Справа № 131/841/25
Провадження № 2/131/270/2025
23.10.2025м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Коваля А.М.,
за участю секретаря судового засідання Чех Л.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Краснопільської сільської ради,
учасники: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , -
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Шлюб між сторонами розірвано 24.12.2020 року рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області, згідно якого було також з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 . З 2019 року і до сьогодні відповідач спільно з позивачем та їх неповнолітнім сином ОСОБА_5 не проживає, син зареєстрований спільно з матір'ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Батько неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , спільно з сином не проживає, участі у його вихованні не бере, не цікавиться сином, свідомо й умисно не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не дбає, не спілкується, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду. Позивачу відомо, що ОСОБА_2 ще в 2019 році виїхав за кордон, з того часу зв'язку з ними не підтримує, вона має бажання та усе необхідне для матеріального забезпечення неповнолітнього ОСОБА_2 , для його належного виховання, догляду, охорони здоров'я, всебічного розвитку. Сім'я (до складу якої входить ОСОБА_6 , чоловік, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_7 - дочка, ОСОБА_8 - свекруха) проживає в будинку, який складається із 5-ти житлових кімнат, кухні, коридору, кімнати. У дитини ОСОБА_2 є своя кімната. Будинок газифікований, проведено центральне водопостачання. Створені умови для безпечного проживання ОСОБА_9 . В будинку чисто, дитяча кімната облаштована, є окреме спальне ліжко, чиста постільна білизна, стіл, необхідні шкільні приладдя, багато великих м'яких іграшок, книг, проведений інтернет, окрема шафа для одягу. Наявні усі продукти харчування (м'ясо, крупи, молочні і кисломолочні продукти, овочі, фрукти). Також є всі необхідні побутові прилади: газова плита, пральна машинка, холодильник, телевізор, мікрохвильова піч та інше. Вадим має здоровий вигляд. Мати ОСОБА_1 дбає про здоров'я сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку в КНП «ЦПСД» КСР з 2021 р. та впродовж 2021-2025 р.р. дитина зверталась в лікарню у супроводі матері ОСОБА_1 . Хлопчик завжди одягнений чисто, дуже любить свою маму, сестру, вітчима. У родині створені всі необхідні умови для безпечного проживання сина та є сприятливими для подальшого проживання сина ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_1 .. Навчається ОСОБА_4 з вересня 2022 року у Михайлівському ліцеї Краснопільської сільської ради. Старанний, дисциплінований, відповідальний учень, цікавиться навчанням. Мати ОСОБА_1 регулярно і охоче спілкується з класним керівником та вчителем. Стосунки у сім'ї доброзичливі, дружні. Позивач зазначає, що неналежна поведінка батька ОСОБА_2 (ухиляння від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини) відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2014 р.н., стала підставою звернення до суду з вимогою про позбавлення ОСОБА_2 прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не бере ніякої участі в утриманні і вихованні дитини, не проявляє турботи про її здоров'я, фізичний, етичний і духовний розвиток. Тому позивач вимушена звернутись до суду із даною позовною заявою в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та просить позбавити ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав.
Позивач в судовому засіданні зазначила, що з відповідачем вони не проживають з 2019 року, востаннє спілкувалася з ним в 2022 році, коли просила надати дозвіл на зміну реєстрації місця проживання дитини, сина ОСОБА_9 , цей дозвіл відповідач не надав. Офіційно до відповідача з цим проханням не зверталася. Відповідач проживає з 2019 року в Польщі, це позивачу відомо зі слів знайомих, доказів його проживання там немає. Під час їх спільного проживання відповідач одного разу залишив дитину одного вдома. Крім того, він грав у гральні автомати, постійно змінював місця роботи. З сином спілкувався до початку судового процесу один раз в рік, вітав на день народження. Також останнім часом просив надіслати фото, де син проживає. Зараз позивач проживає з іншим чоловіком, якого син позивача називає татом, між ними хороші стосунки. Метою позбавлення відповідача батьківських прав позивач називає те, що він не хоче спілкуватися з дитиною, також те, щоб вона з дитиною могла безперешкодно виїхати закордон, а також щоб нинішній чоловік позивача, який є військовослужбовцем, міг усиновити її сина ОСОБА_9 . Аліменти від відповідача на утримання сина ОСОБА_9 отримує.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 зазначила, що батько, ОСОБА_2 , спільно з сином не проживає з 2019 року. Вона вказала, що ОСОБА_2 участі у вихованні сина не бере, не цікавиться ним, свідомо і умисно не піклується про його здоров'я та дозвілля, його фізичний та духовний розвиток, не дбає, не спілкується, у достатній мірі не забезпечує дитині необхідного харчування, медичного огляду, і фактично зовсім не приймає участі у вихованні дитини. Таким чином, представник вважала, що батько умисно не виконує передбачені законом батьківські обов'язки, і просила суд позовні вимоги задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Метою позбавлення батьківських прав, у тому числі, є подальша можливість усиновлення дитини ОСОБА_6 , який наразі є військовослужбовцем.
Свідок ОСОБА_10 надала суду показання, що вона є матір'ю позивача. Їй відомо, що з 2019 року позивач поїхав, не цікавиться життям сина, телефонує один раз в рік, будинок свій програв. Коли ще проживав спільно з позивачем, то часто не забирав дитину із дитячого садка, тому свідок змушена була робити це самостійно. Після зверненням позивача із цим позовом відповідач телефонував частіше синові, просив надати фото, де дитина проживає. Матеріальну допомогу не надає, тільки обіцяє. Аліменти на утримання сина відповідач позивачу сплачує. З нинішнім чоловіком позивач має двоє дітей, він до сина позивача ОСОБА_9 дуже добре відноситься, останній називає його татом. Свідку не відомо які права та інтереси дитини порушено тим, що відповідач перебуває закордоном.
Свідок ОСОБА_8 надала суду показання, що позивач є її невісткою. Їй відомо, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім чоловіком її невістки, проживає в Польщі з 2019 року, позивачу не допомагає, крім аліментів, які сплачує бабуся. Дитині телефонує дуже рідко, завжди в п'яному вигляді, дуже багато обіцяє, але нічого не виконує. З позивачем безпосередньо він не спілкується, тільки тоді коли їй потрібно було змінити місце реєстрації дитини, то переписувались через месенджер. З сином свідка та дитиною позивача ОСОБА_9 склалися хороші відносини. Факт перебування відповідача закордоном, на думку свідка, порушує права дитини таким чином, що неможливо змінити місце проживання дитини без дозволу відповідача, виїхати закордон. Батько згоди на зміну місця реєстрації дитини не дає.
Малолітній ОСОБА_4 , який є сином відповідача та позивача, допитаний в якості свідка в судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_11 , надав суду показання, що він знає, що його батьком є ОСОБА_2 . Батько телефонує йому рідко, раз в рік, останнім часом, після подачі позовної заяви, почав телефонувати частіше, просив надати фото, де він проживає, запитував в якому класі навчається, цікавився як справи, казав, що важко працює на заводі, де виготовляють запчастини для машин, подарунки обіцяв, але не надавав, гроші один чи два рази надсилав на день народження, бабуся сплачує аліменти. Останній раз телефонував близько двох тижнів назад. Даних, які батько просив, свідок не надав, бо не бажає цього. ОСОБА_12 називає татом, з ним він грає ігри, робить вироби.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило. Відзиву на позов не подано. Кореспонденція суду, в тому числі ухвала про відкриття провадження, судові повістки, надсилалися за місцем реєстрації відповідача.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а листи повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.10.2022 року, ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_6 , змінила прізвище з “ ОСОБА_13 » на “ ОСОБА_14 » (а.с. 14).
Згідно з копією паспорта (ID-карта № НОМЕР_2 , видана органом 0517 у Вінницькій області 09.11.2022 року) встановлено особу позивача - ОСОБА_1 (а.с. 12).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27.01.2014, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_15 (а.с. 15).
Згідно з копією рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.12.2020 року у справі № 129/1941/20 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_16 , та вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 2500 грн щомісячно (а.с. 18).
Згідно з постановою Іллінецького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2021 року у відділі було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_2 (а.с. 20).
Згідно з копією виконавчого листа Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.02.2024 року видано документ на виконання рішення суду у справі № 129/1941/20 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а.с. 19).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 15.01.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 07.02.2025 року, місцем реєстрації ОСОБА_4 є адреса матері - АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Згідно з довідками Михайлівського старостинського округу Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області № 48, № 51 від 31.01.2025 року, підтверджується фактичне проживання ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 у с. Михайлівка за адресою: АДРЕСА_2 . Мати повністю несе відповідальність за життя та здоров'я дитини, місце знаходження та проживання батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невідоме. (а.с. 21-22).
Згідно з довідкою про склад сім'ї Михайлівського старостинського округу Краснопільської сільської ради № 50 від 31.01.2025 року до складу сім'ї ОСОБА_1 входять: чоловік - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_7 , свекруха - ОСОБА_8 (а.с. 23).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання № 47 від 31.01.2025 року, виданим Краснопільською сільською радою, сім'я ОСОБА_1 проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок газифікований, проведено центральне водопостачання, складається з п'яти житлових кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати. У дитини є окрема кімната з усім необхідним для навчання та відпочинку, належні житлово-побутові умови забезпечено (а.с. 24).
Згідно з довідкою КНП «ЦПМСД» Краснопільської сільської ради від 03.01.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку медичному закладі з 2021 року та відвідував його у супроводі матері - ОСОБА_1 (а.с. 16).
Згідно з довідкою Михайлівського ліцею Краснопільської сільської ради № 01-26/7 від 30.01.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається у 5 класі Михайлівського ліцею Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (а.с. 26).
Згідно з характеристикою Михайлівського ліцею Краснопільської сільської ради № 01-26/9 від 31.01.2024 року, ОСОБА_4 в закладі навчається з вересня 2022 року, є старанним, дисциплінованим учнем, проявляє інтерес до навчання. Вихованням хлопчика займається мати, у нього є окрема кімната, в якій обладнане робоче місце для виконання домашніх завдань. (а.с. 25).
Рішенням виконавчого комітету Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області № 94 від 12 серпня 2025 року було затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 93).
Згідно з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 12 серпня 2025 року встановлено, що батько - ОСОБА_2 , самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, не проживає з сином, не бере участі у його вихованні та утриманні, не цікавиться його здоров'ям, не спілкується, що спричиняє дитині душевні страждання; хлопчик ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка належно піклується про сина, тому орган опіки та піклування вважає доцільним порушити перед судом клопотання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 з метою захисту прав та інтересів дитини (а.с. 94-95).
Між сторонами виник спір з приводу позбавлення батьківських прав.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках в разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Така позиція є сталою в правозастосуванні та неодноразово висловлювалася Верховним Судом. Суд першої інстанції вірно послався на постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18, від 24.06.2020 у справі № 344/6374/18, від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12, від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19, які є релевантними до обставин цієї справи.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
У постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 722/225/23 (провадження № 61-248св24), зазначено, що «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24), зазначено, що «очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів […] Посилання на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки не можуть бути підставною скасування судових рішень, оскільки простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв'язків між ним та дітьми, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дітьми з боку їх матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його дітей. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки зі своїми дітьми».
Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22 (провадження №61-13923св23)).
Суд вважає, що в справі відсутні докази злісного та свідомого ухилення від виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків відносно свого сина. Суд зазначає, що до відповідача не застосовувалися заходи впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, місцевого самоврядування, він не притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, відсутні докази проведення з ним профілактичних бесід, наявності боргу зі сплати аліментів.
Та обставина, що з 2019 року та на час розгляду справи вихованням і розвитком сина займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь в утриманні і вихованні сина, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки цей висновок має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, проте висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батька батьківських прав.
Висновок не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків з урахуванням того, що аліменти на утримання сина ОСОБА_9 сплачуються.
Та обставина, що ОСОБА_2 перебуває закордоном, не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довела.
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 522/9895/22 зазначено, що «доводи касаційної скарги про ненадання відповідачем, який перебуває за кордоном, матеріальної допомоги на утримання дитини, колегія суддів не приймає, оскільки вказана обставина в силу положень статті 164 СК України не є підставою для позбавлення особи батьківських прав, адже сама по собі не свідчить про ухилення відповідачем від виконання обов'язків із виховання дитини».
Також, в судовому засіданні син позивача та відповідача ОСОБА_9 надав показання, шо батько до нього телефонує, дарував гроші на день народження, аліменти сплачує. Факт того, що відповідач хоч і рідко, але спілкується з сином в судовому засіданні також підтвердили позивач та свідки. Вказане свідчить про наявність певного зв'язку між батьком та дитиною, який не є повністю втрачений, а також про наявність у відповідача інтересу до сина та бажання підтримувати спілкування з ним, хоч і в обмеженій формі.
Всупереч ст. 81 ЦПК України позивач не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками стосовно сина, що могли б бути підставою для позбавлення його батьківських прав.
При цьому суд наголошує, що позивач при розгляді спору не довела суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини. Доказів того, що відповідач не надає дозволу на зміну місця реєстрації дитини чи перешкоджає виїзду його закордон суду не надано. Офіційно із зазначених питань позивач до відповідача не зверталася.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу у разі доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості змінити цю поведінку. Таким чином, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд, у контексті конкретних обставин цієї справи, адже перебування відповідача за кордоном створює певні труднощі у налагодженні стосунків між батьком та сином, дійшов до висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати суд залишає за позивачем.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Краснопільської сільської ради - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію цього рішення невідкладно надіслати сторонам.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд.
Повний текст рішення складено 30.10.2025.
ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .
ТРЕТЯ ОСОБА: Служба у справах дітей Краснопільської сільської ради, код ЄДРПОУ: 04330131, адреса: 23733, Гайсинський р-н, Вінницька обл., с.Краснопілка, вул.Центральна 10-Е
Суддя: