ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22563/25
провадження № 1-кс/753/3058/25
"28" жовтня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України,
23 жовтня 2025 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просила визнати дії начальника Ізолятору тимчасового тримання ГУНП у м. Києві щодо незаконного утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у м. Києві протиправними та зобов'язати начальника Ізолятора тимчасового тримання ГУНП у м. Києві доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця утримання - ДУ «Київський слідчий ізолятор», як визначено в ухвалі від 23 вересня 2025 року у справі № 759/21834/25 Святошинського районного суду м. Києва та повторно зобов'язано ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/24806/25 від 21 жовтня 2025 року.
Згідно із протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 23 жовтня 2025 року заяву було передано для розгляду судді ОСОБА_1 .
Розгляд клопотання призначено на 28 жовтня 2025 року.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явилися, про розгляд клопотання були повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як слідує з матеріалів клопотання, ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024000000001669 від 15 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У цьому кримінальному провадженні 27 червня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 червня 2025 року у справі № 759/14260/25 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 25 серпня 2025 року з утриманням підозрюваного у ДУ «Київський слідчий ізолятор».
28 червня 2025 року начальником відділу Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 винесено постанову, якою застосовано у кримінальному провадженні № 12024000000001669 від 15 серпня 2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заходи безпеки у вигляді утримання в місці зі спеціальним режимом тримання, а саме в Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у м. Києві в межах строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто до 25 серпня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року у справі № 759/21834/25 продовжено підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 21 листопада 2025 року, утриманням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
24 вересня 2025 року старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 винесено постанову, якою продовжено у кримінальному провадженні № 12024000000001669 від 15 серпня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заходи безпеки у вигляді утримання в місці зі спеціальним режимом тримання, а саме в Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 7 в межах строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто до 21 листопада 2025 року включно.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/24806/25 від 21 жовтня 2025 року постанову від 24 вересня 2025 року старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , якою продовжено у кримінальному провадженні № 12024000000001669 від 15 серпня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заходи безпеки у вигляді утримання в місці зі спеціальним режимом тримання, а саме в Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 7 - визнано протиправною та скасовано, зобов'язано уповноважену особу Головного слідчого управління Національної поліції України виконати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з визначеним місцем утримання ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Як зазначає скаржник, всупереч постановленій ухвалі ОСОБА_4 продовжує вже з 21 жовтня 2025 року незаконно утримуватися під вартою у Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у м. Києві (вулиця Ремонтна, 7, Київ).
У судовому засіданні захисник підозрюваного підтримала подане клопотання та просила зобов'язати начальника ІТТ ГУНП у м. Києві вжити заходів щодо переведення підозрюваного до ДУ «Київський слідчий ізолятор» відповідно до вказаних вище ухвал слідчих суддів.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
При цьому, у статті 28 Конституції України зазначається про те, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Аналогічна позиція міститься у статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до частини першої статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Частиною другою статті 206 КПК України, яка встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини визначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Отже, законодавець визначає, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайної доставки до нього особи, яка позбавлена свободи, здійснюється лише в тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створять у нього обґрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності правових підстав для такого позбавлення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» визначено, що забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
Як передбачено частиною другою статті 3 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.
Так, з матеріалів, доданих до клопотання, слідує, що ОСОБА_4 утримується в ІТТ ГУНП у м. Києві на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року та процесуального рішення слідчого від 24 вересня 2025 року про продовження застосування заходів безпеки, якою визначено утримання підозрюваного в ІТТ ГУПН у м. Києві в межах строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто до 21 листопада 2025 року включно.
Водночас, 21 жовтня 2025 року слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва постановлено ухвалу у справі № 759/24806/25, якою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 та скасовано постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6 від 24 вересня 2025 року про застосування заходів безпеки у кримінальному провадженні № 12024000000001669, внесеного до ЄРДР 15 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, зобов'язано уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні № 12024000000001669 вжити дії, спрямовані на виконання ухвали від 23 вересня 2025 року у справі № 759/21834/25 Святошинського районного суду м. Києва, в частині доправлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до визначеного місця утримання - ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Статтею 129 Конституції України обов'язковість судового рішення віднесена до основних засад судочинства.
Згідно з частиною другою статті 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Матеріали справи та пояснення заявника свідчать, що вказана вище ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року слідчим не виконана, а ОСОБА_4 продовжує утримуватися у Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у м. Києві.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що утримання підозрюваного в Ізоляторі тимчасового тримання відбувається за відсутності законних на те підстав, а тому клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню в цій частині.
Керуючись статтями 206, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 в порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України задовольнити частково.
Зобов'язати начальника Ізолятора тимчасового тримання ГУНП у м. Києві доставити підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до місця утримання - Держаної установи «Київський слідчий ізолятор» відповідно до ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року у справі № 759/21834/25 та ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року у справі № 759/24806/25.
В іншій частині - у задоволенні скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1