ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
30 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4394/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак»
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Фаворит»
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 року, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є., повний текст якого складено 02.06.2025, в м. Одесі
у справі: №916/4394/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Фаворит»
про стягнення 283 547,56 грн
В жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Фаворит» заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №15/03/24 від 15.03.2024 у розмірі 283 547,56 грн., а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 4253,21 та витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 40000 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 у справі №916/4394/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Фаворит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» заборгованість за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №15/03/24 від 15.03.2024 у розмірі 283 547,56 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3402,57 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Фаворит» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 у справі №916/4394/24 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 у справі №916/4394/24 залишено без змін.
16.10.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» надійшла заява, в якій останній просить ухвалити додаткове рішення у справі №916/4394/24 в частині вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем у зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Фаворит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Фаворит» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 у справі №916/4394/24. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» про ухвалення додаткового рішення вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які мотивовані тим, що заявлена Позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмір 30 000 грн є завищеною. Акт надання послуг № 202 від 14.10.2025 не містить жодного посилання ані на справу №916/4394/24, ані на умови додаткової угоди № 3 від 08.08.2025 до договору №03112023 від 03.11.2023, що відповідно не дає можливості встановити зв'язок наданих послуг у Акті надання послуг № 202 від 14.10.2025 з переліком послуг, визначених сторонами у додатковій угоді № 3 від 08.08.2025 до договору №03112023 від 03.11.2023. Доказів оплати зазначених послуг по додатковій угоді № 3 від 08.08.2025 до договору №03112023 від 03.11.2023 матеріали справи не містять. Окрім того, заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи - представником Позивача подано було до суду апеляційної інстанції лише один процесуальний документ й подання його через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС не є досить складним процесом.
Розглянувши доводи та вимоги заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» про ухвалення додаткової постанови, судова колегія вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що разом з першою заявою по суті спору, при поданні відзиву на апеляційну скаргу, позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат за подання до господарського суду позовної заяви складає 30 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати понесені Позивачем складають 30 000 грн. 00 коп. протягом 5 днів з дня винесення постанови по справі № 916/4394/24. Документи, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, не додані до позовної заяви будуть подані до Суду згідно норм ГПК України.
В прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» на користь ТОВ “ШПІЦ ТРАК» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. 00 коп
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні документи:
Договір про надання правничої допомоги №03112023 від 03.11.2023 року, Додаткову угоду №3 від 08.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 03112023 від 03.11.2023 року, рахунок на оплату № 202 від 14.10.2025 року.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 3 від 08.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 03112023 від 03.11.2023 року, Сторони погодили, що для представництва Клієнта перед його контрагентами, судами, державними органами щодо розгляду апеляційної скарги ТОВ “ТРАНС ФАВОРИТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 року у справі №916/4394/24, АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ “ФЕЩЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» зобов'язується надати правову допомогу Клієнту в такому вигляді та обсязі: ознайомлення та аналіз обставин і матеріалів справи апеляційної скарги; формування та визначення правової позиції; представництво інтересів Клієнта в Південно-Західному апеляційному господарському суді; підготовка та подання клопотань, пояснень та інших процесуальних документів до суду по справі; отримання рішення суду, судового наказу та підготовка/відправка документів на виконання рішення суду.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 3 від 08.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 03112023 від 03.11.2023 року встановлено, що Сторони погодили, що за надання правової (правничої) допомоги в обсязі, передбаченому п. 1 цією Додатковою угодою, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар в розмірі 30 000, 00 (тридцять тисяч) гривень в безготівковій формі протягом 5 днів з дня винесення постанови Південно-Західним апеляційним господарським судом по справі № 916/4394/24.
На підставі Додаткової угоди № 3 від 08.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 03112023 від 03.11.2023 року, між сторонами було погоджено обсяг і умови надання послуг.
За результатами їх виконання був складений та підписаний сторонами Акт наданих послуг №202 від 14.10.2025 року,
На підтвердження обґрунтованості розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, також надано Детальний опис робіт до Договору про надання правничої допомоги № 03112023 від 03.11.2023 року.
Згідно з детальним описом робіт, складеним на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №03112023 від 03.11.2023 року, Адвокатське об'єднання «ФЕЩЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ШПИЦ ТРАНС» правову (правничу) допомогу у справі щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ФАВОРИТ» у такому обсязі.
На етапі підготовчих дій адвокатом було здійснено ознайомлення та аналіз матеріалів апеляційної скарги, підготовку та визначення правової позиції, спілкування з клієнтом, проведення зустрічі, аналіз розмовних та телефонних переговорів. На ці дії витрачено 2 години, вартість яких становить 8 000,00 грн.
У межах основних дій адвокатом проведено аналіз аналогічної судової практики, підготовлено відзив на апеляційну скаргу, здійснено моніторинг стану розгляду справи, а також підготовку рішення та додаткового рішення по справі. На виконання зазначених робіт витрачено 3,5 години, загальною вартістю 14 000,00 грн.
На етапі додаткових дій адвокатом підготовлено документи для розрахунку судових витрат, а також заяву до приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Крім того, проведено зустріч із клієнтом та передано копії судових рішень. На зазначені роботи витрачено 2 години, вартістю 8 000,00 грн.
Загальна кількість витраченого часу на надання правової (правничої) допомоги становить 7 годин 30 хвилин, відповідно загальна вартість наданої допомоги при вартості однієї години роботи 4000,00 грн становить 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок). Вартість робіт обчислюється без ПДВ.
Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатами робіт (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, чим спростовуються помилкові доводи відповідача про протилежне.
Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності та співмірності таких витрат.
За наслідками здійсненої оцінки розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатами робіт, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд апеляційної інстанції при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Так, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Фещенко І.С. в якості представника позивача брав участь у розгляді даної справи місцевим господарським судом, відтак обізнаність адвоката щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, судової практики у подібних правовідносинах, сталої правової позиції позивача та ходу розгляду справи презюмується, у зв'язку з чим підготовка та подання відзиву не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи.
Правова позиція сторони була сформована у суді першої інстанції та не змінювалась у суді апеляційної інстанції, отже, адвокату не потрібно було двічі досліджувати ті самі обставини справи.
Розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувався в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Із заяв по суті позивачем надано один документ - відзив на апеляційну скаргу.
Правова позиція відповідача також залишилась незмінною, у зв'язку з чим, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у вищенаведеному документі.
Суд зауважує увагу на тому, що заявник хоча і посилається на погодження фіксованої суми винагороди адвоката за надані послуги у суді першої інстанції, втім, на переконання колегії суддів, наданий стороною перелік виконаних робіт представником позивача підлягає оцінці на предмет дотримання критеріїв їх співмірності та обґрунтованості.
Проаналізувавши опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані документи, колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) в суді апеляційної інстанції на суму 30 000 грн не є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг.
Аналізуючи надані адвокатом послуги, колегія суддів зазначає, що виокремлення адвокатом таких послуг як «ознайомлення та аналіз матеріалів апеляційної скарги, підготовка та визначення правової позиції, спілкування з клієнтом, проведення зустрічі, аналіз розмовних та телефонних переговорів, аналіз аналогічної судової практики, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, моніторинг стану розгляду справи» фактично дублюють одна одну послугу та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтовувати їх окрему оплату.
Крім того, Суд вважає безпідставним включення до складу правничих послуг "підготовка документів для розрахунку судових витрат", оскільки ця дія не передбачає додаткового самостійного правового результату при розгляді спору по суті.
Заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (див. постанову ОП КГС ВС від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).
Також, судова колегія зазначає, що сам по собі наданий акт виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та їх співмірності.
У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.
Колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Врахувавши результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а також те, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат враховуючи те, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 30000 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірним із виконаною роботою з огляду на обсяг виконаної роботи під час апеляційного розгляду справи та незмінність правової позиції в суді апеляційної інстанції.
З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв'язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, необхідності та пропорційності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати в сумі 8 000 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає заяву про стягнення витрат на правничу допомогу такою, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4394/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Фаворит» (65010, м. Одеса, Адміральський просп., 33-А, каб.429, код ЄДРПОУ 36674979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шпіц Трак» (03050, м. Київ, вул. Антоновича, 103, офіс 30, код ЄДРПОУ 44962667) суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн.
В решті заяви відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська