Справа № 210/4818/25
Провадження № 2-о/210/91/25
іменем України
30 жовтня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючої судді Вікторович Н.Ю.,
за участі:
секретаря судового засідання Біди А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
07 липня 2025 року представник заявника ОСОБА_3 звернувся до суду з завою в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог представник заявника зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_4 заявник 12.06.2025 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Папучі М.О. із заявою про прийняття спадщини, однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, йому було відмовлено видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що він пропустив встановлений законодавством шестимісячний строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та відповідно до поданих документів він і спадкодавець на день її смерті були зареєстрованими за різними адресами.
Представник заявника вказував, що на момент смерті ОСОБА_4 проживала із заявником у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим, посилаючись на вимоги ч.3 ст. 1268 ЦК України, ст. 315 ЦПК України представник заявника звернувся до суду з вказаною заявою.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 07 липня 2025 року, вказана справа надійшла до провадження до судді Вікторович Н.Ю. (а.с. 25)
Ухвалою суду від 11 липня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі. (а.с. 26)
Ухвалою суду від 11 липня 2025 року судом було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про витребування доказів та витребувано від приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Папучі М.О. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 27)
Заявник та його представник у судовому засіданні присутні не були, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
У судовому засіданні 22 жовтня 2025 року заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 заявлені вимоги підтримали та посилаючись на обґрунтування наведені в ній просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні присутній не був, однак, поза межами судового засіданні 10 вересня 2025 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 в якій останній просив суд проводити розгляд справи без його участі, проти задоволення заяви не заперечує. (а.с. 53)
Суд дослідивши матеріали справи, давши оцінку наданим суду доказам, дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , про що Дзержинським відділом РАЦС м. Кривого Рогу 10 вересня 1963 року складно відповідний запис №2686. Батьками ОСОБА_1 зазначені: батько - ОСОБА_6 , мати ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.09.1963. (а.с. 10)
ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_2 , про що Дзержинським відділом РАЦС м. Кривого Рогу 19 квітня 1973 року в книзі реєстрації актів про народження складено запис №977. Батьками ОСОБА_2 зазначені: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19.04.1973. (а.с. 11)
13 січня 1975 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , про що Дзержинським відділом РАЦС м. Кривого Рогу в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №66. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_9 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 13.01.1975. (а.с. 12)
Вказані обставини підтверджують, що ОСОБА_4 є матір'ю заявника та заінтересована особа.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 19.11.1998, органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів посвідчено, що квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , належала на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_8 , ОСОБА_4 . Свідоцтво про право власності на житло і записано у реєстрову книгу №16ЗП-58-58. (а.с. 13)
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 помер, про що 01 листопада 2010 року Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис №1024, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 01.11.2010. (а.с. 14)
Після смерті ОСОБА_8 на підстав статті 1261 ЦК України, ОСОБА_4 прийняла спадщину, яка складається з 1/2 частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.08.2012 посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбідою Н.М., яке зареєстровано в реєстрі за №2376. (а.с. 15)
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , про що Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради 11 жовтня 2024 року складено відповідний актовий запис №2986, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 11.10.2024. (а.с. 16)
12 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Папучі М.О. з заявою про видачі йому Свідоцтва про право на спадщину за законом. (а.с. 38)
12 червня 2025 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Папучею М.О. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з тим, що він пропустив строк прийняття спадщини. (а.с. 18)
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).
Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні правові висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі №355/832/17, від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17, від 02 квітня 2021 року у справі №191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі №204/2707/19, від 19 травня 2021 року у справі №937/10434/19, від 19 квітня 2023 року у справі №2-516/2007.
Згідно до ч.1 та ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Частиною 1 ст.1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Згідно з п.п.4.10 п.4 розділу 2, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22, розділу 2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до роз'яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Згідно роз'яснень в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Частиною першою ст. 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно- територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Частинами другою та шостою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 10 січня 2019 року в справі №484/747/17, від 01 липня 2020 року в справі №222/1109/17.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, своєчасного, повного, безумовного прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного (позиція Верховного суду у справі № 355/832/17 від 10.04.2020).
Так, Відповідно до Довідки №23407 від 12.06.2025 за відомостями, що містяться у Реєстрі Криворізького міського територіальної громади, станом на 11.10.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 .
Відповідно до Акту від 17.06.2025, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_3 , а саме: квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_10 , квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_11 та квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_12 , склали цей акт про те, що ОСОБА_1 , 1963 р.н. проживав без реєстрації разом із своєю матір'ю ОСОБА_4 , 1941 р.н. на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_7 . Акт підписаний мешканцями будинку, підписи яких підтверджено майстром дільниці ОСОБА_13 , інженером ОСОБА_14 та затверджено ТОВ «Сітісервіс-КР». (а.с. 17)
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №1/236 від 11 жовтня 2024 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , лікарське свідоцтво отримано ОСОБА_1 .
Заявником до матеріалів справи долучено квитанції про сплату комунальних послуг наданих за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому платником вказана ОСОБА_4 в квитанції від 17.02.2023, 16.03.2023, 14.04.2023, 15.05.2023, 16.06.2023, 13.07.2023, 14.08.2023, 12.01.2024, 15.04.2024, 14.09.2024, 13.10.2024 та ОСОБА_15 в квитанції від 24.11.2024, 16.12.2024, 29.01.2025, 15.02.2025, 16.03.2025, 18.04.2025, 13.05.2025, 20.06.2025, 26.07.2025, 16.08.2025, 20.09.2025.
За клопотанням представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_11 .
Так, допитана у судовому засіданні 22 жовтня 2025 року ОСОБА_15 будучи попереджена про кримінальну відповідальність та приведена судом до присяги суду пояснила, що вона є дружиною заявника ОСОБА_1 , останнім роки, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , її чоловік постійно проживав з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_16 допомагав матері по господарству, супроводжував її до лікарні та аптек, за власні кошти купляв матері ліки та сплачував комунальні послуги. Після смерті ОСОБА_4 вона сплачує комунальні послуги які нараховуються за адресою: АДРЕСА_1 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 будучи попереджена про кримінальну відповідальність та приведена судом до присяги суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4 , які проживала у тому ж будинку в квартирі АДРЕСА_8 . ОСОБА_17 останні роки проживав разом зі своєю матір'ю, так як у зв'язку з віком її стан здоров'я погіршився. Вона часто зустрічала ОСОБА_17 разом з мамою в магазинах, в аптеці.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_1 не є доказом того, що він постійно не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки сама по собі реєстрація згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкодавець ОСОБА_4 не проживала з заявником на час своєї смерті.
Під час розгляду справи судом встановлено факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується як письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи, так і допитаними у судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_18 надала суду належні та допустимі докази на підтвердження свого постійного проживання разом з своїм ОСОБА_19 (спадкодавця) на час його смерті.
При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Суд зазначає, що факт про встановлення якого просить позивач, має юридичне значення, а метою встановлення факту, що має юридичне значення - встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на дату відкриття спадщини, є право позивача на отримання спадщини, суд вважає, що факт постійного проживання зі спадкодавцем доведений.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Суддя: Н. Ю. Вікторович