ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2025Справа № 910/11358/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Дніпровської міської ради (вул.Антоновича Володимира, буд.29, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; ідентифікаційний код 37899872)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (вул.Юри Гната, буд.20, м.Київ, 03146; ідентифікаційний код 45067285)
про стягнення 66 045,00 грн
без виклику представників сторін,
Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» про стягнення 66 045,00 грн попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 2210/07-27 від 18.07.2024, що полягає у незабезпеченні позивачу можливості отримати паливно-мастильні матеріали на підставі талонів, виданих відповідно до умов вказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронних кабінетів учасників справи, та отримано ними, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
При цьому, як встановлено судом, після відкриття провадження у справі відповідач змінив своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультпан», а також місцезнаходження, яке станом на дату ухвалення цього рішення відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано за адресою: вул.Юри Гната, буд.20, м.Київ, 03146.
За таких обставин у цьому рішенні суд зазначає актуальні відомості про найменування та місцезнаходження відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Дніпровської міської ради (покупець) було укладено договір № 2210/07-27 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність паливо - бензин А-95 (код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти) (далі - товар), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
У специфікації, що є додатком № 1 до Договору, сторони узгодили поставку товару «Бензин А-95» у кількості 1800 л на загальну суму 99 900,00 грн.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони або скретч-картки) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Відповідно до пункту 2.1 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту отримання товару згідно з умовами Договору та специфікації (додаток № 1).
Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України згідно з рахунками та накладними на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів (пункт 4.2 Договору).
У пункті 5.1 Договору визначено строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу.
Згідно з підпунктами 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 Договору передача покупцю товару за цим Договором здійснюється постачальником на АЗС при пред'явленні довіреними особами покупця талону або скретч-карти. Талони скретч-картки є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашеним талонам або скретч-карткам вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж вказано в талонах або скретч-картках.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 10.1 цього Договору, тобто з 18.07.2024 та діє до 31.12.2024.
Видатковою накладною № 1020 від 18.07.2024 підтверджується передача відповідачем товару позивачу, а платіжною інструкцією № 1283 від 22.07.2024 на суму 99 900,00 грн - його оплата позивачем.
Позивач зазначає, що він частково отримав товар на підставі талонів, водночас отримати товар на підставі решти талонів в обсязі 1190 л він не може, з огляду на відсутність пального на АЗС, перелік яких відповідач надав у тендерній пропозиції.
Листом № 07/84 від 04.02.2025 позивач просив відповідача повернути кошти за невикористані скретч-картки на отримання 1190 л бензину, або ж здійснити їх обмін на скретч-картки інших АЗС, які мають можливість відпускати пальне за ціною, встановленою Договором.
Докази вручення відповідачу зазначеного листа, як і докази його розгляду останнім в матеріалах справи відсутні.
06.02.2025, 19.02.2025, 20.02.2025, 21.02.2025, 05.09.2025, 08.09.2025 членами створеної позивачем відповідно до наказу № 42-Од від 27.01.2025 комісії по визначенню можливості отримання послуги заправки автомобілів було здійснено виїзд до АЗС, перелік який було надано в інформаційній довідці долученій до тендерної документації, для обміну скретч-карток на пальне, про що складені службові записки, у яких зазначено, що здійснити заправку автомобіля пальним не вдалося, оскільки АЗС не працюють, працівники на АЗС відсутні, на зовнішніх стендах відсутня інформація про наявність пального.
З огляду на неможливість отримати пальне на підставі скретч-карток, виданих відповідно до умов Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 66 045,00 грн, що становить вартість не отриманого товару.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, позивачем було оплачено товар - Бензин А-95 у кількості 1800 л на суму 99 900,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1283 від 22.07.2024, а відповідачем надано позивачу талони, що підтверджують його право на отримання товару на АЗС, що підтверджується видатковою накладною № 1020 від 18.07.2024.
При цьому виходячи зі змісту спірних правовідносинах та умов Договору вбачається, що товаром, який підлягав передачі відповідачем позивачу, є саме паливо - Бензин А-95, тоді-як талони, які були передані відповідачем позивачу, є довірчими документами, на підставі яких здійснюється видача відповідного товару.
Обставини справи свідчать про те, що позивач отримав товар на підставі талонів, виданих відповідно до умов Договору, в обсязі 610 л.
Предметом же спору у цій справі є бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні видачі позивачу товару в кількості 1190 л на підставі отриманих раніше талонів.
Частиною 1 статті 667 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії талонів на відпуск Бензину А-95 номіналом 10 л у кількості 1 шт загальним об'ємом 10 л, номіналом 15 л у кількості 48 шт загальним об'ємом 720 л, номіналом 20 л у кількості 23 шт загальним об'ємом 460 л, на загальну суму 66 045,00 грн, виходячи із ціни за 1 л в розмірі 55,50 грн, що зазначена у видатковій накладній № 1020 від 18.07.2024.
Вказані талони не містять ознак їх погашення, а їх наявність у позивача посвідчує його право на отримання товару на АЗС, проте, як зазначає позивач отримати товар на підставі цих талонів він не може, з огляду на відсутність пального на АЗС, перелік який було надано в інформаційній довідці долученій до тендерної пропозиції відповідача.
Відповідачем , у свою чергу, належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, як і не надано доказів, які б свідчили про виконання ним зобов'язань із передачі зазначеного у Договорі товару в повному обсязі.
З урахуванням викладеного належним способом захисту прав позивача у правовідносинах, що склались між сторонами, буде вимога про передачу оплаченого товару, або вимога про повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/4177/23.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.
Суд звертає увагу, що положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов'язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме недотримання строку поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.
За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, встановивши, що відповідач не передав товар і не повернув позивачу кошти, сплачені за такий товар, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 66 045,00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на предмет і підстави позову, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в розмірі 66 045,00 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (вул.Юри Гната, буд.20, м.Київ, 03146; ідентифікаційний код 45067285) на користь Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Дніпровської міської ради (вул.Антоновича Володимира, буд.29, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; ідентифікаційний код 37899872) попередню оплату в розмірі 66 045 (шістдесят шість тисяч сорок п'ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.10.2025.
Суддя Т.П. Капцова