вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2025 р. Справа№ 910/15458/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
представників сторін:
від позивача: Нечай О.Д.
від відповідача: не з'явився (на оголошення скороченого тексту рішення)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025, повний текст якого складений 11.04.2025,
у справі №910/15458/24 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення заборгованості у розмірі 13 620 644,89 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, Гарантований покупець) про стягнення заборгованості у розмірі 13 620 644,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №14051/01 від 31.08.2017.
У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути в судовому порядку з нього 13 620 644,89 грн, з яких: 662 129,65 грн основної заборгованості; 2 252 175,04 грн 3% річних; 10 706 340,20 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15458/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» заборгованість у розмірі 662 129,65 грн, 3% річних у розмірі 2 252 175,04 грн, інфляційні у розмірі 6 399 460,92 грн, судовий збір у розмірі 139 706,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 513,93 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем зобов'язання зі сплати за отриманий обсяг електроенергії за договором № 14051/01 від 31.08.2017 за період з жовтня 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року не виконано, заборгованість відповідача склала суму 63 328 796,31 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5740/24 позовні вимоги у частині стягнення основного боргу у розмірі 1 067 728,68 грн закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Вітряний парк Благогатний» 61 597 937,98 грн - основного боргу, 940 000,00 гре - судового збору та 20 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач просив суд стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» заборгованість у розмірі 662 129,65 грн. за вирахуванням суми заборгованості, яка була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5740/24 і не була заявлена в межах розгляду справи №910/5740/24. Таким чином, заборгованість відповідач перед ТОВ «Вітряний парк Благодатний» за договором №14051/01 від 31.08.2017 склала суму 662 129,65 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів ТОВ «Вітряний парк Благодатний» у розмірі 662 129,65 грн, тому позовні вимоги в частині про стягнення 662 129,65 грн суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 15.09.2022 по 25.12.2023 у розмірі 2 252 175,04 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 15.09.2022 по 25.12.2013 суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 399 460,92 грн за загальний період прострочки з 15.09.2022 р. по 25.12.2023, у зв'язку з невірним розрахунком позивача.
Також, на переконання місцевого господарського суду, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Крім того, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд першої інстанції зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 513,83 грн відповідно до п.3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із ухваленим рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 01.05.2024, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 по справі № 910/15458/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги на рішення зводяться до наступного:
- судом першої інстанції, всупереч наявності рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі № 910/5740/24, ухвалив оскаржуване рішення всупереч положенням процесуального закону;
- суд першої інстанції не врахував, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, слід керуватись нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період, а саме, накази Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу № 221 від 05.07.2022) і № 206 від 15.06.2022;
- апелянт не порушив умови договору, здійснив розрахунки з позивачем належним чином, з врахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої у жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року.
- судом не перевірено належним чином поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, внаслідок чого безпідставно стягнуто з вказані нарахування;
- судом першої інстанції задоволено позовні вимоги попри дію форс-мажорних обставин;
- позивачем не було доведено належними і допустимими доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі, а місцевий господарський суд, здійснюючи розподіл судових витрат позивача, не в повній мірі врахував, що розмір витрат на оплату послуг адвоката позивача у задоволеній сумі (20 513,93 грн.) не співмірний із складністю справи, обсягом наданої правової допомоги, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг), без доказів реальної оплати адвокату грошових коштів за надання правової допомоги у справі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» у своєму відзиві, наданому до суду 25.06.2025, просило відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/15458/24 у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач зазначає, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15458/24 є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач вважає, що суд першої інстанції вірно оцінив обставини, підтверджені доказами та дійшов до висновку, що ДП «гарантований покупець» умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив тільки частково.
Також позивач наголошує, що судом першої інстанції правильно застосовані положення наказів від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 №206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом». Проте, відповідач не зазначає, які конкретно норми наказів №140 та №206 не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Позивач зазначає, що усі розрахунки 3% річних та інфляційних витрат позивача оформлені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи відповідача щодо неправильних розрахунків позивача є необґрунтованими.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та хід апеляційного провадження
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» у судовій справі № 910/15458/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15458/24 та апеляційну скаргу залишено без руху.
14.05.2025 через відділ документального забезпечення суду від представника Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків, з доказами оплати судового збору у розмірі 209 559,72 грн (платіжна інструкція №548 від 12.05.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15458/24 та призначено її до розгляду на 30.06.2025.
У судовому засіданні 30.06.2025 колегією суддів протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляд апеляційної скарги відповідача до 04.08.2025, а також зобов'язано сторін надати розрахунок та контррозрахунок нарахування 3% та інфляційних втрат.
Судове засідання 04.08.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у період з 01.08.2025 по 05.08.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15458/24 призначено на 01.09.2025.
У судовому засіданні 01.09.2025 суддя Сулім В.В. заявив самовідвід. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 заяву судді Суліма В.В, про самовідвід у справі №910/15458/24 задоволено. Матеріали справи №910/15458/24 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 справу №910/16315/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/15458/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Ткаченко Б.О. та призначено на 29.09.2025.
Судове засідання 29.09.2025 не відбулось у зв'язку з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС у період з 10:00 по 13:16, що призвело до неможливості проведення технічної фіксації судового засідання, призначеного на 29.09.2025 на 11:20, що підтверджується відповідним актом від 29.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 розгляд справи №910/15458/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 призначено на 13.10.2025.
Колегією суддів у судовому засіданні 13.10.2025 було досліджено матеріали справи, всі заяви, заперечення, додаткові пояснення, контррозрахунки, після чого, суд апеляційної інстанції перейшов на стадію судових дебатів. У судових дебатах представники відповідача та позивача виступили з промовами, представляючи свої аргументи, обґрунтовуючи свої позиції та надали правові висновки щодо справи.
Після чого, колегією суддів у зв'язку зі складністю справи, у зв'язку зі здійсненням судом апеляційної інстанції власних розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, оголошено про відкладення стадії ухвалення та проголошення судового рішення на 20.10.2025.
У встановлений час 20.10.2025 оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Обов'язок суду, це дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод (ст. 6 Конвенції).
Належне мотивування судового рішення: демонструє сторонам, що суд почув їхні позиції, а не проігнорував їх; надає сторонам можливість вирішити питання про доцільність його оскарження; забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи; забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям (п.22 Висновку № 3 КРЄС, рішення ЄСПЛ у справі «Мала проти України» від 03.07.2014).
Ефективність справедливого розгляду - сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. (рішення ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії»).
Вмотивованість судового рішення захищає особу від сваволі суду (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»).
Вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи ( постанова ВПВС від 10.06.2021 у справі № 11-104сам21).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "Фріда" проти України" від 08.12.2016).
Враховуючи викладене, а також, що суд декілька разів зобов'язував сторін надати розрахунки та контррозрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які так і не було подано сторонами у повному обсязі, у зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції зроблено власні розрахунки, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на ст.ст.2,7,13 ГПК України, на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/15458/24 розглядалась протягом розумного строку, з наданням часу учасникам апеляційного провадження для ознайомлення з позицією один одного та заслухавши їх у відкритому судовому засіданні.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судових засіданнях наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15458/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Представник позивача у судових засіданнях у судових засіданнях заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15458/24 без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
31.08.2017 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» (далі - ВАД) укладено договір №14051/01, відповідно до якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено додаткову угоду № 232/01 до договору №14051/01 від 31.08.2017 року , в преамбулі якої визначено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, укладено цю додаткову угоду про зміну сторони зобов'язання договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДПЕ та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії від 31.08.2017 №14051/01 та приведення такого договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641. Відповідно до п.п. 1, 2 додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 року сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «Державне підприємство "Енергоринок", що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство "Гарантований Покупець", що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця.
Сторони дійшли згоди статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.
Таким чином, на підставі додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 відбулась заміна покупця виробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" електроенергії, а умови договору викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) №641 від 26.04.2019.
Відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Пунктом 2.3 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 передбачено, що виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Відповідно до п. 2.4 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
За умовами п.2.5 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Пунктом 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019).
Згідно із п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим тарифом» у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Пунктом 4.5 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний, зокрема купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію.
Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом (п.4.6 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019).
У пункті 7.4 договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 сторони узгодили, що якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору № 14051/01 від 31.08.2017 позивач продав у жовтні 2021 року та за період з березня 2022 по серпень 2022 року, а відповідач у свою чергу купив всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом на загальну суму 117 462 495,31 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 18 212 913, 88 грн, за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 14 667 137, 82 грн, за березень 2022 від 31.03.2022 на суму 19 785 517, 20 грн, за квітень 2022 від 30.04.2022 на суму 19 962 930, 96 грн, за травень 2022 від 31.05.2022 на суму 13 295 635, 53 грн, за червень 2022 від 30.06.2022 на суму 10 027 389, 41 грн, за липень 2022 від 31.07.2022 на суму 10 451 425, 22 грн та за серпень 2022 від 31.08.2022 на суму 11 059 436, 00 грн та здійснив часткову оплату за отриману електричну енергію на загальну суму в розмірі 54 133 699,00 грн, що підтверджено копіями платіжних доручень.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Державного підприємства «Гарантований покупець» перед позивачем становить 662 129,65 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просив суд стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» 3% річних у розмірі 2 252 175,04 грн та інфляційні у розмірі 10 706 340,20 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5740/24, провадження у справі №910/5740/24 в частині стягнення 1 067 728, 68 грн основного боргу закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" 61 598 937,98 грн - основного боргу, 940 000,00 грн - судового збору та 20 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватись нормативно-правовим актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди. Такими актами є накази Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу № 221 від 05.07.2022) і № 206 від 15.06.2022, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України та є нормативно- правовим актом. За результатами розгляду справи № 910/4439/23 ОП КГС ВС дійшла висновків, які фактично зводяться до необхідності врахування у спірних правовідносинах наказів Міненерго № 140 та № 206, а також до того, що Гарантований покупець звільняється від сплати нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15458/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» заборгованість у розмірі 662 129,65 грн, 3% річних у розмірі 2 252 175,04 грн, інфляційні у розмірі 6 399 460,92 грн, судовий збір у розмірі 139 706,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 513,93 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів ТОВ «Вітряний парк Благодатний» у розмірі 662 129,65 грн, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 15.09.2022 пл 25.12.2023 у розмірі 2 252 175,04 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 15.09.2022 по 25.12.2013 суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 399 460,92 грн за загальний період прострочки з 15.09.2022 р. по 25.12.2023, у зв'язку з невірним розрахунком позивача.
Також, на переконання місцевого господарського суду, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 11, 629 ЦК України епердбачено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 ст. 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, в тому числі, договори про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.
У ч. 4 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що за бажанням суб'єкта господарювання, який має намір продавати за "зеленим" тарифом електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантований покупець зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у будь-який час до початку будівництва та/або введення в експлуатацію відповідного об'єкта електроенергетики або черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) і встановлення "зеленого" тарифу Регулятором. Договір укладається між гарантованим покупцем і суб'єктом господарювання незалежно від наявності інших договорів купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, укладених щодо інших об'єктів електроенергетики такого суб'єкта господарювання.
При цьому, ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Згідно ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі 910/5740/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 на виконання умов спірного договору позивач поставив відповідачеві в жовтні 2021 та у період із лютого 2022 року по серпень 2022 року електричну енергію на загальну суму 117 462 495,31 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.
У п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року. Зазначена постанова була оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022.
Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022, з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 11.04.2023 № 671. Зазначена постанова була оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 21.09.2022.
Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року. Зазначена постанова була оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 15.03.2022.
Так, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору та п. 10.4 Порядку № 641, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав, про що, за висновками судової колегії, вмотивовано вказано судом першої інстанції.
Як встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі 910/5740/24 відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, внаслідок чого за Державним підприємством "Гарантований покупець" утворилась заборгованість у розмірі 63 328 796, 31 грн.
При звернені до суду з позовом у справі №910/5740/24 ТОВ «Вітряний парк Благодатний» просив стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Вітряний парк Благодатний» основний борг за невиконання умов договору №14051/01 від 31.08.2017 у розмірі 62 666 666,66 грн
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі 910/5740/24 в частині стягнення 1 067 728, 68 грн основного боргу закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" 61 598 937,98 грн основного боргу, 940 000,00 грн -судового збору та 20 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Вказане рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025.
Водночас, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач просив стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» заборгованість у розмірі 662 129,65 грн за вирахуванням суми заборгованості, яка була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5740/24 і не була заявлена в межах розгляду справи №910/5740/24.
Таким чином, заборгованість Державного підприємства «Гарантований покупець» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» за договором №14051/01 від 31.08.2017 становить 662 129,65 грн.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу у розмірі 662 129,65 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не здійснено оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконано свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення 662 129,65 грн. суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на вказане, судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта щодо недоведення позивачем порушення ДП "Гарантований покупець" умов договору в частині оплати поставленої (відпущеної) позивачем електричної енергії.
У частині доводів скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, колегія суддів зазначає, що станом на дату настання строку оплати за спірний період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність.
У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте, даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.
При цьому, саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену за договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору і законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.
Водночас, у зв'язку з тим, що відповідач допустив порушення виконання грошового зобов'язання за договором №14051/01 від 31.08.2017, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконанню грошового зобов'язання за спірним договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 399 460,92 грн, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленому розмірі 2 252 175,04 грн.
Водночас, колегія суддів не погоджується з таким розрахунком суду першої інстанції з наступних підстав.
Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина 6 статті 65 цього Закону).
Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 10.1 Порядку № 641 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Тобто, за загальним правилом гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"): до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку № 641); до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641); протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (НКРЕКП) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункт 10.4 Порядку № 641).
У пункті 2.5 спірного договору (з урахуванням змін) міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже було зазначено вище, на виконання умов спірного договору позивач поставив відповідачеві в жовтні 2021 та у період із лютого 2022 року по серпень 2022 року електричну енергію на загальну суму 117 462 495,31 грн, що підтверджується підписаними щомісячними актами купівлі-продажу електроенергії.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті НКРЕКП 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті НКРЕКП 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 № 473, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті НКРЕКП 15.03.2023, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за серпень 2022 року.
Отже, з огляду на положення статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 10.4 Порядку № 641, умови спірного договору, грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за заявлені у позові періоди мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів із дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Наведене відповідає висновкам, викладеним у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21, від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, від 17.12.2024 у даній справі.
Отже, з урахуванням правил обчислення початку перебігу та закінчення строків, визначених ст.ст. 253, 254 ЦК України, останній день належного строку виконання зобов'язань спливав:
15.09.2022 - за жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року;
26.09.2022 - за липень 2022 року;
20.03.2023 - за серпень 2022 року.
Тому, прострочення відповідних зобов'язань з оплати поставленої електроенергії в жовтні 2021 та у період із лютого 2022 року по серпень 2022 року та, відповідно, можливість нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за вказані періоди не могло розпочатись раніше, аніж з 16.09.2022 - за жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року; 27.09.2022 - за липень 2022 року; 21.03.2023 - за серпень 2022 року.
Водночас, із наданого позивачем та визнаного обґрунтованим судом першої інстанції розрахунку вбачається, що строк нарахування відповідних платежів розраховується: 13.09.2022 - щодо жовтня 2021 року та лютого - червня 2022 року; 23.09.2022 - щодо липня 2022 року та 17.03.2023 - щодо серпня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат за загальний період з 16.09.2022 по 25.12.2023 на заборгованість з поставленої електроенергії за жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року, за період з 27.09.2022 по 25.12.2023 на заборгованість з поставленої електроенергії за липень 2022 року та за період з 21.03.2023 по 25.12.2023 на заборгованість з поставленої електроенергії за серпень 2022, з урахуванням правових висновків об'єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо індексації суми заборгованості за неповний місяць, дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 5 358 828,80 грн. Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у заявленому позивачем розмірі 2 252 175,04 грн, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
В решті вимог позивача про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.
Крім того, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції , що враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Таким чином, з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 662 129,65 грн, 3% річних у розмірі 2 252 175,04 грн та інфляційні у розмірі 5 358 828,80 грн.
За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/15458/24 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частинні стягнення інфляційних втрат.
Стосовно вимог позивача про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 02.10.2023, укладений між Адвокатом Нечай Олександром Дмитровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний", відповідно до якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у поряду та строки, обумовлені сторонами.
Згідно із п. 3.2. договору розмір винагороди адвоката визначається сторонами виходячи із обсягу фактично наданих адвокатом послуг. Обсяг наданих послуг узгоджується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг у кожному окремому звітному місяці.
Винагорода адвоката за надання правової допомоги, оплачується замовником по факту надання адвокатом правової допомоги, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг. (п.4.1 договору)
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано акт приймання - передачі наданих послуг від 11.02.2025 на суму в розмірі 30 000,00 грн, за яким адвокатом здійснено: аналіз та підготовка матеріалів справи, в тому числі і документів наданих клієнтом підтвердження заборгованості ДП «Гарантований покупець», надання консультацій з приводу доцільності та перспектив звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, з урахуванням чинного законодавства та судової практики, вартість - 5 000, 00 грн; складання та подання до суду процесуальних документів у справі № 910/15458/24 (позовна заява; відповідь на відзив; пояснення, заяви та клопотання по справі), вартість - 15 000, 00 грн; участь у судових засіданнях у справі № 910/15458/24, вартість - 10 000, 00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що Нечай О.Д. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю МК №001871.
У поданих запереченнях відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, суд враховує, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Разом з тим, суд правильно встановив, що належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справи, відповідач не надав, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи.
При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості заявленої суми.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі № 910/15458/24 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі № 910/15458/24 зміні в частині стягнення інфляційних втрат. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/15458/24 залишити без змін.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову в частині стягнення інфляційних втрат та апеляційної скарги у цій частині покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/15458/24 задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/15458/24 змінити в частині стягнення інфляційних втрат та розміру судового збору, викласти резолютивну частину рішення в цій частині у наступній редакції:
«Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» (04070, місто Київ, вулиця Паркова дорога, будинок 16-А, нежитлове приміщення 28, ідентифікаційний код юридичної особи 41290100) інфляційні втрати у розмірі 5 358 828 (п'ять мільйонів триста п'ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 80 коп., судовий збір у розмірі 124 097 (сто двадцять чотири тисячі дев'яносто сім) грн 00 коп».
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/15458/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/15458/24 без задоволення.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Благодатний» (04070, місто Київ, вулиця Паркова дорога, будинок 16-А, нежитлове приміщення 28, ідентифікаційний код юридичної особи 41290100) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи 43068454) витрати зі сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 25 147 (двадцять п'ять тисяч сто сорок сім) грн, 17 коп.
4. Матеріали справи №910/15458/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова підписана 28.10.2025, у зв"язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. 23.10.2025-24.10.2025 у відпустці та судді Коротун О.М. 27.10.2025 на семінарі-практикумі НШСУ.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
Б.О. Ткаченко