Справа №359/7677/25 Суддя І інстанції - Кабанячий Ю.В.
Провадження № 33/824/4807/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
20 жовтня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.
Згідно постанови судді, 14.06.2025 о 13 год. 11 хв. в с. Артемівка Київської області Бориспільського району, вул. Івана Сулими, 19, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Vento, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2025 року та прийняти рішення, яким провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що постанова суду не відповідає нормам матеріального права та не ґрунтується на доказах, які містяться в матеріалах справи, провадження у справі здійснювалося з процесуальними порушеннями вимог ст. ст. 268, 278, 279, 280, 282 КУпАП.
Апелянт стверджує, що за кермом автомобіля була його дружина, а він тільки допоміг їй розвернути автомобіль.
Також апелянт вказує, що з протоколу неможливо встановити фактичне місце скоєння адміністративного правопорушення. Можливо, фактичне місце - село Артемівка Чугуївського району Харківської області, яке входить до Артемівського старостинського округу Печенізької територіальної громади, або Синельниківського району Дніпропетровської області, яке входить до Миколаївського старостинського округу Дубовиківської територіальної громади.
Крім того, апелянт зазначає, що суду не надані докази зупинки та керування під час руху ОСОБА_1 транспортним засобом у конкретних часі та місці.
Апелянт також зазначає, що на противагу складеному протоколу працівником поліції, в запереченнях до цього протоколу, відеозаписів зазначених подій, пояснень у суді вбачається, що ОСОБА_1 дійсно знаходився в автомобілі Volkswagen Vento, разом з тим, ним не керував. Автомобіль стояв із вимкненим двигуном, знаходився у статичному стані, ременями безпеки не користувався, габаритні (паркувальні, стоянкові) вогні вимкнені, з чого можна зробити однозначний висновок, що ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції в час, вказаний у протоколі, та знаходиться в автомобілі, що перебував в статичному положенні.
Окрім іншого, апелянт вказує, що відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення поліцейськими велася не з моменту початку виконання ними службових обов'язків (момент зупинки транспортного засобу), а вже відповідно до відеозаписів з нагрудних відеокамер, коли працівники поліції підійшли до автомобіля, який не рухався та був припаркований на узбіччі.
Тобто, як зазначає апелянт, відеофіксація здійснена епізодично, та сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано, відеозапис не відтворює подій перед зупинкою автомобіля та саму зупинку, з наданого відеозапису не вбачається рух та зупинки автомобіля.
Також апелянт вказує, що не зафіксовані звернення працівників поліції до правопорушника щодо проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
За вказаних обставин, апелянт стверджує, що матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом», встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в змісті визначення цього терміну, а тому зазначене не породжувало обов'язку проходити огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Поміж іншого, апелянт звертає увагу, що працівниками поліції не допитані у якості свідків робітники торгових магазинів та павільйону, які знаходились на місці події, судом не викликались для допиту у якості свідків поліцейські Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, якими встановлено адміністративне правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Дорожкіна В.К., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.
Порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №361487, згідно якого 14.06.2025 о 13 год. 11 хв. в с. Артемівка Київської області Бориспільського району, вул. Івана Сулими, 19, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Vento, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала.
В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.06.2025; розпискою ОСОБА_2 про залишення транспортного засобу Volkswagen Vento, д.н.з. НОМЕР_2 ; відеозаписом з нагрудної камери поліцейських.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 та запитали що це за маневри він здійснював на дорозі (здійснював розворот, але, побачивши автомобіль патрульних поліцейських різко загальмував та почав зупинятись). На це запитання жінка, що вийшла з передньої пасажирської дверці вказала, що вони вирішили під'їхати до магазину. Працівник поліції попросив водія пред'явити документи на право керування транспортними засобами та на сам транспортний засіб. В ході з'ясування місцезнаходження вказаних документів, жінка вказала, що за кермом була вона, а потім для того, щоб під час розвороту нікуди не в'їхати попросила чоловіка сісти за кермо та здійснити маневр розвороту. Обурюючись на дружину, водій сказав, що він говорив їй самій розвернутись, не послухала, він розвернувся, а тепер буде «130». Згодом ОСОБА_1 не заперечуючи того, що вживав алкогольні напої, вже став говорити поліцейському, що він не керував транспортним засобом, а за кермом була його жінка. В подальшому під час спілкування з поліцейським, ОСОБА_1 попросив поліцейського вимкнути камеру та надати можливість з ним поговорити, на що поліцейський відмовився це робити. Тоді ОСОБА_1 підійшов ближче до поліцейського та на вухо попросив: « Давай напишем в протоколі, що за кермом була дружина, у якої під час руху «заглох» автомобіль, і я сів в автомобіль виключно, щоб завести його». На це працівник поліції повідомив, що такого писати не буде, адже, особисто бачив, як автомобілем під час розвороту керував саме ОСОБА_1 , та при цьому роз'яснив останньому, що він може свої пояснення викласти як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і на окремому аркуші паперу, який запропонував водію, проте, на цьому етапі від написання пояснень водій відмовився. В процесі подальшого спілкування поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що виявив у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови, у зв'язку з чим запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився. Після чого працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР та почав його складати. В цей час між собою почали сперичатись водій з дружиною, і в ході суперечки водій вказав дружині: «Попросила розвернутись, от і розвернувсь». Згодом, вони телефонували адвокату та консультувались з того приводу, що їм робити в тій ситуації, в якій вони опинились, а потім, під час ознайомлення із змістом протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 написав пояснення про те, що він не відмовлявся від проходження огляду та за кермо не сідав.
Відтак, дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, вважаю, що не можуть бути взяті до уваги апеляційного суду доводи захисника про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Так, людина керує транспортним засобом, коли вона умисно вчиняє дії, щоб привести його в рух, змінювати напрямок руху чи швидкість, а також під час навчання керування в автомобілі. Керування починається з моменту, коли транспортний засіб зрушив з місця, і це передбачає виконання функцій водія, як-то технічні дії, для управління рухом. Правопорушення, зокрема, керування в нетверезому стані, вважається закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
З переглянутого відеозапису з двох бодікамер поліцейських вбачається, що сам ОСОБА_1 неодноразово не заперечував того факту, що здійснював розворот на прохання дружини, щоб вона нічого не зачепила. Також цей факт на відео підтверджувала як дружина водія, так і поліцейський, що складав протокол, який вказав, що бачив безпосередньо бачив, що водієм був чоловік.
А тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Доводи сторони захисту про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис є недопустимим доказом у справі через те, що не є безперервним, також є необґрунтованими, оскільки, відеозаписи відповідають вимогам п.5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, згідно якого, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими, позаяк, доказами, відповідно до приписів ст.251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
Як слідує з долученого до протоколу відеозапису місця події, він має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце під час спілкування з ОСОБА_1 співробітників поліції, і ці відеозаписи не мають розриву у часі.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що з протоколу неможливо встановити фактичне місце скоєння адміністративного правопорушення, оскільки в протоколі вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 14.06.2025 о 13:11:00 в АДРЕСА_2. Місцем складання протоколу зазначено: Київська область, Бориспільський район, с. Артемівка, вул. Гетьмана Івана Сулими. Відповідно, протокол про адміністративне правопорушення складено за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що не зафіксовано звернення працівників поліції до правопорушника щодо проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку спростовуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом, з якого вбачається, що працівник поліції чітко повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, зокрема, запаху алкоголю з порожнини рота та порушення мови, у зв'язку з чим запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'янінням та повідомив, що у разі відмови на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення п.2.5 ПДР України. І отримавши відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, склав відповідний протокол.
Також є неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не допитані у якості свідків робітники торгових точок та павільйону, які знаходились на місці події, оскільки додаткові свідки можуть бути залучені за необхідності та поліцейські не зобов'язані допитувати усіх свідків події за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, у даному випадку поліцейськими були застосовані технічні засоби відеозапису, які є об'єктивним доказом у справі, та не залежать від суб'єктивного сприйняття.
Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягали у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Таких доводів, які б спростовували висновки суду, викладені в постанові, і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною.
Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал