Справа № 761/18122/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4304/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
15 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України у кримінальному провадженні №52017000000000752 від 03.11.2017,
Ухвалою слідчого Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
26 травня 2025 року захисник подав тотожну апеляційну скаргу за допомогою системи «Електронний суд».
За таких обставин, колегія суддів вважає їх однією апеляційною скаргою.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею не було виконано обов'язок викликати особу, щодо якої розглядається клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апелянт зазначає про поверхневість викладених обставин у тексті повідомлення про підозру, відсутність індивідуалізації дій ОСОБА_7 та про порушення процесуального порядку вручення такого повідомлення про підозру.
Апелянт наголошує на тому, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які б обґрунтовували необхідність застосування саме такого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, ГСУ СБ України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017.
23.07.2024 року у вказаному кримінальному провадженні, з урахуванням положень ст. 135, 278 КПК України, повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
Відповідно до даних листа старшого слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 від 19.08.2024, цього ж дня працівникам Головного управління Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України надано доручення на вжиття заходів щодо здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 , оголошеного 30.08.2024.
19.09.2024 постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук.
Відповідно до даних листа заступника начальника управління СБ України від 01.05.2025, на виконання доручення ГСУ СБ України встановлено, що ОСОБА_7 покинув територію України поза встановленими межами пунктів пропуску та за оперативною інформацією на даний час перебуває у Республіці Чехія.
21.05.2025 ухвалою слідчого Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обрано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
При цьому, була вислухана думка прокурора, захисника підозрюваного та з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Чинним кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Зокрема, відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, та за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 слідчий суддя встановив обставини того, що на даному етапі досудового розслідування він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що у справі наявна достатня кількість даних, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його тяжкість та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність слідчим наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, що підтверджується доданими до клопотання доказами.
Оцінюючи можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України, та у зв'язку із не встановленням місця перебування останнього, було вручено у спосіб, передбачений Главою 11 КПК України, а саме направлено за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується долученими копіями накладних та описів поштових відправлень від 23.07.2024.
Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 23.07.2024, а також повістки про його виклик до слідчого у кримінальному провадженні №52017000000000752 від 03.11.2017 було опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Крім того, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 не перебуває на території України, а тому слідчим винесено постанову від 19.09.2024 про оголошення його в міжнародний розшук.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно якої особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Як вбачається із аналізу ч. 8 ст. 135 КПК, конструкція вказаної статті дає підстави для висновку про можливість публікації повістки в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, щодо осіб, які виїхали, а також у випадку обґрунтованої неможливості вручення особі такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, а не лише у разі перебування особи на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Всупереч доводам апеляційної скарги, органом досудового розслідування вжито заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений ст.ст. 135, 278 КПК України, для вручення повідомлень, та шляхом публікації повідомлення про підозру щодо особи, яка виїхала, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 42 КПК України свідчить про набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що органу досудового розслідування на момент повідомлення про підозру було достовірно відомо про місце проживання чи перебування ОСОБА_7 , а відтак, за відсутності даних про місце перебування особи за межами України, виконання вимог щодо повідомлення про підозру такій особі згідно з міжнародним договором про правову допомогу не вбачається можливим.
За наведених обставин, органом досудового розслідування та слідчим суддею в повній мірі дотримано вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим, щодо підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного та конкретними ознаками інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим та підстав для відмови у задоволенні клопотання колегія суддів не вбачає.
Твердження апелянта щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України є передчасними, оскільки у відповідності до змісту ст. 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді є достатньою для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які б обґрунтовували необхідність застосування саме такого запобіжного заходу, колегія суддів звертає увагу, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________