Справа № 727/2349/25
Провадження № 2/727/856/25
28 жовтня 2025 року м.Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівці
в складі головуючого судді Танасійчук Н.М.
секретар судових засідань Кремзелюк О.В.,
позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В позові посилається на те, що 24 січня 2023 року між нею та відповідачем був укладений шлюб.
Сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказує, що у них з відповідачем відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Спільного господарства з відповідачем не ведуть, шлюб фактично припинено. Вказує, що сім'я розпалася остаточно і її збереження не можливе. Зазначає, що із відповідачем спільно не проживають вже з травня 2024 року.
Просить шлюб між нею та відповідачем розірвати.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито спрощене провадження у даній справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 04.07.2025 року сторонам надано строк не примирення, а провадження по справі зупинено. Однак сторони не примирились та ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07.09.2025 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надавши письмову заяву в якій позов підтримує, просить шлюб розірвати.
Відповідач Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, спрямував на адресу суду заяву в якій просить перенести розгляд справи, бо перебуває на лікуванні. У поданих письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначає, що з позивачкою вони почали разом проживати однією сім?єю з квітня 2012 року. Проживали разом як чоловік і дружина, вели спільне господарство, у них були спільні витрати, купівля майна для спільного користування, спільна участь у витратах на утримання житла, його ремонт. Проживали спільно на орендованій квартирі по АДРЕСА_1 до липня 2013 року. Починаючи з липня 2013 року до лютого 2017 року, орендували квартиру АДРЕСА_2 . В грудні 2014 року за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_3 . Разом з позивачкою зробили ремонтні роботи у квартирі, в якій зараз проживають, придбали меблі, побутові прилади та інші речі для комфортного проживання. В 2014 році було прийнято рішення про реєстрацію квартири АДРЕСА_3 на дружину ОСОБА_1 , хоча квартира була придбана за спільні кошти сім?ї. Під час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_4 . Також під час спільного проживання ними було придбано в січні 2018 року автомобіль БМВ-528 д.н.з. НОМЕР_1 та в серпні 2024 року Ауді Етрон д.н.3. НОМЕР_2 . 13.07.2022 року відповідач був мобілізований та проходив службу в ЗСУ. Під час проходження служби було прийнято рішення про реєстрацію шлюбу, який в подальшому було зареєстровано 24.01.2023 року, хоча вони спільно, як чоловік і дружина, вели спільне господарство, у сторін були спільні витрати, купівля майна для спільного користування, спільна участь у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин з квітня 2012 року.Проти розірвання шлюбу заперечує.
Позивач ОСОБА_1 обставини викладені відповідачем ОСОБА_2 у поданих ним до суду письмових поясненнях від 04.07.2025 року заперечила, вказавши, що вони не стосуються суті даного спору про розірвання шлюбу. Наголошує, що з відповідачем не проживали однією сім?єю у цивільному шлюбі ні з 2012 року, ні пізніше. ОСОБА_2 не має ніякого відношення до придбання нею квартири АДРЕСА_3 , ця квартира є її особистою приватною власністю, придбаною у 2014 році задовго до укладення шлюбу з відповідачем. Ремонт у квартирі позивачка також проводила за свої особисті кошти, автомобіль придбаний нею у 2018 році, також є її особистою приватною власністю, придбаною до шлюбу з відповідачем. Шлюб між ними був укладений 24.01.2023 року, який протривав недовго через агресивну поведінку відповідача, часті сварки, погрози розправою з його боку, що в подальшому переросло в реальне побиття та намаганням її задушити. Вказує, що питання щодо поділу спільного майна подружжя буде розглядатися у окремому судовому процесі і не може розглядатися у цьому, оскільки тут предметом розгляду справи є розірвання шлюбу, який не може бути збережений, бо вона наполягає на його розірванні і примушування до спільного проживання не допускається, оскільки шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Оскільки відповідач не надав суду доказів про поважність причин своєї неявки в судове засідання суд не вбачає підстав для відкладення судового розгляду.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.
Статтею ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до положень ст.ст. 12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 24 січня 2023 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що зроблений актовий запис № 35, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.7).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.11)
Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і, що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Статтею 51 ч.1 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до вимог ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань (ст. 51 Сімейного кодексу України).
Згідно з ч. 2-4 ст. 56 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу.
Судом встановлено, що сімейне життя у сторін не склалося, причиною розірвання шлюбу стали різні інтереси та протилежні погляди не тільки на життя, а й на шлюб та сім'ю. Сторони не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства, проживають окремо. Шлюб існує формально.
Позивачка в своїй заяві наполягала на розірванні шлюбу, оскільки подальше перебування у шлюбі суперечить її інтересам.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 24 січня 2023 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що зроблений актовий запис № 35, необхідно розірвати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 81, 247, 258-259, 263, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який зареєстрований 24 січня 2023 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що зроблений актовий запис № 35.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Танасійчук Н.М.