вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3307/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» № б/н від 28.10.2025 (вх. № суду 83/25 від 29.10.2025)
до особи, що може набути статус відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Термолюкс-Термо Україна»
про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти
Без виклику осіб, які можуть отримати статус учасників справи;
Товариство з обмеженою відповідальністю «СИЗ» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термолюкс-Термо Україна» про стягнення 371 941, 07 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки товару, укладеного в усній формі, в частині поставки оплаченого товару. У зв'язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 371 941, 07 грн заборгованості, з якої 334 044, 60 грн основного боргу, 31 516, 50 інфляційних втрат та 8 748, 24 штрафних санкцій.
Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «СИЗ» подало до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову № б/н від 28.10.2025 (вх. № суду 83/25 від 29.10.2025) шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 334 044, 60 грн, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Термолюкс-Термо Україна» (код ЄДРПОУ 39461927) в установах банків України.
Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» № б/н від 28.10.2025 (вх. № суду 83/25 від 29.10.2025) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, дійшов висновку, що остання підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України з огляду на наступне.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Приписами статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Статтею 139 ГПК України визначено вимоги щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову. Зокрема, частиною 1 вказаної статті унормовано, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб-громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Проте, дослідивши заяву ТОВ «СИЗ» про забезпечення позову судом встановлено, що всупереч п. 1 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заявником не дотримано вказаних вимог, оскільки в заяві зазначено найменування суду, до якого подається заява «Господарський суд Львівської області; вулиця Личаківська, 128, Львів, Львівська область, 79014», у той час як заява подана до Господарського суду Київської області.
Також, заявником не дотримано п. 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України, оскільки подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову, який належить застосувати.
Суд наголошує на тому, що на сторону, яка звертається із заявою про забезпечення позову, покладено обов'язок обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Крім того, всупереч п. 5 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» про забезпечення позову не містить вірної ціни позову.
Суд звертає увагу заявника, що останній у заяві про забезпечення позову просить суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 334 044, 60 грн, зазначивши, що звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, в якому обґрунтовує недобросовісність ТОВ «Термолюкс-Термо Україна» та просить стягнути з останнього заборгованість в сумі 371 941, 07 грн, що складається з: - 132 714, 25 грн - сума сплачених коштів (по платежу від 15.08.2024); - 15 758, 25 грн - інфляційні витрати (по платежу від 15.08.2024 за період з 16.09.2024 по 21.10.2025); - 4 374, 12 грн - штрафні санкції (по платежу від 15.08.2024 за період з 16.09.2024 по 21.10.2025); - 201 330,35 грн - сума сплачених коштів (по платежу від 26.11.2024); - 15 758,25 грн - інфляційні витрати (по платежу від 26.11.2024 за період з 26.11.2024 по 21.10.2025); - 4 374,12 грн - штрафні санкції (по платежу від 26.11.2024 за період з 26.11.2024 по 21.10.2025).
У той же час, загальна сума зазначених вище майнових вимог складає 374 309, 34 грн, а не 371 941,07 грн, як помилково зазначив заявник.
Крім того, суд встановив недотримання заявником вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.
Так, частиною 3 ст. 141 ГПК України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити ймовірність завдання збитків відповідачу та третім особам.
У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов'язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.
Як вже зазначено вище, згідно п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Таке положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.
Отже, на заявника покладено обов'язок надати пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Проте, ТОВ «СИЗ», всупереч п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не наведено. Відомостей щодо відсутності необхідності зустрічного забезпечення у поданій заяві про забезпечення позову заявником також не наведено.
Крім того, ч. 2 ст. 139 ГПК України також визначено, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб-громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін-фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Станом на дату розгляду заяви ТОВ «СИЗ» про забезпечення позову провадження у справі № 911/3307/25 не відкрито.
Однак, заявником не дотримано вимог ч. 2 ст. 139 ГПК України, оскільки заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, вказує ТОВ «Термолюкс-Термо Україна» як відповідача без урахування того, що визначена заявником юридична особа ще не набула вказаного статусу.
Частиною 7 ст. 140 ГПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин, виходячи з того, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 ГПК України, суд дійшов висновку щодо її повернення заявнику.
При цьому, суд вважає за доцільне роз'яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідною заявою після усунення визначених вище недоліків.
Керуючись приписами ст. 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повернути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЗ» № б/н від 28.10.2025 (вх. № суду 83/25 від 29.10.2025) про забезпечення позову з доданими до неї документами заявнику.
2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.В. Сокуренко