8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1931/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за первісним позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", м.Харків про стягнення коштів 83 311,20 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", м.Харків до Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, м.Київ
про стягнення збитків 721 203,28 грн. та безпідставно отриманих коштів 59 850,00 грн
за участю представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):Владислав Семиряжко (адвокат);
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):не з'явився.
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмежною відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення пені 33 037,20 грн. та штраф у розмірі 50 274,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані простроченням відповідачем строків поставки Товару, які встановлені договором № 03-25 про закупівлю засобів індивідуального обігріву від 15.01.2023, у зв'язку із чим останньому у відповідності до пункту 8.3 Договору нараховано до стягнення пеню 33 037,20 грн та штраф 50 274,00 грн.
Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
25.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14969), заява про залучення третіх осіб до участі у справі № 922/1931/25 та перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження (вх.№14972), а також зустрічна позовна заява (вх.№14984).
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідач за зустрічним позовом безпідставно відмовився прийняти Першу партію Товару з належним маркуваням (у кількості 30 000 комплектів) за договором № 03-25 про закупівлю засобів індивідуального обігріву від 15.01.2023, що призвело до матеріальних збитків позивача за зустрічним позовом на загальну суму 721 203,28 грн. Крім цього, оскільки позивачем за зустрічним позовом було сплачено АТ «АБ «РАДАБАНК» в порядку регресу виплати АТ «АБ «РАДАБАНК» на користь відповідача за зустрічним позовом гарантійного платіжу за Генеральним договором про надання банківських гарантій №26524/15Г/0 від 30.12.2024 року у розмірі 59 850,00 грн, враховуючи безпідставність нарахування відповідачем за зустрічним позовом пені та штрафу, перераховані кошти у розмірі 59 850,00 грн., на думку позивача за зустрічним позовом, мають бути стягнуті з відповідача, як безпідставно отриманні грошові кошти за договором гарантії.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2025 задоволено заяву (вх.№14972 від 25.06.2025) Товариства з обмежною відповідальністю "Імекс Макс" в частині переходу до розгляду справи у порядку загального позовного провадження; здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/1931/25 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 30.07.2025 р. о 12:00. Також цією ухвалою зустрічну позовну заяву Товариства з обмежною відповідальністю "Імекс Макс" (вх.№14984 від 25.06.2025) залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
30.06.2025 від Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України надійшла відповідь на відзив (вх№15263) та заперечення на клопотання про залучення третіх осіб (вх.15369)
08.07.2025 від Товариства з обмежною відповідальністю "Імек Макс" до суду надійшла заява (вх.№15971) разом з доказами сплати судового збору на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2025.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2025 прийнято зустрічну позовну заяву (вх.№14984 від 25.06.2025) та об'єднано її в одне провадження для спільного розгляду з первісним позовом.
09.07.2025 від Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16152).
Протокольною ухвалою від 30.07.2025 на підставі ст.50 ГПК України відмовлено у клопотанні Товариства з обмежною відповідальністю "Імекс Макс" про залучення третіх осіб, на стороні відповідача за зустрічним позовом - Військової частини НОМЕР_1 , та третіх осіб на стороні позивача -ТОВ «АКАДЕМТЕСТ», АТ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК«РАДАБАНК“», оскільки заявником не наведено яким саме чином рішення у справі вплине на права чи обов'язки зазначених осіб; на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 03.09.2025 о 13:00.
Протокольною ухвалою від 03.09.2025 у задоволенні усного клопотання представника Товариства з обмежною відповідальністю "Імекс Макс" про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів було відмовлено з підстав того, що такий строк на підставі ч.3 ст.177 ГПК України вже був судом продовжений; задоволено усне клопотання представника Товариства з обмежною відповідальністю "Імек Макс" про відкладення судового засідання у зв'язку із чим підготовче засідання відкладено на 17.09.2025 о 13:50.
17.09.2025 від Товариства з обмежною відповідальністю "Імекс Макс" надійшла до суду заява про відкладення підготовчого засідання у справі №922/1931/25 (вх.№21460) в якій заявник також повторно просить суд продовжити строк на проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів. Крім цього, до вказаної заяви долучено наступні речові докази: 1.Комплект засобу індивідуального обігріву, тип 1 - 1 шт; 2.Засіб індивідуального обігріву для рук, тип 1 - 1 шт; 3.Засіб індивідуального обігріву для ніг, тип 1 - 1 шт, 4.Засіб індивідуального обігріву для тіла, тип 1 - 1 шт, які заявник просить врахувати при прийнятті рішення у справі.
Протокольною ухвалою від 17.09.2025 відмовлено в клопотанні представника ТОВ "Імекс Макс" про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з підстав того, що такий строк у відповідності до ч.3 ст.177 ГПК України вже був судом продовжений; додані до заяви (вх.№21460 від 17.09.2025) речові докази на підставі ч.8 ст.80 ГПК України не прийняті судом до розгляду; задоволено клопотання представника ТОВ "Імекс Макс" про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку із чим підготовче засідання було відкладено на 24.09.25 о 13:30.
Протокольною ухвалою від 24.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2025 о 12:00.
Представник Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України у судовому засіданні 22.10.2025 первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити повністю.
ТОВ Імекс Макс" правом на участь свого представника у судовому засіданні 22.10.2025 не скористався. Процесуальні документи в порядку ч. 2-4 ст.120 та ч. 5 ст.242 ГПК України направлялись відповідачу за первісним позовом в електронному вигляді до його зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС.
Відповідно до ч. 1ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі Осіпов проти України, суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
15.01.2025 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі - Позивач за первісним позовом, Відповідача за зустрічним позовом, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» (далі - Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом,Постачальник) укладено договір № 03-25 про закупівлю засобів індивідуального обігріву.
Відповідно до п. м 1.1. Договору Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити Товароодержувачу засіб індивідуального обігріву, тип 1; код ДК 021:2015:35820000-8 «Допоміжне екіпірування», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації (Додатком 1) на Технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1).
Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна вартість по Договору становить 5 985 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 997 500,00 грн.
Згідно положень пункту 5.1. Договору, строк поставки визначається у Графіку постачання (Додаток №4 до Договору). Допускається дострокова поставка Товару за погодженням Сторонами.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що місце поставки Товару, визначено в Додатку №1 до цього Договору.
Згідно пункту 5.8 Договору, уповноваженою особою (уповноваженими особами) Постачальника складається акт приймання-передавання Товару (Додаток 3) до цього Договору у трьох примірниках (перший- Товароодержувач, другий- Покупцю, третій Постачальнику) та надається Покупцю до моменту здійснення поставки Товару. Покупець повертає Постачальнику підписані акт приймання-передавання Товару та акт приймання-передачі запасів, які Постачальник надає в день поставки Товароодержувачу разом з Товаром та документами, визначеними п. 5.4. цього Договору.
Уразі надсилання документів поштою в загальному порядку, витрати, пов'язані з оформленням документів на перевезення та їх передачею покладаються на Постачальника. Після підтвердження Товароодержувачем отримання поставленого Товару шляхом підписання трьох примірників акту приймання-передавання Товару, акти залишаються у Товароодержувача. При отриманні Товару, Товароодержувач має право підписати товаро-транспортну накладну (ТТН) та завірити її печаткою.
У відповідності до пункту 6.3.1. Договору Постачальник зобов'язаний постачати Товароодержувачу Товар в кількості, строк та на умовах даного Договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та Договором (пункт 8.1. Договору).
Відповідно до умов Графіка постачання (Додатку 4 до договору) Постачальник був зобов'язаний здійснити поставку 30000 комплектів засобів індивідуального обігріву до 28.02.2025 та 20000 комплектів засобів індивідуального обігріву до 31.03.2025.
Відповідно до пункту 8.3. Договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
Як зазначає позивач за первісним позовом, ТОВ ««ІМЕКС МАКС», як Постачальник за договором поставив 10.04.2025 року 50000 комплектів Товару за Актом приймання-передавання товарів №167 з порушенням сроків, які обмовлені договором № 03-25, а саме:
30 000 комплектів - поставлено 10.04.2025 з порушенням строків на 40 днів;
20 000 комплектів - поставлено 10.04.2025 з порушенням строків на 9 днів.
Оскільки поставка Товару за Актом приймання-передавання товарів №167 відбулася 10.04.2025 з порушенням строків постачання, з цих підстав позивачем за первісним позовом, відповідно до п.8.3 Договору нараховано пеню у розмірі 33 037,20 грн та штраф у розмірі 50 274,00 грн, які на момент звернення до суду відповідачем не сплачені. Вказане стало підставою для звернення Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України до господарського суду з даним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Заперечуючи проти первісного позову відповідач зазначає, що перша партія Товару (30 000 комплектів) була поставлена ним ще 04.03.2025 р. Так, 04.03.2025 року Товароодержувачем було складено акт огляду та повернення майна №13 засобу індивідуального обігріву, тип 1 в кількості 30000 комплектів (Акт приймання передачі запасів №25-155 від 28.02.2025 року). Відповідно до вищевказаного Акту огляду та повернення майна від 04.03.2025 року №13 комісією призначеною наказом начальника Центральною базою зберігання та постачання Військової частини НОМЕР_1 (Товароодержувачем) було прийнято рішення про повернення засобу індивідуального обігріву, тип 1 у кількості 30000 комплектів у зв'язку з невідповідністю умовам маркування ТС A01XJ.13995 - 441:2023 (01) а саме: п.3.1.6 «вимоги до пакування та маркування» п.п. 3.1.6.2, а також має ознаки перемаркування нанесена наліпка поверх основного напису». У свою чергу, відповідач наполягає на тому, що 30000 комплектів Товару було поставлено ним 04.03.2025 вчасно та з належним маркуванням, оскільки воно відповідало технічним умовам ТС A01XJ.13995-441:2023(01), що підтверджується Протоколом випробувань випробувальної лабораторії ТОВ «АКАДЕМТЕСТ» №2025.00.03.03.12 від 03.03.2025.
У зустрічному позові ТОВ "ІМЕКС МАКС" зазначає, що Товар (засоби індивідуального обігріву) є одноразовим та при відкритті споживчої упаковки під дією повітря розпочинається активація товару, що має наслідком втрату його споживчих властивостей. Оскільки відповідач за зустрічним позовом безпідставно відмовився прийняти товар у кількості 30 000 комплектів, позивач був вимушений утилізувати товар (30 000 комплектів) через відсутність можливості його реалізувати іншим особам. Вимушена утилізація ТОВ «ІМЕКС МАКС» вищевказаного товару в кількості 30 000 комплектів призвела до матеріальних збитків ТОВ «ІМЕКС МАКС» на суму 700000,00 грн. При цьому,витрати на паливо для доставлення Товару від місцезнаходження відповідача за первісним позовом до позивача за первісним позовом (за місцезнаходженням Товароодержувача) та його повернення за місцезнаходженням позивача за зустрічним позовом склали 21 203,28 грн. У зв'язку із наведеним вважає, що завдані позивачу матеріальні збитки у розмірі 721 203,28 грн підлягають стягненню з Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України. Крім цього, ТОВ «ІМЕКС МАКС» було сплачено АТ «АБ «РАДАБАНК» в порядку регресу виплати АТ «АБ «РАДАБАНК» на користь відповідача за зустрічним позовом гарантійного платіжу у розмірі 59 850,00 грн. Оскільки, на думку позивача за зустрічним позовом, з його боку порушення умов Договору не існувало, відповідачем за зустрічним позовом безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 59 850,00 грн, сплачені АТ «АБ «РАДАБАНК» на підставі виданої ним гарантії, а отже у вказаному розмірі ці грошові кошти мають бути стягнуті з відповідача за зустрічним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до додатку 4 до Договору «Графік постачання» сторони обумовили строки поставки 30000 комплектів засобів індивідуального обігріву до 28.02.2025 та 20000 комплектів засобів індивідуального обігріву до 31.03.2025.
Пунктом пункт 5.16. Договору, Сторони встановили, що у випадку, якщо в ході приймання товару буде виявлено Товароодержувачем неякісний Товар або його некомплектність, Товароодержувач складає Акт про виявлені недоліки (приховані недоліки) Товару (який обов'язково містить інформацію про причини не прийняття Товару) в трьох примірниках, два з яких Товароодержувач направляє Покупцю в день його затвердження, у тому числі один примірник Покупець надає Постачальнику.
Судом встановлено, що перша партія Товару у кількості 30 000 комплектів була відправлена Постачальником 04.03.2025 року, однак 04.03.2025 року комісією військової частини НОМЕР_1 складено акт огляду і повернення №134, яким встановлено невідповідність маркування товару пункту 3.1.6.2 технічної специфікації ТС A01XJ.13995-441:2023(01) - нанесення наклейки поверх основного маркування, а саме зміна напису «ВЛАСНІСТЬ ЗСУ, НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ» на «ВЛАСНІСТЬ ДПСУ, НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ».
Суд наголошує, що зазначений акт підписаний представником Постачальника без будь-яких зауважень.
Відповідно до пункту 5.18. Договору, постачальник зобов'язаний у термін не більше 5 (п'яти) днів від дати отримання претензії від покупця усунути виявлені недоліки.
Позивач у відповідності до п.5.18 Договору, направив Відповідачу лист-вимогу від 07.03.2025 року №06.1/2445-25, в якому вимагав невідкладно усунути виявлені недоліки та поставити товар належної якості упродовж п'яти днів з моменту отримання цього листа.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІМЕКС МАКС» здійснив заміну першої партії Товару (30000 комплектів) і виконав поставку всього обсягу Товару 10.04.2025 (Акт приймання-передавання №167 від 28.03.2025), чим підтвердив фактичне існування дефектів у першій партії.
Таким чином, суд вважає, що поведінка відповідача за первісним позовом є взаємовиключною: відповідач одночасно стверджує, що поставлений товар відповідав вимогам маркування, але потім після отримання вимоги про усунення виявлених недоліків його замінює.
При цьому, Суд відхиляє посилання ТОВ «ІМЕКС МАКС» на Протокол випробувань випробувальної лабораторії ТОВ «АКАДЕМТЕСТ» №2025.00.03.03.12 від 03.03.2025 як на доказ відповідності маркування Товару, оскільки у висновку (п.8) протоколу зазначено що «Засіб індивідуального обігріву», не відповідає п. 3.1.6.2 TC A01XJ.13995-441:2023 (01) «Засіб індивідуального обігріву» у обсязі згідно до розділу 7 даного протоколу.
Відповідно до ч.1 ст. 674 ЦК України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.1 ст. 686 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки. У даному випадку, маркування є невід'ємною частиною упаковки та її відповідності, і його неналежний стан (у тому числі перемаркування) прирівнюється до неналежної упаковки.
Таким чином, зафіксована в акті огляду та повернення від 04.03.03.2025 №13 невідповідність маркування є належним доказом підтвердженням факту порушення ТОВ «ІМЕКС МАКС» вимог щодо маркування.
Цивільним законодавством України передбачено, що за порушення принципу належного виконання настає цивільно-правова відповідальність, встановлена договором або законом.
Міри цивільно-правової відповідальності - забезпечувальні зобов'язання, які стимулюють боржника до належного виконання зобов'язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником.
Забезпечувальне зобов'язання має акцесорний (додатковий) характер щодо основного (забезпеченого) зобов'язання. Акцесорність означає, що забезпечувальне зобов'язання не може існувати само по собі, без зв'язку з основним зобов'язанням. Воно виникає для забезпечення певного зобов'язання і поділяє долю останнього.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Положеннями статті 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом положень частини 1 статті 1, частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 14 Господарського кодексу України спеціальні норми Господарського кодексу, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу, які містять відповідне загальне регулювання.
Приписами статті 200 Господарського кодексу України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією закріплені у статті 563 Цивільного кодексу України, а саме: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що Постачальник для забезпечення виконання Договору надає Покупцю на дату укладання цього Договору банківську гарантію у розмірі 1 (одного) відсотка від ціни цього Договору, що складає 59 850,00 грн.
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у банківській гарантії, яка надається банком-гарантом, визначаються наступні умови, за яких Покупцю надається право вимагати платіж (суму гарантії): 1) за порушення Постачальником строків виконання зобов'язання, передбаченого Договором або чинним законодавством України; 2) за порушення Постачальником умов зобов'язання щодо якості (комплектності) робіт (товарів або послуг), передбаченого Договором або чинним законодавством України; 3) за порушення Постачальником своїх зобов'язань, передбачених Договором; 4) за порушення Постачальником інших умов Договору та чинного законодавства України.
Пунктом 7.4. визначено, що у разі порушення Постачальником зобов'язання, забезпеченого банківською гарантією, банк-гарант зобов'язаний сплатити Покупцю грошову суму відповідно до умов банківської гарантії. Вимога Покупця до банкугаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним банківської гарантії пред'являється у письмовій формі.
Акт огляду і повернення № 134 від 04.03.2025 та протокол випробувань № 2025.00.03.03.12 від 03.03.2025 документально підтверджують, що гарантійний випадок настав.
Оскільки Постачальник порушив умови договору щодо якості товару, Покупець звернувся до банку-гаранта з письмовою вимогою № МОБ.1/4896-25 від 27.05.2025 про сплату гарантійної суми, яку АТ «РАДАБАНК» виконав у повному обсязі, перерахувавши Покупцю 59 850,00 грн.
Таким чином, стягнення гарантійного платежу у розмірі 59 850,00 грн (банківська гарантія) зумовлене невиконанням ТОВ «ІМЕКС МАКС» своїх договірних зобов'язань, відповідає умовам Договору та є правомірним.
З урахування вищевикладеного, дослідивши матеріали зустрічного позову ТОВ «ІМЕКС МАКС» до Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України про стягнення матеріальних збитків за нібито безпідставне повернення товару суд дійшов висновку, що заявлені вимоги за зустрічним позовом є безпідставними і не підлягають задоволенню.
З досліджених судом письмових доказів слідує, що поставка товару за Договором, в обумовленій Договором кількості відбулася. Факт відповідних поставок товару підтверджується зазначеним вище актом приймання-передавання №167 від 28.03.2025, підписаним з боку Товароодержувача 10.04.2025.
Матеріали справи свідчать, що строки поставки, які сторонами були визначені в Додатку 4 до Договору «Графік постачання», ТОВ «ІМЕКС МАКС» дотримані не були.
Пунктом 8.3. Договору обумовлено,що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
Судом перевірений вказаний позивачем розрахунок штрафних санкцій та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний правильно.
Оскільки судом встановлений та відповідачем за первісним позовом не спростовано факт порушення строків поставки товарів в обумовлений Договором строк, первісні позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 33 037,20 грн та штрафу у розмірі 50 274,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тоді як вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з огляду їх недоведеність та спростування наявними у справі доказами.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, понесені Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України витрати за первісним позовом у зв'язку з оплатою судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ «ІМЕКС МАКС»; витрати «ІМЕКС МАКС» зі сплати судового збору за зустрічним позовом залишаються за останнім.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМЕКС МАКС" (адреса Харківська обл., місто Харків, пр.Науки, будинок 54,61072; код ЄДРПОУ 42831345) на користь ГОЛОВНОГО ЦЕНТРУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА, РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА ЗАКУПІВЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (адреса Україна, 02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯЛТИНСЬКА, будинок 11; код ЄДРПОУ 23311317) пеню у розмірі 33 037 грн. 20 коп., штраф у розмірі 50 274 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору 2 422 грн. 40 коп.
В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" жовтня 2025 р.
Суддя С.Ч. Жельне