30.10.25
33/812/445/25
Справа №945/1973/24
Провадження № 33/812/445/25
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
30 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання - Повертайленко Ю.В.,
за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мотальової-Кравець В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, яку ухвалив суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області під головуванням судді Павленко І.В. у приміщенні цього суду 07 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця АЧ 4038, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 818057 від 07 серпня 2024 р., водій ОСОБА_1 07 серпня 2024 р. о 18 год. 30 хв. на автодорозі Т 1506 1 км. біля с. Надбузьке, Миколаївського району Миколаївської області керував транспортним засобом NISSAN NAVARA, державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager ARNE 0019, тест 288 показав результат 2,07 проміле, у присутності 2 свідків та під відеозапис камери поліцейського 1113031965/24. ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у медичному закладі. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9-А Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП).
Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2024 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік та стягнуто 605 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.
03 жовтня 2025 р. захисник ОСОБА_1 - адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. подала до суду апеляційну скаргу на постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2024 р., в якій просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами. Також заявник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді.
Мотивуючи клопотання про поновлення строку, захисник Мотальова-Кравець В.Ю. зазначила, що ОСОБА_1 постанову суду за місцем реєстрації не отримував, з її текстом ознайомився в ЄДРСР. Адвокат вважає, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки розгляд справи відбувся без його участі та копія постанови в строк, передбачений ст. 285 КУпАП, йому не була вручена. Крім того, ОСОБА_1 у зв'язку із несенням воєнної служби перебував в місті всього декілька днів, тому на суд з'явитися вже не міг, виконуючи свої посадові зобов'язання не мав можливості виїхати з території бойових дій, а тому, має обмеження доступу до правової допомоги. Виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану та в цілому оточуюче середовище, призводить до того, що військовий ОСОБА_1 перебуває у стані, коли фізично та психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема готувати та подавати апеляційну скаргу.
Справа призначалася до розгляду в апеляційному суді на 17 жовтня 2025 року та на 30 жовтня 2025 року.
В суд апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. не з'явилися вдруге. Про час та місце судового засідання учасники провадження були повідомлені апеляційним судом: ОСОБА_1 - шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 818057 як його місце проживання., а також додатково телефонограмою, які були вручені згідно рекомендованих повідомлень поштового відділення Ф.119, відповідно 14 жовтня 2025 року та23 жовтня 2025 року, а захисник - на вказану нею у заяві про ознайомлення з матеріалами справи адресу електронної пошти. За такого ОСОБА_1 та його захисника повідомлено про судове засідання належним чином, відповідно до вимог статті 277-2, частини 5 статті 294 КУпАП, про причини неявки до судового засідання вони не повідомили.
Відповідно до частин 4 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З урахуванням положень частини 1 статті 268, частини 6 статті 294 КУпАП, належного повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про судове засідання, відсутності відомостей про причини їхньої неявки апеляційний суд вважає за можливе розглядати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника.
Вивчивши матеріали адміністративної справи в межах, необхідних для вирішення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд вважає, що немає підстав для задоволення цього клопотання.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред'являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою починається від дня винесення постанови суду першої інстанції, а підстави його поновлення у разі пропуску пов'язані з доведенням цією особою обставин поважності його пропуску, тобто обставин незнання особи про складення відносно нею протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи в суді та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів або наявність інших об'єктивних причин, що стали перешкодою для вчасного подання апеляційної скарги.
В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах «Александр Шевченко проти України» п. 27, та «Трух проти України»).
Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Оцінюючи обставини звернення захисника Лотоцького С.С. з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду від 07 жовтня 2024 р. з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, який повинен діяти добросовісно.
Апеляційний суд не приймає як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, з наступних міркувань.
У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, Лотоцький С.С. подав до суду першої інстанції заяву від 25 вересня 2024 року, в якій просив розглядати справу про адміністративне правопорушення № 945/1973/24 без його участі, а також зазначив про згоду із протоколом та визнав вину. Тобто ОСОБА_1 був обізнаний щодо судового провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді першої інстанції відносно ОСОБА_1 була винесена судом 07 жовтня 2024 р. у його відсутність. Вказану постанову судом було йому направлено 08 жовтня 2024 р. засобами поштового зв'язку.(а.с. 41). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Ф.119 (а.с. 63) ОСОБА_1 отримав копію постанови судді від 07 жовтня 2024 року 22 травня 2025 року.
З огляду на положення статті 294 КУпАП щодо строку оскарження постанови судді місцевого суду останнім днем на подання апеляційної скарги було 16 жовтня 2024 року.
Проте, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції була подана лише 06 жовтня 2025 р.
Крім того, в матеріалах справи міститься постанова головного державного виконавця Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06 лютого 2025 р. про закінчення виконавчого провадження № 77050817 щодо стягнення з ОСОБА_1 17000 грн. штрафу у зв'язку з повним виконанням постанови Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2024 року, згідно з якою сума штрафу сплачена боржником добровільно до відкриття виконавчого провадження в повному обсязі згідно платіжної інструкції №0.0.4041587789.1 від 02 грудня 2024 року (а.с. 47).
Наведені фактичні обставини справи та наявні у ній докази спростовують твердження заявника про невручення Лотоцькому С.С. копії постанови судді у справі
Таким чином ОСОБА_1 був обізнаний про те, що у провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває судове провадження щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, отримав копію постанови судді першої інстанції поштою 22 травня 2025 року, виконав постанову в частині стягнення штрафу добровільно у грудня 2024 року, але подав апеляційну скаргу лише 06 жовтня 2025 року. Будь-яких обставин, які апеляційний суд може розцінити як об'єктивні та непереборні, і які б перешкоджали поданню апеляційної скарги в найкоротший строк після ухвалення судом та, принаймні, отримання її копії у клопотанні не зазначено, доказів таких обставин не надав, тобто пропустив строк на апеляційне оскарження на тривалий строк без поважних причин. Зокрема, враховуючи, що строк на оскарження постанови був пропущений майже на 12 місяців, а також наведені вище обставини щодо отримання постанови суду та її виконання в частині стягнення штрафу, апеляційний суд не може врахувати як поважну причину попуску цього строку виконання ОСОБА_1 службових обов'язків військовослужбовця в умовах воєнного стану.
Апеляційний суд вважає, що саме зволікання з реалізацією права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі своєчасною подачею апеляційної скарги мала наслідком подання апеляційної скарги з суттєвим порушенням процесуального 10-ти денного строку.
Отже, захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не надано апеляційному суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. За таких обставин суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Відмовити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокату Мотальовій-Кравець Валерії Юріївні в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.М.Базовкіна