Справа № 210/7248/24
Провадження № 2-о/210/113/25
іменем України
30 жовтня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючої судді Вікторович Н.Ю.,
за участі:
секретаря судового засідання Біди А.В.,
заявниці ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, -
18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, заінтересована особа Виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради та просила суд встановити факт постійного проживання однією сім'єю як дружини та чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не менше як 5 років до часу відкриття спадщини.
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначила, що влітку 2009 року вона познайомилась з ОСОБА_2 та вони вирішили створити сім'ю, через деякий час після знайомства вони почали проживати у квартирі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю. Заявниця з ОСОБА_2 мали спільний бюджет, за спільні кошти сплачували комунальні послуги, разом харчувались, разом відпочивали, за спільні кошти зробили ремонт у його квартирі. 18 грудня 2009 року вони зареєстрували шлюб. Приблизно у серпні 2012 року ОСОБА_2 було надано житло у порядку покращення житлових умов за адресою: АДРЕСА_2 , разом з чоловіком вони переїхали у нову квартиру за вказаною адресою.
Заявниця в заяві зазначила, що ОСОБА_2 часто хворів та знаходився на стаціонарному лікуванні та у 2011 році йому було проведено операцію з видалення нирки, ОСОБА_1 здійснювала догляд за ним, так як за станом здоров'я він потребував постійного догляду. На той час вона працювала, а ОСОБА_2 отримував пенсію, йому відмовили у видачі субсидії, тому ОСОБА_2 запропонував їй розірвати шлюб, але продовжили проживати разом. Повторно шлюб вони не зареєстрували, оскільки ОСОБА_2 дуже хворів, не міг виходити з квартири. 05 жовтня 2023 року ОСОБА_2 уповноважив її представляти його інтереси в будь-якій банківській установі з питань, що стосуються користування відкритими на його ім'я рахунками. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. 14 листопада 2023 року заявниця звернулась до приватного нотаріуса Соболєвої Л.А. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак, постановою приватного нотаріуса від 23 жовтня 2024 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. У зв'язку з чим, заявниця звернулась до суду з вказаною заявою.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року, вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю. (а.с. 25)
Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 (а.с. 26)
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року скасовано, матеріали за заявою ОСОБА_1 направлено до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. (а.с. 73-74)
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 08 вересня 2025 року, вказана справа передана до провадження судді Вікторович Н.Ю. (а.с. 79)
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі. (а.с. 80)
Присутня у судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 просила суд заяву задовольнити, посилаючись на обґрунтування наведені в заяві.
Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Металургійного районної у місті ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Поза межами судового засідання, від представника виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради Шаповалова Г.А. надійшли пояснення на позовну заяву, в яких представник зазначив, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що з померлим ОСОБА_2 мали спільний бюджет та вона піклувалась про нього під час його хвороби, купляла йому ліки, однак, на підтвердження вказаних обставин жодних доказів до матеріалів справи не долучено. Видача довіреності померлим ОСОБА_2 не може підтвердити факт спільного проживання з заявницею, лише акт про спільне проживання від 12.12.2024 та показання свідків надані в судовому засіданні не можуть бути належними доказами на підтвердження заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні заяви.
Суд заслухавши пояснення заявниці, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, давши оцінку наданим суду доказам, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей наявних на аркуші 10 паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 13 грудня 2007 року Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що 18 грудня 2009 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено запис акту за №728. 14 травня 2013 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служи Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області було зареєстровано розірвання шлюбу з громадянином ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №19. (а.с. 4)
05 жовтня 2023 року ОСОБА_2 уповноважив громадянку ОСОБА_1 , представляти його інтереси в будь-якій банківській установі з питань, які стосуються користування відкритими на його ім'я рахунками у будь-якій валюті. Вказана довіреність серії НСО 117075, яка посвідчена приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчуром С.М. була зареєстрована в реєстрі за №5524, 5525. (а.с. 13)
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 20 жовтня 2023 року складено відповідний актовий запис №1089, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 20.10.2023. (а.с. 12)
За життя ОСОБА_2 на праві приватної власності належала однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_3 від 25.07.2012 та Витягом про державну реєстрації прав Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» №35111897 від 09.08.2012. (а.с. 14, 15)
ОСОБА_1 звернулась з заявою до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Соболєвої Л.А. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , однак, постановою від 23 жовтня 2024 року, приватним нотаріусом Соболєвою Л.А. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. В обґрунтування відмови приватний нотаріус зазначила, що заявник ОСОБА_1 шлюб з померли розірвала 14 травня 2013 року, рішення суду про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини не має, відсутні підстави для закликання до спадкування за законом. (а.с. 21)
Звертаючись до суду з вказаною заявою ОСОБА_1 зазначила, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 вони продовжили проживати однією сім'єю, на підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи було долучено Акт від 12.12.2024 та у судовому засіданні за клопотанням заявниці були допитані свідки.
Відповідно до Акту від 12.12.2024 підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_3 , складено цей акт в тому, що за адресою АДРЕСА_2 , без реєстрації із 2012 року проживала з 2012 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина покійного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний акт підписаний мешканцями будинку АДРЕСА_3 , а саме квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_3 , квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_4 , квартири АДРЕСА_6 - ОСОБА_5 . Підпис мешканців підтверджено управителем ОСББ «Муравейник -3» ОСОБА_6 (а.с. 19)
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17.
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч 2. ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ст. 315 ч.1 п. 5 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Окрім долучено до матеріалів справи Акту про проживання від 12.12.2024, факт спільного проживання заявниці ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 з 2012 року підтверджено також допитаними в судовому засіданні свідками.
Так, допитана у судовому засіданні 22 жовтня 2025 року свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона була знайома ще з того часу як вони разом проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно в 2012 році ОСОБА_8 та ОСОБА_9 переїхала проживати в квартиру по АДРЕСА_7 . Їй відомо, що ОСОБА_2 хворів, йому видалили нирку, ОСОБА_8 здійснювала догляд за ним. Вона завжди сприймали їх як подружжя, про те що її шлюб не було зареєстровано вона не знала.
Допитаний у судовому засіданні 22 жовтня 2025 року ОСОБА_10 суду пояснив, що він знайомий з заявницею ОСОБА_11 та її покійним чоловіком ОСОБА_9 , йому відомо, що вони проживали як чоловік та дружина, мали спільний бюджет, вели господарство. Коли ОСОБА_9 захворів, ОСОБА_8 доглядала за ним.
Щодо твердження представника заінтересованої особи стосовно того, що ОСОБА_9 за життя не склав заповіт на ОСОБА_8 , суд зазначає.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Згідно із ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258, 1264 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
З вказаного слідує, що ототожнення представником заінтересованої особи відсутності заповіту як підставу для відмови у встановлені факту спільного проживання заявниці з померлим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, є помилковим та не ґрунтується на вимогах закону.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведене вище узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Суд вважає, що заявницею надано належні, допустимі та достатні докази, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не менше як 5 років до часу відкриття спадщини. Вказаний факт підтверджується актом про проживання за адресою: АДРЕСА_3 в, довіреністю про доручення заявниці представляти інтереси ОСОБА_2 , показами свідків, які засвідчили позиціонування їх як сімейної пари.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Суд зазначає, що факт про встановлення якого просить позивач, має юридичне значення, а метою встановлення факту, що має юридичне значення - встановлення факту проживання однією сім'єю як дружина та чоловік не менше 5 років до часу відкриття спадщини, є право заявниці на отримання спадщини, суд вважає, що факт проживання однією сім'єю як дружина та чоловік не менше 5 років до часу відкриття спадщини доведений.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не менше п'яти років до часу відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю як дружини та чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менше як 5 років до часу відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Суддя: Н. Ю. Вікторович