Справа № 132/498/25
Ухвала
про продовження міри запобіжного заходу
"30" жовтня 2025 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши в місті Калинівка у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кіровоград, Кіровоградської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 днів,
В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки строк перебування його під вартою закінчується 09 листопада 2025 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які було враховано при обранні обвинуваченому даного запобіжного заходу, не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ще на шістдесят днів, просять застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши учасників судового процесу, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити.
Приймаючи таке рішення суд виходить з наступних підстав.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд бере до уваги те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого переховуватися від суду з огляду на усвідомлення міри покарання, яка може бути обрана йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оскільки серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Реальна можливість вільної зміни свого місця проживання (перебування) та відсутність стійких соціальних зав'язків за місцем проживання, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням певного розміру застави.
Будь-яких перешкод за віком чи станом здоров'я для тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою не має.
Наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою ОСОБА_4 є належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити і з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу, суд, враховуючи вище наведене, вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні, тому в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт слід відмовити. Крім того, суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли, і відсутність обґрунтованих підстав, передбачених ст. 178 КПК України, для застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно ст. 178 КПК України, судом при вирішенні клопотання враховуються, дані про особу обвинуваченого, його репутація, відомості щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, вік та стан його здоров'я, відсутність відомостей про наявність постійного місця роботи та джерел доходу, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, що передбачені в п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків, та вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що з часу обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні одна з підстав для обрання такого запобіжного заходу не змінилася.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою є неможливим, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим в п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На це вказують такі обставини як те, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) днів, з30 жовтня 2025 року по 28 грудня 2025 року, включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити розмір застави у межах 30 прожиткових мінімумів, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів з 30 жовтня 2025 року по 28 грудня 2025 року включно.
Визначити суму застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду, слідчого, прокурора за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, слідчого, прокурора;
3) повідомляти суд, слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному у відповідній ухвалі, протягом її дії.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 28.12.2025 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6 про застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Копію ухвали вручити під розписку обвинуваченому ОСОБА_4 , його захиснику та прокурору.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою надіслати до ізолятора тимчасового затримання для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення.