30 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 910/4844/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
на рішення Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року (суддя - Бондаренко-Легких Г. П.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року (колегія судів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді: Тищенко О.В., Сибіга О.М.)
у справі №910/4844/24
за позовом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року у справі №910/4844/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство, позивач) до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) про визнання протиправним рішення відповідача, оформленого листом від 20 лютого 2024 року №130-20.6/07-1849е «Про залишення заяви без розгляду» та зобов'язання повторно розглянути заяву Міністерства про перегляд рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» від 06 лютого 2020 року №113-р у справі № 130-26.13/126-17.
15 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) від Міністерства надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження; рішення Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року у справі № 910/4844/24 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В системі «Електронний суд» документ сформовано 14 жовтня 2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2025 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Колос І. Б., Булгакова І. В.
20 жовтня 2025 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» Міністерство надіслало клопотання про долучення доказів сплати судового збору, до якого долучило платіжну інструкцію №866 від 16 жовтня 2025 року про сплату 12 112,00 грн судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року у справі №910/4844/24.
Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року у справі №910/4844/24 складений 24 вересня 2025 року, тобто останнім днем на її касаційне оскарження є 14 жовтня 2025 року.
В системі «Електронний суд» касаційну скаргу Міністерство сформувало 14 жовтня 2025 року, отже звернулося до Верховного Суду у межах строку, встановленого статтею 288 ГПК України.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України, є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Міністерство в своїй касаційній скарзі вказує, що частиною другою статті 287 ГПК України наведено виключні випадки підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, за якими підставою є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (пункт 4 вказаної статті).
Далі, скаржник посилається на частину третю статті 310 ГПК України, і вказує, що висновки судів свідчать про недослідження матеріалів справи, адже як у позові, так і в апеляційній скарзі Міністерство інформувало та надало відповідні докази судам, зокрема, на 344 сторінках.
Верховний Суд зауважує, що зі змісту пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України вбачається, що недослідження зібраних у справі доказів є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у випадку висновку Верховного Суду про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, посилатися на підставу, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник має у сукупності з посиланням на підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник посилається лише на те, що суди не дослідили та не надали належної оцінки доказам у справі, внаслідок чого ухвалили неправильне рішення, тобто на підставу передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України. Однак не наводить підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Міністерство посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин висновки, які не є релевантними до спірних правовідносин, зокрема, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також щодо трактування Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Однак не пов'язує такого порушення або неправильного застосування цих норм права з конкретною підставою касаційного оскарження, передбаченої одним або декількома пунктами частини другої статті 287 ГПК України.
Пунктом п'ятим частини другої статті 290 ГПК України, зокрема, абзацами другим і третім, передбачено, що:
- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;
- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При цьому, Верховний Суд зауважує, що оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою і третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не виконав з огляду на відсутність належного визначення та обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на те, що касаційна скарга Міністерства у справі №910/4844/24 оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, цю касаційну скаргу належить залишити без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, надати скаржникові строк для усунення недоліків шляхом подання Суду доповнення до касаційної скарги, в яких обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та, залежно від визначених пунктів, навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений в постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору щодо застосування якої саме норми права (зазначити пункт, частину, статтю); або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України (вказати відповідний пункт вказаної норми) з обґрунтуванням того, в чому, на думку скаржника, полягало порушення норм процесуального права (яких саме), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що згідно зі статтею 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
До касаційної скарги, а також до клопотання про долучення доказів, додано квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету, де відправником зазначено Лов'як Світлану Сергіївну (представник позивача, скаржника), а отримувачем Міністерство розвитку громад та територій України (позивач, скаржник) і відсутні докази направлення касаційної скарги та інших доданих до неї документів Антимонопольному комітету України (відповідачу).
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує його процесуальні права, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені частиною третьою статті 2 ГПК України.
Таким чином, Міністерству розвитку громад та територій України необхідно належним чином виконати вимоги статті 291 ГПК України і надати суду докази надсилання Антимонопольному комітету України копій касаційної скарги і доданих до неї документів.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року у справі №910/4844/24 залишити без руху.
2. Надати Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Л. Власов