рахунок оплати послуг ліквідатора. 29.12.2020 здійснено безпосередній продаж ОСОБА_1 металовиробів (списаного обладнання автомат трубка в кількості 5 шт., вагою 4,0 тн, за ціною 16 800,00 грн, а 14.12.2021 - ялинкових прикрас в асортименті за ціною 4 962,05 грн та ціною 6775,05 грн;
- неоплаченою залишилася сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період здійснення ним повноважень ліквідатора у даній справі в розмірі 430 059,90 грн (458 596,00 грн - 16 800,00 грн - 4962,05 грн - 6775,05 грн).
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком цього суду про те, що звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 підлягає частковому затвердженню у сумі 430059,90 грн.
При цьому викладені у касаційній скарзі доводи скаржника (суд не надав належної оцінки письмовим доказам: звіти ліквідатора, клопотання про затвердження проміжних звітів, протокол комітету кредиторів, що підтверджують обсяг виконаної роботи) направлені виключно на переоцінку доказів та обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).
Поряд з цим за касаційним переглядом цієї справи Верховним Судом не встановлено порушення вимог процесуального закону, адже судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників справи.
У зв'язку з викладеним, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги в частині заперечення встановлених апеляційним судом обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, намагання здійснити їх переоцінку в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Аргументи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених у скарзі низці постанов, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки відмінність правозастосування у вказаних постановах та у цій справі зумовлена іншими встановленими судами фактичними обставинами справ та оціненими доказами, в залежності від яких й прийнято судові рішення.
Таким чином, оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права Верховний Суд відхиляє з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених ухвали та постанов місцевого та апеляційного судів без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025, постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (в частині зменшення розміру нарахування та виплати грошової винагороди) у справі № 11/Б-664 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С.В. Жуков
В.Я. Погребняк