Рішення від 29.10.2025 по справі 922/3936/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3936/24 (922/2638/25)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма капітал" (04111, м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 72, оф. 82, код ЄДРПОУ 42485162)

до 1. Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" (64508, Харківська обл., Красноградський р-н, с. Сугарівське, код ЄДРПОУ 00851198), 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 38, кімната 317 Ж, код ЄДРПОУ 41046701)

про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах справи про банкрутство ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки"

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2024, крім іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Магма Капітал" до боржника в розмірі 8421011,71 грн - основного боргу, 591956,73 грн - пені та 24224,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бандолу О.О.

30.07.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява (вх.№2638) Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма капітал" (позивач) до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" (відповідач1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" (відповідач2), в якій позивач просить суд, крім іншого, визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №15/11 датований “ 15» листопада 2021 року укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" та Приватним акціонерним товариством “Сахновщинське імені М.О. Ключки» та застосувати наслідки недійсності правочину; стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати у справі.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство передана на розгляд судді Усатому В.О.

Ухвалою суду від 01.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма капітал" до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки", Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" про визнання недійсним правочину (вх.№2638 від 30.07.2025) - залишено без руху. Постановлено позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме:

- конкретизувати прохальну частину позовної заяви, зокрема позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину;

- надати докази оплати судового збору у встановленому порядку у розмірі 2422,40 грн.

Роз'яснено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма капітал" 01.08.2025 після 17 години.

Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 01.08.2025 отримана заявником 04.08.2025, з огляду на що строк на усунення недоліків позовної заяви - до 14.08.2025 включно.

05.08.2025 до суду на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 01.08.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№17998), в якій останній просить суд:

1. Прийняти дану заяву як заяву про уточнення позовних вимог та вважати позовні вимоги у справі №922/3936/24 (922/2638/25) наступними: визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №15/11 датований “ 15» листопада 2021 року укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" та Приватним акціонерним товариством “Сахновщинське імені М.О. Ключки»;

2. Долучити до матеріалів справи доказ оплати судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи, що суддя Усатий В.О. в період з 04.08.2025 по 12.08.2025 включно перебував у відпустці, суд розглянув вищезазначену заяву у перший робочий день судді, а саме 13.08.2025.

Ухвалою суду від 13.08.2025, крім іншого, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма капітал" до 1.Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" (вх.№2638/25 від 30.07.2025) до розгляду в межах справи №922/3936/24 про банкрутство ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки". Відкрито провадження у справі № 922/3936/24 (922/2638/25). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачам, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідачі мають надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідачі мають надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз'яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

04.09.2025 до суду від відповідача2 надійшли письмові пояснення у справі (вх.№20228 від 04.09.2025).

Розглянувши означені письмові пояснення (вх.№20228 від 04.09.2025), суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ст.113 ГПК України). Згідно з ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2025 відповідачам, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" та отримано останнім 14.08.25 о 16:53. З урахуванням вищевикладеного, строк для подання відповідачем2 відзиву на позов сплинув 29.08.2025. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 119 ГПК України суд має за власною ініціативою продовжити процесуальний строк. Відповідно до ч.2, ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Загальні вимоги до форми та змісту відзиву встановлені ст.165 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, що поняття "письмові пояснення відповідача" норми вказаного кодексу не містять. Разом з цим суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду. Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21). Враховуючи вищевикладене, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист та дотримання принципів господарського судочинства, суд вважає за можливе продовжити за власною ініціативою процесуальний строк на подання відзиву другому відповідачу, прийняти письмові пояснення на позовну заяву (вх.№20228 від 04.09.2025) до розгляду та долучити їх до матеріалів справи В ЯКОСТІ ВІДЗИВУ, передбаченого ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

18.09.2025 до суду від представника позивача надійшла заява (вх.№21571) , в якій останній просить суд розгляд справи №922/3936/24 (922/2638/25) здійснювати з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою від 19.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача (вх.№21571 від 18.09.2025) про розгляд справи № 922/3936/24 (922/2638/25) за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.09.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№21839).

Розглянувши означені додаткові пояснення позивача (вх. №21839 від 22.09.2025), суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, ЯКЩО ВИЗНАЄ ЦЕ НЕОБХІДНИМ. Згідно ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. В даному разі суд не визнавав необхідним встановити для позивача строк для подачі додаткових пояснень щодо окремого питання. НАТОМІСТЬ, судом враховано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ст.113 ГПК України). Згідно з ч.4 ст.166 Господарського процесуального кодексу України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. Ухвалою суду від 13.08.2025 судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Відповідно до квитанції №4389716 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, позивач отримав письмові пояснення відповідача2 у справі № 922/3936/24 (922/2638/25)(вх.№20228 від 04.09.2025), які долучені судом в якості відзиву - 03.09.2025 о 18:23 год. Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. В даному випадку суд застосовує аналогію закону, зокрема ч. 6 ст. 242 ГПК України, отже, письмові пояснення відповідача2 (вх.№20228 від 04.09.2025) у справі № 922/3936/24 (922/2638/25), які долучені судом в якості відзиву, отримані позивачем 04.09.2025 , з огляду на що строк, встановлений ухвалою суду від 13.08.2025 позивачу для подання відповіді на відзив на позовну заяву сплинув 09.09.2025. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 119 ГПК України суд має за власною ініціативою продовжити процесуальний строк. Відповідно до ч.2, ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Загальні вимоги до форми та змісту відповіді на відзив встановлені ст.166 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, що поняття "додаткові пояснення позивача" норми ст.166 ГПК України не містять. Разом з цим суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду. Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21). Враховуючи вищевикладене, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист та дотримання принципів господарського судочинства, суд вважає за можливе продовжити за власною ініціативою процесуальний строк на подання відповіді на відзив відповідача2 позивачу, прийняти додаткові пояснення (вх.№21839 від 22.09.2025) до розгляду та долучити їх до матеріалів справи В ЯКОСТІ ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ відповідача2, передбаченого ст.166 Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2025 до суду від розпорядника майна ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" арбітражного керуючого Бандоли О.О. надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (вх.№22056).

Враховуючи, що суддя Усатий В.О. з 25.09.2025 по 27.09.2025 включно перебував у відрядженні, а з 30.09.2025 по 17.10.2025 включно - у відпустці, ухвалою суду від 20.10.2025 повернуто арбітражному керуючому Бандолі О.О. пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (вх.№22056 від 23.09.2025) без розгляду.

Вищезазначена ухвала мотивована тим, що у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Магма капітал" (а ні в мотивувальній частині, а ні в прохальній частині) не порушено питання про залучення у справі № 922/3936/24 (922/2638/25) розпорядника майна ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" арбітражного керуючого Бандолу О.О. в якості третьої особи; не надано жодного обґрунтування підстав залучення останнього до участі у даній справі; не зазначено правового статусу останнього з урахуванням положень ГПК України (на стороні кого арбітражного керуючого Бандолу О.О. слід залучити до участі у даній справі). Суд констатував, що матеріали справи № 922/3936/24 (922/2638/25), також, не містять окремої заяви учасників справи про залучення розпорядника майна ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" арбітражного керуючого Бандолу О.О. до участі у даній справі в якості третьої особи. Крім того, матеріали справи № 922/3936/24 (922/2638/25) не містили і заяви розпорядника майна ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" арбітражного керуючого Бандоли О.О. про вступ у справу в якості третьої особи. Заявник - розпорядник майна ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" арбітражний керуючий Бандола О.О. не є ані стороною у справі № 922/3936/24 (922/2638/25), ані третьою особою станом на час постановлення даної ухвали, при цьому, його статус сторони у справі № 922/3936/24 про банкрутство ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" не є підставою для автоматичного набуття статусу учасника у справі позовного провадження в розумінні положень ГПК України.

30.09.2025 та 08.10.2025 до суду від відповідача2 надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№22627 та вх.№23392).

Розглянувши означені додаткові пояснення відповідача2 ( вх.№22627 від 30.09.2025 та вх. №23392 від 08.10.2025), суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, ЯКЩО ВИЗНАЄ ЦЕ НЕОБХІДНИМ. Згідно ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. В даному разі суд не визнавав необхідним встановити для відповідача2 строк для подачі додаткових пояснень щодо окремого питання. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ст.113 ГПК України). Згідно з ч.4 ст.167 Господарського процесуального кодексу України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. Ухвалою суду від 13.08.2025 судом встановлено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Відповідно до квитанції №4548251 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, відповідач2 отримав додаткові пояснення позивача у справі № 922/3936/24 (922/2638/25)(вх.№21839 від 22.09.2025), які долучені судом в якості відповіді на відзив відповідача2 - 22.09.2025 о 10:31 год., з огляду на що строк, встановлений ухвалою суду від 13.08.2025 відповідачу2 для подання заперечень на відповідь на відзив сплинув 29.09.2025. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 119 ГПК України суд має за власною ініціативою продовжити процесуальний строк. Відповідно до ч.2, ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Загальні вимоги до форми та змісту відповіді на відзив встановлені ст.166 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, що поняття "додаткові пояснення відповідача" норми ст.167 ГПК України не містять. Разом з цим суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду. Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21). Враховуючи вищевикладене, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист та дотримання принципів господарського судочинства, суд вважає за можливе продовжити за власною ініціативою процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив відповідачу2, прийняти додаткові пояснення ( вх.№22627 від 30.09.2025 та вх. №23392 від 08.10.2025) до розгляду та долучити їх до матеріалів справи В ЯКОСТІ ЗАПЕРЕЧЕНЬ на відповідь на відзив позивача, передбачених ст.167 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому судом враховано, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 910/2116/21 (910/12050/21).

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, перебування с. Усатим В.О. у відрядженні з 25.09.2025 по 27.09.2025 включно та у відпустці з 30.09.2025 по 17.10.2025 включно, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

25.12.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство № 74944.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 у справі №922/3936/24 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29.05.2025 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" залишено без задоволення; постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 у справі №922/3936/24 залишено без змін.

Під час перебування справи в суді апеляційної інстанції до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від ТОВ "Харків Інжиніринг Сервіс" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 2128 від 27.01.2025), направлена до суду через систему "Електронний суд" 24.01.2025, в якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги до боржника на загальну суму 98009559,44 грн (з яких: 62 752 614,44 грн - основний борг, 5 812 783,27 грн - 3% річних, 29 444 161,73 грн - інфляційні втрати) та 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 23.06.2025 у справі №922/3936/24 призначено заяву ТОВ "Харків Інжиніринг Сервіс" з грошовими вимогами до боржника (вх. № 2128 від 27.01.2025) до розгляду в попередньому засіданні суду.

30.07.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява (вх.№2638) Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма капітал" (позивач) до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" (відповідач1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" (відповідач2), в якій позивач просить суд, крім іншого, визнати недійсним Договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №15/11 датований “ 15» листопада 2021 року укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" та Приватним акціонерним товариством “Сахновщинське імені М.О. Ключки»; стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати у справі.

15.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" (далі - Первісний кредитор) та Приватним акціонерним товариством “Сахновщинське імені М.О. Ключки» (далі -Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №15/11 (далі Договір відступлення №15/11).

Відповідно до п. 1 Договору відступлення №15/11 первісний кредитор передає належне йому право вимоги до :

- ТОВ "ЕКСПЕРТ АГРО УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 37773353, (далі - Боржник-1), згідно з Договором поставки добрив мінеральних фосфорні-суперфосфат у гранулах у кількості 66 тон., загальною вартістю 471 880, 73 грн. (чотириста сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 73 копійки, з врахуванням ПДВ), що був укладений 04.03.2020 року у спрощений спосіб між ТОВ “ФГ“Шубське», код ЄДРПОУ 34073367 та Боржником-1 шляхом прийняття пропозиції та оплати виставленого рахунку № 58 від 02.03.2020 р. (далі - Основний Договір-1);

- ТОВ “ІНТЕГРАЛ МАКС», код ЄДРПОУ 43362537, (далі - Боржник-2), згідно з Договором позики №25/05 від 25.05.2020 на суму 919 764,46 грн. (дев'ятсот дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 46 копійок), що був укладений між ТОВ “АКСІОМА ТАЙП», код ЄДРПОУ 41025131, та Боржником-2 (далі - Основний Договір-2);

- ТОВ “НВП “ДОНБАСВУГІЛЛЯ», код ЄДРПОУ 41824656, (далі - Боржник-3), згідно Договором № 15/03-т від "15" березня 2019 р. на суму 151 578,00 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім гривень 00 копійок), що був укладений між ТОВ “ХСМ-2016», код ЄДРПОУ 40689483, та Боржником-3 (далі - Основний Договір-3);

- ТОВ “НВП “ДОНБАСВУГІЛЛЯ», код ЄДРПОУ 41824656, (далі - Боржник-3), згідно з Договором № 18/03-19 від "18" березня 2019 р. на суму 936 325,33 грн. (дев'ятсот тридцять шість тисяч триста двадцять п'ять гривень 33 копійки), що був укладений між ТОВ “АКСІОМА ТАЙП», код ЄДРПОУ 41025131, та Боржником-3 (далі - Основний Договір-4);

- ТОВ “НВП “ДОНБАСВУГІЛЛЯ», код ЄДРПОУ 41824656, (далі - Боржник-3), згідно з Договором № К/1-19 від "03" червня 2019 р. на суму 1 505 651,72 грн. (один мільйон п'ятсот п'ять тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 72 копійки), що був укладений між ТОВ “КИЇВСТРОЙТОРГ», код ЄДРПОУ 41300924, та Боржником-3 (далі - Основний Договір-5);

- ТОВ “НВП “ДОНБАСВУГІЛЛЯ», код ЄДРПОУ 41824656, (далі - Боржник-3), згідно з Договором № К/2-19 від "02" липня 2019 р. на суму 152 031,60 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі тридцять одна гривня 60 копійок), що був укладений між ТОВ “КИЇВСТРОЙТОРГ», код ЄДРПОУ 41300924, та Боржником-3 (далі - Основний Договір-6);

- ТОВ “Фінансова компанія “КАПІТАЛ ЕКСПРЕС», код ЄДРПОУ 36893502, (далі - Боржник-4), згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 11 березня 2021 року ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЛІГАЛ ФІНАНС» (Основний договір - 7) на загальну суму 58 615 382,60 гривень (п'ятдесят вісім мільйонів шістсот п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 60 копійок),

а Новий кредитор приймає дане право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основними Договорами.

Згідно пункту 1.1.1 Договору відступлення прав, право вимоги виникло у Первісного кредитора:

- на суму 471 880,73грн, на підставі укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Лігал Фінанс», код ЄДРПОУ 34073367, Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №31/07 від 31.07.2020року;

- на суму 919 764,46грн на підставі укладеного з ТОВ «Аксіома Тайп», код ЄДРПОУ 41025131, Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №01/09 від 01.09.2021року;

- на суму 151 578,00грн. на підставі укладеного з ТОВ «ХСМ-2016», код ЄДРПОУ 40689483, Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №20/05 від 20.05.2020року;

- на суму 936 325,33грн, на підставі укладеного з ТОВ «Аксіома Тайп», код ЄДРПОУ 41025131, Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №16/06 від 16.06.2020року;

- на суму 1 505 651,72грн., на підставі укладеного з ТОВ «Київстройторг», код ЄДРПОУ 41300924, Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №14/05 від 14.05.2020року;

- на суму 152 031,60грн. на підставі укладеного з ТОВ «Київстройторг», код ЄДРПОУ 41300924, Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №14/05 від 14.05.2020року;

- на суму 58 615 382,60грн. на підставі укладеного з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛІГАЛ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 34073367, Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №27/10 від 27.10.2020року

Відповідно до п. 2.1. Договору відступлення №15/11, згідно з відступленням прав вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму в розмірі 62 752 614,44 грн (шістдесят два мільйони сімсот п'ятдесят дві тисячі шістосот чотирнадцять гривень 44 копійки) шляхом безготівкового перерахування протягом 5 (п'яти) днів з моменту пред'явлення Первісним кредитором відповідної письмової вимоги.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. (п. 5.1. Договору відступлення №15/11).

Згідно з 6.1. Договору відступлення №15/11, Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи №922/3936/24 (т.13 а.с. 49) 16.11.2021 Приватне акціонерне товариство "Сахновщинське імені М.О. Ключки" в особі директора Ключки Вікторії Миколаївни отримало вимогу до Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №15/11 від 15 листопада 2021 року (вимога датована 16.11.2021) сплатити Первісному кредитору суму у розмірі 62 752 614,44 гривень не пізніше 22 листопада 2021 року.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс", станом на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі №922/3936/24, виконання умов Договору відступлення №15/11 в частині оплати зі сторони Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" здійснені не були.

Матеріали справи №922/3936/24 та справи № 922/3936/24 (922/2638/25) не містять доказів безготівкового перерахування Приватним акціонерним товариство "Сахновщинське імені М.О. Ключки" суми в розмірі 62 752 614,44 грн. на виконання умов Договору відступлення №15/11.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магма капітал" обґрунтовувало позовні вимоги наявністю в оспорюваного договору ознак фраудаторного правочину, що є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ч.2 ст. 42 КУЗпБ України. Позивач, крім іншого, зазначив, що оспорюваний правочин призвел до неплатоспроможності боржника, укладена керівником боржника із перевищенням посадових повноважень, є завідомо невигідним для боржника, не відповідає статутній діяльності боржника.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.

Як встановлено ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов'язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину.

Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення). Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/12787/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 дійшла наступної правової позиції.

Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті З ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання зловживання правом передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник мас уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021року у справі №910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року №2-р(П)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку, Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають наметі стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця

Суд наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог дружнього кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

Також законодавством про банкрутство (частина перша статті 42 КУзПБ) кредитор у справі про банкрутство наділений повноваженнями на звернення до суду у справі про банкрутство про визнання недійсними окремих угод боржника, вчинених у підозрілий період (за три роки до моменту відкриття провадження у справі та під час процедури банкрутства). У такому випадку кредитор діє на захист прав боржника, маючи похідний інтерес (постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц (провадженням 14-122цс20, пункт 78)) щодо задоволення грошових вимог у справі про банкрутство за рахунок активів боржника (якщо за наслідком укладення фраудаторного правочину було відчужено гроші, рухоме або нерухоме майно, яке підлягало включенню до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів боржника).

Кодекс України з процедур банкрутства є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів (частина шоста статті 12 ГПК України).

Особливістю провадження у справі про банкрутство є велика кількість учасників провадження, на відміну від позовного провадження, яке учасниками справи визнає сторін і третіх осіб (частина перша статті 41 ГПК України). Так, абзацами двадцять другим і двадцять четвертим частини першої статті 1 КУзПБ до учасників у справі про банкрутство віднесено сторін (конкурсних кредиторів (представника комітету кредиторів), забезпечених кредиторів, боржника (банкрута)), а також: арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представника органу місцевого самоврядування, представника працівників боржника, уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.

Також, частиною другою статті 7 КУзПБ визначено юрисдикційність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавством про банкрутство розширено межі щодо можливості залучення до провадження у справі різних осіб (учасників провадження) задля досягнення процесуальної економії розгляду всіх спорів щодо активів боржника у межах єдиного провадження - провадження у справі про банкрутство та прискорення самого провадження у справі про банкрутство, яке часто зупинялося для розгляду спорів окремих учасників у різних провадженнях у судах різних юрисдикцій.

Боржник і кредитор у справі про банкрутство зазвичай виступають як протилежні сторони процесу. Однак у випадку, якщо кредитор звертається до суду з вимогою про визнання недійсними угод боржника, укладених за три роки до порушення справи про банкрутство або у процедурі банкрутства (підозрілі правочини), зазначаючи про недобросовісність дій боржника, кредитор фактично діє в інтересах боржника, оскільки його недобросовісний орган управління вчинив дії з відчуження активів боржника на шкоду всім кредиторам неплатоспроможного боржника (частина перша статті 42 КУзПБ).

Суд зазначає, що заявлення ТОВ "Харків Інжиніринг Сервіс" грошових вимог на підставі оспорюваного договору, надає позивачу право на оспорення цього договору як на підставі загальних засад цивільного та господарського законодавства так і на підстав вимог спеціального законодавства, зокрема КУзПБ. Такий позов направлений на захист порушеного права на отримання справедливого задоволення його кредиторських вимог та є ефективним способом захисту такого права.

Позивач оспорює правочин - договір відступлення права вимоги, датою укладення якого є 15.11.2021.

Провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" відкрито 24.12.2024, тобто оспорюваний позивачем правочин укладений НЕ у підозрілий період, визначений ст. 42 КУзПБ (більш ніж 3 роки до порушення провадження у справі про банкрутство), що унеможливлює застосування положень ст.42 КУзПБ до спірних правовідносин, тому відсутні правові підстави для визнання недійсним зазначеного договору відступлення права вимоги з підстав, передбачених ст. 42 КУзПБ.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/111268/16-ц, відповідно до якого позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний правочин), на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися при цьому на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

Відповідно до приписів ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1. ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України всановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням у пункті 14.1.255 Податкового кодексу України відступлення права вимоги є операцією з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору чи без такої компенсації.

Тобто відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто сукупність прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним.

У постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 Велика Палата Верховного Суду, вказала, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу права вимоги та відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора не є втручанням у майнову сферу боржника.

Унаслідок відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор у зобов'язанні замінюється новим кредитором, але зміст зобов'язання не змінюється: новий кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в тому ж обсязі, в якому мав вимагати первісний кредитор до вчинення цесії, і на тих самих умовах (ст. 514 ЦК України).

Суд зазначає про те, що дають змогу кваліфікувати договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

Сам по собі факт пред'явлення позову не може свідчити про беззаперечну обґрунтованість позовних вимог, однозначне їх задоволення, а таке звернення з позовом не може зупинити господарську діяльність особи, до якої пред'явлено позов, зокрема можливість розпоряджатися майном (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 02.05.2023 року по справі №904/648/22

Позивач вказав, що ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" взявши на себе грошові зобов'язання в сумі 62 752 614,44 грн. за оспорюваним договором стало неплатоспроможним ще у 2021 році після отримання 16.11.2021 вимоги оплатити придбані права вимоги від продавця ТОВ «ХАРКІВ ІНЖИНІРИНГ СЕРВІС».

Суд зазначає, що за загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини, а розподіл тягаря доказування визначається предметом спору (статті 13, 14, 73, 74, 80 ГПК України).

За змістом статей 13, 14, 73, 74, 80 ГПК України усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у відповідний строк повинна бути письмово доведена позивачем (заявником) до суду та належним чином обґрунтована.

Позивач же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №913/317/18, від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі №908/2828/19, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі №924/1103/19.

Поряд з цим суд наголошує, що збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду (частина перша статті 14 ГПК України).

Судом враховано висновок Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 05.08.2025 по справі № 910/430/22 (910/17536/23) щодо необхідності встановлення обставин щодо фінансового стану боржника, розміру його зобов'язань та активів станом на день укладення оспорюваного правочину, а також обставини щодо того, чи боржник взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним та щодо того, чи виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим внаслідок укладення оспорюваного правочину.

У цій справі, вказавши, що взяте на боржника зобов'язання за спірним договором призвело до неплатоспроможності відповідача1(боржника) позивач не навів достатнього обґрунтування, яким чином оспорюваний правичин спричинив негативні наслідки для боржника та кредиторів, в чому виразилися недобросовісні дії його сторін або зловживання правом.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази неплатоспроможності боржника внаслідок укладення оспорюваного правочину.

Позивачем не надано суду жодних доказів та пояснень стосовно того, яка була наявна у ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" сума невиконаних ним грошових зобов'язань, строк виконання яких настав, станом на час укладення спірного правочину; розмір зобов'язань та активів боржника станом на день укладення оспорюваного правочину; чи виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим внаслідок укладення оспорюваного правочину.

Крім того, у даному разі судом враховується висновок Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 28.09.2022 по справі № 910/1539/21 (910/9303/21) стосовно того, що суди попередніх інстанцій, обмежившись твердженням про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів, не надали оцінки дійсним мотивам, через які боржником вчинено оспорювані правочини про отримання фінансової допомоги, добросовісність цих мотивів в контексті наявності підстав для їх недійсності визначених в статті 42 КУзПБ, за змістом якої правочини можуть бути визнані недійсними, якщо вони завдали збитки боржнику або кредиторам.

Судом встановлено, що відповідач1 у відзиві на грошові вимоги ТОВ «ХАРКІВ ІНЖИНІРИНГ СЕРВІС» від 03.09.2025 року у справі №922/3936/24 про банкрутство ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" не заперечував про факт виникнення у нього заборгованості на підставі оспорюваного договору, надав мотиви його укладання, вказавши, що боржник розглядав його укладання як стратегічне фінансове рішення, що спрямоване як на забезпечення поточних та майбутніх надходжень до підприємства, так і на збереження та примноження його активів у межах дозволеного законом механізму та порядках.

Верховний Суд у постанові по справі №910/20146/20 (910/9531/22) зазначив, що в силу закону майно юридичної особи фактично є способом забезпечення майбутніх зобов'язань боржника перед третіми особами-кредиторами. За загальним правилом майнова сутність господарювання полягає у відносно еквівалентному обміні матеріальними цінностями задля забезпечення росту у суб'єкта господарювання виробництва товарів, надання послуг. Таким чином навмисне зменшення майнової основи суб'єкта господарювання без наявності підстав вважати, що таке зменшення буде компенсовано відносно рівним еквівалентом з боку контрагента, знижує можливість такого суб'єкта відповідати перед своїми кредиторами належним йому майном, що і виступає безпосередньою ознакою фраудаторності та її економічною сутністю. При цьому поява у майбутньому кредиторів у справі про банкрутство не впливає на економічну сутність фраудаторного правочину і не змінює фраудаторної природи такого правочину.

Суд зазначає, що за результатами оспорюваного правочину, боржник отримав право вимоги за ціною, яка є співмірною із ціною права вимоги.

Щодо тверджень позивача в частині того, що види діяльності відповідача1 не передбачають діяльність із факторингу чи придбання прав вимоги у третіх осіб, суд вважає необхідним вказати, що договір відступлення права вимоги є цивільно-правовим правочином відповідно до Цивільного кодексу України, що не потребує наявності спеціального статусу чи ліцензії. Такий договір може укладатися будь-якими фізичними або юридичними особами, незалежно від того, чи мають вони статус фінансової установи або ліцензію на надання фінансових послуг. (Подібна позиція висловлена в межах постанови ВП ВС від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 та у постанові ВП ВС від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16). Укладання договорів відступлення права вимоги не суперечить законодавству, навіть якщо це не є основним видом діяльності юридичної особи.

Щодо тверджень позивача в частині того, що ціна за оскаржуваним договором неринкова та завищена , суд не погоджується з таким висновком позивача з огляду на таке.

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а ціна в договорі, як одна з його істотних умов, встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 ст. 632 ЦК України).

Сторонами договору було досягнуто згоди щодо ціни продажу права вимоги у належній формі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України основною засадою цивільного законодавства є свобода договору.

У частині 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливост.

Суд погоджується з аргументами відповідача2, що ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" та ТОВ "Харків Інжиніринг Сервіс" користуючись принципом диспозитивності та власною дискрецією в формулюванні істотних умов договору визначили узгоджену суму оплати , яка в самостійному порядку не свідчить про її неналежність та завищення.

Позивач не роз'яснює, які саме обставини свідчать про значну завищеність ціни відступлення права вимоги за спірним договором, а лише посилається на факт їх набуття одним із попередніх кредиторів за ціною нижчою , ніж номінальна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Позивач не надав суду доказу на підтвердження того, що СТАНОМ НА ЧАС УКЛАДАННЯ ОСПОРЮВАНОГО ПРАВОЧИНУ сума оплати у договорі відступлення права вимоги була свідомо завищена.

Щодо доводів позивача про не відображення у фінансовій звітності відповідної дебіторської та кредиторської заборгованості, суд зазначає, що така обставина не може слугувати доказом неукладення сторонами договору відступлення права вимоги №15/11 від 15 листопада 2021 року.

Доводи позивача щодо відсутності у голови правління ОСОБА_1 згоди загальних зборів акціонерів товариства, на яких рішення приймається більш як 50% голосів акціонерів від їх загальної кількості, судом відхиляються з огляду на наступне.

Як зазначає позивач та не заперечується учасниками справи, згідно річного балансу ПРАТ «Сахновщинське ім. М.О. Ключки» за 2021 рік, станом на початок звітного періоду сума активів боржника становила 83 369 тис. грн.

Відповідно п. 10.5.37 Статуту ПРАТ «Сахновщинське ім. М.О. Ключки» до виключної компетенції наглядової ради товариства відноситься прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності Товариства.

Згідно п. 9.3.26 Статуту ПРАТ «Сахновщинське ім. М.О. Ключки» , до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів належить прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення такого правочину у випадках, передбачених статтею 70 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на дату укладання оспорюваного правочину) рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Якщо наглядова рада товариства складається не менш як на одну третину з незалежних директорів, рішення, передбачені цією частиною, можуть прийматися цією наглядовою радою.

Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Відповідно до пункту 13 порядку денного, що викладений у Протоколі Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" №б/п від 22.04.2021, було прийнято рішення надати повноваження Голові правління ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" Ключки Вікторії Миколаївні за погодженням Наглядової ради Товариства протягом не більше як одного року з дати прийняття такого рішення підписувати значні правочини. Відомості щодо правочинів із зазначенням, зокрема, їх характеру - договори купівлі-продажу рухомого та/або нерухомого майна, міни, дарування, оренди, лізингу, позики, позички, поруки, застави, банківського вкладу, майнової поруки, кредитні договори, договори РЕПО та інші правочини пов'язані з предметом діяльності Товариства та/або необхідні для забезпечення функціонування Товариства. Гранична сукупна вартість правочинів - 100 000 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у голови правління ОСОБА_1 згоди загальних зборів акціонерів товариства, на яких рішення приймається більш як 50% голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Крім того, в обґрунтування наявності додаткових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним позивач у письмових поясненнях від 22.09.2025 року (вх.№21839), які долучені судом до матеріалів справи в якості відповіді на відзив відповідача2, посилається на те, що такий правочин не направлений на реальне настання наслідків, оскільки за ним було здійснене відступлення права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Експрес» з кодом ЄДРПОУ 36893502, відомості про яку відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З приводу вищезазначеного, суд вважає необхідним вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2016 ТОВ “Фінансова компанія “Капітал Експрес» (код ЄДРПОУ 36593502) уклало Договір факторингу №2312/ф з ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008» (код ЄДРПОУ 35842583) на підставі якого ТОВ “Фінансова компанія “Капітал Експрес» (код ЄДРПОУ 36593502) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008» (код ЄДРПОУ 35842583), а ТОВ “Фінансова компанія “Капітал Експрес» (код ЄДРПОУ 36593502) відступає право грошової вимоги до ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008» (код ЄДРПОУ 35842583) у розмірі 46 323 609,00 грн за Договором купівлі- продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Марккет Інвест Груп" від 21.06.2011 до Компанії DELAKE SERVICES LIMITED.

Пунктом 2.2.Договору факторингу від 23.12.2016 року сторонами погоджено( з урахуванням Додаткової угоди №1), що ТОВ “Фінансова компанія “Капітал Експрес» перераховує грошові кошти у сумі 41 973 609,00 грн ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008 до 29.12.2017р.

У пункті 6 Договору факторингу від 23.12.2016 року та Додаткової угоди № 1 зазначено код ЄДРПОУ ТОВ “Фінансова компанія “Капітал Експрес» - 36593502.

В підтвердження здійснення часткових оплат на загальну суму 2 379 000,00 грн зі сторони ТОВ “Фінансова компанія “Капітал Експрес» (код ЄДРПОУ 36593502) за Договором факторингу від 23.12.2016 на рахунок ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008» (код ЄДРПОУ 35842583) відповідачем2 долучені до матеріалів справи платіжні доручення.

05.06.2019 ПУБЛІЧНЕ АЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПАРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД " УКРАЇНСЬКІ ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (Первісний кредитор) уклало Договір відступлення права вимоги з ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008»(Новий кредитор) (код ЄДРПОУ 35842583).

Згідно п.1.1.1. Договору відступлення права вимоги від 05.06.2019 термін “Боржник» означає боржника за Основним договором, Право вимоги до якого відступається за цим Договором, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “КАПІТАЛ ЕКСПРЕС» (ідентифікаційний код 36593502).

Відповідно до п. 2.1. Договору відступлення права вимоги від 05.06.2019 Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває Право вимоги до Боржника щодо виконання Боржником зобов'язання зі сплати заборгованості за Основним договором в сумі 19 020 773, 60грн.

ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ЛІГАЛ ФІНАНС» ( код ЄДРПОУ 42713486) у 2021 році приймало участь у аукціоні, який ініціювався ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008» (код ЄДРПОУ 35842583). За результатами аукціону ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ЛІГАЛ ФІНАНС», крім іншого, придбало право вимоги до ТОВ “Фінансова компанія “КАПІТАЛ ЕКСПРЕС»: у розмірі 19 020 773,60 гривень, що виникло у ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008» на підставі Договору відступлення права вимоги від 05.06.2019 року; у розмірі 39 594 609,00 гривень, що виникло у ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008» на підставі Договору факторингу від 23.12.2016 року.

Вказане підтверджується Актом про придбання майна на аукціоні від 11 березня 2021 року, відповідно до якого ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ЛІГАЛ ФІНАНС», крім іншого, придбало право вимоги до ТОВ “Фінансова компанія “КАПІТАЛ ЕКСПРЕС» у загальному розмірі - 58 615 382,60 грн.

Крім того, вищезазначене підтверджується протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-02-17-000032-2.

Доказів визнання недійсним електронного аукціону №UA-PS-2021-02-17-000032-2 матеріали справи не містять.

Як вбачається з заяви з грошовими вимогами ТОВ “ХАРКІВ ІНЖИНІРИНГ СЕРВІС» у справі №922/3936/24 про банкрутство ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" 27 жовтня 2021 року між ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ»ЛІГАЛ ФІНАНС» (Первісний кредитор) та ТОВ “ХАРКІВ ІНЖИНІРИНГ СЕРВІС» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №27/10 (далі - Договір відступлення №27/10).

Відповідно до п. 1.1. Договору відступлення №27/10, Первісний кредитор передає належне йому право вимоги до ТОВ “Фінансова компанія “КАПІТАЛ ЕКСПРЕС» (далі - Боржник), на підставі придбання майна у ТОВ “ЦЕНТР ГРУП 2008» на аукціоні, що підтверджується Актом про придбання майна на аукціоні від 11 березня 2021 року ( далі - Основний договір) на загальну суму 58 615 382,60 гривень, а Новий кредитор приймає дане право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основним Договором.

Згідно п. 2.1. Договорур відступлення №27/10, згідно з відступленням права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму в розмірі 58 615 382,60 гривень шляхом безготівкового перерахування протягом 5 (п'яти) днів з моменту пред'явлення Первісним кредитором відповідної письмової вимоги.

Як вбачається з п.1.1. Договору відступлення №15/11 первісний кредитор передає належне йому право вимоги до, крім інших, ТОВ “Фінансова компанія “КАПІТАЛ ЕКСПРЕС» згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 11 березня 2021 року ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЛІГАЛ ФІНАНС» на загальну суму 58 615 382,60 гривень , а Новий кредитор приймає дане право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основними Договорами.

За змістом оспорюваного позивачем договору вбачається, що права вимоги до ТОВ “Фінансова компанія “Капітал Експрес» виникли на підставі вищезазначених Договору відступлення права вимоги від 05.06.2019 року та на підставі Договору факторингу від 23.12.2016 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ ТОВ “Фінансова компанія “Капітал Експрес» - 36593502.

З вище встановленого вбачається, що у коді ЄДРПОУ ТОВ “Фінансова компанія “Капітал Експрес» у оспорюваному правочині допущено помилку, зокрема зазначено код ЄДРПОУ 36893502, замість вірного - 36593502, при тому, всі інші реквізити, такі як організаційно-правова форма, назва є правильними.

Суд зазначає, що технічні помилки, це є: описки, помилки в назвах підприємств, ідентифікаційних кодах, адресах, банківських реквізитах, місцях укладення правочину, площах, об'ємах, обсягах величин тощо.

Допущення технічної помилки, описки у договорі або в будь-яких додаткових угодах, додатках до нього не є підставою для невиконання контрагентом своїх договорів та обов'язків.

Зокрема, Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі №747/839/18 зроблено висновок про те, що порушення, які допущені в оформленні квитанцій та договорів, не можуть бути підставою для відмови у стягненні, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні документів, при цьому такі недоліки є формальними.

Крім того, наявність таких помилок не є підставою для визнання договору недійсним, що було неодноразово зазначено Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.03.2018 у справі №302/27/17, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, останній вказав, що допущена у тексті договору технічна помилка у зазначенні коду ЄДРПОУ та МФО банку не є підставою для визнання договору недійсним, у зв'язку із чим суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Суд звертає увагу на те, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 року у справі №914/385/18).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 73, 77 ГПК України).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На підставі зазначеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним Договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №15/11 від 15.11.2021 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" та Приватним акціонерним товариством “Сахновщинське імені М.О. Ключки» є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

На підставі зазначеного, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на положення п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Крім того, судом враховано, що відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Суд звертає увагу позивача на те, що останнім при зверненні до суду було сплаченого 2423,00 грн судового збору, що підтверджується квитанцією про сплату №1654-1864-3453-6519, замість 2422,40 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги наведене, зайве сплачена сума судового збору у розмірі 00,60 грн може бути повернута позивачу за його письмовим клопотанням (заявою).

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магма капітал" (04111, м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 72, оф. 82, код ЄДРПОУ 42485162).

Відповідач1 - Приватне акціонерне товариство "Сахновщинське імені М.О. Ключки" (64508, Харківська обл., Красноградський р.-н, с. Сугарівське, код ЄДРПОУ 00851198).

Відповідач2 -Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків інжиніринг сервіс" (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 38, кімната 317 Ж, код ЄДРПОУ 41046701).

Повне рішення складено та підписано 29.10.2025.

Суддя В.О. Усатий

Попередній документ

131390552

Наступний документ

131390554

Інформація про рішення:

№ рішення:	131390553
№ справи:	922/3936/24
Дата рішення:	29.10.2025
Дата публікації:	31.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник; спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (29.09.2025)
Дата надходження:	20.11.2024
Предмет позову:	визнання правочинів недійсними в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" направляємо матеріали справи № 922/3936/24 (922/4101/24) та оригінал Договору купівлі – продажу № б/н від 16.09.20

Розклад засідань:

Минулі засідання (49)

18.12.2024 14:20	Господарський суд Харківської області
24.12.2024 17:30	Господарський суд Харківської області
15.01.2025 11:00	Господарський суд Харківської області
25.02.2025 14:30	Східний апеляційний господарський суд
25.02.2025 16:20	Господарський суд Харківської області
25.02.2025 16:40	Господарський суд Харківської області
04.03.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
13.03.2025 12:40	Господарський суд Харківської області
18.03.2025 13:40	Господарський суд Харківської області
20.03.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
20.03.2025 10:10	Господарський суд Харківської області
20.03.2025 10:20	Господарський суд Харківської області
03.04.2025 12:20	Господарський суд Харківської області
15.04.2025 17:00	Господарський суд Харківської області
15.04.2025 17:40	Господарський суд Харківської області
30.04.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
01.05.2025 09:40	Господарський суд Харківської області
29.05.2025 11:30	Касаційний господарський суд
05.06.2025 12:40	Господарський суд Харківської області
05.06.2025 12:50	Господарський суд Харківської області
12.06.2025 10:50	Господарський суд Харківської області
19.06.2025 12:40	Господарський суд Харківської області
19.06.2025 12:50	Господарський суд Харківської області
19.06.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
26.06.2025 14:00	Господарський суд Харківської області
26.06.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
26.06.2025 14:40	Господарський суд Харківської області
03.07.2025 10:30	Східний апеляційний господарський суд
08.07.2025 14:00	Господарський суд Харківської області
09.07.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
10.07.2025 10:00	Східний апеляційний господарський суд
31.07.2025 11:40	Господарський суд Харківської області
31.07.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
07.08.2025 14:00	Східний апеляційний господарський суд
19.08.2025 17:00	Господарський суд Харківської області
26.08.2025 13:50	Господарський суд Харківської області
04.09.2025 11:00	Східний апеляційний господарський суд
04.09.2025 12:50	Господарський суд Харківської області
09.09.2025 14:40	Господарський суд Харківської області
11.09.2025 11:20	Господарський суд Харківської області
16.09.2025 16:40	Господарський суд Харківської області
16.09.2025 17:00	Господарський суд Харківської області
25.09.2025 14:00	Господарський суд Харківської області
25.09.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
23.10.2025 11:10	Господарський суд Харківської області
23.10.2025 11:30	Господарський суд Харківської області
30.10.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
30.10.2025 12:10	Господарський суд Харківської області
30.10.2025 12:20	Господарський суд Харківської області