Справа № 216/3824/25
провадження 1-кп/216/597/25
іменем України
22 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №12025041230000578 від 01 березня 2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей або інших утриманців не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше неодноразово судимий, а саме:
- 29.10.2003 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 187; ст. 69; ч. 4 ст. 187; ст. 69 ч. 2 ст. 121; ст. 70 КК України до 7 року позбавлення волі із конфіскацією майна. 21.12.2007 на підставі постанови Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17.12.2007 звільнений з Жовтоводської ВК № 26 умовно достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 20 днів;
- 11.06.2009 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29.10.2003 та остаточно визначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. 07.09.2012 на підставі постанови Казанківського районного суду Миколаївської області від 30.08.2012 звільнений з Казанківської ВК № 93 умовно достроково на невідбутий строк 1 рік 13 днів;
- 08.10.2013 Залізнодорожнім районним судом м. Сімферополя за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11.06.2009 та остаточно визначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі. 11.10.2016 на підставі постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від
03.10.2016 звільнений з Софіївської ВК № 45 умовно достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 16 днів;
- 18.11.2013 Алуштинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 186; ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 04.10.2018 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч. З ст. 185; ч. З ст. 186; ст. 70 ч. 1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- 09.06.2020 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 186; ч. З ст. 185; 3 ст. 357; ст. 70 ч. 1 КК України до 6 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України остаточно визначене покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі. 09.12.2022 звільнений з Софіївської ВК № 45 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;
- 29.07.2023 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 263; ч. 1 ст. 309; ст. 70 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
В провадження Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло кримінальне провадження № 12025041230000578 від 01.03.2025 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
1.Зміст поданого клопотання
Клопотання обґрунтовано тим, що Криворізькою центральною окружною прокуратурою у підтримується публічне обвинувачення у кримінальному проваджені № 12025041230000578 від 01.03.2025, в якому ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
19.05.2025 Криворізькою центральною окружною прокуратурою до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025041230000578 від 01.03.2025 за ч. 2 ст. 307 КК України відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.03.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
28.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Діяння ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України за ознаками незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310 цього Кодексу.
Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені ним вказаних кримінальних правопорушень прокурор вважає підтвердженою зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
протоколами допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;
протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками;
протоколом огляду місця події від 27.03.2025;
висновками судових експертиз;
протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;
протоколом огляду ОСОБА_10 ;
протоколом помітки грошей;
протоколом про результати контролю за вчиненням злочину;
речовими доказами долученими до кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_11 від 29.03.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24:00 години 25.05.2025 з визначенням застави у розмірі 121 120 гривень, у випадку внесення якої останній має бути звільнений з під варти та на останнього покладаються наступні обов'язки:
1) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає (перебуває) - м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання (перебування) та/або місця роботи;
3) утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
На теперішній час відсутні дані про зменшення ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України ризики, встановлені під час досудового слідства, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Посилаючись на викладене, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виправдовують продовження щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав, просив задовольнити. Посилався на те, що відсутні підстави вважати, що при зміні запобіжного заходу ОСОБА_4 буде належним чином виконувати процесуальні обов'язки з огляду на те, що він будучі засудженим за ч. 1 ст. 263; ч. 1 ст. 309; ст. 70 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період іспитового строку.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу заперечував, посилався на необґрунтованість пред'явленого обвинувачення, міцність соціальних зв'язків, незадовільний стан здоров'я, підтримав своє клопотання та клопотання захисника.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 за узгодженою із ОСОБА_4 позицією, заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. При цьому посилався на доводи, викладені у клопотанні сторони захисту та запереченнях на клопотання сторони обвинувачення.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
3.1. Підстави для продовження строку тримання під вартою
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення..
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Разом із цим, положеннями статті 199 КПК України унормований порядок продовження строку тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 199 КПК України).
3.2. Набуття статусу обвинуваченого
Запобіжні заходи на стадії судового розгляду можуть застосовуватися лише до обвинуваченого.
За змістом ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу .
Як було зазначено вище, в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12025041230000578 від 01.03.2025 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який згідно штампу був переданий до суду 20 травня 2025 року.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 набув статус обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про продовження дії запобіжного заходу.
Разом з тим, суд зауважує, що на даній стадії провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення. Оцінку законності отримання доказів стороною обвинувачення має надати суд першої інстанції за результатами судового провадження, оцінивши всі докази як окремо так і в їх сукупності
3.3. Наявність ризиків
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні прокурор вказує на ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, (3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
3.3.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру процесуальних дій, які належить провести.
При цьому, суд при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_4 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду - санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна, обвинувачений перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі, має постійне місце проживання. офіційно не працевлаштований, на утриманні неповнолітніх дітей або інших утриманців не має.
Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, ступень соціальних зв'язків, суд приходить до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду, а наявність офіційного шлюбу та зареєстрованого місця проживання не є достатнім стримуючим фактором.
3.3.2. Наявність ризику незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Суд вважає, що оскільки обвинуваченому відомі анкетні дані, місце мешкання свідків, вказане свідчить про реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на останніх з метою надання необхідних обвинуваченому показів в майбутньому, враховуючи вимоги ст.23 КПК України
3.3.3. Вчинити інше кримінальне правопорушення
Суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину у період іспитового строку, ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення є вагомим.
3.4. Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, суд, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- відомості про соціальні зв'язки обвинуваченого на території України, а саме наявність офіційного шлюбу;
- відсутність на утриманні обвинуваченого неповнолітніх дітей або інших утриманців не має.
- за станом здоров'я ОСОБА_4 не є особою з інвалідністю, наявність низки хронічних захворювань, зазначених у заключенні консультанта від 07 травня 2024 року.
- відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
- майновий стан обвинуваченого, який офіційного доходу не має;
- наявність судимостей у обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі, за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень;
- відсутність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
- відсутність відомостей про дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів;
- ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, який на думку суду є високим.
3.5. Можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу
На переконання суду, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією обвинуваченого, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного судового розгляду, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених судом обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин обвинуваченого, застосування домашнього арешту та застави, як основного запобіжного заходу, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів комунікації, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків, окрім того, жодна особа не звернулась до слідчого судді письмовим зобов'язанням про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням їх особистих характеристик, суд приходить висновку, що до обвинуваченого слід продовжити застосований винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3.6. Альтернативний запобіжний захід
Відповідно до положень ч.3 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Положенням ч.4 ст. 182 КПК визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України встановлено, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, враховуючи його майновий стан, суд вважає доцільним залишити обвинуваченому розмір застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 29.03.2025 р.
На переконання слідчого судді застава у меншому розмирі не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
4. Висновки за результатами розгляду клопотання
З урахуванням встановлених вище обставин, те, що ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження відносно ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 121 120 грн, оскільки прокурором доведено, що зазначені обставини на цьому етапі кримінального провадження виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 177, 199, 331 КПК України суд, -
Клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою - задовольнити. Застосований відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3» продовжити на строк 60 днів, тобто по 20 грудня 2025 року включно.
Визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Дніпропетровській області до сплину терміну тримання під вартою..
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не відлучатися з м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
- утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні перелік яких зазначений у реєстрі матеріалів досудового розслідування;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який передбачене законом покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення суд про зміну свого місця проживання або перебування.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича обвинуваченого ОСОБА_4 про перебування останнього під вартою.
Строк дії ухвали з 22 жовтня 2025 року по 20 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення
Повний текст ухвали складено та оголошено в залі судових засідань у приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 27 жовтня 2025 року о 16-45 год.
Суддя ОСОБА_12