ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2025Справа № 910/12276/25
Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши, без виклику представників сторін,
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ";
про забезпечення позову.
У справі № 910/12276/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ";
до Антимонопольного комітету України;
про визнання недійсним та скасування рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі також - позивач, заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом в якому просить визнати недійсним та скасувати пункт рішення Антимонопольного комітету України (далі також - відповідач, Комітет) № 370-р від 31.07.2025 (далі також - рішення № 370-р), в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ".
02.10.2025 до господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви.
Так, позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України № 370-р від 31.07.2025 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/12276/25, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а судове засідання призначити на 04.11.2025.
27.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" подало до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить винести ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені та зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України № 370-р від 31.07.2025 у справі №126-26.13/102-24 з дати надходження позовної заяви до Господарського суду міста Києва до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Заява обґрунтована тим, що заявник є критично важливою для функціонування системи охорони здоров'я України в умовах воєнного стану, є дистриб'ютором лікарських засобів в Україні та забезпечує безперебійне постачання аптекам, лікарням, поліклінікам, військовим шпиталям, онкологічним центрам, станціям переливання крові та іншим закладам у всіх регіонах країни, включаючи зони бойових дій.
Заявник вказує, що, розмір самого штрафу становить 2 374 168 475 гривень, а сума пені за кожний день становить 35 612 527,13 грн, при цьому рішенням Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 №697-р, визнано рішення Антимонопольного комітету України від 31.07.2025 №370-р таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним, переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
На думку заявника, добровільне або примусове виконання рішення № 370-р в період його оскарження позивачем може істотно ускладнити виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на його користь, що також обґрунтовується тим, що виведення мільярдів гривень на 120+ днів - смерть для дистриб'ютора в умовах війни, оскільки ланцюги постачання розірвуться, імпорт зупиниться, аптеки та лікарні залишаться без ліків, а дефіцит фінансування - це дефіцит медикаментів, оскільки кошти будуть вилучені з обігу на місяці, а то й роки - в критичний момент, коли кожна гривня йде на імпорт ліків для фронту та тилу, а це прямо загрожує життю пацієнтів, адже без обігових коштів неможливо закупити інсулін, онкопрепарати, антибіотики.
Отже, за твердженнями заявника, накладення штрафу в розмірі 2 374 168 475 грн на підставі припущень Комітету про "негативний вплив на ціни" є необґрунтованим, особливо з огляду на регульований характер ринку та відсутність доказів порушення законодавства про ціноутворення, а примусове виконання такого рішення створює загрозу стабільності постачання ліків у період воєнного стану, не маючи жодного об'єктивного зв'язку з захистом конкуренції чи інтересів споживачів.
Заявник стверджує, що Комітет регулярно надає розстрочку сплати штрафів для численних компаній, посилаючись на "об'єктивні обставини" (наприклад, фінансові труднощі чи вплив війни), а для ключових гравців фармацевтичного ринку, таких як ТОВ "БаДМ" застосовується непропорційно жорстка тактика, оскільки для позивача - компанії, яка забезпечує великий обсяг оптової реалізації ліків в Україні та визнана частиною критичної інфраструктури - Комітет обрав кардинально інший курс.
27.10.2025 Антимонопольний комітет України подав до господарського суду заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи своє заперечення, Комітет вказує, що подана позивачем заява спрямована на непропорційне порушення інтересів держави в особі Комітету та учасників ринку оптової реалізації лікарських засобів, які не є учасниками справи № 910/12276/25, що підтверджують підстави прийняття Комітетом від 23.10.2025 № 697-р, яке спрямовано на захист суспільних інтересів та відвернення негативних наслідків для суб'єктів господарювання.
Відповідач зазначає, що порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" та Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", встановлене пунктом 1 резолютивної частини рішення № 370-р, підлягає припиненню в інтересах суспільства, оскільки сприятиме відновленню цінової конкуренції на ринку оптової реалізації лікарських засобів та формуванню цін лікарських засобів на конкурентних засадах, а зупинення виконання призведе до негативних наслідків для осіб, які не є учасникам справи, але в інтересах яких фактично було прийнято відповідне рішення Комітету.
При цьому, як стверджує Комітет, позивач необґрунтовано стверджує, що виконання пункту 2 резолютивної частини рішення № 370-р має негативний вплив на діяльність позивача, оскільки штраф, передбачений статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, служить також цілям отримання грошової компенсації за заподіяну порушенням шкоду поряд з функцією покарання суб'єкта господарювання, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, таким чином, зупинення дії рішення № 370-р призводить до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій), тобто заявник продовжуватиме здійснювати протиправну поведінку без будь-яких наслідків, що шкодить в даному конкретному випадку суспільним інтересам, що несумісно із цілями забезпечення позову, які визначені Господарського процесуального кодексу України.
Також відповідач звертає увагу, обраний позивачем спосіб забезпечення позову у справі №910/12276/25 суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України, а отже відповідна заява не підлягає задоволенню з огляду на висновки Верховного Суду.
Комітет зазначає, про те, що позивач із заявою про відстрочення виконання рішення № 370-р не звертався до органів Комітету, а порушення не визнав та не визнає, про що вказує і в заяві про забезпечення, таким чином, позивач безпідставно порівнює свою процесуальну поведінку, з поведінкою інших суб'єктів господарювання, а тому такі доводи не підлягають врахуванню під час розгляду заяви про забезпечення позову у справі № № 910/12276/25.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Оскільки, предметом спору у даній справі є немайнові вимоги, у межах розгляду зазначеної заяви, суд досліджує чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Рішенням № 370-р, визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (ідентифікаційний код юридичної особи 31816235) та Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 21642228) вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягають в одночасному або з інтервалом у декілька днів установленні протягом березня 2020 - грудня 2023 року однакових та/або подібних цін реалізації лікарських засобів, зокрема Спазмалгону, Евказоліну аква та інших, з урахуванням відсутності чітких та прозорих механізмів ціноутворення, при тому, що аналіз ситуації на ринку оптової реалізації лікарських засобів спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій, які призвели до обмеження конкуренції на ринку оптової реалізації лікарських засобів.
Також вказаним рішенням Комітету накладено на заявника штраф у розмірі 2 374 168 475 грн та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (ідентифікаційний код юридичної особи 31816235) та спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи
21642228) протягом одного року з дати отримання цього рішення один раз на шість місяців, не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним, надавати на адресу Антимонопольного комітету України інформацію про ціни реалізації лікарських засобів Спазмалгон (таблетки № 20 виробництва компанії "Teva"), Евказолін аква (спрей назальний 1 мг/г по 10 г виробництва Акціонерного товариства "Фармак"), Біфрен® (капсули по 250 мг № 20 (10x2) виробництва компанії "Асіпо"), Нейроксон® (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг №20 виробництва корпорації "Артеріум"), Мовіназа® - 20 мг (таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні, по 20 мг № 30 (10х3) виробництва Movi Health) у розрізі кожної дати здійснення операції зі збуту відповідного лікарського засобу, суб?єкта господарювання та обсягу придбаного ним товару за відповідною ціною. Інформацію надавати у форматі ".xls" (Microsoft Office Excel 2003) на електронному носієві (з накладенням електронного цифрового підпису) за формою, наведеною в додатку 12 до цього рішення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України № 370-р від 31.07.2025, в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ".
Суд вказує, що згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції», а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 №697-р, визнано рішення Антимонопольного комітету України від 31.07.2025 №370-р таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним, переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Вказане рішення мотивоване тим, що основним завданням Комітету відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а ?????Абзацом четвертим статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до п. 23 рішення Комітету від 23.10.2025 № 697-р, дії Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" та Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", які полягали у встановленні протягом березня 2020 - грудня 2023 року однакових та/або подібних цін реалізації лікарських засобів, зокрема Спазмалгону, Евказоліну аква та інших, з урахуванням відсутності чітких та прозорих механізмів ціноутворення, при тому, що аналіз ситуації на ринку оптової реалізації лікарських засобів спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій відповідачами, безпосередньо й негативно впливають на формування ціни лікарського засобу для кінцевих споживачів (закладів охорони здоров'я, населення), захист прав яких забезпечує Комітет відповідно до статей 3 та 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Питання ціноутворення лікарських засобів становить питання інтересів національної безпеки, оскільки Указом Президента України від 05 лютого 2025 року № 69/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 лютого 2025 року "Про подальшу реалізацію програм підтримки українців на основі гарантування економічної стійкості держави та посилення заходів очищення фінансової системи України" та Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 82/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року "Про додаткові заходи щодо забезпечення доступності лікарських засобів для українців".
Відтак порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" та Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", встановлене пунктом 1 резолютивної частини рішення №370-р, підлягає припиненню в інтересах суспільства, оскільки сприятиме відновленню цінової конкуренції на ринку оптової реалізації лікарських засобів та формуванню цін лікарських засобів на конкурентних засадах, а зупинення виконання призведе до негативних наслідків для осіб, які не є учасникам справи, але в інтересах яких фактично було прийнято відповідне рішення Комітету.
При цьому суд вказує, що заявником не надано доказів того, що виконання пункту 2 резолютивної частини №370-р має негативний вплив на його діяльність.
Також суд звертає увагу, що штраф, передбачений статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, служить також цілям отримання грошової компенсації за заподіяну порушенням шкоду поряд з функцією покарання суб'єкта господарювання, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні ЄСПЛ "Neste St. Petersburg & Others v. Russia" з цього приводу зазначається, що "... Щодо третього критерію, то Європейський суд зазначає, що п. 1 ст. 6 Закону про конкуренцію, на підставі якого було пред'явлено претензії компаніямзаявникам, сам по собі не передбачає жодних спеціальних санкцій. Проте порушники повинні підкорятися приписам, які видаються ТУ МАП відповідно до ст. 12 Закону про конкуренцію. Такі розпорядження варіюються від простого попередження припинити монополістичну діяльність до примусового поділу компанії. На думку Європейського суду, ці повноваження ТУ МАП належать до регулюючої сфери. Сюди ж відноситься і конфіскація незаконно отриманих доходів, яку піддали компанії-заявники. Європейський суд вважає, що відповідна ухвала служить цілям отримання грошової компенсації за заподіяну шкоду, ніж є покаранням, що запобігає повторному вчиненню порушення... ".
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Суд зазначає, що ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення Комітету може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
При цьому, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення Комітету за заявою, поданою суду відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не може розглядатися як підстава для забезпечення позову в порядку приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 01.04.2020 у справі №912/2156/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20.
Таким чином, зупинення дії рішення №370-р призводить до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню Комітету, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій), тобто заявник продовжуватиме здійснювати протиправну поведінку без будь-яких наслідків, що шкодить в даному конкретному випадку суспільним інтересам, що несумісно із цілями забезпечення позову, які визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 922/1327/25, який вказує, що беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення АМК), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства, Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявником/позивачем/відповідачем у антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
При цьому суд звертає увагу заявника, що у разі задоволення позовних вимог, захист його порушених прав буде забезпечено у повному обсязі, оскільки автоматично відновить його порушене право.
Крім того, суд вказує, що заявником зазначається, що Комітет регулярно надає розстрочку сплати штрафів для численних компаній, посилаючись на "об'єктивні обставини" (наприклад, фінансові труднощі чи вплив війни), а для ключових гравців фармацевтичного ринку, таких як Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" застосовується непропорційно жорстка тактика, оскільки для позивача - компанії, яка забезпечує великий обсяг оптової реалізації ліків в Україні та визнана частиною критичної інфраструктури - Комітет обрав кардинально інший курс, однак позивачем не надано доказів звернення до Комітету з відповідною заявою та відповідного рішення, прийнятого за наслідками його розгляду.
Вказане також зазначається безпосередньо Комітетом у своїх запереченнях.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження можуть призвести до незворотних наслідків.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Оскільки прийняте Комітетом рішення № 370-р спрямоване на захист суспільних інтересів та відвернення негативних наслідків для суб'єктів господарювання, то застосуванням відповідних заходів забезпечення позову, про які просить позивач, призведе до порушення прав не тільки відповідача, а й інших осіб.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 6 ст. 160 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, встановленому чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.В. Мандриченко