Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9657/2025
16 жовтня 2025 року місто Київ
справа №361/10779/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року про закриття провадження в частині позовних вимог, постановлену під головуванням судді Гізатуліної Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Національний академічний духовний оркестр України» про визнання права на працю, зобов'язання припинити дії, визнання дій протиправними та скасування наказу,-
У жовтні 2024 року позивач звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просила:
визнати право на працю, врегульоване чинним до 24 червня 2028 року укладеним 25 червня 2016 року ДП «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем та нею, як працівником артистичного персоналу цього роботодавця за посадою «артистка оркестру групи струнних та клавішних інструментів 18-го розряду вищої категорії» контрактом;
зобов'язати ДП «Національний академічний духовий оркестр України» припинити до 24 червня 2028 року дії, спрямовані на розірвання з підстави закінчення строку (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України) укладеного 25 червня 2016 року ДП «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем та нею, як працівником контракту;
визнати протиправним та скасувати пункти 1 та 2 резолютивної частини наказу ДП «Національний академічний духовий оркестр України» від 13 червня 2024 року №41/04-02 «Про внесення змін».
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року заяву представника відповідача - Піроженка О.І. про закриття провадження у справі задоволено.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Національний академічний духовий оркестр України» про визнання дій протиправними та скасування наказу у частині позовних вимог:
визнати право на працю, врегульоване чинним до 24 червня 2028 року укладеним 25 червня 2016 року ДП «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем та нею, як працівником артистичного персоналу цього роботодавця за посадою «артистка оркестру групи струнних та клавішних інструментів 18-го розряду вищої категорії» контрактом;
зобов'язати ДП «Національний академічний духовий оркестр України» припинити до 24 червня 2028 року дії, спрямовані на розірвання з підстави закінчення строку (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України) укладеного 25 червня 2016 року ДП «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем та нею, як працівником контракту.
Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Піроженка О.І. про застосування до позивача заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, полягає у тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року у цивільній справі №754/8715/24, які набрали законної сили є ухваленими або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у спорі по справі №361/10779/24, яка перебуває у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області.
Вказувала, що хоча спори у справах №754/8715/24 та №361/10779/24 стосуються захисту одного і того самого цивільного права, але зазначені у цих справах порушення прав позивача відповідачем є вчиненими за різних обставин у різні періоди часу і у різний спосіб, тобто ці спори не є тотожними.
Зазначала, що підставами звернення до суду у справі №754/8715/24 є неврахування та (або) ігнорування відповідачем при виданні оскаржуваного позивачем наказу від 30 квітня 2024 року №32/04-02 «Про припинення контракту», а підставами звернення до суду у справі №361/10779/24 є неврахування та (або) ігнорування відповідачем при виданні оскаржуваного позивачем наказу від 13 червня 2024 року№41/04-02 «Про внесення змін»
20 червня 2025 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі в частині вимог про визнання права на працю, яке врегульоване чинним до 24 червня 2028 року укладеним 25 червня 2016 року ДП «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем та нею, як працівником артистичного персоналу цього роботодавця за посадою «артистка оркестру групи струнних та клавішних інструментів 18-го розряду вищої категорії» контрактом та зобов'язання ДП «Національний академічний духовий оркестр України» припинити до 24 червня 2028 року дії, спрямовані на розірвання з підстави закінчення строку (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України) укладеного 25 червня 2016 року ДП «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем та нею, як працівником контракту, суд першої інстанції посилався на п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України та виходив з того, що у цій справі №361/10779/24 та справі №754/8715/24 заявлено ідентичні позовні вимоги.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Отже, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої вона просить ухвалити рішення, а підставою - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права на працю, зобов'язання припинити дії, визнання дій протиправними та скасування наказу.
Позов мотивувала тим, що 25 червня 2016 року вона як працівник уклала з ДП «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем контракт, пунктом 22 якого було встановлено строк його дії з 25 червня 2016 року до 24 червня 2019 року.
25 червня 2016 року наказом відповідача №84-К «Про прийняття на роботу працівників до складу художнього та артистичного персоналу» її було прийнято відповідачем на роботу на посаду артистки оркестру групи струнних та клавішних інструментів.
Вказувала, що 07 червня 2019 року наказом відповідача №62-К «Про продовження контрактів» термін дії укладеного між нею як працівником та відповідачем як роботодавцем контракту було продовжено до 24 червня 2022 року.
24 червня 2019 року між відповідачем як роботодавцем та нею як працівником було укладено угоду про продовження терміну дії укладеного 25 червня 2016 року між ними контракту до 24 червня 2022 року.
Зазначала, що 29 липня 2024 року вона поштовим цінним листом одержала копію наказу відповідача від 13 червня 2024 року №41/04-02 «Про внесення змін» у п.1 резолютивної частини якого було наказано «вважати, що трудові відносини з артисткою оркестру ОСОБА_1 автоматично продовжено на 3 роки (до 24 червня 2025 року) через відсутність письмового поінформування про припинення, продовження чи переукладення контракту», а у п.2 було вказано, що вважати, що трудові відносини тривають до 24 червня 2025 року.
Вважає, що висновок відповідача про те, що строк дії укладеного між нею та ДП «Національний академічний духовий оркестр України» контракту закінчується у 2025 році є помилковим.
Відповідач, подаючи заяву про закриття провадження у даній справі вказував на те, що позивачем 17 червня 2024 року було подано позовну заяву з двома ідентичними вимогами (справа №754/8715/24), які заявлені і у даній справі. Зазначав, що постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року залишено без змін рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Як вбачається з рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року у справі №754/8715/24, позивач ОСОБА_1 у червні 2024 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати право на працю, врегульоване чинним до 24 червня 2028 року укладеним 25 червня 2016 року ДП «Національний академічний духовий оркестр України»як роботодавцем та нею, як працівником артистичного персоналу цього роботодавця за посадою «артистка оркестру групи струнних та клавішних інструментів 18-го розряду вищої категорії» контрактом;
зобов'язати ДП «Національний академічний духовий оркестр України» припинити до 24 червня 2028 року дії, спрямовані на розірвання з підстави закінчення строку (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України) укладеного 25 червня 2016 року Державним підприємством «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем та нею, як працівником контракту;
визнати протиправним та скасувати наказ ДП «Національний академічний духовий оркестр України» від 30 квітня 2024 року №32/04-02 «Про припинення контракту».
У справі №754/8715/24 позивач ОСОБА_1 позов мотивувала тим, що 30 квітня 2024 року відповідач видав наказ №32/04-02 «Про припинення контракту», яким, керуючись ч.3 ст.21 Закону України «Про культуру», у зв'язку із закінченням строку дії контракту, наказав вручити до 24 травня 2024 року позивачу повідомлення про її звільнення, 14 травня 2024 року позивач отримала примірник повідомлення відповідача про припинення контракту. Вищезазначені обставини, позивач оцінює як такі, що свідчать про існування реальної загрози порушення її конституційного права на працю (стаття 43 Конституції України) та можуть призвести до її незаконного звільнення, хоча громадянам гарантується захист від цього. Позивач вважала, що висновок відповідача про те, що строк дії укладеного між нею та відповідачем контракту закінчується у 2024 році є помилковим.
Досліджуючи тотожність підстав позовів у справах №754/8715/24 та №361/10779/24колегією суддів встановлено, що предметом спору у справі №754/8715/24 є захист порушеного, на думку позивача, передбаченого Конституцією України, Кодексом законів про працю України та Законом України «Про культуру» права на працю, врегульованого укладеним 25 червня 2016 року з терміном дії до 24червня 2019 року між позивачем як працівником та ДП «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем контрактом, який, на думку позивача діє до 24 червня 2028 року. У цій справі позивач вважає, що порушення її прав відбулося шляхом одностороннього визначення наказом відповідача від 30 квітня 2024 року №32/04-02 «Про припинення контракту», виданого у зв'язку із закінченням строку контракту 24 червня 2024 року.
Предметом спору у даній справі №361/10779/24 є захист порушеного, на думку позивачки, передбаченого Конституцією України, Кодексом законів про працю України та Законом України «Про культуру» права позивача на працю, врегульованого укладеним 25 червня 2016 року з терміном дії до 24червня 2019 року між позивачем як працівником та ДП «Національний академічний духовий оркестр України» як роботодавцем контрактом, який, на думку позивача, діє до 24 червня 2028 року. У цій справі позивач вважає, що порушення її прав відбулося шляхом видання відповідачем наказу від 13 червня 2024 року №41/04-02 «Про внесення змін», згідно якогострок дії контракту до 24червня 2025 року.
А відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог, оскільки не звернув увагу на те, що підстави позовів у справі №754/8715/24 та у справі №361/10779/24 не є тотожними, так як порушення прав ОСОБА_1 відповідачем є вчиненими за різних обставин у різні періоди часу і у різний спосіб.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріальногоправа, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: