8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3012/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328),
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтавський шлях - 28/19" (Україна, 61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 28/19, код ЄДРПОУ 41577152),
про стягнення грошових коштів,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", звернувся до Господарського суд Харківської області із позовом до відповідача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтавський шлях - 28/19", про стягнення заборгованості за електричну енергію у сумі 33 724,14 грн.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/3012/25 визначено суддю Юрченко В.С.
01.09.2025, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3012/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтавський шлях - 28/19" зареєструвати офіційну електронну адресу в ЄСІТС. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників даної справи не надходило.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка, трек-номер 0691026290050) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 28/19). Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за його адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3012/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі "Осіпов проти України", де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 614/052249 від 17.03.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за електричну енергію у сумі 33 724,14грн..
Позиція відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії", з 01.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а акціонерне товариство "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Як свідчать матеріали справи, 17.03.2020 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтавський шлях - 28/19" подало заяву-приєднання та акцептувало публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 614/052249 від 17.03.2020 на умовах публічної комерційної пропозиції № 9 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (далі - договір/комерційна пропозиція № 9) (а. с. 13-16, том 1).
Додатком до заяви - приєднання до умов договору слугує інформація щодо об'єкта споживача, де вказано, що адресою об'єкта споживача є - місто Харків, вулиця Полтавський шлях - 28/19 (а.с. 16, розворот сторінки, том 1).
Згідно з переданими даними від Акціонерного товариства “Харківобленерго» Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію з наступною інформацією:
Станом на 01.03.2025р. недоплата за спожиту, але не оплачену електричну енергію становить 55 446,60грн. та в березні 2025 року відповідачем спожито 2 541 кВт*год. електричної енергії на суму 10 977,12 грн. з ПДВ; проведена відповідачем оплата у сумі 13 442,85грн. (платіжна інструкція №118 від 14.03.25); рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 03.04.2025.
Станом на 01.04.2025р. недоплата за спожиту, але не оплачену електричну енергію становить 53 000,87грн. та в квітні 2025 року відповідачем спожито 2 735 кВт*год. електричної енергії на суму 11 815,20 грн. з ПДВ; проведена відповідачем оплата у сумі 8 105,25грн. (платіжна інструкція №122 від 14.04.25) рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 07.05.2025.
Станом на 01.05.2025р. недоплата за спожиту, але не оплачену електричну енергію становить 56 710,82грн. та в травні 2025 року відповідачем спожито 2 734 кВт*год. електричної енергії на суму 11 810,88 грн. з ПДВ; проведена відповідачем оплата у сумі 7 970,88грн. (платіжна інструкція №126 від 14.05.25), рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 11.06.2025.
За матеріалами справи встановлено, що відповідач проводив оплати у червні та липні 2025 року (платіжна інструкція №132 від 12.06.25 на суму 18320,92грн. та платіжна інструкція №136 від 09.07.25 на суму 8505,76грн.), про що містяться в матеріалах справи платіжні інструкції (а.с. 37, том 1).
Однак, з урахуванням проведеної відповідачем оплати, сума заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 614/052249 від 17.03.2020 за період з березня 2025 по травень 2025 складає 33 724,14 грн.
Доказів сплати відповідачем заборгованості у сумі 33 724,14 грн. на час розгляду судом справи матеріали справи не містять.
Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з березня 2025 року по травень 2025 за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 614/052249 від 17.03.2020 на умовах публічної комерційної пропозиції № 9 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України (чинного на момент ухвалення рішення) відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, урегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".
На виконання пункту 13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення, було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго", в сою чергу, виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Пунктом 3.2.1 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Так, публічний договір та комерційні пропозиції до нього розміщені на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" за посиланням - zbutenergo.kharkov.ua.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. Правил).
Як свідчать матеріали справи, 17.03.2020 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтавський шлях - 28/19" погодилась із умовами публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом підписання заяви - приєднання, яка слугує додатком №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 17.03.2020 № 614/052249. Додатком до заяви слугує Інформація щодо об'єктів споживача, у відповідності до якої зафіксовано адреса об'єкта, по якому надходить електрична енергія для споживача.
Відповідач приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах публічної комерційної пропозиції № 9 для установ та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення.
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Законом України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Із означеного вбачається, що укладення договору на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг можливо, в тому числі шляхом підписання заяви про приєднання.
З урахуванням вище вказаного, суд доходить до висновку, що з 17.03.2020 публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за № 614/052249 є укладеним, та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтавський шлях - 28/19" (відповідач у справі) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач у справі, Товариство) на умовах публічної комерційної пропозиції № 9 (які розміщені на офіційному сайті Товариства: zbutenergo.kharkov.ua).
За своєю правовою природою даний правочин є договором постачання електричної енергії споживачу. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Так, згідно пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.9 та пунктом 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.
Крім того, споживач у відповідності до пункту 6.2 договору, зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Двосторонній характер договору на постачання електроенергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник універсальних послуг бере на себе обов'язок забезпечити постачання електричної енергії, в свою чергу споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, про що визначено у змісті публічного договору із деталізацією порядку розрахунку у комерційній пропозиції № 9.
Згідно з пунктами 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов Договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 4 комерційної пропозиції № 9 передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Згідно з переданими даними від Акціонерного товариства "Харківобленерго" Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
В березні 2025 року відповідачем спожито 2 541 кВт*год. електричної енергії на суму 10 977.12 грн.; рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 03.04.2025, а відтак строк оплати рахунку - 10.04.2025.
В квітні 2025 року відповідачем спожито 2 735 кВт*год. електричної енергії на суму 11 815,20 грн.; рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 07.05.2025, а відтак строк оплати рахунку - 14.05.2025.
В травні 2025 року відповідачем спожито 2 734 кВт*год. електричної енергії на суму 11 810,88 грн.; рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії відправлено засобами поштового зв'язку 11.06.2025, а відтак строк оплати рахунку - 18.06.2025.
Необхідно зазначити, що рахунок за спожиту електричну енергію, за своїм сутнісним змістом засвідчує факт отримання споживачем (відповідачем по даній справі) електричної енергії у відповідному розмірі вартості електричної енергії та зобов'язують споживача (в даному разі відповідача) вчинити дії по погашенню заборгованості за відповідний період.
В розрізі встановлених за матеріалами справи обставин, судом встановлено, що позивачем, як постачальником універсальних послуг, було виконано всі свої зобов'язання за договором, що зумовлює виникнення у відповідача, як споживача, зустрічного обов'язку - сплати спожитої електричної енергії в період з березня 2025 року по травень 2025 року, в порядку і на умовах, визначених договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пункту 3 публічної комерційної пропозиції № 9 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюються споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти перераховані за електричну енергію, постачальник має право зарахувати погашення як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. У разі заміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду (пункт 3 комерційної пропозиції).
Оскільки договір передбачає чітку черговість розподілу позивачем коштів по оплаті заборгованості за спожиту електричну енергію, а споживач (відповідач по даній справі), погоджуючись із умовами публічного договору на отримання електричної енергії, повинен достоменно розуміти, що при наявності боргу в межах договору, сплачені ним грошові кошти будуть зараховуватись як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення (пункт 3 комерційної пропозиції).
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач проводив оплати за спожиту у 2025 році електричну енергію, про що містяться в матеріалах справи платіжні інструкції (а.с. 37, том 1), але прицьому має заборгованість за надану електричну енергію за період з березня по травень 2025 року у сумі 33 724,14грн..
Доказів того, що відповідач виконав свої зобов'язання зі сплати відпущеної з березня по травень 2025 року електричної енергії постачальником універсальних послуг, матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи доказів того, що відповідач не погоджувався із об'ємом відпущеної цьому періоді електричної енергії, або з розміром нарахованої за цю послугу - грошових коштів.
Відсутність оплати виставленого рахунку, є порушенням з боку відповідача як умови договору, а так і норм законодавства України.
До статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 33 724,14 грн.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полтавський шлях - 28/19» (Україна, 61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 28/19, код ЄДРПОУ 41577152) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Україна, 61057, місто Харків, вул. Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) заборгованості у сумі 33 724,14 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" жовтня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко