Справа № 487/6216/25
Провадження № 3/487/1405/25
29.10.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Уманського І.В., потерпілої - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 124, 122-4 КпроАП України, -
06.08.2025 року о 17-26 год., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Seat Altea» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в районі будинку 24 по пр. Центральному у м.Миколаєві, в порушення п.п. 2.3 «б», 10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом, був не уважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, не впевнився в безпеці свого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Toyota C-HR», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальну шкоду.
Після чого ОСОБА_2 місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, чим порушив вимоги 2.10 «а» ПДР України.
До судового засідання, призначеного на 29.10.2025 року ОСОБА_2 не з'явився, чим допустив третю неявку на виклик суду, про дату час та місце судового розгляду справи був повідомлений, про поважність причини неявки суду не повідомив.
Захисник ОСОБА_2 - адвокат Скоробогатько В.Ю., до призначених судових засідань не не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заявив клопотання про відкладення судових засідань призначених на 14.10.2025 та 29.10.2025 року.
Судове засідання, призначене на 29.10.2025 року просив відкласти по причині участі в судовому засіданні у Покровському районному суді м.Кривого Рогу у справі №212/10289/23. Доказів, які б підтверджували фактичні обставини викладені у клопотанні про відкладення судового засідання, не надав.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, суд виходить з наступного.
Згідно з п.7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.
Частиною 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Статтею 1 КпроАП України встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі ВССУ) від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Справа про адміністративне правопорушення повинна бути розглянута у строк визначений ст.277 КпроАП України з урахуванням положень ст.38 КпроАП України.
За приписами ст. 268 КпроАП України, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124 КпроАП України, не передбачається обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Особа яка притягується, до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , скористався своїм правом на отримання правничої допомоги довіривши захист своїх інтересів - адвокату Скоробогатьку В.Ю.
В свою чергу, суд надав доступ адвокату Скоробогатько В.Ю. до матеріалів адміністративної справи в підсистемі «Електронний суд», а також відповідно до постанови суду від 25.09.2025 року, надав можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Проте, особа яка притягується, до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , та його захисник - адвокат Скоробогатько В.Ю. не скористувались своїм правом, щодо надання доказів та письмових пояснень по суті справи, за допомогою підсистеми «Електронний суд» та не з'явились до судового засідання для надання вказаних пояснень безпосередньо під час судового засідання, при цьому обмежившись лише заявами про відкладення розгляду справи.
Відтак, керуючись положеннями ст.268 КпроАП України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності особи на підставі наявних у матеріалах доказів.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 , підтвердила обставини викладеній в протоколі, зазначивши що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Seat Altea» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на парковці супермаркету «АТБ», розташованій в районі будинку №24 по пр. Центральному у м. Миколаєві, під час руху заднім ходом допустив зіткнення з належним їй транспортним засобом «Toyota C-HR», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був припаркований поряд, після чого залишив місце ДТП.
Зазначила, що очевидцем події був водій іншого транспортного засобу, який сфотографував транспортний засіб ОСОБА_2 , передавши їй фотознімок, та саме з його слів їй стало відомо про обставини дорожньо-транспортної пригоди, очевидцем якої вона не була, оскільки у цей час робила закупи у супермаркеті «АТБ»
У зв'язку із викладеним, просила притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 124, 122-4 КпроАП України.
29.10.2025 року, представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Баженов Д.В, в підсистемі «Електронний суд», подав заяву, в якій просив визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 124, 122-4 КпроАП України, судове засідання провести за його відсутності, у межах строку визначеного положеннями ст. 38 КпроАП України.
Заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Положеннями ст. 280 КпроАП України передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КпроАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст.252 КпроАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 124 КпроАП України передбачена відповідальність в разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Статтею 122-4 КпроАП України передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно до п. 10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Пунктом 2.10 «а» ПДР України, передбачено, що водій у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Вина ОСОБА_2 у вчинені вказаних правопорушень підтверджується наступними матеріалами: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №415113 та №415135 від 07.08.2025 року; Схемою місця ДТП від 06.08.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 07.08.2025 року, ОСОБА_1 від 06.08.2025 року, ОСОБА_3 від 25.08.2025 року.
Окрім того, обставини дорожньо-транспортної пригоди зафіксовані на відеозаписі з камер відеоспостереження супермаркету «АТБ» та повністю узгоджуються з відомостями викладеними у поясненнях свідка ОСОБА_3 ..
Вказані докази були долучені до матеріалів справи інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №3 УПП в Миколаївській області, ОСОБА_4 ..
Таким чином, суд приходить до висновків, що ОСОБА_2 своїми діями скоїв адміністративні правопорушення передбачені ст.124 КпроАП України, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та ст. 122-4 КпроАП України, а саме залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Посилання ОСОБА_2 у письмових поясненнях від 07.08.2025 року на той факт, що він не мав умислу на приховування своєї причетності до ДТП, а місце події залишив оскільки не побачив пошкоджень транспортного засобу, а також будь-хто з водіїв не пред'явив до нього претензій, суд вважає неспроможними.
Так на відеозаписі з камер спостереження супермаркету «АТБ», чітко зафіксовано момент зіткнення транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_2 з припаркованим транспортним засобом «Toyota C-HR», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яке порушником не могло бути не помічено.
У свою чергу п. 2.10 «а» ПДР України, передбачає безумовний обов'язок водія, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці ДТП.
Таким чином висловлена ОСОБА_2 позиція свідчить лише про намагання уникнути відповідальності за скоєні адміністративні правопорушення.
При визначенні виду адміністративного стягнення суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КпроАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи вимоги ст. 36 КпроАП України, характер та обставини вчинених правопорушень, приймаючи до уваги, що санкцією ст. 122-4 КпроАП України, передбачено стягнення, більш суворе, ніж стягнення, передбачене ст. 124 КпроАП України, суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_2 адміністративному стягненню у виді штрафу в межах санкції статті 122-4 КпроАП України, яке є необхідним і достатнім, для попередження вчинення ним адміністративних правопорушень та згідно ст. 23 КпроАП України, відповідає меті адміністративного стягнення.
Відповідно до ст.40-1КпроАПУкраїни у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст.ст. 40-1, 278, 280, 283, 284 КпроАП України, -
постановив:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 122-4, 124 КпроАП України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ст. 122-4 КпроАП України, в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн.
(Отримувач Миколаївське ГУК/Микол.обл./21081300, ЄДРПОУ 37992030, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок UA438999980313010149000014001, Код класифікації доходів бюджету 21081300).
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Реквізити рахунків для сплати судового збору в Заводському районному суді м.Миколаєва: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106; Призначення платежу: 101; РНОКПП; Судовий збір стягнутий з ОСОБА_2 на користь держави, за постановою №487/6216/25.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя: І.О.Притуляк