28 жовтня 2025 року місто Київ.
Справа 759/24931/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14369/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Осипенко Вадим Юрійович, на рішення Святошинського районного суду м. Київ від 05 червня 2025 року (ухвалено у складі судді Бабич Н.Д., дата виготовлення повного тексту рішення - 12 червня 2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Істейт» про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
У листопаді 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», ТОВ «Преміум Інстейт» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивований тим, що їм на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 16 березня 1998 року, згідно з розпорядженням № 2601, яка була предметом іпотеки за Договором іпотеки № 84667 від 30 серпня 2008 року, укладеним в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 умов Договору про надання споживчого кредиту № 11342131000 від 30 квітня 2008 року.
08 грудня 2011 року право вимоги за договором про надання споживчого кредиту та договором іпотеки перейшло від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк», а 17 червня 2020 року від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал».
07 жовтня 2021 року Державним реєстратором Приватним нотаріусом КМНО Єгоровою Мариною Євгенівною було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60809808 від 07 жовтня 2021 року, (номер запису про право власності/довірчої власності: 44352812), підставою для державної реєстрації став: договір іпотеки, 84667, серія та номер: 97, виданий 30 квітня 2008 року, видавник : ПН КМНО Данич О.Ф.
Вказаним рішенням було здійснено перереєстрацію права власності, а саме: право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал».
Позивачі звернулись до суду з позовом про скасування рішення Державного реєстратора Єгорової М.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60809808 від 07 жовтня 2021 року; номер запису про право власності/довірчої власності: 44352812, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру з одночасним припиненням права власності у ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал».
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року відкрито провадження по справі № 759/1930/22 та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у справі № 759/1930/22 позов було задоволено, скасовано рішення про державну реєстрацію з припиненням права власності ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на спірне майно.
01.09.2023 припинено обтяження на нерухоме майно на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року у справі
№ 759/1930/22.
30.08.2023 ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» та ТОВ «Преміум Істейт» уклали Акт № 3 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, відповідно до п. 1 якого ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» передало, а ТОВ «Преміум Істейт» прийняло в якості внеску до Статутного капіталу у власність спірну квартиру. Вказані дії були вчинені за наявності арешту даного нерухомого майна, який був припинений 01.09.2023 року.
27.12.2023 ТОВ «Преміум Істейт», знаючи про існування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у справі
№ 759/1930/22, яким припинено право власності ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на нерухоме майно, відчужив спірну квартиру за договором купівлі-продажу відповідачу.
Позивачі вважають, що нерухоме майно вибуло з їх власності поза їх волею та підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.
Посилаючись на викладене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:
-витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 , РНОКПП : НОМЕР_1 квартиру N? НОМЕР_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2473735780000) у власність ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Київ від 05 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Осипенко В.Ю., 11 липня 2025 року подали до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просять скасувати рішення Святошинського районного суду м. Київ від 05 червня 2025 року та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що з кінця 2021 року позивачі вимушені винаймати житло, з тих підстав, що ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал», у грубій формі, позбавив позивачів єдиного житла, спочатку незаконною реєстрацією на себе права власності на спірне нерухоме майно (яке у свою чергу було скасоване) та потім, взагалі виставили позивачів на вулицю, без відповідного рішення суду, що призвело до додаткових витрат з боку позивачів, що також суттєво ускладнює життя позивачів.
Звертають увагу, що позивачі не встигли заресструвати дане рішення суду та повернути собі спірне нерухоме майно, яке належало їм на підставі Свідоцтва про право власності на житло. Як вбачається з Інформаційної довідки № 395471147 від 18 вересня 2024 року - 01 вересня 2023 року припинено обтяження на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Киева від 29 травня 2023 року у справі № 759/1930/22. Проте, 30 серния 2023 року ТОВ «ФК «СТАНДАРГ КЕПІТАЛ» та ТОВ «ПРЕМІУМ ІСТЕЙТ» уклали Акт № 3 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу та у подальшому 05.09.2023 року останній зареєстрував права власності на спірне нерухоме майно - саме ці обставини стали перешкодою у подальної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, відповідно до рішення суду та повернути собі спірне нерухоме майно, яке належало позивачам на підставі Свідоцтва про право власності на житло та яке вибуло з їх власності поза їх волею, проте суд першої інстанції не звернув на це уваги.
Наголошують, що якби позивачі не вжили дій, стосовно виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року у справі № 759/1930/22, а саме зняття арешту зі спірного нерухомого майна, то наявність вказаного арешту, не дало можливості здійснити наступні дії зі спірним нерухомим майном, а саме: 05 вересня 2023 року - реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ПРЕМІУМ ІСТЕЙТ» та у подальшому відчуження спірного нерухомого майна на користь Відповідача.
Звертають увагу, що 30 серпня 2023 року ТОВ «ФК «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» та ТОВ «ПРЕМІУМ ІСТЕИТ» уклали Акт № 3 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу та у подальшому 05.09.2023 року останній зареєстрував права власності на спірне нерухоме майно - що і стало перешкодою у подальшої реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачами.
Стверджує, що як вбачається з Інформаційної довідки № 395471147 від 18 вересня 2024 року, з розділу Деталізована інформація про обтяження, де серед іншого зазначено: Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Документи, подані для державної реєстрації: ухвала суду ун № 759/1930/22, серія та номер: пр. № 2-з/759/57/22, виданий 03 лютого 2022 року, видавник: Святошинский районний суд м. Києва; Обтяжувач: Святошинський районний суд м. Києва.
Отже, відповідно до інформації, яка наявна в Державному ресстрі речових прав на нерухоме майно, можливо зробити висновок, що стосовно спірного нерухомого майна існував судовий спір , таким чином відповідач повинен був прорахувати ризики при покупці спірного нерухомого майна.
Звертають увагу, що відповідач заручився юридичним супроводом фахівців, в собі директора ТОВ "БрокінгДом", також представник Відповідача - ОСОБА_5., який є адвокатом та родичем відповідача повинні були перевірити наявність судових спорів стосовно спірного нерухомого майна та правових підстав для відчуження спірного нерухомого майна з боку ТОВ «ПРЕМІУМ ІСТЕЙТ» та попередити Відповідача про наслідки, придбання нерухомого майна, відповідно до якого наявний судовий спір.
Зазначають, що відповідно до п. З Попереднього договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 9065, від 26 грудня 2023 року (який був наданий Відповідачем до Відзиву). З моменту укладання цього Договору продавець зобов?язується не відчужувати квартиру іншим особам, не надавати її в користування та не передавати в іпотеку, не дарувати, також стверджує, що судові спори щодо неї не ведуться, відносно квартири не укладено з іншими особами будь-яких договорів щодо користування нею, як юридична адреса вона не використовується, прав щодо неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає.
Звертають увагу, що підписантом даного попереднього договору купівлі-продажу квартири - є Директор ТОВ «ПРЕМІУМ ІСТЕЙТ» Бутов Андрій Андрійович, який також являється Директором ТОВ «ФК «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» та який знав про наявний судовий спір. На даному факті було наголошено у позову та долучені відповідні докази (Додаток № 19 позовної заяви).
Вказують, що суд першої інстанції не звернув взагалі уваги на той факт, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння позивачів - не з їхньої волі іншим шляхом, що у свою чергу і було встановлено судом, відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у справі № 759/1930/22 та згідно п. 3 ч. і ст. 388 ЦК України лає право позивачам витребувати це майно від набувача. Саме в цьому руслі має бути застосована дана постанова ВП ВС від 02.11.2021 року № 925/1351/19.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів Осипенко В.Ю. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення скарги, вказували на обгрунтованість висновку суду першої інстанції про не можливість витребування у ОСОБА_3 , який є добросовісним набувачем спірної квартири.
Представники ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» та ТОВ «Преміум Інстейн» до суду не з'явились, про розгляд справи повідомлялись за зареєстрованими адресами вказаних юридичних осіб, які поштову кореспонденцію не отримали.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
30.04.2008 між позивачем ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11342131000, за умовами якого позичальнику були надані у користування кредитні кошти в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США, з умовою сплати процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 14,00% річних, та кінцевим терміном повернення кредиту до 30 квітня 2018 року (а.с.177-180 том №1).
Також в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11342131000 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 84667 від 30 квітня 2008 року, відповідно до якого було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею - 45,20 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (сто сім), що є предметом даного спору (а.с.181-182 том №1).
08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за Договором про надання споживчого кредиту
№ 11342131000 та Договором іпотеки № 84667.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов Договору про надання споживчого кредиту № 11342131000, ПАТ «Дельта Банк» звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до суду.
17.03.2016 Святошинським районним судом м. Києва було винесено рішення, у справі № 759/8821/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, та зобов'язання вчинити певні дії, який позов задоволено частково (а.с.191-192 том №1).
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту від 30.04.2008 року №11342131000 в сумі 4 212 141,57 грн. (чотири мільйони двісті дванадцять тисяч сто сорок одна) грн 57 коп., звернено стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 30.04.2008 року № 84667, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 3283554 (три мільйони двісті вісімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн 61 коп., що на праві власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом передачі вказаної квартири у власність Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Позивачі були обізнані про даний судовий спір та не оскаржували рішення суду, що набрало законної сили 28.03.2016. На момент стягнення вартість предмета іпотеки не погасила в повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором.
17.06.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2260/К від 17.06.2020 відповідно, до якого ТОВ «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» набуло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11342131000 та стало новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 30.04.2008 (а.с.183-184 том №1).
07.10.2021 року Державним реєстратором Приватним нотаріусом КМНО
Єгоровою М.Є. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60809808 від 07.10.2021 року, (номер запису про право власності/довірчої власності: 44352812), підставою для державної реєстрації став: договір іпотеки.
Вказаним рішенням, на квартиру АДРЕСА_1 , було здійснено перереєстрацію права власності, а саме право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ТОВ «ФК "Стандарт Кепітал", код ЄДРПОУ: 38489695.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року у справі
№ 759/1930/22 вжито захід забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2473735780000).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у справі № 759/1930/22 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал», державним реєстратором ПН КМНО Єгорової Марини Євгенівни про скасування рішення про державну реєстрацію з припиненням права власності задоволено. Скасовано рішення Державного реєстратора ПН КМНО Єгорової Марини Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60809808 від 07.10.2021; номер запису про право власності/довірчої власності: 44352812, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності у ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.30-31 том №1).
Вказане рішення набрало законної сили 05.12.2022, однак позивачі лише через п'ять місяців - 03.05.2023 отримали примірник судового рішення та звернулись до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про скасування заходу забезпечення позову - арешту квартири.
Заяву позивачів було задоволено, обтяження на нерухоме майно припинено ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року у справі № 759/1930/22.
Однак, судом встановлено, що позивачі не вживали дій щодо виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у справі № 759/1930/22 у відповідності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Запис про припинення обтяження на об'єкт нерухомості було внесено до Реєстру лише через три місяці - 01.09.2023, а реєстрацію права власності на квартиру в Реєстрі позивачами здійснено не було (а.с.38-41 том №1).
30.08.2023 на підставі Акту № 3 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» передало ТОВ «Преміум Істейт» в якості внеску до статутного капіталу спірну квартиру (а.с.46-47 том №1).
05.09.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мелещенко Оксаною Миколаївною (номер запису про право власності/довірчої власності 51656553) проведено державну реєстрацію права власності на квартиру заТОВ «Преміум Істейт», після скасування арешту за заявою позивачів. На момент внесення відомостей до Реєстру були відсутні вже обтяження щодо нерухомого майна.
26.12.2023 задля забезпечення юридичного супроводу правочину між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "БрокінгДом" (ЄДРПОУ 42483689) було укладено договір про надання послуг, згідно умов якого відповідачу надавався комплекс необхідних інформаційно-консультативних, юридичних дій по підготовці документів та оформленні договору купівлі-продажу квартири, що є предметом даного позову (а.с.144-146 том №1).
27.12.2023 між відповідачем та ТОВ «Преміум Істейт» було укладено договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою Олександрою Олександрівною (номер відомостей про речове право 53136918) здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем. На момент внесення відомостей до Реєстру були відсутні обтяження щодо нерухомого майна (а.с.90 том №1).
Після придбання майна відповідачем вживалися заходи щодо його покращення, та понесено фінансові витрати на таке покращення на загальну суму 167 203,6 грн (сто шістдесят сім тисяч двісті три гривні шістдесят копійок).
Лише 22.11.2024, тобто через один рік та два місяці після державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Преміум Істейт», позивачі звернулися з даним позовом до суду.
Суд вважав встановленою обставину, що недбалість позивачів щодо своєї власності та їх бездіяльність щодо захисту та реалізації свого права й призвели до того, що майно неодноразово змінювало власників. З моменту набрання 05.12.2022 законної сили рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2022 у справі № 759/1930/22 до моменту реєстрації 05.09.2023 права власності на спірне майно за ТОВ «Преміум Істейт» пройшло дев'ять місяців. Очевидно, що наведеного строку було більше ніж достатньо для реалізації позивачами отриманого судового рішення в установленому законом порядку - наслідком чого повинен був бути відповідний запис про право власності у Державному реєстрі прав.Надалі позивачі продовжували бездіяти, що призвело до переходу права власності на квартиру від ТОВ «Преміум Істейт» до відповідача.
Вважаючи доведеними такі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість витребування майна у добросовісного набувача з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові 02.11.2021 року
№ 925/1351/19 про те, що добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Суд вважав, що в даній справі відповідач добросовісно поклався на відомості Державного реєстру прав, перевірку яких здійснила уповноважена державою особа - нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара Олександра Олександрівна. Окрім цього відповідач заручився юридичною допомогою фахівців, що здійснювали супровід правочину за договором про надання послуг, та лише після цього придбав об'єкт нерухомості в установленому законом порядку, тобто добросовісно, а тому правомірно очікував, що продавець мав право ним розпоряджатися, а він після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.
Відповідач не був учасником судового спору у справі № 759/1930/22, а відомості Державного реєстру прав власності на момент придбання майна не містили інформації щодо реалізації рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2022 у зазначеній справі позивачами в відповідності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Після набуття права власності на квартиру, відповідач, як добрий господар та відповідальний власник нерухомого майна, здійснював поліпшення його технічного стану, несучи при цьому додаткові фінансові затрати та розраховуючи, що матиме змогу використовувати його покращені корисні властивості. Дана обставина свідчить, що відповідач не знав та не очікував існування обставин, що можуть стати підставою для позбавлення його права власності на придбане житло, не вчиняв жодних дій спрямованих на його подальшу реалізацію, планував і надалі ним володіти.
На противагу цьому позивачі, укладаючи Кредитний та Іпотечний договори, усвідомлювали та погоджувались з тим, що втратять іпотечне майно в разі невиконання умов кредитного договору. Окрім того, позивачі були позбавлені права власності на спірну квартиру рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2016 у справі № 759/8821/14-ц, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, та дане рішення не оскаржували. Надалі позивачі протягом тривалого часу діяли недобросовісно, не вживали дій для збереження та своєчасного захисту їх майна і прав на нього протягом розумного строку, чим створили умови для порушення своїх прав.
Також суд зробив висновок, що в разі задоволення позову, позивачі набудуть більшого обсягу прав ніж мали до цього, адже отримають у власність вільне від іпотеки майно, так і не виконавши умов кредитного договору. Адже вибуття майна з власності відповідачів відбулося внаслідок виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою цього майна внаслідок набуття іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал») права власності на предмет іпотеки (спірну квартиру).
Внаслідок набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки вимоги щодо виконання кредитного договору є недійсними, а іпотека припиняється в силу статті 17 та частини шостої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції Закону на час виникнення правовідносин), що додатково підтверджується відповіддю, наданою
ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» від 18.12.2024 року на запит представника відповідача.
Натомість витребування спірного жилого приміщення у відповідача матиме наслідком покладення на нього, як добросовісного набувача, індивідуального й надмірного тягаря, що є неприпустимим (постанова ВП ВС від 02.11.2021 року № 925/1351/19).
Колегія суддів з такими висновками не погоджується, так як ті обставини справи, які суд вважав доведеними спростовуються, а висновки суду про те, що саме бездіяльність позивачів призвела до можливості відчуження їх власного майна, а добросовісний набувач, покладаючись на відомості з державних реєстрів не міг себе убезпечити від негативних ризиків не відповідають встановленим обставинам та вимогам Закону.
Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України). Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.
Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.
Власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужено попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод спірного майна недійсними.
Установлено, що відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у справі № 759/1930/22 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал», державним реєстратором ПН КМНО Єгорової Марини Євгенівни про скасування рішення про державну реєстрацію з припиненням права власності задоволено. Скасовано рішення Державного реєстратора ПН КМНО Єгорової Марини Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60809808 від 07.10.2021; номер запису про право власності/довірчої власності: 44352812, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності у ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.30-31 том №1).
Разом з тим ТОВ ФК Стандарт Кепітал» будучи обізнаним про арешт на квартиру та про рішення, яким припинено їх право власності 30 серпня 2023 року передає спірну квартиру в статутний капітал ТОВ «Преміум Інстейн», яке 05 вересня 2023 року реєструє за собою право власності на спірну квартиру, а вже 27 грудня 2023 року продає її відповідачу в даній справі. Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд констатує, що спірна квартира вибула з володіння позивачів поза їх волею, що встановлено як рішенням суду, яим скасовано перехід права власності до кредитора так і доводиться подальшою недобросовісною поведінкою кредитора, який не бажаючи виконувати ухвалене рішення здійснив відчуження повернутого судом позивачам майна.
Встановивши вибуття спірної квартири з власності позивачів поза їх волею суд робить висновокпро наявність передбачених ст. 388 ЦК України підстав для витребування на користь позивачів майна в тому числі і від добросовісного набувача.
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
У частині першій статті 388 ЦК України зазначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що добросовісність набувача майна, придбаного за відплатним договором, не є запорукою неможливості витребування такого майна, якщо воно вибуло з володіння первісного власника поза його волею.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 199/4884/17 (провадження № 61-3601св22), вказано, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції у вказаній постанові виснував, що з аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17). За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин».
Крім того, у вказаній постанові колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надавала оцінку доводам зустрічного позову про визнання особи добросовісним набувачем нерухомого майна та не встановив наявності підстав для його задоволення, зазначивши, що остання набувачка нерухомого майна не позбавлена можливості відновити своє право, пред'явивши вимогу до продавця, у якого вона придбала цю квартиру, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.
Водночас колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, скасовуючи постанову апеляційного суду у цій справі та передаючи її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначила, що прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.
Наведене може створити враження відсутності єдиного підходу до визначення правових наслідків визнання останнього набувача добросовісним та до того, як статус добросовісного набувача впливає на можливість законного власника майна реалізувати передбачене пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України право на його витребування.
Водночас, на переконання апеляційного суду, відповідні розбіжності усунуто Великою Палатою Верховного Суду у постанові 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, до висновків якої доцільно буде звернутися далі по тексту в контексті аналізу дотримання приписів Конвенції і Першого протоколу до неї в цій справі.
Насамперед апеляційний суд зауважує, що інтерес первісного власника у поверненні майна до свого законного володіння та інтерес останнього набувача, який полягає у збереженні набутого права власності на майно, є конкуруючими у спірних правовідносинах та, в певному роді, паритетними, оскільки як первісний власник, так і останній набувач у такій ситуації діють добросовісно та мають законні очікування на повернення чи збереження права власності відповідно.
Водночас неможливо не зауважити, що майновий інтерес первісного власника виник раніше і, за відсутності його волевиявлення на відчуження майна, мав би захищатися з певною долею пріоритету.
У той же час, з огляду на різноманітні обставини, які можуть виникати в процесі укладення цивільно-правових договорів з розпорядження майном, розроблення єдиного та універсального підходу до того, як саме підлягають вирішенню подібні спори, є дещо ускладненим.
Вирішуючи спір про витребування майна, суд має надати оцінку обставинам вибуття майна з володіння первісного власника, обставинам набуття майна у власність останнім набувачем та, безперечно, оцінити перспективи можливості відновлення своїх прав кожної із сторін на предмет їх реальності та виконуваності.
У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.
Такими обставинами, на переконання Великої Палати Верховного Суду, можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Так, у пункті 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 також зазначено, що, вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.
Щодо дотримання стандартів правомірності втручання у право власності відповідача - кінцевого набувача апеляційний суд зазначає наступне.
Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання. Зокрема, у статті 1 Першого протоколу містяться три норми: 1) кожна особа має право мирно володіти своїм майном; 2) позбавлення власності є допустимим винятково в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; 3) держава має повноваження вводити у дію закони, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном: а) відповідно до загальних інтересів; б) для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії (що мають оцінюватися у сукупності), як: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.
ЄСПЛ визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля [рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited v. Ukraine].
Контроль за дотриманням конвенційних гарантій здійснюється ЄСПЛ, який застосовує норми Конвенції відповідно до базових принципів (методів) тлумачення, до яких відносять «принцип автономного тлумачення понять», «принцип еволюційного (динамічного) тлумачення», «принцип європейського консенсусу», «принцип розсуду держави», «принцип ефективного тлумачення» та «принцип пропорційності та балансу інтересів».
У рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire V. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави. У цьому рішенні ЄСПЛ вказав на неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на те потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.
ЄСПЛ вказав на необхідність перевіряти передбачення обмеження прав людини у національному законі, визначати наявність обставини для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність. Обмеження прав має передбачатись національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження. Закон має відповідати критеріям якості - обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного. Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи. У свою чергу, втручання у права має відповідати вимогам співмірності. Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не метою, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним, безальтернативним та достатнім, а не надмірним.
Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним. Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.
Повертаючись до обставин справи, яка переглядається, апеляційний суд зауважує, що законність втручання в цій справі обумовлена тим, що право власності є конституційним правом особи, передбаченим статтею 41 Конституції України, воно є непорушним та набувається в порядку, визначеному законом. Законний власник не втрачає право власності на належне йому майно, якщо воно вибуває з його володіння без належної на те законної підстави чи не з його волі, тому таке право підлягає захисту.
Легітимною метою (виправданістю втручання загальним інтересом) є необхідність захисту гарантованого Конституцією України права законного володільця, майно якого вибуло з його володіння без відповідної на те правової підстави чи не з його волі.
Що стосується принципу пропорційності, то апеляційний суд уважає, що: 1) можливість втручання у право кінцевого набувача майна, яке вибуло з володіння власника без відповідної правової підстави, чи не з його волі прямо передбачене ЦК України (статті 387, 388); 2) закон безпосередньо врегулював, що добросовісний набувач не набуває право власності на відчужене йому майно, яке вибуло із володіння власника поза його волею; 3) майнове право добросовісного набувача захищено передбаченим статтею 661 ЦК України механізмом відшкодування завданих йому збитків у зв'язку з витребуванням у нього за рішенням суду майна (товару), тоді як законний володілець позбавлений можливості захистити своє майнове право у інший спосіб, ніж витребування належного йому майна.
Саме такий підхід застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, про яку згадувалося раніше по тексту.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також сформулювала такі фундаментальні висновки, застосовні у спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння, які виникають між особами приватного права:
- відсутність факту чи наміру зловживання позивачем своїми правами щодо спірного нерухомого майна, яке вибуло з його володіння поза його волею (за відсутності будь-якої зовнішньої об'єктивної форми вираження її волевиявлення), вказує на відсутність підстав для відмови у захисті його права власності;
- принцип мирного володіння майном, закріплений у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, стосується не лише кінцевого добросовісного набувача майна, а й первинного законного володільця, який маючи у власності певне майно, розраховує, що його право на мирне володіння майном буде захищене належним правовим регулюванням;
- водночас добросовісний набувач не звільняється від негативних наслідків, які можуть виникнути при виборі недобросовісного контрагента. Окрім інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, добросовісний набувач оцінює й інші обставини, які можуть свідчити про сумнівний характер вчинюваного правочину, такі як занижена ціна договору (про що зазначала позивачка), факт неодноразового протягом короткого проміжку часу перепродажу майна, поведінка продавця тощо;
У справі, яка переглядається, встановлено, що спірна квартира за договорм іпотеки була передана банку для забезпечення виконання кредитних зобов'язань.
В 2016 році ухвалювалось рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте воно не було виконано кредитором впримусовому порядку і правонаступник кредитора лише в 2021 році звернув стягнення на вказане іпотечне майно в позасудовому порядку.
Позивачі в справі діючи добросовісно, скористались своїм правом на звернення за захистом свої прав і звернулись з позовом про визнання незаконним таких дій кредитора та повернення іпотечного майна у їх власність.
Слід зазначити, що суд в жовтні 2022 року захистив права позивачів в даній справі і повернув іпотечну квартиру в їх власність, припинивши право власності на спірну квартиру ТОВ ФК «Стандарт Кепітал»- третя особа в даній справі.
З рішення суду вбачається що кредитор позбавив позивачів права власності на іпотечне майно в порушення умов договору іпотеки не уклавши передбачений договір про передачу майна в позасудовий спосіб.
Крім того , позивачі зазначали, що в квітні 2021 року набув чинності Закон «Про споживче кредитування», який надавав їм право отримати реструктуризацію боргу в іноземній валюті.
Кредитор , будучи обізнаним про такі Законодавчі зміни, прийняті на захист осіб, які отримали кредит в іноземній валюті , здійснив реєстрацію права власності на іпотечне майно в жовтні 2021 року, з порушенням вимог закону, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Слід зазначити, що позивачі в даній справі вже в січні 2022 року звернулись за захистом своїх прав з метою повернення спірної квартири у їх власність і отримали захист порушених прав на підставі рішення суду, який констатував порушення права власності позивачів та повернув їм спірну квартиру у власність. Слід звернути увагу, що позивачі вчасно звернулись з заявою про забезпечення їх позову з метою не дозволити кредитору та правонаступникам продати квартиру будь-кому іншому, щоб забезпечити можливе виконання рішення на їх користь.
Вказане рішення про поверненням позивачам квартири було отримано ТОВ «ФК Стандарт капітал» 09 листопада 2022 року, що вбачається з ухвали апеляційного суду від 20 березня 2024 року.
Відповідно законної сили таке рішення набрало лише в грудні 2022 року.
Позивачі з метою повернення в свою власність квартири в травні 2023 року звернулись з заявою про скасування заходів забезпечення їх позову у виді арешту.
Арешт на спірну квартиру було знято ухвалою в травні 2023 року, яку на виконання до реєстратора позивачі подали у вересні 2023 року.
Відповідач в даній справі придбав квартиру в грудні 2023 року , тобто обставини не зняття арешту зі спірної квартири до вересня 2023 року, жодним чином не впливають на рішення відповідача придбати спірну квартиру в грудні 2023 року.
Апеляційний суд вважає, що відповідач в даній справі за правовстановлюючими документами продавця був обізнаний про те, що продавець своє право власності на спірну квартиру набув лише у вересні 2023 року, саме після зняття арешту, який накладався в забезпечення позову позивачів. Придбаваючи квартиру у грудні 2023 року, проявивши розумну обачність відповідач міг з'ясувати у продавця, які правоввстановлюючі документи мав попередній власник перед продавцем та з'ясувати факт переходу права власності в позасудовому порядку, а також проведення реєстрації права власності за продавцем, саме після скасування арешту.
Тому висновки суду про те, що саме недобросовісна поведінка позивачів призвела до придбання відповідачем майна, яке може бути у нього витребувано є безпідставними.
Суд неправильно врахував період до скасування заходів забезпечення позову, які були скасовані в державному реєстрі заборон лише в вересні 2023 року, що і дало можливість кредитору діючи недобросовісно з порушенням Конституції України щодо обов'язковості виконання ухваленого рішення суду, зареєструвати право власності на спірну квартиру за пов'язаною з ним юридичною особою на підставі акту передачі майна до статутного капіталу, який був укладений іще під час дії арешту . При цьому колегія погоджується з доводами позивачів, що керівником цих юридичних осіб була одна й та ж особа, що встановлено по реєстру юридичних осіб . Власник у якого позивачі просили витребувати квартиру придбав її в грудні 2023 року менш ніж через три місяці після скасування заборони та набуття попереднім власником права на відчуження.
Слід зазначити, що не тривалий проміжок часу між відчуженням квартири продавцем до набуття ним права на таке відчуження вже оцінювалось Верховним Судом на користь прав первинних власників на витребування майна, яке вибуло поза їх волею. Див Постанову Великої Палати від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17та Постанову Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі № 361/3526/20
На переконання апеляційного суду, відповідач у цій справі, проявивши розумну обачність, мав об'єктивну змогу встановити, що він купує квартиру, яка перебувала в іпотеці та з'ясувати порядок переходу права власності на іпотечне майно в позасудовий спосіб, такі документи позивач міг отримати від продавця у якого купував, який достоменно мав знати та мати копії правовстановлюючих документів власника на об'єкт нерухомості, від якого він набув у власність спірну квартиру.
Висновок суду про те, що за даних обставин саме мають бути захищені права відповідача, а не боржників, які не повернули кредит за встановлених обставин є нічим іншим, як потуранням кредиторам (схваленням), діяти недобросовісно та в порушення Конституції України та Законів не виконувати рішення судів, ухвалені іменем України та в порушення вимог закону привласнювати іпотечне майно, а потім його відчужувати іншим фізичним особам, яким не повідомляти про існуючі судові спори, арешти та відсутність у них права власності на відчужуване ними майно.
Колегія суддів переконана, що саме продавець, який пов'язаний з недобросовісним кредитором, та який продав майно відповідачу має в порядку ст. 661ЦК України відшкодувати відповідачу сплачену ним ціну квартири, та всі поліпшення на квартиру, який той зробив, а також і інші супутні витрати, які відповідач витратив на те, щоб змагатись з позивачами за право захистити свої права.
Апеляційний суд також зазначає, що висновки районного суду про те, що позивачі в разі повернення їм квартири, отримують її без обтяження є помилковими, оскільки після ухвалення рішення про незаконність набуття кредитором спірної квартири у власність в позасудовий спосіб, відсутні підстави вважати, що кредитор має таке право власності, а тому квартира позивачам повертається з іпотечним обтяженням, яке має бути зареєстровано на підставі іпотечного договору та рішення, яким скасовано перехід права власності на спірну квартиру до кредитора в позасудовий спосіб.
Апеляційним судом в даній справі не встановлено, що у позивачів та відповідача є інше житло. Такі докази суду не подавались.
На час вирішення спору квартирою користується відповідач.
Надаючи перевагу позивачам на витребування квартири, апеляційний суд також враховує, що позивачі не були виселені з квартири рішенням суду, яким було звернуто стягнення на іпотечне майно, та яке кредитор в примусовому порядку не виконав.
Разом з тим кредитор знову ж таки в протизаконний спосіб позбавив позивачів права на користування житлом, виселивши їх без будь-якого судового рішення в примусовий спосіб.
Оскільки позивачі не змогли виконати судове рішення про повернення їм у власність іпотечного майна, колегія суддів робить висновок, що витребовуючи майно на коритсть позивачів, його виконання має проходити з одночасною реєстрацією обтяження на підставі договору іпотеки за яким в позасудовий спосіб зверталось стягнення. Оскільки іпотека за встановлених у цій справі обставин не припинилась.
З урахуванням викладеного та оцінивши положення Конвенції та Першого протоколу до неї, проте не лише в контексті добросовісності кінцевого набувача, а й з точки зору права позивачів на мирне володіння належним їм на законних підставах майном, колегія суддів констатує, що повернення у цій справі позивачампротиправно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету.
З огляду на характер спірних правовідносин апеляційний суд не встановив невідповідності заходу втручання в право власності ОСОБА_6 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК України також не встановлено.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову про витребування майна, у зв'язку з чим рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню на підставі частини четвертої статті 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову та встановлення порядку його виконання, в частині повернення майна позивачам з іоптечним обтяженням, що також на переконання суду буде сприяти добросовісному набувачу у відновленні його прав в подальшому за рахунок продавця та кредитора, недобросовісна поведінка якого і стала причиною виникнення спору між первинним законним власником та добросовісним набувачем.
Ухвалюючи нове рішення апеляційний суд, керуючись ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 (який є платником судового збору за квитанціями) судовий збір сплачений ним до суду першої та апеляційної інстанції в сумі 33 050 гривень 25 копійок.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Осипенко Вадим Юрійович- задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Київ від 05 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Істейт» про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Витребувати з володіння ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2473735780000) у власність ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 .
Виконання рішення(шляхом реєстрація права власності на спірну квартиру за позивачами) провести з одночасним відновленням в реєстрі заборон обтяження на вищезазначену квартиру на підставі договору іпотеки № 84667 від 30 квітня 2008 року, обтяжувач правонаступник кредитора - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал».
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 33 050 гривень 25 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова