21 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/4534/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Квартенко О.Р.
відповідача - Гнатенко О.М.
розглянувши апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (вх. 1707Х) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі № 922/4534/24 (повне рішення складено 14.07.2025 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Аюповою Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія металів", м. Харків
до відповідача Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Харків
про визнання дій протиправними
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія металів" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якому просило суд визнати протиправними дії Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» (у тому числі - в особі посадових осіб та інших працівників Філії Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» у місті Харкові) щодо відмови у проведенні фінансових операцій з виконання платіжних інструкцій Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Металів» від 05.12.2024 за № 121 на суму 150 000 гривень 00 коп. та за № 123 на суму 295 000 гривень 00 коп.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/4534/24 позовні вимоги задоволено; визнано протиправними дії Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» (у тому числі - в особі посадових осіб та інших працівників Філії Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» у місті Харкові) щодо відмови у проведенні фінансових операцій з виконання платіжних інструкцій Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Металів» від 05.12.2024 за № 121 на суму 150 000, 00 грн та за № 123 на суму 295 000, 00 грн.
Ухвалюючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що :
- положення статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 06 грудня 2019 року № 361-ІХ надають банку право відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, проте банк зобов'язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику;
- банком було встановлено позивачу високий ризик ділових відносин, оскільки певні операції клієнта викликають обґрунтовані підозри щодо їх доцільності та правомірності, зокрема фінансові операції на рахунки ФОП, тому банком тимчасово обмежені фінансові операції по рахунках клієнта та запропоновано останньому в строк не пізніше 17.01.2025 надати документи та пояснення, що підтверджують правомірність та доцільність фінансових операцій;
- враховуючи той факт, що 06.12.2024 АТ “Укрексімбанк» було виконано інші платіжні інструкції на суму 150 000, 00 грн та на суму 295 000, 00 грн, то неможливо встановити, коли саме було банком встановлено позивачу високий ризик ділових відносин, та яка причина відмови від проведення фінансової операції була у АТ “Укрексімбанк» станом на 05.12.2024, яка при цьому 06.12.2024 відпала, доказів на підтвердження існування такої причини, як і доказів встановлення у визначеному законом порядку високого рівня ризику для позивача відповідач суду не надав.
- доводи відповідача про встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин суд відхилив, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що у відповідача були обґрунтовані підозри на здійснення позивача чи його власником операцій ВК/ФТ, інших злочинів, як це передбачено у п. 61 розділу IV Положення;
- витребувані ж банком у електронному листі від 06.12.2024 додаткові документи для проведення операцій, жодним чином не свідчать про проведення банком внутрішньої перевірки та встановлено позивачу високого ризику ділових відносин;
- оскільки банк не довів обґрунтованості прийнятого ним рішення про відмову від проведення спірних операцій, суд вважав встановленим та доведеним, що банк порушив визначені законом та договором з позивачем вимоги до проведення фінансових операцій з виконання платіжних інструкцій Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Металів» від 05.12.2024 за № 121 на суму 150 000, 00 грн та за № 123 на суму 295 000, 00 грн.
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського Суду Харківської області від 02 липня 2025року по справі № 922/4534/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ “Імперія Металів» в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:
- враховуючи пункт 4.16 умов Договору, не вважається обмеженням права Клієнта щодо розпоряджання коштами, що обліковуються на Поточних і Карткових рахунках, відмова Банку від вчинення операцій за такими рахунками, якщо така відмова обумовлена нормами Законодавства (у тому числі законодавства у сфері банківської діяльності, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у сфері валютного регулювання тощо) та/або Правилами платіжних систем, та/або Правилами Банку, та/або Умовами договору;
- позивач зазначає, що метою вказаних платежів було виплата заробітної плати працівникам згідно з договором на ведення зарплатного проекту укладеного з ОТП Банк, проте, в призначенні платежу було вказано зовсім інше призначення: «перерахування на інший поточний рахунок», Отримувач: «ОТП БАНК», тому в той же день 05.12.2024, отримавши вищевказані платіжні інструкції, АТ «Укрексімбанк» відхилив їх, повідомивши позивача за допомогою системи iFOBS «Кліент» причину відмови: «Не надано підтверджувальних документів для проведення платежу» (докази вищевказаного зазначено в платіжних інструкціях, які додано до відзиву №121 та №123 від 05.12.2024), одночасно з відмовою в проведенні вищевказаних платіжних інструкцій, Клієнту було надіслано повідомлення про надання підтверджуючих документів для проведення платежів ;
- оскільки вже станом на 06.12.2024 на електронну адресу АТ «Укрексімбанк» надійшли всі документи в підтвердження мети фінансової операції, які дійсно підтверджували виплату заробітної плати, платіжна інструкція на суму 450000,00 грн з призначенням платежу - «перерахування на інший поточний рахунок». Отримувач: «ОТП БАНК»», дана фінансова операція була виконана, а гроші перераховані на поточний рахунок ТОВ «Імперія Металів» відкритий в ОТП Банк, що підтверджується відповідною випискою ;
- враховуючи те, що позивач в платіжних інструкціях №121 та №123 від 05.12.2024 надав неповну інформацію щодо призначення платежу (Перерахування коштів на інший поточний рахунок) та не надав своєчасно підтверджуючих документів на запит банку, відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», дії Банку щодо відхилення таких платіжних інструкцій відповідають вимогам діючого законодавства та є правомірними, водночас, як тільки Позивач виконав вимоги Банку про надання додаткової інформації щодо суті та мети операцій, Банком було виконано нову надіслану Позивачем платіжну інструкцію;
- при розгляді справи зміст платіжних інструкцій на предмет наявності інформації щодо ідентифікації та верифікації клієнта і отримувача платежів» взагалі не досліджувався та це питання не стосувалось а ні предмету, а ні підстав позову, а відхилення платіжних інструкцій банком було пов'язано не з відсутністю інформації про ідентифікацію чи верифікацію платника та отримувача, як помилково вважав суд першої інстанції, а з тим, що операція була підозрілою, оскільки призначення платежу містило загальне формулювання «перерахування на інший поточний рахунок», тобто були незрозумілими характер та мета операції, в зв'язку із цим Банк запросив підтверджуючи документи та пояснення, що було цілком законною вимогою та повністю відповідало положенням чинного законодавства;
- 06.12.2024 ТОВ «Імперія Металів» за допомогою системи iFOBS «Кліент» було сформовано нову платіжну інструкцію №129 на суму 450000,00 грн. з призначенням платежу - «перерахування на інший поточний рахунок». Отримувач: «ОТП БАНК»», яка була виконана Банком, а не нові платіжні інструкцїї з тими ж номерами та тим же призначенням платежу, що і відхилені (№ 121 на суму 150 000, 00 грн та № 123 на суму 295 000, 00 грн), як помилково вважав місцевий господарський суд, отже суд першої інстанції не аналізував та не досліджував документи, що містились в матеріалах справи, чим порушив норми процесуального права і, відповідно, не міг правильно встановити характер правовідносин між позивачем та Відповідачем і правильно застосувати норми матеріального права до даних правовідносин;
- враховуючи, що жодні порушення з боку Банку прав позивача відсутні взагалі, то між сторонами фактично взагалі не існує спору, при цьому позивачем заявлено завідомо штучний позов, що свідчить не лише про обрання неефективного способу захисту, оскільки відсутнє порушення прав Позивача, а і про зловживання позивачем правом, що є окремою підставою для відмови в позові.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 справу № 922/4534/24 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., судді Істоміна О.А., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №922/4534/24, якою, зокрема, встановлено учасникам справи строк до 28.08.2025 року (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч. 2 ст. 263 ГПК України та запропоновано учасникам справи в строк до 28.08.2025 року (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч. 4 ст. 262 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія металів" 28.08.2025, тобто у встановлений судом строк, подало через систему “Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що :
- Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Імперія металів» має чи мало неприйнятно високий ризик, оскільки не доведено ані факту наявності підозрілих операцій, ані обставин, які б унеможливлювали виконання ним обов'язків з фінансового моніторингу, отже неможливо встановити, на підставі яких саме норм законодавства Банком було відмовлено у проведенні фінансової операції;
- відповідно до п. 61 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ №65 від 19.05.2020, встановлення неприйнятно високого ризику можливе лише у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, або у випадках, прямо передбачених внутрішніми документами банку, проте Банк не надав доказів, що рішення про встановлення для ТОВ «Імперія металів» неприйнятно високого ризику ґрунтується на відповідних внутрішніх процедурах, затверджених у порядку, передбаченому даним Положенням.
- відповідно до п. 8 Додатку №12 до Положення №65 від 19.05.2020 Банк зобов'язаний у кожному випадку складати письмовий висновок із чітким зазначенням підстав відмови, із посиланням на конкретні положення ст. 15 Закону про ПВК/ФТ, проте жодного належного висновку на підтвердження встановлення неприйнятно високого ризику ТОВ «Імперія металів» Банк не надав;
- відмова Банку у проведенні платіжних інструкцій від 05.12.2024 була обґрунтована виключно ненаданням підтверджувальних документів для платежу, водночас зазначена обставина не могла бути підставою для зупинення фінансових операцій та відхилення платіжних доручень, оскільки відповідачем не було дотримано передбаченої законом процедури прийняття та реалізації рішення про зупинення фінансових операцій;
- матеріали справи не містять жодних доказів проведення Банком внутрішньої перевірки відповідно до вимог Закону України № 361-IX та Положення НБУ №65 від 19.05.2020, а також не підтверджують факт повідомлення спеціально уповноваженого органу про підозрілі фінансові операції ;
- визначивши позовні вимоги у запропонованому варіанті, ТОВ «Імперія металів» реалізувало своє право на судовий захист та обрало належний і ефективний спосіб захисту, який у повному обсязі відновлює його порушені права.
05.09.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія металів", м. Харків адвоката Мица Ю.В. надійшла заява про відвід колегії суддів у справі №922/4534/24.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія металів", м. Харків адвоката Мица Ю.В. у справі №922/4534/24 про відвід судової колегії у складі головуючий суддя Стойка О.В., судді Істоміна О.А., Медуниця О.Є. визнано необґрунтованою. Заяву судді Стойка О.В. про самовідвід у справі №922/4534/24 задоволено. Відведено головуючого суддю Стойку О.В. від розгляду справи №922/4534/24. Передано справу №922/4534/24 для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 справу № 922/4534/24 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Слободін М.М., судді Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 призначено справу № 922/4534/24 до розгляду на 21 жовтня 2025 р. на 12:30 год.
В судове засідання 21.10.2025 з'явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, та представник позивача, який проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як свідчать матеріали справи, Між ТОВ “Імперія Металів» та АТ “Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» у місті Харкові було укладено договір банківського рахунку.
Вищевказаний Договір було укладено шляхом підписання Заяви про приєднання до публічної пропозиції укладення договору про надання банківських та інших послуг (далі- Заява про приєднання).
Керуючись статтею 634 Цивільного Кодексу України і, враховуючи розміщення Банком на своєму веб-сайті у мережі Інтернет публічної пропозиції укладення договору про надання банківських та інших послуг, підписанням вищевказаної заяви Клієнт повідомив про приєднання до усіх умов договору про надання банківських та інших послуг, які установлені та розміщенні Банком на своєму веб-сайті у мережі Інтернет.
Так, ТОВ “Імперія Металів» 05.12.2024 за допомогою системи iFOBS “Клієнт» подало до АТ “Державний експортно-імпортний банк України» платіжні інструкції № 121 на суму 150 000, 00 грн та № 123 на суму 295 000, 00 грн.
Як вказує позивач, обидва зазначені платежі були відхилені АТ “Державний експортно-імпортний банк України» без жодних пояснень, чим спричинено порушення ТОВ “Імперія Металів» строків виплати заробітної плати, визначених статтею 115 КЗпП України.
Лише 06.12.2024 об 11 год. 32 хв. електронною поштою на адресу ТОВ “Імперія Металів» надійшов запит від 05.12.2024 від працівника АТ “Державний експортно-імпортний банк України» Наталі Шевцової про надання підтверджуючих документів для виплати ЗП.
06.12.2024, ТОВ “Імперія Металів» отримало засобами електронного зв'язку (через систему iFOBS “Клієнт») запит від АТ “Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» у місті Харкові від 05.12.2024 за № 0686107/33189-24 про надання інформації про діяльність ТОВ “Імперія Металів». Запит був оформлений за підписом керуючого філією Михайла Бойка і в ньому містилася вимога про надання цієї інформації протягом фактично двох робочих днів - до 10 грудня 2024 року.
06.12.2024 на вищевказаний запит Позивачем було надано такі документи:
- відповідь на запит АТ «Укрексімбанк»;
- копія заяви про надання банківських послуг «Зарплатний Проект» укладений з АТ «ОТП БАНК»; копія Додатку 4 ДФ; копія виписки з особового рахунку АТ ОТП Банк.
В той же день, 06.12.2024 ТОВ «Імперія Металів» за допомогою системи iFOBS «Кліент» було сформовано нову платіжну інструкцію №129 на суму 450000,00 грн. з призначенням платежу - «перерахування на інший поточний рахунок». Отримувач: «ОТП БАНК»», яка була виконана Банком.
Позивач вказав на незаконність дій представників відповідача, який заблокував діяльність підприємства позивача, задіяного у виконанні в тому числі оборонних замовлень у порядку співвиконання державних контрактів на виготовлення зброї та бойової техніки для Збройних Сил України, у зв'язку з чим звернулось до господарського суду Харківської області з позовом у вказаній справі.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів керується таким.
За положеннями ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно з частиною 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.
Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Слід зазначити, що Банк, здійснюючи свою діяльність при проведенні фінансової операції за рахунком клієнта, керується, в тому числі, нормами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-ІХ), банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а тому зобов'язані діяти виключно в межах, визначених цим Законом.
Частина 1 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ передбачає обов'язок банку застосовувати ризикорієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності суб'єкта, враховуючи критерії ризику.
Частиною 6 ст. 7 цього Закону передбачено, що встановлення неприйнятно високого ризику допускається лише у разі: неможливості виконання передбачених Законом обов'язків чи мінімізації ризиків; наявності обґрунтованих підозр щодо підозрілої діяльності клієнта.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема, забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів, з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою (ими) операцією (ями).
Як встановлено ч. 7 ст. 11 Закону № 361-ІХ, суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії ().
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
Однак Банком, який відмовив у виконанні платіжних інструкцій Клієнта, не було надано жодних доказів та не наведено доводів в обґрунтування факту наявності підозрілих операцій або обставин, які б унеможливлювали виконання ним обов'язків з фінансового моніторингу.
Аналогічно банк не надав суду жодних доказів виконання ним п. 3 додатку № 12 Положення № 65 щодо повідомлення спеціально уповноваженому органу протягом одного робочого дня про операції, які він нібито вважав підозрілими.
Окрім цього, відповідно до п. 61 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ №65 від 19.05.2020 (далі Положення №65), встановлення неприйнятно високого ризику можливе лише у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, або у випадках, прямо передбачених внутрішніми документами банку.
В матеріалах справи взагалі відсутні жодні докази прийняття банком рішення про встановлення для ТОВ «Імперія металів» неприйнятно високого ризику.
Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Додатку №12 до Положення №65 Банк зобов'язаний у кожному випадку складати письмовий висновок із чітким зазначенням підстав відмови, із посиланням на конкретні положення ст. 15 Закону № 361-IX.
Такого висновку відповідачем суду не надано.
Верховний Суд у постановах від 20.01.2022 у справі №910/18504/20 та від 09.01.2024 у справі №922/1253/23 звернув увагу, що право банку відмовитися від проведення фінансової операції чи від подальших договірних відносин з клієнтом є умовним і виникає виключно за наявності підтверджених доказів встановлення клієнту неприйнятно високого ризику. Це право не є абсолютним і підлягає судовій перевірці.
У даному спорі, в силу відсутності як рішення банку про призупинення операцій, так і висновку про високий ризик операції, дії відповідача є апріорі незаконними.
Матеріали справи взагалі не містять жодних доказів проведення Банком внутрішньої перевірки відповідно до вимог Закону України № 361-IX та Положення НБУ №65 від 19.05.2020, на підставі якої він зробив би висновок про підозрілість фінансових операцій позивача.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, шо відмова Банку у проведенні операцій може мати місце лише у випадку встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин, та з обов'язковим дотриманням спеціальної процедури, встановленої Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положенням НБУ №65 від 19.05.2020.
Оскільки матеріали справи не містять жодного доказу дотримання передбаченої процедури, то його дії є протиправними, що свідчить про порушення прав позивача як Клієнта Банку.
Колегія суддів підкреслює, що відмова Банку у проведенні платіжних інструкцій від 05.12.2024 була обґрунтована виключно «ненаданням підтверджувальних документів для платежу».
Водночас зазначена обставина не могла бути підставою для зупинення фінансових операцій та відхилення платіжних доручень, оскільки відповідачем не надано доказів дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття та реалізації рішення про зупинення фінансових операцій.
Окрім цього, колегія суддів в зазначеному питання спирається на принципи розумності, добросовісності і справедливості.
Так, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див. пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).
Отже, враховуючи вищезазначені принципи, Банк мав, проявляючи чесність, відкритість і повагу до інтересів Клієнта та правовідносин між сторонами, а також, діючи справедливо та розумно, повідомити Клієнта про причини відмови виконати платіжні доручення із наведенням документального та правового обґрунтування такої відмови.
Такий обов'язок Банку випливає із наведених вище загальних принципів цивільного права, які є нормами прямої дії, а тому виконання цього обов'язку не залежить від його закріплення у спеціальному законі, що регулює банківську діяльність, або у внутрішніх нормативних документах Банку.
Як вже зазначалося, Банком наведених дій вчинено не було. Надсилання Банком 06.12.2024 запиту позивачу щодо надання певних документів не може вважатися доказом повідомлення Клієнта про причини відмови виконати платіжні інструкції, оскільки такий запит містить лише певний перелік документів, які, на думку банка, повинен надати Клієнт задля виконання Банком обумовлених платіжними інструкціями транзакцій, водночас, жодного правового та документального обґрунтування такий документ не містить.
До того ж, запит про надання документів Банком на адресу позивача було надіслано лише 06.12.2024, тобто фактично через місяць після надання клієнтом Банку на виконання платіжних інструкцій № 121 від 05.12.2024 на суму 150 000, 00 грн та № 123 від 05.12.2024 на суму 295 000, 00 грн. Разом з цим, як вже було встановлено, протягом часу з моменту відмови Банком у виконання платіжних доручень і до моменту надсилання запиту Клієнту Банком не було здійснено жодних повідомлень позивача про причини такої відмови, як і не надано доказів вчинення Банком дій, які стосуються процедури встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин. Такі дії банку вочевидь є дискримінаційними щодо позивача.
Щодо посилання апелянта про обрання позивачем неефективного способу захисту колегія суддів зазначає про таке.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Отже, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Спір у цій справі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія металів" та Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" виник з приводу безпідставної відмови банку у проведенні операцій за платіжними інструкціями позивача.
Як вже зазначалося, позивач у позові посилався на те, що відмова Банку у проведенні операцій може мати місце лише у випадку встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин, що передбачає дотримання спеціальної процедури, встановленої Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положенням НБУ №65 від 19.05.2020. Оскільки Банк не дотримався цієї процедури, його дії є протиправними, що свідчить про порушення прав Позивача.
Отже позов про визнання дій Банку протиправними спрямований на досягнення правової визначеності у правовідносинах сторін, а також недопущення подібних дій в подальшому, а також може створити правову підставу для стягнення збитків, спричинених незаконними діями відповідача, у зв'язку з чим є ефективним та таким, що певною мірою відновлює права позивача як Клієнта Банку.
Зважаючи на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Отже, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаного рішення відсутні.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (вх. 1707Х) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі № 922/4534/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі № 922/4534/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 30.10.2025.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко