8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3124/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119),
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення грошових коштів,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Відповідача, ОСОБА_1 , заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 74 665,19 грн. за період: лютий 2022 - квітень 2023; заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 365,61 грн. за період: грудень 2021 - вересень 2023; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 1 705,50 грн. за період: липень 2022 - вересень 2023.
Надалі, Позивач звернувся до суду із заявою про усунення недоліків (вх. № 20197), в якій просив вважати вірну суму заборгованості, яка підлягає стягненню за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 76 736,30 грн.
Згідно позовних вимог, позивачем визначив наступний період для стягнення заборгованості:
лютий 2022 - квітень 2023 (за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії),
липень 2022 - вересень 2023 (за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності),
грудень 2021 - вересень 2023 (за абонентську плату за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії).
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/3124/25 визначено суддю Юрченко В.С.
Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (номер РНОКПП НОМЕР_1 ) припинив підприємницьку діяльність 27.12.2023 (за власним рішенням), про що зроблено відповідний запис 2004560060006001001 (а.с. 110, том 1).
Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Отже, з 27.12.2023 Пивоваров Володимир Іванович втратив статус підприємця. Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
Отже, Позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарських договорів (за період лютий 2022 - квітень 2023, липень 2022 - вересень 2023, грудень 2021 - вересень 2023), та зобов'язання за яким у Відповідача, із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця, не припинились.
На виконання вимог процесуального закону, 04.09.2025 судом сформований запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації по фізичній особі ОСОБА_1 .
04.09.2025 отримано судом відповідь № 1738227 від 04.09.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації по фізичній особі ОСОБА_1 (а .с. 109, том 1).
05.09.2025, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3124/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
05.09.2025 суд витребував у Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи Пивоварова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , номер РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме дані про фактичне місце проживання особи станом на станом на 03.09.2025, а також адреси, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.
На дату ухвалення рішення по даній справі витребуваної інформації від Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України до суду не надійшло.
Відповідач про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. В матеріалах справи міститься сформована Довідка про доставку 05.09.2025 о (об) 15:21 Пивоварову Володимиру Івановичу в електронному вигляді ухвали Господарського суду Харківської області від 05.09.2025 у справі № 922/3124/25.
Клопотання, в порядку частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників даної справи не надходило.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 та публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за теплову енергію в сумі 76 736,30 грн. за лютий 2022 - квітень 2023 (за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії); за липень 2022 - вересень 2023 (за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності); за грудень 2021 - вересень 2023 (за абонентську плату за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії).
Позиція відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем КП "Харківські теплові мережі" на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років, було здійснено постачання теплової енергії на потреби опалення у житловий будинок, розташованого за адресою: місто Харків, проспект Індустріальний (попередня назва топоніму - проспект Фрунзе), будинок 17/34, в якому знаходяться нежитлові приміщення 1-го поверху №9-15, 32-36 в літ А-4 загальною площею 139 кв. м.
Вказані нежитлові приміщення належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2006, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєв І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 6813, що підтверджується наданими до позову Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 424011837 від 24.04.2025, з якого вбачається, що право власності на зазначені нежитлові приміщення зареєстроване 15.12.2014 (а.с. 16, том 1).
На підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023), на офіційному сайті Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет, 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (за текстом договір 1), який набрав чинності з 01.12.2021.
Крім того, з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (за текстом договір 2), який 01.06.2022 опублікований на офіційному сайті Комунального підприємства Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua.
Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг застосовуються до всіх власників (користувачів) житлових та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків які не обрали модель договірних відносин із надавачем послуги (Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі"). Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Факт споживання теплової енергії відповідачем протягом опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років підтверджується наданими до позову копіями акту про підключення споживача від 17.10.2021 № 170/14113 та акту про відключення споживача від 15.04.2022 № 170/14800; акту про підключення споживача від 24.10.2022 № 170/16080 та акту про відключення споживача від 06.04.2023 №170/16713 (а.с. 18-21, том 1), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем зазначеного житлового будинку.
Згідно з Переліками споживачів, розташованих у житловому будинку, що є додатками до вищезазначених актів про підключення та про відключення протягом опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років, у житловому будинку за адресою: місто Харків, проспект Індустріальний (попередня назва топоніму - проспект Фрунзе), будинок 17/34, споживачем, який підключений до єдиної системи опалення житлового будинку є, зокрема ФОП Пивоваров В.І., особовий рахунок 1700 6109-0.
В матеріалах справи містяться докази, згідно з якими позивач направляв відповідачу в електронній формі рахунки-фактури та акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) (а. с. 33-41, 45-84, том 1).
Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком нарахувань, станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, яка складає 74 665,19 грн за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року, абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, яка складає 365,61 грн за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року, а також заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, яка складає 1 705,50 грн за період з липня 2022 по вересень 2023.
До матеріалів позовної заяви позивач надав копію вимоги про оплату боргу від 14.10.2022 № 240, в якій просив ФОП Пивоварова В.І. у 10-денний строк від дня пред'явлення вимоги, сплатити вартість спожитої теплової енергії. Також на адресу відповідача позивач направляв досудове повідомлення від 04.08.2025 № 48-1026.
Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Забезпечення безперервного постачання теплової енергії до житлових та нежитлових приміщень у місті Харкові здійснює Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", правовідносини з яким регулюються на договірній підставі, тобто шляхом укладання договору із споживачем такої послуги.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
При цьому суд зауважує, що підставою для стягнення заборгованості по комунальній послузі слугують як публічний договір про надання послуги з постачання теплової енергії так і публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності.
Як встановлено судом, об'єкт споживання теплової енергії відповідача (нежитлове приміщення) розташоване в житловому будинку за адресою: місто Харків, проспект Індустріальний (попередня назва топоніму - проспект Фрунзе), будинок 17/34. Тобто, відповідач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 2189-VІІІ), який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" зафіксовано, що у багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Нежитлове приміщення ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна та власник нежитлового приміщення є споживачем відповідної комунальної послуги.
За наведеним у пунктах 2, 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).
Згідно із Законом № 2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023.
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинност іЗакон № 2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 908/3233/20 та від 14 грудня 2023 року у справі № 908/2078/22.
На підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023), на офіційному сайті Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет, 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (договір - 2), який набрав чинності з 01.12.2021.
Відповідно до положень пункту 51 договору-2 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до пункту 4 договору 2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
В матеріалах справи містяться копії акту про підключення споживача від 17.10.2021 № 170/14113 та акту про відключення споживача від 15.04.2022 №170/14800; акту про підключення споживача від 24.10.2022 № 170/16080 та акту про відключення споживача від 06.04.2023 № 170/16713 до єдиної системи опалення житлового будинку за адресою: у житловому будинку за адресою: місто Харків, проспект Індустріальний (попередня назва топоніму - проспект Фрунзе), будинок 17/34, в тому числі споживача - ФОП Пивоваров В.І., особовий рахунок 1700 6109-0.
Встановивши зазначені обставини, дослідивши правові підстави, на які посилався позивач у позові, суд дійшов висновку про фактичне акцептування відповідачем публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 (а.с. 8, том 1), шляхом отримання таких послуг у грудні 2021 року (за текстом договір -1).
Умовами договору - 1 предбачено два альтернативні способи надання рахунку на оплату спожитої послуги, а саме у абзіці 2 пункту 33 визначено, що рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури з лютого 2022 по квітень 2023 року, підтверджують фактичні об'єми поставленої позивачем на користь відповідача теплової енергії та визначають тариф на формування заборгованості за теплову енергію (а.с. 33- 41, том 1). Жодних доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо невідповідності розміру тарифу на житлово-комунальні послуги у спірний період, матеріали справи не містять. Зауважень щодо теплової енергії (її об'ємів чи невірно здійснених розрахунків) від відповідача не надходило.
Необхідно зазначити, що рахунок - фактури, за своїм сутнісним змістом засвідчує факт отримання споживачем (відповідачем по даній справі) теплової енергії у відповідному розмірі вартості теплової енергії та зобов'язують абонента (в даному разі відповідача) вчинити дії по погашенню заборгованості за відповідний період.
Рахунки фактури на загальну суму спожитої відповідачем послуги за період з лютого 2022 по квітень 2023 були сформовані та надіслані позивачем в електронній формі.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно пункту 30 договору-1, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Згідно пунктом 32 договору-1, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Так, у пункті 34 договору 1 передбачено, що споживач здійснює плату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, виставлені позивачем рахунки за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року не виконав, а відтак за останнім обліковується заборгованості по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 74 665,19 грн за період з лютого 2022 по квітень 2023 року та заборгованості за абонентську плату за спожиту теплову енергію по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 365,61 грн за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року.
Крім того, з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (за текстом договір - 2), який 01.06.2022 опублікований на офіційному сайті Комунального підприємства Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua.
Відповідно до пункту 6 договору-2, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.
Відповідно до пункту 4 договору-2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.
До пункту 30 договору - 2, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
З огляду на матеріали справи та наведені нормативні акти, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем також було укладено 01.07.2022 публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, шляхом отримання відповідачем (як споживачем) комунальної послуги за фактом її споживання на потреби опалення приміщень у опалювальний сезон 2022 по 2023 роки, що підтверджується актами включення та відключення споживача у означений період, про які мова велась вище по тексту цього рішення (а. с. 18-21, том 1). Вказаний договір є публічними договором приєднання, що встановлює порядок та умови надання відповідних житлово-комунальних послуг пов'язаних з технічного обслуговування систем постачання теплової енергії.
Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури з липня 2022 року по вересень 2023 року, підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та її вартість, яка включається до єдиного рахунку на оплату послуги з постачання теплової енергії на суму 1 705,50 грн. Жодних доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо невідповідності розміру тарифу на житлово-комунальні послуги у спірний період, матеріали справи не містять. Зауважень щодо теплової енергії (її об'ємів чи невірно здійснених розрахунків) від відповідача не надходило.
Враховуючи, що позивач на протязі опалювального 2022-2023 року періоду (в період з липня 2022 року по вересень 2023 року) надавав відповідачу (споживачу) послугу з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків, обов'язок споживача, як отримувача послуги є вчасна та повна оплата наданих житлово-комунальних послуг.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно пунктом 13 договору-2, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Факт отримання Відповідачем послуги підтверджується актами готовності житлового будинку до опалювального періоду.
Доказів того, що відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті наданої позивачем послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з липня 2022 року по вересень 2023 року матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи доказів того, що відповідач не погоджувався із об'ємом наданої послуги, або з розміром нарахованої за цю послугу грошових коштів.
Відсутність оплати виставленого рахунку-фактури, є порушенням з боку відповідача як умови договору, а так і норм законодавства України. Одночасно суд зазначає, що відповідач припинив підприємницьку діяльність 27.12.2023, в той же час позовні вимоги охоплюють період заборгованості з грудня 2021 по вересень 2023, в який останній проводив господарську діяльність в статусі фізичної особи - підприємця.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів за надані комунальні послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача, шляхом стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 74 665,19 грн. за період: лютий 2022 - квітень 2023; заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 365,61 грн. за період: грудень 2021 - вересень 2023; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 1 705,50 грн. за період: липень 2022 - вересень 2023.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Пивоварова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , номер РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за невиконання зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 74 665,19 грн за період: лютий 2022 - квітень 2023; заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 365,61 грн за період: грудень 2021 - вересень 2023; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 1 705,50 грн за період: липень 2022 - вересень 2023., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" жовтня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко