Справа № 743/1218/25
Провадження №3/743/595/25
30 жовтня 2025 року селище Ріпки
Суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Макаревич Я.М., за участю секретаря судового засідання Коваль Т.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, вчинене:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючим за адресою: в АДРЕСА_1 ,
кваліфіковане за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
02.09.2025 о 17 годині 20 хвилин по вулиці Центральна, 11, в селищі Замглай Чернігівського району Чернігівської області, водій ОСОБА_1 керував електроскутером АІМА МЗ потужністю НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чимпорушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, далі - ПДР).
Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті
130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні своювину у вчиненні правопорушення, суть якого викладена у протоколі, складеного щодо нього, визнав.м Пояснив, що випив 125 грам горілки, тому не бачив сенсу в проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки був впевнений, що результат буде не на його користь та покаже наявність алкоголю в організмі. Водночас заявив, що він керував транспортним засоб з елекродвигуном, а такий транспортний засіб не підлягає регулюванню ПДР.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , оцінивши наявні в матеріалах справи докази, а саме: фактичні дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 842827 від 02.09.2025, розписці ОСОБА_1 від 02.09.2025, довідках інспектора СРПП ВП №2 (селище Ріпки) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Андрія Покрасьона, відеозаписі з відеореєстратора та бодікамери поліцейського, суддя дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів, всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також в передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Тобто, доказування підлягають дві обов'язкові складові: факт керування транспортним засобом та перебування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І та пункту 6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Відеозаписом з бодікамери та відеореєстратора підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Також на відеозиписі зафіксовано, як останній пояснює, що випив 125 грам горілки, перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а тому проходження огляду на стан сп'яніння є недоцільним.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що він керував електроскутером, та не підлягає відповідальності у зв'язку з цим, суддя зазначає таке.
Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України, зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1105 від 11.11.2020, передбачено, що мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби відносяться до певної категорії. Так, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт; до категорії А - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см. і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; до категорії В1 - квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг; тощо.
З огляду на технічні параметри, транспортний засіб «АІМА МЗ», яким керував
ОСОБА_1 , має потужність двигуна 1,0 кВт, що відноситься до ознак мопеду, оскільки є двоколісним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт.
Відповідно до частин 1, 2, пункту 1 частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Перебуваючи на проїзній частині особа, відповідно до Правил дорожнього руху є учасником дорожнього руху і тому, у відповідності до пунктів 1.3-1.5 Правил дорожнього руху, зобов'язана неухильно виконувати вимоги цих Правил, розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, а їх дії або бездіяльність не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Враховуючи, що ОСОБА_1 використовував електроскутер як транспортний засіб, то він повинен був керувати цим транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування, з додержанням вимог Правил дорожнього руху.
Відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії не спростовує того, що останній є водієм, а отже і є суб'єктом даного правопорушення.
Пунктом 5 частини 2 статті 16 ЗУ "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Як убачається з диспозиції статті, законодавець не розмежовує відповідальність особи залежно від того механічним чи немеханічним транспортним засобом керує особа.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Чернігівського апеляційного суду від 27.05.2024 у справі № 745/344/24.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про наявність в діях
ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1
статті 130 КУпАП, в частині відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними доказами.
Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
В матеріалах справи відсутні дані про заподіяну в результаті такого правопорушення майнову шкоду.
Суддя зазначає, що керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 дійшла висновку, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання. Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Згідно частиною 4 статті 30 КУпАП позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Враховуючи особу правопорушника, те, що він раніше не притягався до адміністративної відповідальності, обставини скоєного правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, суддя вважає правильним накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Керуючись статтями 401, 130, 221, 245-249, 251, 252, 276-279, 280, 283-285 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень статті 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області.
За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого на оскарження.
Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ