Справа № 132/3268/25
3/132/1816/25
Іменем України
29 жовтня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., розглянувши матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, УБД, військовослужбовця, головного сержанта роти охорони в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП документально не підтверджений, за ст. 173 КУпАП,
До Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 29.09.2025 надійшов протокол серії ВАД №121280 від 22.09.2025, із додатками, про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 ці матеріали передано на розгляд судді Карнауху Н.П.
Згідно із протоколом серії ВАД №121280 від 22.09.2025, 22.09.2025 о 17:34 год., АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_2 словесно погрожував розправою громадянину ОСОБА_3 , також поламав паркан, чим вчинив дрібне хуліганство за що передбачена відповідальність ст. 173 КУпАП.
Після отримання матеріалів, розгляд справи було призначено на 09:20 год. 01.10.2025, однак ОСОБА_2 до суду не з'явився, відомостей про причини його неявки до суду не надходило.
У зв'язку з цим розгляд справи було відкладено на 08:50 год. 15.10.2025.
У зазначене судове засідання з'явився ОСОБА_2 , який своєї вини у вчиненому не визнав. Пояснив, що будинок у селі за вказаною вище адресою вони придбали відносно нещодавно, і він належить їхній дочці. Відразу після придбання між ними та сусідами склалися неприязні стосунки. За словами ОСОБА_2 , сусід ОСОБА_3 почав стверджувати, що вони придбали будинок без його дозволу.
Також ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_3 постійно ображає його дружину та погрожує їй. Того дня між ними знову виник конфлікт, який уже неодноразово траплявся, - через межу городу. Після купівлі будинку ОСОБА_2 з'ясував, що межі земельних ділянок сусідів поділені неправильно відповідно до документів, і запропонував викликати геодезиста для проведення точних вимірів, щоб кожен мав свою визначену ділянку.
Ця пропозиція не сподобалася ОСОБА_3 , сказав, що ніяких коштів давати на це не буде і почав шкодити: підкопував їхній город, зірвав нитку, якою ОСОБА_2 відгородив свою ділянку.
Крім того, за словами ОСОБА_2 , сусід неодноразово погрожував спалити його будинок та автомобіль.
Зазначив, що всі вказані події того дня відбувалися на території городу.
Для підтвердження своїх слів ОСОБА_2 не заперечував проти виклику потерпілого до судового засідання для його допиту, а також повідомив, що його дружина була присутня під час зазначених подій і може надати свідчення у якості свідка.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , суддя постановив відкласти розгляд справи на 09:10 год. 29.10.2025, викликати в судове засідання потерпілого ОСОБА_3 .
У призначене судове засідання з'явилися: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Довгалюк Л.І.
Потерпілий ОСОБА_3 до суду не з'явився, цивільна дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка прибула до суду замість нього пояснила, що він не може з'явитися до суду, оскільки хворіє, про дату, час і місце він повідомлений.
До Калинівського районного суду 29.10.2025 надійшло письмове клопотання від ОСОБА_2 . З цього клопотання ОСОБА_2 вбачається, що він, ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учасником бойових дій та діючим військовослужбовцем.
Як зазначає ОСОБА_2 , 24 листопада 2023 року його сім'я придбала житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу.
Після придбання зазначеного майна сусід - ОСОБА_3 - почав вчиняти щодо нього та членів його сім'ї неправомірні дії, висловлювати погрози та створювати конфліктні ситуації. З цього приводу ОСОБА_2 неодноразово звертався до поліції та фіксував неправомірні дії сусіда на мобільний телефон.
Крім того, між сторонами існує спір щодо межі земельних ділянок. Для врегулювання цього питання його донька, як власниця земельної ділянки, звернулася до ТОВ «Вінницький науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою», що підтверджується рахунком на оплату №732 від 25.06.2025 року та договором №978 від 25.06.2025 року про встановлення меж ділянки в натурі.
Незважаючи на наявність спору щодо межі, улітку 2025 року ОСОБА_3 самовільно розібрав паркан, який розмежовував суміжні земельні ділянки, та пошкодив дерева, що належать ОСОБА_2
22 вересня 2025 року між сусідами знову виник конфлікт, проте, зі слів ОСОБА_2 , ані він, ані члени його родини не висловлювали погроз, не вчиняли хуліганських дій і не порушували громадський порядок.
ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_3 має до нього особисту неприязнь, що підтверджується наявними відеозаписами.
Отже, 22.09.2025 року працівниками поліції було складено відносно нього протокол серії ВАД №121280 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство).
ОСОБА_2 вважає, що дії працівників поліції є необґрунтованими та незаконними, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а конфлікт мав побутовий характер і не супроводжувався порушенням громадського порядку.
ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав раніше надані ним пояснення та подані нові письмові.
ОСОБА_2 та його захисник заявили клопотання про допит в якості свідкі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яке було задовлено.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що того дня вона перебувала в будинку, коли почула крики та вибігла разом із зятем. Її чоловік сварився із сусідом, який у свою чергу висловлювався нецензурними словами та погрожував спалити їхнє майно. ОСОБА_5 зазначила, що це вже не перший випадок, коли сусід їй погрожував або чіплявся до неї.
Крім того, вона повідомила, що двічі викликала працівників поліції до ОСОБА_3 через його поведінку, однак жодної інформації щодо подальшого розгляду її скарг від поліції не надходило. Свідок стверджує, що її чоловік не вживав нецензурних слів і не погрожував сусідові.
Свідок ОСОБА_4 повідомила, що того дня вона перебувала вдома разом із чоловіком, коли почула гуркіт. Вибігши на подвір'я, вони побачили, що їхній сусід ОСОБА_2 демонтовує паркан, який був ними встановлений. Під час цього між чоловіками виник конфлікт.
Зі слів свідка, ОСОБА_2 першим почав погрожувати та вживати нецензурні вислови. У відповідь на це ОСОБА_3 почав говорити, що спалить його автомобіль. Чи вживав її чоловік нецензурні слова, свідок не пам'ятає.
У судовому засіданні адвокат Довгалюк Л.І. зазначила, що відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Із наведеного випливає, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у разі, якщо її дії чи бездіяльність дійсно посягають на громадський порядок, права та свободи громадян, або інші охоронювані законом цінності.
Відповідно до диспозиції частини першої статті 173 КУпАП, дрібне хуліганство - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Отже, об'єктом зазначеного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку, а об'єктивна сторона проявляється саме у порушенні спокою громадян у громадському місці.
Поняття «громадське місце» законодавець визначає як частину будь-якої будівлі, споруди або території, яка відкрита чи доступна для населення вільно або за певних умов - постійно чи періодично (зокрема під'їзди, підземні переходи, стадіони тощо).
З огляду на це, адвокат наголосила, що подія, описана у протоколі, мала місце на території домоволодіння ОСОБА_2 , тобто, не в громадському місці, тому обов'язкова ознака складу адміністративного правопорушення відсутня.
Будь-яких належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 вчиняв дрібне хуліганство чи порушував громадський порядок, матеріали справи не містять.
Крім того, адвокат зазначила, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не має сили імперативного факту доведеності вини. Такий висновок узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з рішенням від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom, заява №25), у якому наголошено, що докази вини мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків, що відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Також адвокат звернула увагу суду на те, що ОСОБА_2 перебував за місцем свого проживання, не вчиняв жодних дій, які могли б порушити спокій громадян чи громадський порядок.
Посилаючись на статтю 245 КУпАП, адвокат зазначила, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а відповідно до статті 280 КУпАП, орган, який розглядає справу, зобов'язаний встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа, та чи наявні належні й допустимі докази.
У свою чергу, згідно з постановою Верховного Суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності всіх елементів складу правопорушення та доведеної вини особи. Суд не має права доповнювати чи виправляти фабулу протоколу, а також збирати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушує право особи на захист і принцип змагальності сторін.
Таким чином, на думку адвоката, відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів, що підтверджують вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій, які порушують громадський порядок.
Крім того, згідно з частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено в законному порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.
З урахуванням викладеного адвокат просила суд, керуючись статтями 247 КУпАП та 62 Конституції України, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду суддя дійшов такого висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Безпосереднім об'єктом охорони за ст. 173 КУпАП є громадський порядок.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що є кримінально караним, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян.
Обов'язковою ознакою для кваліфікації дій особи, як «дрібне хуліганство» необхідна наявність такого обов'язкового елементу об'єктивної сторони складу ст. 173 КУпАП як «громадське місце».
Опосередковано поняття «громадське місце» визначено положеннями ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Таким чином, громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров'я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під'їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об'єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та вокзалів тощо.
Крім того, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності.
Водночас, як встановлено в ході судового розгляду, конфліктна ситуація між потерпілим та ОСОБА_2 виникла на території присадибної земельної ділянки приватного будинковолодіння - городу.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22 грудня 2006 року, при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій.
Піч час судового розгляду встановлено, що суперечка між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виникла через спір за межу, щодо демонтажу встановленого паркану на спірній межі. Відомостей про те, що учасники конфлікту діяли саме з хуліганських мотивів в ході судового розгляду не встановлено.
Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Таким чином, обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, щодо висловлювань ОСОБА_2 нецензурною лайкою в громадському місці, не підтверджені доказами.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 (справа №560/751/17) зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто, зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 Постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа №754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
У зв'язку з викладеним, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_7 підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 173, 245, 247, 251, 280, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Н. П. Карнаух