Справа № 576/2442/25
Провадження № 2-а/576/23/25
30 жовтня 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Сапона О.В.,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
19 вересня 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що постановою № 2204 від 13.06.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Підставою для притягнення до відповідальності стало складання стрільцем-санітаром ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у відношенні нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в тому, що у нього при перевірці був відсутній військово-обліковий документ військовозобов'язаного. Однак, з вищевказаною постановою позивач не згоден, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення був складений у відношенні нього з порушенням норм законодавства, а саме, у протоколі не вказані, зокрема, дата і місце його складення, а також, який саме військово-обліковий документ військовозобов'язаного він мав пред'явити при перевірці. Також вважає, що протокол складено неуповноваженою особою - стрільцем-санітаром ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Згідно зі статтею 268 КУпАП, особа, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, має право надати пояснення, користуватися послугами адвоката, а також бути присутньою при розгляді справи. В даному випадку, оскільки він не отримав повістки, то був позбавлений можливості реалізувати ці права. Оскаржувана постанова була винесена без його участі, без належного з'ясування всіх обставин справи, що є грубим порушенням процесуальних норм.
За таких обставин позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 2204 від 13.06.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі - закрити.
Одночасно у своєму позові позивач просить суд поновити йому строк оскарження постанови, обґрунтовуючи це тим, що він отримав її копію лише 17 вересня 2025 року.
26 вересня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до того, що при винесенні оспорюваної постанови посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 були повно та всебічно встановлені обставини вчиненого правопорушення, а також правильно застосовані норми матеріального права. Справа була розглянута повноважною особою із дотриманням процедури, передбаченої чинним законодавством, на основі суворого дотримання закону. Винесена по справі постанова є обґрунтованою, адміністративне стягнення накладено у межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому відсутні підстави для її скасування. Просить суд адміністративний позов повернути позивачу у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, а у разі продовження розгляду справи - відмовити у задоволенні позову.
Позивач в судове засідання не з'явився, а представив заяву, в якій свій позов підтримав та просить справу розглядати без його участі.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином.
В силу ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню, оскільки вказаний строк був ним пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Так, із копії протоколу про адміністративне правопорушення № 2204 від 04.06.2025, складеного уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 стрільцем-санітаром ОСОБА_3 , вбачається, що під час перевірки документів був відсутній військово-обліковий документ військовозобов'язаного ОСОБА_1 , що є порушенням п. 6 ст. 22 розділу 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У протоколі відсутній підпис ОСОБА_1 у відповідних графах протоколу щодо ознайомлення зі змістом ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та щодо пояснень та зауважень або відмови у їх наданні, а також про отримання другого примірника протоколу. Зроблені відмітки про відмову ОСОБА_4 від пояснення та підписання протоколу у присутності свідків.
Спірною постановою № 2204 від 13.06.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Із спірної постанови вбачається, що під час перевірки документів був відсутній військово-обліковий документ військовозобов'язаного ОСОБА_1 , що є порушенням п. 6 ст. 22 розділу 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що у ОСОБА_1 був відсутній військово-обліковий документ. При цьому, з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАСУ, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до положень, ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Натомість, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у відношенні ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не вказані дата, час і місце його вчинення, а також не зазначено, який саме військово-обліковий документ військовозобов'язаного був відсутній у ОСОБА_1 .
А із постанови про адміністративне правопорушення № 2204 від 13.06.2025, складеної у відношенні ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вбачається, що під час перевірки документів був відсутній військово-обліковий документ військовозобов'язаного ОСОБА_1 , що є порушенням п. 6 ст. 22 розділу 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Однак, в порушення вимог ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить дати, часу та місця вчинення правопорушення, а також не зазначено, який саме військово-обліковий документ військовозобов'язаного був відсутній у ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, що стосуються порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП).
Відповідно до п. 2 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України № 3 від 01.01.2024, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210--1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Однак, відповідач не представив доказів, що стрільць- ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 є уповноваженою посадовою особою у розумінні п. 2 вищевказаної Інструкції.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, спірну постанову скасувати, а провадження у справі - закрити.
Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАСУ визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1, 5, 7 ст. 139 КАСУ передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 19, 20, 77, 90, 121, 229, 242, 246, 250, 286 КАС України суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого по АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 2204 від 13.06.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Полтавську, Сумську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон