Справа № 209/5953/25
Провадження № 2/209/2092/25
Іменем України
14 жовтня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
На обґрунтування позову зазначено, що 10 січня 2022 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 794058, який був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і надісланим на номер його мобільного телефону. 28 серпня 2023 року ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу № 2808-23, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 19269,51 грн., з яких 13071,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6198,13 грн. - заборгованість за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором та просить стягнути заборгованість, що по ньому утворилась.
15 вересня 2025 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити позов, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, відзив не подав, про місце та час розгляду справи, відповідно до ст. 128 ЦПК України, був повідомлений належним чином.
Враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 січня 2022 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 794058, який був підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом надіслання одноразового ідентифікатора Х719 (електронного підпису) на номер мобільного телефону відповідача, та відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 18750 грн. на строк 273 дня та зобов'язався повернути кредитні кошти у строк до 10 жовтня 2022 року і сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі: 25 % за перший день користування кредитом та 100 % річних за всі наступні дні користування кредитом. починаючи з другого дня (включно). Кредитні кошти в розмірі 15000 грн. були перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , а кошти в розмірі 3750 грн. були перераховані користь ТОВ «Слон Кредит» з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом. Ці обставини підтверджуються копією договору (а.с. 11-13) та довідкою про перерахування коштів (а.с. 14).
Відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором № 794058 від 10 січня 2022 року, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Слон Кредит» в розмірі 19269,51 грн., з яких: 13071,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6198,13 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 15).
28 серпня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 2808-23, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 794058 від 10 січня 2022 року в розмірі 19269,51 грн., що підтверджується копією договору факторингу з додатками (а.с. 16-21), витягом з додатку до договору факторингу № 2808-23 від 28 серпня 2023 року та актом приймання-передачі реєстру прав вимоги (а.с. 22).
ТОВ «Діджи Фінанс» виконало свої зобов'язання за договором факторингу № 2808-23 від 28 серпня 2023 року та перерахувало ТОВ «Слон Кредит» суму коштів в розмірі 1648712,45 грн. за відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 4565 від 28 серпня 2023 року (а.с. 23).
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч.2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 тощо.
Отже, як вбачається з кредитного договору, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладені кредитний договір та договір факторингу відповідають вимогам закону, зобов'язання по кредитному договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 6000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пунктів 1,2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вивчивши матеріали цивільної справи, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-284, 288-289 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 794058 від 10 січня 2022 року у розмірі 19269 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 51 копійка, з яких: 13071,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6198,13 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати на плату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Л. Шендрик