ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2025Справа № 910/9883/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши подання Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника-юридичної особи у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком компані» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Метровес»)
про стягнення 462766,70 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/9883/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство» задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метровес», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком компані», грошові кошти у розмірі 462766 грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 6941 грн 50 коп.
18.10.2021 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
28.10.2025 до Господарського суду міста Києва від Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника-юридичної особи.
Розглянувши вказане подання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, зважаючи на такі обставини.
Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Отже, з системного аналізу вище наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Водночас суд звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.
Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».
Означена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/8130/17.
Варто зауважити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Нормами п. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Подання приватного виконавця обгрунтовано тим, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження 73019115, до складу якого входить виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.10.2021у справі №910/9883/21.
Згідно з листом від 31.01.2024 Головного управління статистики в Запорізькій області, встановлено, що Товариств з обмеженою відповідальністю «Юніком компані» з дати перереєстрації на територію Запорізької області фінансову звітність не надавало.
Листом Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо надання звітності повідомлено, що підприємство перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Запорізькій області з 01.01.2022.
Останця фінансова звітність малого підприємництва подана 01.03.2021.
Керівником боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком компані» є ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 .
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем 17.02.2022 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Як вказує приватний виконавець, рішення у справі №910/9883/21 на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, - відсутнє.
Згідно з відповіді Міністерства внутрішніх справ України на запит №175624363 від 22.09.2023 за боржником зареєстровані транспорті засоби: ГАЗ 330202, вантажний, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_2 ; SKODA FABIA, державний номер НОМЕР_3 ; CITROEN НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 .
Згідно з перевірки бази АСВП встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округа міста Києва Артемчука Тараса Володимировича перебувають виконавчі провадження НОМЕР_7, відкрите 16.07.2021, та НОМЕР_8 відкрите 13.08.2021. Під час примусового виконання яких приватним виконавцем оголошено в розшук транспортні засоби, зареєстровані за боржником.
Крім того, відповідно до акту про проведений електронний аукціон від 07.09.2023, встановлено, що автомобіль CITROEN BERLІNGO, державний номер НОМЕР_5 , було реалізовано на електронних торгах.
Згідно з інформації ДПС України у боржника наявні рахунки, відкриті в Київському ГРУ АТ КБ «Приватбанк», АТ АБ «Радабанк», валюта рахунку: російські рублі.
За адресою: м. Запоріжжя, пров. Кам'яний, буд 8 боржник не знаходиться, що підтверджується актом державного виконавця від 04.10.2023 та актом від 21.10.2025.
Як зазначає приватний виконавець, ним на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак боржник на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця. Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, а також з боку боржника відсутня співпраця.
Крім того, Запорізьким районним управлінням відділу поліції №1 Головного управління національної поліції в Запорізької області розглянуто подання державного виконавця (повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 382 КК України) щодо факту умисного невиконання рішення суду громадянином ОСОБА_1, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком компані».
Листом від 28.12.2023 повідомлено відділ, що притягти до відповідальності останнього не виявилось можливим у зв'язку з відсутністю інформації про його місцезнаходження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 значиться керівником та засновником близько ста підприємств (відповідно до інформації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2), що свідчить про систематичні свідомі умисні дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім того, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) у якій визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
У справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
З огляду на викладені вище обставини у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком компані» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Метровес») - ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання як вимог приватного виконавця, так і від виконання рішення суду у даній справі в цілому, оскільки керівнику боржника достеменно відомо про наявність виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі №910/9883/21.
Слід також зазначити, що згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009).
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.
Оскільки у суду наявні обґрунтовані підстави для висновку про навмисне ухилення боржника від виконання остаточного рішення суду та з огляду на приписи законодавства щодо обов'язковості виконання остаточних судових рішень, суд вважає правомірним та обґрунтованим застосування до керівника боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», що в свою чергу є підставою для задоволення подання Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника-юридичної особи у справі №910/9883/21.
Керуючись ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити подання Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берестецької Т.Е.
2. Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянина України - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком компані» (69035, Запорізька обл, м. Запоріжжя, пров. Кам'яний, буд. 8; ідентифікаційний код: 24733345) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до повного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 у справі №910/9883/21.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Спичак