Справа № 359/8833/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15570/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Журавський В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
21 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року, ухвалене у м. Бориспіль о 13:30 год. у складі судді Журавського В.В., повний текст якого складено 25 липня 2025 року, у справі № 359/8833/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на майно, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на майно, зобов'язання вчинити дії. Зазначив, що він є власником 4/5 часток в домоволодінні АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власницею 1/5 частки цього домоволодіння. Позивач не дійшов згоди з відповідачем щодо спільного володіння та користування вказаним об'єктом нерухомого майна. В червні 2021 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним право власності на 1/5 частку в домоволодінні за набувальною давністю. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено, а також роз'яснено право ініціювати припинення права власності ОСОБА_2 на 1/5 частку у вищевказаному домоволодінні в порядку, передбаченому ст. 365 ЦК України, а не за ст. 344 ЦК України. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив припинити право власності ОСОБА_2 на 1/5 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на 1/5 частку в цьому домоволодінні, а також виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки в домоволодінні у розмірі 14 872,00 грн., яка внесена на депозитний рахунок суду.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що після смерті в 1979 році його батька, ОСОБА_3 , він є власником 4/5 часток в домоволодінні по АДРЕСА_1 , власницею іншої 1/5 частки цього домоволодіння була ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 і до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Бориспільському міськрайонному суді розглядалася цивільна справа за його позовом про припинення права спільної часткової власності та визнання за ним права власності на 1/5 частку в спірному домоволодінні. Відповідно до звіту ПП «АВТО-ЕКСПРЕС» від 20 березня 2012 року про оцінку нерухомого майна, яким є домоволодіння АДРЕСА_1 , вартість 1/5 частки домоволодіння станом на березень 2012 року, складала 14 872,00 грн. При цьому, частку ОСОБА_4 визнано незначною та такою, що не може бути виділеною в натурі. Так, загальна площа 1/5 частки житлового будинку складає 12,34 м. кв., а із житлової площі частка складає 7,72 м.кв. При розгляді справи ОСОБА_4 погодилася на грошову компенсацію належної їй частки, проте ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла, а провадження у справі було зупинено. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 був її син - ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не зважаючи на поновлення розгляду справи, на вимогу суду, не надав правовстановлюючого документа про право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частку спірного домоволодіння до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_5 його спадкоємцем є дружина - ОСОБА_2 , яка фактично з 2020 року і по 2025 рік також не надала суду правовстановлюючого документа про право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частку спірного домоволодіння. Крім того, ОСОБА_2 як за життя чоловіка так і після його смерті не проявляла будь якого інтересу до спірного майна, не цікавилася його станом, не приймала участі в його утриманні та використанні за призначенням. Вказує, що з часу проведення оцінки будинку в 2012 році та по 2025 рік спірний будинок втрачав свої властивості та ціну його вартості, незважаючи на його зусилля по утриманню будинку. Крім того, оплата компенсації вартості частки спірного будинку обговорювалася із ОСОБА_4 , яка погодилася на отримання компенсації та, в свою чергу, не надала доказів вартості її частки на даний час, а тому не було підстав проводити оцінку цієї частки на даний час. Звертає увагу на те, що невизначеність щодо 1/5 частки будинку, унеможливлює здійснити його капітальний ремонт, газифікувати та забезпечити його опалювальною системою. Без капітального ремонту, газифікації та обладнання опалювальною системою, будинок найближчим часом втратить функцію житлового будинку.
Адвокат Подлящук О.П., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала відзив на апеляційну скаргу, в якому він просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Білик Г.І. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за її відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником 4/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 37).
Власником іншої 1/5 частки вказаного житлового будинку є відповідачка ОСОБА_2 . Вказана обставина встановлена рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року (а.с. 40-42).
ОСОБА_1 порушив перед судом питання про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/5 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 , визнання за ним права власності на 1/5 частку в цьому домоволодінні, а також виплату ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частки в домоволодінні у розмірі 14 872,00 грн., яка була внесена ним на депозитний рахунок суду.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18), від 01 червня 2023 року у справі № 344/2399/21 (провадження № 61-1592св23), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), від 10 січня 2024 року у справі № 344/6767/14-ц (провадження № 61-6980св22) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
При цьому розмір грошової компенсації співвласника, про припинення права власності якого подано позов та право власності якого підлягає припиненню, має визначатися угодою сторін, а при її відсутності - на підставі проведеної у встановленому законом порядку грошовою оцінкою.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не надав суду висновку експерта, яким би встановлювалася неможливість виділу 4/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
Також, встановлено, що позивачем було визначено вартість частки відповідачки на підставі звіту про оцінку нерухомого майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Авто-Експрес», у якому зазначено, що вартість 1/5 частки домоволодіння АДРЕСА_1 становить 14 872,00 грн. (а.с. 6-36). Вказана сума і була внесена позивачем на депозитний рахунок суду.
Разом з тим, вказаний звіт про оцінку нерухомого майна був складений ще 26 березня 2012 року, тобто, за 12 років до звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим він не може відображати реальну вартість спірного майна та не може вважатися дійсним.
Питання про призначення у справі відповідної експертизи позивач ОСОБА_1 не порушував.
Крім того, як зазначила відповідачка, вона є співвласником іншої квартири, проте, у вказаній квартирі крім неї проживають її дочка та двоє малолітніх онуків. Відповідно, припинення її права на частку в домоволодінні АДРЕСА_1 , з урахуванням також і визначеного позивачем розміру компенсації, може завдати істотної шкоди її інтересам.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на майно, зобов'язання вчинити дії.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведеності реальної вартості спірної частки домоволодіння АДРЕСА_1 , яка і підлягала внесенню на депозитний рахунок суду, а також відсутності підстав для припинення права власності співвласника, які визначені ст. 365 ЦК України.
Відтак, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді