13 жовтня 2025 року
справа № 753/11875/25
провадження № 33/824/4997/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г. розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Скуратової Сніжани Ігорівни на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. ст.130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 340074 від 24 травня 2025 року, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що 24.05.2025 року о 04 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Привокзальна, 2, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: не природна блідість обличчя, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року визнано винуватим ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. на користь держави.
Не погоджуючись із постановою суду захисник ОСОБА_1 - Скуратова Сніжана Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог зазначає, що відеозапис, який додано до матеріалів справи, не підтверджує обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. У протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Також водій відмовився і від проходження огляду у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчинені порушення вимог п.2.5а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення матеріали адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 не містять Акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (Alcotest Drager), а відеозапис боді- камери працівника поліції підтверджує бажання ОСОБА_1 пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. Разом з тим, після того як апелянт погоджується на перевірку щодо стану сп'яніння, поліцейський змінює начебто виявлені підстави для медичного огляду і починає інкримінувати порушення вже у зв'язку із станом наркотичного сп'яніння.Представником поліції не проводилось огляду ОСОБА_1 задля встановлення реакції зіниць очей на світло, тремтіння рук також не підтверджене. Апелянт на камеру просив зафіксувати свій нормальний стан.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 фактично не було відсторонено від керування транспортним засобом, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП та не правильному аналізу доказів судом. У матеріалах справи таке направлення відсутнє, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку і не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки судом не перевірено дані адреси реєстрації апелянта. Всі повістки про виклик до суду направлялися за іншою адресою ніж зареєстрований ОСОБА_1 , хоча в матеріалах справи є інформація, яка надана представниками поліції, де вказана адреса реєстрації апелянта.
В судове засідання особа, ОСОБА_1 та його захисник Скуратова С.І. з'явились, апеляційну скаргу підтримали та просили постанову Дарницького районного суду міста Києва скасувати та постановити нову про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та оглянувши відеозапис, на якому зафіксовано як працівники поліції неодноразово пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в лікаря, однак ОСОБА_1 ухиляється від проходження огляду та фактично до лікаря не поїхав. Також на відеозаписі зафіксовано, що працівниками поліції були дотримані «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Так суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №340074 від 24.05.2025 року;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.05.2025 року;
- рапортом поліцейського від 24.05.2025 року;
- диском долученим до матеріалів справи.
З зазначеного диску вбачається, що працівниками поліції було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога, на що останній спочатку заперечував, а потім повідомив поліцейським про те, що поїде до лікаря лише на своєму транспортному засобі. В ході спілкування поліцейських з останнім, працівники поліції розцінююсь дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, на що склали відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також на відеозаписі зафіксовано, момент того, як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , про те що його відсторонено від керування транспортним засобом.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 24 травня 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення.
Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені доводи жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду.
Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
Згідно абз. 1 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України №114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 року).
Таким чином, будь-яких обґрунтованих доказів, які б спростували обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також вказані у висновку, щодо результатів медичного огляду, суду надано не було.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Апеляційний суд також враховує те, що в своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись, ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Скуратової Сніжани Ігорівни залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя